Сценарій відкриття меморіальної пошки пам'яті

СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ  ДОШКИ ГЕРОЯМ – ОДНОСЕЛЬЦЯМ Юрію Твардовському і Сергію Леськіву,

 Які   загинув під час російсько-української війни 

 

Ведуча: Отримали чергову звістку…. з фронту

Знову загинув…і знову наш земляк…

Сховалось сонце для батьків, дружини, рідних всіх  за горизонтом

Як їм змиритись з втратою?...

Мабуть…ніяк..

Вкладали душу, берегли, навчали…

Щоби віддати в лапи нікому не потрібної війни…

Щоби сьогодні ми зібрались і відкрили

Меморіальні дошки пам’яті й хвали…

 

Пам’ять… Вона нетлінна і вічна….

 Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!

Пам’ять! Що залишаєш ти нам? Меморіальні дошки  - як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.

 

Життя поставило перед нами випробування: події останніх років з майдану 2014,  а особливо з 24 лютого 2022року , примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми - господарі на власній землі.

Вся Україна зривається від страшних вибухів різноманітної зброї, діти засинають і встають під звуки сирен…

 Так вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що ми – єдині, що з нами Бог, правда і перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

 

Ведуча:  Сьогодні  ми зібралися  вшанувати пам'ять  наших односельців, друзів, випускників нашої школи,  які віддали своє життя  в боротьбі за незалежність,  суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

І саме  сьогодні у  нашому ліцеї  поряд з пам’ятними дошками загиблим у російсько-українській війні  воїнам ЗСУ, Івану Вороблю , і   Тарасу Томачківському з'являться  ще дві пам’ятні дошки, які  знову і знову будуть   нагадувати нам про війну з російськими окупантами, про наших Героїв , про материнське горе.

Ведучий: Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою  пам'яттю наших  односельців, випускників нашого ліцею, які  загинули  при виконанні службового обов’язку  за Україну,  полігши  у бою .

 

Ведуча. Урочиста церемонія , з нагоди відкриття пам'ятної  дошки Юрію Твардовському і Сергію  Леськіву  …, оголошується відкритою.

                                      Звучить «Гімн»

Ведуча сьогодні прийшли вшанувати світлу пам'ять героїв - односельців ,

 

Батьки Юрія - Мама  Оля    та батько Михайло, брат      , молодша Ірина з сім’єю подумки з нами сестра Неля з сім’єю , що на  чужині,

 

Дружина Сергія Любов, син Богдан, Донечка Віта з сім’єю , брат  Орест з родиною,

• Настоятелі місцевих храмів архистратига Михаїла  отець Андрій та Отець Володимир,
• бойові побратими 
• учнівський та педагогічний колективи школи, в якій навчалися наші герої
• однокласники, друзі, сусіди, односельчани. Всі, кого захищали  герої Юрій і Сергій.

 

Ведуча Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу всі народи віддають

І голову схиляють перед вами.

 

ПІСНЯ «УКРАЇНСЬКЕ СОНЦЕ ЗІЙШЛО»

ВІРШ

 

Ведуча Шановне товариство! Почесне право відкрити меморіальну дошку пам’яті Юрія Твардовського надається  батькам  героя  – матері   Ользі  і батькові Михайлу. 

Знімають полотно.

 

Почесне право відкрити меморіальну дошку пам’яті Сергія Леськіва надається  дружині Любові і сину Богдану . 

Знімають полотно.

 

Ведуча Запалимо вічний вогонь скорботи

За тих героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Нехай земля усім їм буде пухом.

Звучать удари метронома.

Хвилина мовчання.

 

Герої! Герої! Герої!
І туга, і гордість без меж!
По серцю знов мчить борозною
Черговий солдатський кортеж.

.«Не я, тоді хто? — кожен каже. —
Хто край від навали спасе?»
І цілому світу докаже:
«Вітчизна нам - понад усе!»

І молиться мати й дружина:
«Коли ж люте горе минеться?»
І тужить уся Україна,
І бореться, та не здається.

Герої! Герої! Герої!
Найкращі Вкраїни сини!
Цей світ лиш врятують герої,
Герої нової війни!

ПІСНЯ

ВІТВІЦЬКИЙ 

 

Ведуча Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав своє життя за те, щоб мирним стало небо над нашою рідною Україною, щоб ми раділи кожному новому дню. Вдячність за їхній подвиг житиме у наших серцях.

 

Кажуть, небо забирає найкращих людей. Тож нехай у далекі Засвіти долетять сьогодні слова вдячності і шани до наших  захисників ВОЇНІВ Юрія і Сергія – за їх  подвиг і жертовність. Згадаймо їх світлу душу у щирій молитві.

До чину освячення  меморіальної дошки та поминальної літії запрошуються всечесні отці Андрій та Володимир…

ОСВЯЧЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ

 

Ведуча: Дякуємо за подвиги , жертовність сина , брата, чоловіка тата дудуся… 

Вірш Кравчук Вікторія

Вже від крові аж стогне земля,

А за хлопцем і небо ридає,

Мама все ще чекає дзвінка,

А тебе вже між нами немає.

 

Рідна хата і рідний поріг...

Попрощався ти тут вже востаннє.

За майбутнє ти наше поліг, 

Ми вклонились тобі на прощання.

 

Плачуть всі: і дорослі, й малі, 

Туга й жаль нам серця розриває.

Горе нам, горе нашій землі!

Війна кращих синів забирає.

 

Ти далеко. Вже десь в висоті.

Добрим воїном будеш у Бога.

Вічна слава, юначе, тобі!

Жаль, коротка життєва дорога.

 

СЛОВО МАЄ мати Юрія пані Оля.

ВІРШ КУШАК СОФІЯ

Гриміли гармати, і гради ревіли
Змішалося все і землі почорніла,
Заплакало небо вітри оніміли,
І серце у грудях твоїх защеміло.

В бою тім пекельнім і несамовитім,
Загинув твій син, найдорожчий на світі.
Загинув, немає його вже з тобою,
Не прийде додому уже з того бою,

І не пригорнеться і не обійме,
І серденько твоє немов неживе.
І біль і розпука злились воєдино
Забрала війна найдорожчого сина…

Та знай, що твій син біля Господа мила,
Він ангел, усміхнений світлий, щасливий,
Він завжди стоїть за твоїми плечами,
Він вітром тобі шепотітиме «мамо»,

Він крилами світла братів захищає,
Молитвою їх у бою обіймає…
Ти знай дорога, не загинув він, ні!
Він житиме в кожному серці й душі!

Для нас він герой, янгол світла і миру,
Найкращий, улюблений син України.
Вклоняюсь тобі, мила мамо героя,
Уся Україна сьогодні з тобою!

 

А їм  хотілося – просто щоб він був поряд, їхній батько,  але він  – ангел. А інших пояснень і не може бути. І начебто все, як було раніше. Потрібно жити далі. Ось тільки у їхніх  дітей ніколи не буде дідуся.

Ти пішов, залишивши гіркоту втрати, яку дуже важко побороти самостійно. Складно змиритися з відсутністю батьківської  підтримки та любові. Тепер нема з ким поговорити на вихідних і поділитися своїми радощами неприємностями. Дуже шкода, що ти, батьку,  пішов. У нашій душі залишилася порожнеча…
 

Слово має донечка героя Сергія Леськіва Віта  Леськів - Качечка.

Ведучий 1: Усі ми пам’ятатимемо  наших  воїнів  як добрих, працьовитих, веселих , завжди готовими прийти на допомогу іншим односельців а головне – мужніх, сміливих, відважних патріотів своєї країни. Адже вони  виконали  свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас.

Слова мають однокласники героїв Соломія Шпак І Оксана Мирха – Лозова.

 

 

Ведуча Таким були Юрій і Сергій, таким вони  і залишаться навіки у нашій пам’яті . Низький уклін  батькам , рідним  та друзям наших  героїв!

 Ми завжди будемо пам’ятати вашого сина, чоловіка, брата, батька  Вони  загинув заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої країни ! Вічна пам'ять героям !

 

 Спочивайте  наші  Герої! Ваш подвиг не буде забутим!

 

Скільки їх полетіло на небо

Тих, хто серце віддав, бо так треба?

Рятували ж бо нас, а не  себе...

Не ридати - в них віри потреба...

Скільки ж вас, що тримають нам небо?

 

ВІРШ ГРИЦКО ЮСТИНА

Згадаймо тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

Поклiн  низький героям до землi,
За те, що дали нам можливiсть жити,
За незалежність у війни у вогнi,
Як свічі за свободу вам згоріти

Ви заплатили дорогу цiну,
I мати сина з бою не дiждалась,
За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,
Що з вуст її тим розпачем зiрвались.

Ви йшли вперед у бiй без вороття
За мирне небо, посмiшку дитини...
Це ви дали нам поштовх до життя,
За мир i за майбутнє України.

 

                                

Молімось за них, хто вміє і не вміє.

За тих, хто йде у бій,

Хто зараз у полоні,

У кого, в вісімнадцять, сиві скроні,

Хто янголами в небо полетіли,

А тіло - без хреста, і без могили.

Молімося за них…

Чийогось сина, брата,

Благаймо Господа за кожного солдата.

Щоб свічка плакала сльозами, а не мати.

Герої не повинні помирати.

Вони в окопах не за нагороди,

Благословенні воїни свободи.

Нову історію своїм життям карбують…

Молімося… і небеса почують

Молитву нашу – щиру і єдину.

Над ними – Бог!

За ними – Україна!

Нехай квіти пам’яті ляжуть до підніжжя меморіальної дошки.

Прошу вшанувати пам'ять Тараса Томачківського , Івана Воробля  , Юрія Твардовського та Сергія Леськіва покладанням квітів.

 

 Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв, які з меморіальної дошки пам’яті щодня зустрічатиме й проводжатимуть  поглядом учнів та працівників школи , нагадуватимуть  кожному з нас, що вони  віддали  життя, аби ми жили в мирній квітучій вільній неподільній суверенній Україні.

Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

 

Здається, я знаю, якою буде наша Перемога.  А вона точно буде. Питання лише часу і ціни. На жаль, уже дуже страшної ціни.

Я не знаю, скільки і що нас чекає попереду. Я не знаю, які жахіття нам ще відкриються з кожним звільненим містом і селом. Я не знаю, скільки найкращих людей ще мають загинути, допоки згине росія.

Але я точно знаю, що в день, коли наша Перемога таки прийде, ми всі будемо плакати і мовчати.

Мовчати і плакати…

І дякувати, дякувати, дякувати. Тим, хто повернеться. І тим, хто навіки янгол.

А поки стоїмо.

Стоїмо що є сил.

Попереду важка зима.

Але наша весна прийде.

І вона буде синьо-жовта
Слава Україні!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

УЧЕНИЦЯ

 Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну, за тих солдат,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив ти жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився у бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищав він Україну

В запеклому, жорстокому бою.

І вірю я: настане день розплати,

Господь засудить наших ворогів,

В огні пекельному довічно їм палати,

Бо прокляли їх українські матері.

І пам’ятник величний звести треба

Тому, хто щиро так Україну любив.

Життя віддав за жовте поле, синє небо.

В запеклому жорстокому бою.

 (СТАВИТЬ СВІЧКУ )

 

Ведуча.  нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять. Ми пам’ятатимемо героїв і будемо боротися за свою країну – Україну.

 

 На цьому наш захід завершено. Ми дякуємо всім нашим краянам, всім небайдужим українцям, які знайшли час і прийшли вшанувати пам’ять героя. Вічна йому слава і вічна пам’ять.                                     

 Ведучий Плаче свічка, плаче небо, плачуть люди                                                                                                                                          І від болю рветься серце на куски…                                                                      

 Серед нас ,живих, не буде їх, не буде..                                                                           

 Вічна пам'ять вам ,герої - земляки !

 

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

А чули лиш про мирні дні.рп

 

Звучить «БОЖЕ ВЕЛИКИЙ ЄДИНИЙ»

 

Ведучий Дякуємо всім присутнім, що були сьогодні з нами.

СЛАВА УКРАЇНІ!

 

 

 

Згадаймо тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

Поклiн  низький героям до землi,
За те, що дали нам можливiсть жити,
За незалежність у війни у вогнi,
Як свічі за свободу вам згоріти

Ви заплатили дорогу цiну,
I мати сина з бою не дiждалась,
За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,
Що з вуст її тим розпачем зiрвались.

Ви йшли вперед у бiй без вороття
За мирне небо, посмiшку дитини...
Це ви дали нам поштовх до життя,
За мир i за майбутнє України.

 

 

 

 

Їх немає, їх більше нема!
Хоч всміхаються їхні портрети,
Хоч потроху минає зима,
І вже чути пташині сонети.
Їх немає. За що таким смерть? 
За яку таку, Боже, провину?
Мить - і постріл… Думки шкереберть.
Мати кропить слізьми домовину.

Їх немає,а вдома їх ждуть
Наречені,кохані,дружини.
Ще не вмерли, і ось їх несуть
На руках у кровí побратими.
Їх немає,немає,нема!
Лиш качатко пливе по Тисúні.
Кров героїв навіки свята!
Слава їм і усій Україні!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гриміли гармати, і гради ревіли
Змішалося все і землі почорніла,
Заплакало небо вітри оніміли,
І серце у грудях твоїх защеміло.

В бою тім пекельнім і несамовитім,
Загинув твій син, найдорожчий на світі.
Загинув, немає його вже з тобою,
Не прийде додому уже з того бою,

І не пригорнеться і не обійме,
І серденько твоє немов неживе.
І біль і розпука злились воєдино
Забрала війна найдорожчого сина…

Та знай, що твій син біля Господа мила,
Він ангел, усміхнений світлий, щасливий,
Він завжди стоїть за твоїми плечами,
Він вітром тобі шепотітиме «мамо»,

Він крилами світла братів захищає,
Молитвою їх у бою обіймає…
Ти знай дорога, не загинув він, ні!
Він житиме в кожному серці й душі!

Для нас він герой, янгол світла і миру,
Найкращий, улюблений син України.
Вклоняюсь тобі, мила мамо героя,
Уся Україна сьогодні з тобою!