Сценарій "Відкриття меморіальної дошки Герою України"

 

                  Відкриття меморіальної дошки Герою України

(Дівчинка у білому платті із символічними стрічками)

Слова на фоні мелодії.

 

Життя…Це мить, це спалах, це вогонь…

Життя…Це радість і печаль, це сонце й вітер…

Життя…Це доброта очей і теплота долонь…

Життя…Тож гідно ти його зумій прожити…

Життя…Це різнобарвна сув’язь, бо в ньому переплітаються білі й чорні смуги, яскраві дні, зелені весняні місяці – з багряними осінніми, літні теплі кольори – з холодними зимовими…

Життя незламної України – це переплітання в одну тугу синьо-жовту косу калинових грон, макового та волошкового цвіту, зеленого гілля верби, унікальних вишиваних рушників та різнокольорової мальви, перев’язаних синьо-жовтими стрічками… А ще – вічна боротьба за незалежність Великої Нації, Великого народу, Священної Землі…

 

 Вед: Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка   

        пам’ять! Вона ніколи не згасне!

 

Вед: Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім

        молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні у нашій школі    

 з`явиться   пам’ятна дошка,  яка знову і знову буде нагадувати нам про війну, про померлих людей, про материнське та людське горе.

 

 

Вед.     Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся наших сердець. Сьогодні ми зібралися тут в скорботі схилити низько голови перед Героєм України – випускником нашої школи Романом Грициком, який у боротьбі за волю і кращу долю Вітчизни віддав найдорожче – життя.

 

Вед:Його несли, а він... А він лежав...

        Він не хотів собі тієї слави.

        Вже дух його у небесах витав,

        А тіло на колінах зустрічали...

 

Вед:Кричала мати :" Сину мій, вставай! "

        Сусіди голосили і знайомі.

        Казали побратими :" Прощавай!..

        Ми помстимося за холодні скроні!.. "

 

Вед:А він лежав - красивий, молодий

        Герой! Якому б жити ще і жити...

        Для нього відгримів останній бій,

        Він їде до домівки, щоб спочити...

 

Вед:Живий ланцюг і прапорів стіна,

        В останню путь героя проводжають.

        Будь проклята росія і війна!

        Війна, де хлопці молоді вмирають!

 

Вед:Осиротіла ще одна сім'я,

        Війна забрала сина України.

        Плита холодна, фото та ім'я -

        Це все, що залишились у родини...

 

Вед:Сьогодні в Україні всюди плач,

        На цвинтарях щодня ростуть могили.

        Солдатські сльози і слова " Пробач...

        Ми помстимося тим, що тебе вбили! "

 

Вед:Заплаче небо і дощем впаде

        На землю, що героя прихистила.

        Він вже додому більше не прийде,

        Бо замість ніг тепер у нього крила...

 

Вед:. Мітинг, з нагоди відкриття меморіальної  дошки  Грицику Роману, оголошується відкритим.

                                      Звучить «Гімн»

 

Вед: Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .  

Їм славу всі народи віддають

І голову схиляють перед вами.

 

Вед:Право відкрити меморіальну дошку надається матері Героя  та керівнику школи О.М. Гуменчик.          

 

(Відкриття меморіальної дошки)   Звучить мелодія.

 

Вед: До освячення меморіальної дошки запрошуємо Всечесніших отців.

 

Вед: Найкращих забирають небеса…

        Забрав Господь і нашого Героя…

        І котиться непрохана сльоза…

       Бо його серце – наче поряд…

       Ми пам’ятаємо його дзвінки,

       До школи стежку, яку протоптав,

       І парту, і портфель, і почерк, зошити, книжки,

       Батьків його, родину, яких любив і шанував…

       Найкращих забирають небеса…

       І пам’ятати їхні імена ми маєм вічно…

       Життя - одне-єдине… У героя – чисте, як сльоза,

       Бо це – народу Патріот! Справжня Людина!

 

 

Біографія про Героя

Вед: Майор Роман Грицик, позивний Нельсон, загинув 29 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександрівка на Луганщині. Воїну було 25 років.

 

Вед: Роман народився в селі Дроздовичі Львівської області. Після закінчення школи вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З дитинства мріяв бути військовим, тож впевнено йшов до своєї мети. На дозвіллі любив читати.

 

Вед: Після випуску молодий офіцер був направлений на службу в 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс» Збройних Сил України. Обіймав посаду командира роти. Брав участь у бойових діях. На момент загибелі був заступником командира батальйону.

 

Вед: Коли тільки прийшов в бригаду, почав вводити свої нововведення у підрозділі. Його командир, який на той час читав книжку про Нельсона Манделлу, спостерігав за Романом. Він був для нього молодим реформатором війська. Тому командир назвав його Нельсоном.

 

Вед: Офіцера нагородили медаллю «За військову службу Україні», орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.

 

Вед: «Ромчик був нашим промінчиком, нашою надією на майбутнє. Він був найкращим сином, любив свою молодшу сестру, завжди її підтримував, допомагав. Дуже любив свою дружину. Був дуже щасливий, коли в нього народився син. Романа поважали командири і любили підлеглі. Він завжди був зі своїми хлопцями. Не боявся ніякої роботи», – розповіла його мама Віра Дмитрівна.

 

Вед: Поховали Героя на Алеї Слави Бендюзького кладовища Львівщини. А  сьогодні на фасаді школи, де він навчався, встановили меморіальну дошку.

У Романа залишилися батьки, сестра, дружина і син.

 

 

Вед: В цю ніч заснути мама не змогла,

        Чомусь молилась, довго так молилась,

        Неначе серцем поруч з ним була,

        Аж поки пташка у вікно забилась.

 

Вед: І в цю хвилину зрозуміла: «Вже нема
         Її соколика», - бо то в віконце билась
         Його душа, мов птах, самотня та сумна,
         І головою мати гірко так схилилась…

 

 

Вед:   Слово надається Вірі Дмитрівні -  матері Героя

 

 

Вед:  Гірко, образливо, важко на душі… Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких .І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертва не була марною. Вони загинули в ім’я життя інших, в ім’я спокою і миру  в Україні.

 

Вед:  Ми сьогодні низько схиляємо голови перед стійкістю матерів та дружин, які втратили своїх синів та чоловіків на війні за єдність і цілісність України.  Для нас завжди буде прикладом життя ваших рідних, вашого сина  вашого чоловіка,

   Низький вам уклін і велике спасибі, що виховали патріота.

 

Квіти матері та дружині Героя

 

(  Виступи присутніх зі словами вдячності, шани, пам’яті)

 

 

Вед: До слова запрошуємо : директора  школи О,М. Гуменчик

 

У нас присутні представники влади. ..

Тож запрошуємо…

 

 

  Вед:. Мужній, хоробрий воїн-Герой  віддав своє життя, захищаючи волю і територіальну цілісність нашої Держави. Люблячий син, брат, вірний товариш, відповідальна людина, Герой -захисник...

Вед: Світла і вічна пам'ять Герою! Щирі співчуття рідним !

 

Вед; Загинув... захищаючи до останнього подиху, до останнього удару свого сeрця наш спокій！

 

Вед: Загинув... за нашe світлe майбутнє, за кожну родину, за Україну！

 

 

Вед: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам’ять.  Вічна пам’ять Героям нашого часу.

 

 

Вед: Запалим свічку пам’яті про тих,

         Кого війна забрала в домовину.

         Бог забирає кращих, може і святих.

         У когось батька, в когось – і дитину.

 

Вед: Запалим свічку й тихо пом’янемо

         Героїв тих, що бились за свободу.

         А ворога назавжди проклянемо,

         За те, що відібрав він цвіт народу.

 

Вед: Помолимось за тих, хто ради нас,

        Йшов крізь вогонь і знищував гармати.

        Когось забрала куля, когось убив фугас,

        І не одна ридає зараз мати.

 

Вед: Запалимо усі вогонь скорботи

         За тих Героїв, що не впали духом.

         І не дали країну побороти.

         Нехай же Вам земля всім буде пухом.

Вед: Шановні присутні. Просимо вшанувати пам'ять нашого героя Грицика Романа і всіх тих, хто загинув у війні, захищаючи нашу Україну, хвилиною мовчання.

 

    Звуки метронома. Хвилина мовчання.

 

 

Вед: Герой нас чує… Він усіх нас бачить…

         Він обіймає серцем кожного із нас…

         І його серце, як і наші, плаче…

         Тяжкий-бо в Україні нині час…

         Віддав Герой нам стукіт свого серця,

         У ньому – неймовірний правди зміст…

         І дивляться на нас з небес його очей озерця,

         А ми ж напишемо йому і всім героям у вічність лист…

 

Віршований флешмоб

( діти стають колом і передають один одному конверт, перев’язаний синьо-жовтою стрічкою)

 

1.Я напишу у вічність лист…

Почну листа зі «Слава Україні!»

«Героям слава!» - немов почую голос її Сина…

 

2.Я напишу у вічність лист…

Вкладу туди калини грона,

Як часточку рідного дому…

 

3.Я напишу у вічність лист…

І покладу рушник матусі,

Щоби до нього пригорнувся…

 

4.Я напишу у вічність лист…

Там буде запах матіоли,

Щоб нагадав про рідну школу…

 

5.Я напишу у вічність лист…

Вкладу тризуб і прапор синьо-жовтий,

І фото рідних, любові повні…

 

6.Я напишу у вічність лист…

І покладу із мальву квітку,

Як пам’ять, що не забули дітки…

 

7.Я напишу у вічність лист…

Малюнок там буде дитячий,

А це багато для Героя значить…

 

8.Я напишу у вічність лист…

Вкладу листочки рути-м’яти -

Про Батьківщину нагадати…

 

9.Я напишу у вічність лист,

Там будуть котики вербові

І вдячність – в кожному моєму слові…

 

10.Я напишу у вічність лист…

Я розкажу про нашу Перемогу,

І полетить у небеса, аж до самого  Бога…                                                                   (можна цей конверт покласти в кінці біля пам’ятної дошки)

 

Вед;Холодний смуток душу охопив,

        Дощем заплакав… Свічка догорає…

        Він не дожив, не докохав, не долюбив…

        Та праведна душа не помирає…

 

Вед;Вона тепер у світлому раю,

        Вона тепер на небі вже у Бога.

        Поліг із честю воїн у бою,

        Щоб ближче стала наша перемога!

               

 

Веду: Допоки ми живі — житиме пам’ять про Героїв.

Наші герої з меморіальних дощок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, односельчан, і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Вшанування їх пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

 

 

Вед: Здається, ми знаємо, якою буде наша перемога. А вона точно буде! Питання лише  часу і ціни. На жаль, уже дуже страшної ціни… Ми не знаємо, скільки і що нас чекає попереду. ми не знаємо, які жахіття нам ще відкриються з кожним звільненим містом і селом. ми не знаємо, скільки ще найкращих людей має загинути, допоки згине росія. Але ми точно знаємо, що в день, коли прийде наша перемога, ми всі будемо плакати і мовчати.

 

Вед; Мовчати і плакати…І дякувати тим, хто повернеться, і тим, хто навіки став ангелом! А поки стоїмо, стоїмо, що є сил. Попереду важкі місяці. Але наша весна прийде! І вона буде синьо – жовта!

 

Слава Україні!

Слава Героям !