Сценарій відкриття меморіальної дошки

Ведучий:  Час…Час, немов перевіряючи на міцність, піддає нас новим і новим випробуванням. Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу.

Ведучий: Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні в нашій школі з’явиться пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про героїзм, відвагу та велике любляче серце.

Ведучий: Сьогодні ми схиляємо голови в пам'ять випускника нашої школи Ворошило Євгена Івановича, який загинув 30 серпня 2016 від кулі снайпера.

 Ведуча: Захід, присвячений вшануванню памяті та відкриттю меморіальної дошки на честь Ворошило Євгена Івановича ,оголошується відкритим

Звучить Гімн України

На нашому заході присутні почесні гості

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Слово надається

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Танок

Ковальчук: Народився Євген Іванович 1981 року в Криничках. 1988 році, поступив у середню загальноосвітню школу №3, де навчався до 9-го класу. Улюблений предмет був фізкультура. Взагалі спорт – це про Євгена. Відвідував секцію боротьби, до якої згодом додалися стрільба та плавання. Спортивні захоплення дуже знадобились йому в дорослому житті.

Закінчив Хмельницьке професійно-технічне училище — за спеціальністю столяра-тесляра. Обрана професія була не випадкова, в дитинстві з бабусею відвідував церкву

Учень: Я хотів, як батько Ісуса, бути столяром.

Учень: Та працювати за фахом не довелося, пішов на строкову службу в армію.

Учень: 2016 рік Євген пішов добровольцем на війну, у батальйон Організації Українських Націоналістів. З перших днів війни воював у складі батальйону організації українських націоналістів, був командиром взводу, кулеметником та гранатометником. Згодом перейшов до Добровольчого Українського корпусу. Воював у Авдіївський промисловій зоні.

Всі воїни: Друг Джек

Учень: Так його називали побратими на фронті,він відчував справжнє братство і надійне плече,

Учень: Я на своєму місці.

Учень: Я знала Женю лише два місяці, з того часу як він прийшов до батальйону, ми познайомилися в госпіталі, він одержав поранення в руку і я робила йому перев’язки. Наш командир Да Вінчі в ньому душі не чаяв. Щодня заходив питав як здоровя. А мені говорив

Учень: Щоб через тиждень був у строю, без нього ніяк.

Учень: Командир людина серйозна, просто так нікого не виділяв. І через півтора тижня Женя був вже на передовій.

Учень:  Літо, спека і «бронік» четвертого класу,

Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.

Учень:: Захищаємо ми територію нашу,

І окроплене кров’ю святе полотно.

Учень: Жовто-сині стяги, в них - пшениця і небо,

Україна і символи -- понад усе!

Учень: Тут АТО, чи війна, але в бій іти треба,

Східний вітер нещастя по світу несе.

Учень: В нашому підрозділі втрати; на жаль, смерть забирає найкращих. На передовій в районі Донецька від кулі снайпера загинув наш побратим, Євген Ворошило, друг "Джек". Він був воїн від Бога. І він пройшов свій шлях Воїна… на жаль, такий короткий. Євген загинув за нас із вами, за мирне неба над Україною, за її свободу, честь і незалежність, за майбутнє наших дітей!

Ведуча: Чому так прагне увись людина,

Ніхто не знає, хоч є причина...

Але людина ж бо крил не має,

Тому напевно і не літає…

 Їй крил не треба, бо рядом мати

Зростають крила, як бачиш маму

І не страшно як шумлять гармати…

До слова запрошується Наталія Володимирівна, мама Євгена.

Ведуча: Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну, який виконував обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО, Указом Президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» надається мамі Ворошило Наталії Володимирівні

Ведучий:

Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
Ведуча:

Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша перемога.

Ведуча:

Вшануймо пам'ять загиблого хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання, звучить метроном)

Пісня

Финал

Учень: Воїни АТО, ви славетні люди!

Ми постійно вам дякувати будем,

Учень: За те, що ви не пожаліли

Своїх сердець і свого тіла,

Учень: Заради захисту дитини –

Нас – і неньки України.

Учень: За нашу рідну Україну,

Щоб зберегли ви на віки -

Назар: Низький уклін і тричі "СЛАВА!"

герої наші - захисники!

Учень: Слава Україні – Героям слава!