Сценарій виховної години "Видатні постаті сучасної України"

«ВИДАТНІ ПОСТАТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ»

УСНИЙ ЖУРНАЛ

 

Мета заходу: Розширити знання студентів про видатні імена сучасної України, формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, працьовитість; соціальну та загальнокультурну компетентність; національну свідомість учнів; розвивати бажання брати посильну участь у розбудові держави, наполегливо вчитися, щоб принести якомога більше користі рідній Україні; формувати активну громадянську позицію, почуття любові до рідного краю, гордості за його людей, заохочувати творити добро, стати  гідними громадянами своєї держави. 

Обладнання: мультимедійні презентації, музичні уривки, відеозаписи.

 

Головний редактор журналу.

Багата славетними іменами та подіями  українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Всі названі величні постаті творили нашу історію в минулому. Але не менш значущими для кожного з нас є творення новітньої історії нашої держави її величі та незалежності.
          Українська земля є Батьківщиною багатьох визначних учених і культурних діячів, що зробили неоціненний внесок для розвитку світової науки й культури. Сьогодні ми маємо нагоду ближче познайомитись із нашими сучасниками, які маюсь реальний вплив на світовий  імідж нашої держави, зробили реальний внесок в її культуру, мистецтво, оборону, політику, економіку та науку, а також  є справжнім прикладом для молодих людей.

Сьогодні у  нас є нагода ближче познайомитись з видатними постатями сучасності. Коли ми готували матеріали нашого усного журналу, то стояли перед величезними складнощами. Виявляється наша земля дуже родюча на таланти в усіх сферах життя. Тому імена і історії, представлені вашій увазі це  лише наш суб’єктивний вибір. Сподіваємось, ви гарно та пізнавально  проведете час.

Пропонуємо вашій увазі першу рубрику нашого журналу  «Політика. Суспільна діяльність».  Авторами матеріалів є Омелько Олександр та Задирайко Оксана.

 

 

 

 

СЮЖЕТ «ПОЛІТИКА. СУСПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ»

 

В’ячеслав Чорновіл.

Політик, дисидент, лідер Народного руху України. Якби все-таки він став першим президентом України? Якби не загинув 20 років тому? Про В'ячеслава Чорновола часто говорять в тому самому умовному способі, якого не знає історія.

Саме Чорновіл був одним з головних ініціаторів прийняття Декларації про державний суверенітет, а потім — Акта проголошення незалежності. За те, щоб ці два документи стали реальними, Чорновіл віддав 17 років свого життя, які провів у в'язницях, таборах та засланнях.

Чорновіл — ключова фігура правозахисного та національного руху в Україні 1960-80-х. Одним з перших він зважився на публічні протести проти арештів української інтелігенції, стояв біля витоків створення Української Гельсінської спілки, видавав і редагував Український вісник — головне підпільне видання про дисидентів.

Чорновіл залишався вірним собі і в незалежній Україні, очолюючи Народний рух з 1992 року і до самої смерті.

Мустафа Джемілєв (рік народження 1943)

Лідер кримськотатарського національного руху. Після анексії Криму Росією Мустафі Джемілєву чи не першим заборонили в'їзд на півострів — і це найкраще пояснює його значущість для українського Криму і для національного кримськотатарського руху.

Джемілєв вимушено позбувся батьківщини вже вдруге у своєму житті: в 1944 році його родину, як і більшість кримських татар, депортували до Узбекистану.

За право повернутися — для себе і свого народу Джемілєв віддав 15 років волі. Саме стільки він провів у тюрмах і засланнях, будучи засудженим за антирадянську діяльність сім разів.

За його звільнення ратував весь світ, проте знову оселитися в Криму Джемілєв зміг лише в 1991-му, через майже півстоліття після депортації. З того часу і до 2013-го року він залишався незмінним лідером кримськотатарського Меджлісу, жодного разу не відступивши від ідеї цілісності України з Кримом у її складі.

Любомир Гузар

“Еліта — це люди, які вміють дивитися вперед і зберігають головне — людську гідність". Любомир Гузар, автор цього визначення, як не можна краще йому відповідає. Українці всього світу прислухаються до його слова вже кілька десятиліть, і воно не втрачає своєї мудрості і глибини.

Після того як сім'я Гузара емігрувала з України в 1944 році, він перетворився у громадянина світу. Здобув освіту в США, захистив ступінь доктора богослов'я в Італії, а зайнявши посаду помічника знаменитого глави Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Йосифа Сліпого, став дипломатом церкви, надихаючи українські громади в багатьох країнах, з Австралією і Бразилією включно.

Пізніше, очоливши УГКЦ, Гузар значно зміцнив позиції церкви в незалежній Україні і збільшив її популярність, перенісши свою резиденцію зі Львова в Київ. І на чолі УГКЦ, і після своєї відставки Гузар залишається голосом совісті та духу нації, багато співвітчизників називають його моральним авторитетом, сучасним філософом.

 

Петро́  Пороше́нко

  

Український політик, підприємець, п'ятий президент України. Народився у Болграді, УРСР. Випускник Київського інституту міжнародних відносин. Кандидат юридичних наук. Народний депутат України 2, 4, 5 та 6 скликань. Працював міністром закордонних справ і торгівлі.

Починаючи від  кінця 2013 року Україна  на світовій політичній арені набула нової ваги, відкрито заявивши про приєднання до європейських цінностей та взявши курс на євроатлантичну інтеграцію та асоціацію з ЄС.

За президентства  Петро Порошенко зупинив російську агресію на сході України, добився зовнішньополітичної підтримки України державами Заходу. Домовився про Асоціацію з ЄС, вільну торгівлю з Канадою та Ізраїлем. Отримав безвізовий режим з Європейським Союзом (2017). Сприяв наданню автокефалії Українській православній церкві (2018—2019). Ініціював реформи в армії, освіті, медицині, сферах державного управління тощо. Лауреат Премії України в галузі науки і техніки, заслужений економіст України.

 

Головний редактор. Життя країни дуже багатогранне і складається з багатьох чинників. Одним із основоположних  чинників є безпека держави.  Вже минуло п’ять років як ми актуальним вважаємо досягнення миру  в державі. І наш з вами спокій береже українська армія, яка як фенікс відновилась із попелу в останні роки і стала однією із найбоєздатніших армій світу. Тому анонсуємо наступну рубрику нашого журналу «Армія. Безпека. Ато».  Авторами матеріалу є Данильченко Владислав, Захарюк Вікторія та Нам’як Світлана

СЮЖЕТ «АРМІЯ. БЕЗПЕКА. АТО»

 

Ігор Гордійчук

На Донбас він вирушив на початку антитерористичної операції. Тоді на сході бракувало досвідчених офіцерів. Гордійчук же мав і віру, і досвід.

"З перших днів починали ми з Ізюма, Ізюм, Слов’янськ, Краматорськ, Артемівськ, Дебальцеве. Ще тоді перший раз Дебальцеве, коли ми там успішно провели операцію, потім Савур-Могила, потім Іловайськ", – згадує генерал-майор.

Він побував у найгарячіших точках Донбасу на початку неоголошеної російсько-української війни. Прославився героїчною обороною стратегічної висоти кургану Савур-Могила, який спецпризначенці під його командуванням утримували 12 днів. Легендарний "Сумрак" – генерал-майор Ігор Гордійчук зазнав численних контузій та тяжких поранень, попри це – переміг у боротьбі за своє життя

Потому було тривале лікування та реабілітація за кордоном. І під час параду до 25-ї річниці української Незалежності на очах усієї країни Ігор Гордійчук отримав погони генерал-майора.

Позивний "Сумрак" викликає гордість в українців і страх у росіян. Але для Ігоря Гордійчука це військове ім’я стало несподіванкою. Після оборони Савур-Могили був прорив під Іловайськом. Там Гордійчук і зазнав тяжкого поранення. Восени 2014-го у шпиталі отримав найвищу державну відзнаку – Орден Золотої Зірки і звання Герой України.

Від 2016-го генерал виховує майбутніх офіцерів у столичному ліцеї імені Івана Богуна.

 

 Аміна Окуєва

За твердженням самої Аміни Окуєвої, її біологічний батько був чеченець, мати — полька з Північного Кавказу. Разом із родиною мешкала у Москві та Грозному. З 1999 року брала участь у Другій чеченській війні на боці Чеченської Республіки Ічкерія^.  До України повернулася 2003 року, вступила до Одеського медичного університету, який закінчила за спеціалізацією загальна хірургія. Після здобуття вищої освіти працювала лікарем-інтерном в Одесі.

З початком Євромайдану вступила до Самооборони, де була лікарем 8-ї Афганської сотні. З початком війни на сході України, у липні 2014 року, вступила до лав батальйону «Київ-2», куди була записана фельдшером, проте за словами самої Аміни, медициною займалася мало. Брала участь в обороні Дебальцева, виконуючи бойові завдання поблизу Чорнухиного на Луганщині. Пізніше служила у батальйоні «Золоті ворота». Брала участь у створенні Миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, служила прес-офіцером батальйону, домагалася надання батальйону офіційного статусу від МВС України.

Брала участь у парламентських виборах 2014 року, балотуючись за одномандатним виборчим округом № 136 у Суворовському районі Одеси (самовисунення), однак, до Верховної Ради України VIII скликання не потрапила, отримавши 3,72 % голосів виборців (9-те місце в окрузі).

Нагороди.

Орден «Народний Герой України» (13 жовтня 2015)

Нагородна вогнепальна зброя МВС України — пістолет

Аміна Окуєва загинула 30 жовтня 2017 року неподалік села Глеваха у Київській області внаслідок отриманих поранень. Під час диверсійного нападу автомобіль, у якому знаходилися Осмаєв та Окуєва, було обстріляно на залізничному переїзді

 

Олександр Сарабун

Під  час війни — доброволець, воював в складі батальйону «Донбас», виривався з оточення під Іловайськом — його машина в колоні йшла четвертою, всі три передні підбили прицільно, з великокаліберного кулемета пострілом роздробило праву ногу, потрапив до полону. Через 3 дні був обміняний на російських військовополонених. У Дніпропетровській лікарні повідомили: або ампутація ноги, або смерть.

В серпні 2015 року повернувся до армії на протезі — у 46-му батальйоні «Донбас-Україна» відповідав  за матеріальне забезпечення підрозділу.

Під час однієї зі спроб зістрибнути з БМП на ходу Олександр пошкодив зв’язку та отримав перелом.

Після повернення із зони бойових дій він займається ремонтом автомобілів, які відправляють на фронт, а також працює у організації, що допомагає  отримати пільги учасникам бойових дій. Навчається на соціального працівника.

Олександр Сарабун став учасником  благодійного проекту  журналу «Viva. Переможці 2»,  брав участь у змаганнях для ветеранів війни “Сила нації”. Він виконував силові вправи з 50-кілограмовою штангою та 100-кілограмовим колесом.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків, 13 серпня 2015 року —нагороджений орденом За мужність III ступеня.

Мріє про власний приватний будинок, а ще – побачити Україну процвітаючою країною, схожою на Австрію чи Словаччину.

Інтерв’ю наживо з Олександром Сарабуном

 

Запитання для інтерв’ю

1. Кажуть, що у найважчі часи для держави проявляється справжній характер нації. Ви також не стали байдужим чи співчуваючим спостерігачем, але активним учасником визволення держави, добровольцем батальйону «Донбас». Як було прийняте таке доленосне для Вас рішення? Що стало поштовхом, адже Ви не були кадровим військовим?
2.  Навіть після полону, втрати ноги та протезування Ви повернулись на фронт, ставши першою людиною, яка з такою травмою  була у діючій армії. Що привело Вас на фронт вдруге?
3. Часто кажуть, що люди війни не можуть знайти себе в мирний час. Чим займаєтесь Ви зараз? Що Вас цікавить? Чим захоплюєтесь? 
4. На Вашу думку, чи відрізняються цінності людей, воїнів  на фронті та на мирній території?
5. Ви стали учасником проекту «Viva! Переможці 2». Як Вам було відчути себе моделлю?
6. Сьогодні Ви відома і шанована в нашій області та за її межами людина. На Вашу думку, що дає людині популярність, відомість, повага людей.

 

Головний редактор.

Третім китом на якому стоїть наша держава- це економіка, бізнес. Творча група, яка працювала над цим сюжетом врахувала специфіку нашої освіти і сюжет присвячений підприємствам галузі. Отже, наступна рубрика  «Бізнес. Економіка»  Автори сюжету Струль Олександра, Присяжнюк Денис та Дубина Наталія

 

СЮЖЕТ «БІЗНЕС. ЕКОНОМІКА»

Нібулон

Аграрна компанія України, один з найбільших українських сільськогосподарських виробників та експортерів. Заснована в 1991 році.

Засновник і беззмінний генеральний директор — Олексій Вадатурський, Герой України.

6 липня 2012 року Олексій Вадатурський став номінантом Всесвітньої продовольчої премії.

«НІБУЛОН» займає 301 позицію серед компаній Центральної та Східної Європи згідно з рейтингом «Топ500 — 2016», що складено аудиторами «Делойт».

2017 року «НІБУЛОН» за дохідністю посів 7-е місце серед усіх холдингів України або 3-е — серед аграрних компаній. За результатами 2017–2018 маркетингового року компанія була другою за обсягом експорту зерна (пшениця, ячмінь, кукурудза) з України, з часткою серед експортерів — 9,8 %

Підприємству належить 44 філії у 12 областях України.

Напрямки виробництва:

насінництво;

рослинництво;

тваринництво, виробництво ковбас (ТМ «Бистрицькі ковбаси» в Житомирській області).

Протягом 2015–2018 років земельний банк компанії становив 82,5 тис. га сільськогосподарської землі

ТОВ «НІБУЛОН» володіє двома однойменними дочірніми підприємствами: пароплавством (створено 2009 року) та суднобудівно-судноремонтним заводом (з 2012 року). Компанія будує та обслуговує торговий флот з метою покращити транспортування експортних товарів до морських кораблів.

На 2016 рік компанія збудувала 22 елеваторних комплексів та перевантажувальних терміналів на Дніпрі і Південному Бузі.

Судноплавна компанія «НІБУЛОН» є однією з чотирьох найбільших судновласників України. Вона зосереджує свою діяльність на Дніпрі та Південному Бузі. «НІБУЛОН» сам фінансує днопоглиблювальні роботи в акваторії власних терміналів і на підхідних ділянках.

 

Кернел Україна

Кернел -велика вертикально інтегрована агропромислова компанія, лідер українського ринку бутильованої соняшникової олії і по експорту олії, один з найбільших українських експортерів зернових культур.

спеціалізація:

- виробництво соняшникової олії;

- експорт соняшникової олії і зернових культур;

- дистрибуція бутильованої олії на внутрішньому ринку;

- надання послуг з перевалки зернових вантажів в порту Іллічівська;

- надання послуг з перевалки олії і зерна в портах Миколаєва;

- зберігання зернових і олійних культур на внутрішніх елеваторах;

- агровиробництво.

До складу компанії входять десятки підприємств в Києві, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській областях.

1995 г. - компанія розпочала діяльність з експорту української сільськогосподарської продукції за допомогою великих міжнародних трейдерів. «Кернел» почав купувати зернові елеватори.

2002 р - покупка першого маслоекстракційного заводу в м Полтава. Придбано перші сільгосппідприємства. Компанія стає виробником і переробником сільгосппродукції.

2004 г. - придбання торгової марки бутильованої соняшникової олії «Щедрий Дар» разом з невеликим заводом з переробки, екстракції і бутилювання соняшникової олії на сході України.

2006 - у «Кернел» фаза активної консолідації виробництва соняшникової олії в Україні. Завершення покупки виробничих активів компанії «Євротек». В результаті угоди виробничі потужності зростають удвічі.

2007 - відбулося первинне публічне розміщення акцій на Варшавській фондовій біржі.

2009 г. - укладення договору про переробку давальницької сировини

216 тис. Т насіння соняшнику на рік на маслоекстракційному заводі в порту Іллічівська.

2014 г. - запустили нові елеватори сумарною потужністю зберігання в 200 тис. Т зернових.

У 2019 г. «Кернел» планує посіяти: кукурудзи - 235 тис. Га (45%), соняшнику - 142 тис. Га (27,3%), озимої пшениці - 101 тис. Га (19%), сої - 25 тис . га (5%), озимий ріпак - 10 тис. га (2%).

 

 

Вацак

Вацак Геннадій Анатолійович — український підприємець і меценат. Депутат Вінницької обласної ради від БПП "Солідарність",  від 2019 року депутат Верховної ради України . Володіє Кондитерським Домом «Вацак», що випускає кондитерські вироби.

Заснував власну справу, в 2002 році починає працювати, створене ним приватне підприємство - Кондитерський Дім «Вацак». На сьогодні – це потужне виробництво солодкої продукції, представництва якого відкриті по всій Україні. Кондитерський Дім «Вацак» виготовляє більше 140 видів тортів, печива, цукерок, зефіру, рулетів.

Геннадій Анатолійович  користується повагою й авторитетом у колективі та серед громадськості, є депутатом Вінницької обласної Ради 7-8 скликань.

Бере активну участь в житті міста, є постійним меценатом та спонсором.

  Вацак Геннадій Анатолійович вніс вагомий внесок в соціально-економічний розвиток міста , за що неодноразово був нагороджений почесними грамотами Вінницької облдержадміністрації та Могилів - Подільської міської ради.

 2005 р - медаль - «Кращий підприємець»

 - 2011- «Людина року» в номінації «Меценат»,м.Могилів-Подільський ;

 - 2016 – нагороджений відзнакою Вінницької обласної державної адміністрації «За заслуги перед Вінниччиною»

 

Головний редактор. Наступний сюжет нашого журналу присвячений галузі високого інтелекту. І тут ми маємо яскравих представників нації, знаних в усьому світі. Отже на часі «Наука. Медицина. Інженерія». Проект підготували  Глущак Ігор, Олєйнік Артем та Швець Анастасія.

 

СЮЖЕТ «НАУКА. МЕДИЦИНА. ІНЖЕНЕРІЯ»

Микола Амосов

Микола Амосов прожив у Києві півстоліття, зумівши не тільки закласти фундамент вітчизняної серцево-судинної хірургії, але й вивести її досягнення на світовий рівень. Віртуозний хірург, який удосконалив свій дар ще в роки Другої світової війни (в невеликому польовому госпіталі він провів понад 4 тис. операцій), в Україні Амосов здійснив одразу кілька медичних революцій.

Саме він зробив перше в СРСР протезування мітрального клапана серця, провів перші в Україні операції при пороках серця, першим у світі розробив і запровадив антитромботичні протези серцевих клапанів. З того часу ці операції стали масовими і врятували десятки тисяч життів, зокрема в київському Інституті серцево-судинної хірургії.

Амосов — найбільш визнаний у світі український вчений. Його роботи в галузі кардіохірургії, біокібернетики, лікуванні туберкульозу неодноразово перевидавалися на Заході, а також у США та Японії.

Євген  Патон.  Борис Патон
           В Україні добре знають Євгена Патона. Його ім'ям названо міст через Дніпро, що в Києві. Цей міст уперше у світі збудований методом електрозварювання (завдяки науковим винаходам Євгена Патона). Син Євгена Патона – Борис Патон також працює в галузі металургії. Його наукові дослідження заклали основи космічного зварювання.

Борис Патон — головний науковий довгожитель України, незмінний керівник української Академії наук, а також Інституту електрозварювання, які він очолює з 1962 і 1953 року відповідно. Причому на чолі інституту він змінив батька — засновника вітчизняної школи зварювання.

Серед революційних технологій, створених за його участю,— автоматичне зварювання під флюсом, що дозволило створити легендарний танк Т-34, електрошлакове зварювання, яке здійснила переворот у металургії та машинобудуванні, перше застосування зварювання у відкритому космосі, а також зварювання живих тканин. Остання новація була створена вже в незалежній Україні і здобула світове визнання як безпрецедентно дієвий метод у хірургії. Ось які славетні академіки, батько і син. 

 

ДП Антонов 

 Український авіабудівний концерн, що об'єднує конструкторське бюро, комплекс лабораторій, експериментальний завод та випробувальний комплекс, для розробки та сертифікації літаків. З 4 квітня 2015 р. входить до складу державного концерну «Укроборонпром»
        Гордістю України є сучасні літаки «Антей», «Руслан», «Мрія», їх розробило конструкторське бюро Олега Антонова. Це від його імені українські літаки називаються «Анами»: і маленький трудівник АН-2, і велетень АН-22 - «Антей»,  Ан-225 «Мрія», Ан-124 «Руслан» і багато інших. 

 

Головний редактор. Духовна сфера життя держави також  важлива. Українці дуже талановита та креативна нація. Серед наших співвітчизників є найяскравіші світові  зірки  і в літературі,  і образотворчому мистецтві, музиці, кіно. Можна сказати, що нашій творчій групі прийшлося нелегко із підбором матеріалу. Разом із тим ми хотіли показати, що і в нашому місті є осередки високої культури, яскраві її представники, знані за межами і міста і навіть держави. Віддаємо на ваш розсуд сюжет «Культура. Мистецтво. Музика», авторами якого є Риженко Ліна, Шнирук Людмила.

 

СЮЖЕТ «КУЛЬТУРА. МИСТЕЦТВО. МУЗИКА»

Ліна Костенко

Відома українська поетеса, письменниця Ліна Василівна Костенко народилась 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів.

Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.

Совість нації, як часто називають Ліну Костенко,— аж ніяк не затерта метафора на адресу 85-річної поетеси. Насичено-образна, інтелектуальна і часто дошкульна поезія Костенко за своєю силою може зрівнятися лише з її принциповістю. В СРСР вона роками писала в шухляду — розплата за активний публічний захист шістдесятників і дисидентів. За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність".

Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестечко" (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу на 10. А в роки незалежності відмовилася від звання Героя України, назвавши нагороду "політичної біжутерією",   а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.

Вірш «Крила» у виконанні Богдана Ступки

Книги Костенко — десяток поетичних збірок, історичний роман у віршах Берестечко, поема Маруся Чурай — багато перевидавалися. А в 2010 році, коли Костенко після тривалої творчої паузи презентувала свій роман Записки українського самашедшого, на літературні вечори з її участю безуспішно намагалися потрапити тисячі осіб — у всіх регіонах України зали не вміщували охочих.

 

Городинська Оксана Василівна

 

Народилася 1 жовтня 1964 року в селі Конищів Муровано-Куриловецького (тоді Барського) району Вінницької області. З п’ятирічного віку живе в  Могилеві-Подільському,  працівник   культури      України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Свою трудову діяльність розпочала в 1983 року з вихователя в дитячому садку. З 1997 працювала керівником групи зразкової дитячої мистецької студії «Палітра». Була активним ініціатором створення в Могилеві-Подільському Будинку народної творчості. З1992 року працювала на посаді методиста цього закладу, а з 1999 очолює названий заклад.

Витинанкою займається понад 20 років, та разом з тим досягла значних успіхів у багатьох інших видах народного мистецтва (писанкарство, живопис, вишивка, флористика, моделювання одягу). У творчому доробку має близько 1000 витинанок, понад 1000 писанок, більше 500 живописних картин, понад 50 робіт з флористики. Авторка вже влаштувала до десятка персональних виставок.

О.Городинська має ряд персональних виставок (живопис, витинанка, писанка) в м. Могилеві -Подільському, Вінниці, в Санкт-Петербурзі, в Польщі, Німеччині.

Роботи Оксани Городинської є в багатьох музейних зібраннях в Україні і за кордоном. Зокрема, в Лондонському Королівському музеї, в музеї війни в Тель-Авіві,  в Лос-Анджелеському мистецькому музеї, в особистих мистецьких зібраннях в багатьох країнах світу.

Веде активну просвітницьку роботу. Є головою місцевого творчого об’єднання «Барви Поділля», членом літературного об’єднання «Веселка Дністрова». Пише вірші та пісні. Автор поетичної збірки «Зорі в росах».

Сліпак Василь Ярославович

Народився у м. Львові. Десятирічним хлопчиком привів його до львівського дитячого хорового колективу його старший брат Орест.

Закінчив Львівську спеціалізовану середню школу №46 (1991).

Доля щедро нагородила Василя різнобарвним талантом. Володів унікальним голосом. Він міг співати чоловічі і жіночі оперні партії.Знав сім мов.Здобув багато престижних міжнародних відзнак.

Навчався у Львівській державній консерваторії.По закінчені якої (1997) отримав запрошення працювати за кордоном,де проживав майже 20 років.

Був солістом Паризької опери. Виконував народні і авторські пісні.

В 2014 році повернувся в Україну - спочатку на Майдан, а потім добровольцем на передову - зі зброєю в руках боронив Україну. Після війни мріяв повернутися на оперну сцену.

Снайперська куля загарбників скосила його вранці 29 червня 2016 року... Посмертно нагороджений орденом "За мужність" 1 ступеня. Поховання відбулося 1 липня 2016 року - на Алеї героїв Личаківського кладовища м.Львова.

У столичному кінотеатрі «Україна» відбулась прем’єра документального фільму «Міф», яка розповідає історію життя Героя України Василя Сліпака - соліста Паризької національної опери, волонтера, який пішов добровольцем на фронт і віддав своє життя, захищаючи Україну.

Кузьменко Андрій Вікторович

Він народився 17 серпня 1968 у Львівській області, в містечку Новий Розділ в родині вчительки музики та інженера. Саме завдяки мамі майбутня зірка стала займатися музикою, а згодом закінчив музичну школу по класу фортепіано.

Навчався у Львівському медінституті і мав всі шанси стати стоматологом, чого дуже хотіли батьки артиста. Проте самому Андрію ця професія абсолютно не подобалася і він активно продовжував займатися музикою. Вже через рік Кузьма познайомився з Володимиром Шкондою, з яким мав подібні смаки. Спочатку вони тільки слухали музику, а пізніше стали її грати. Володя був гітаристом, Кузьма грав на піаніно. Цю групу Кузьма вважає першим етапом появи "Скрябіна".

З початком Революції гідності Андрій Кузьменко активно підтримав протести, а в 2014 році навіть записав пісню присвячену Євромайдану. Після початку бойових дій на сході України Кузьма прийняв ці подій близько до серця та активно допомагав бійцям АТО.

Напередодні смерті дав досить скандальні інтерв'ю з критикою влади.

2 лютого 2015 року життя кумира мільйонів українців трагічно обірвалося. Андрій Кузьменко загинув в автомобільній катастрофі неподалік села Лозуватка на Дніпропетровщині.

Напередодні трагедії Кузьма представив новий кліп «Дельфіни» та взяв участь в телевізійному шоу «Співай як зірка»  на телеканалі «Україна».

Святослав Вакарчук (рік народження 1975)

Святослав Іванович Вакарчук народився 14 травня 1975 року в місті Мукачево (у Закарпатській області). Наразі Святославу  44 роки.

Майбутній фронтмен «Океану Ельзи» захоплювався не тільки музикою, але і науками, спортом, іноземними мовами, грою в КВК. Святослав із задоволенням поглиблено вчиться англійській мові та фізиці, займається баскетболом і закінчує музичну школу по класу скрипки і баяна.

Коли в червні 2014 року група Океан Ельзи святкувала своє 20-річчя концертом на київському стадіоні Олімпійський, розділити емоції зі Святославом Вакарчуком та його колективом зібралися близько 75 тис. чоловік — абсолютний рекорд для сольного концерту в Україні.

Головний музичний проект незалежної України і одна з найкращих рок-груп Східної Європи, Океан Ельзи недарма став невід'ємною частиною життя мільйонів українців. Свідчення цьому — сотні тисяч проданих дисків.

Святослав підтримує революційні рухи в країні, займає активну суспільно-громадянську позицію, зокрема і за допомогою своєї творчості. Наприклад, його виступ у підтримку Євромайдану в 2013 році зібрало більше двохсот тисяч людей. 

 Вакарчук не приховує своїх політичних поглядів від широкої громадськості в Україні та за її межами: неодноразово демонструє негативне ставлення до війни на Донбасі і допомагає воїнам АТО.

Панасюк Таміла Володимирівна

Панасюк Таміла Володимирівна народилась 23 березня у селі Гонтівка Могилів – Подільського району. Працює у Могилів – Подільському краєзнавчому  музеї з  2008 року зберігач фондів, допитливий  краєзнавець, готує презентації для щорічного представлення музею у області, де займають призові місця.

     Лауреат конкурсу Сатири і гумору імені Степана Руданського, заняла 1 місце у минулому році.

    Таміла Володимирівна  пише сценарії, також для репертуару ансамблю «Юний прикордонник», робить гарні переклади пісень.

     Член літературного об’єднання «Русалка Дністрова».

     Таміла Володимирівна вміє розмовляти віршами, щира українка, патріотична, порядна, щаслива мати, син її був у АТО, зараз служить  в Калинівці, бабуся, має чудову, талановиту онучку.

 

Колонка автора. Виступ поетеси Панасюк Таміли Володимирівни

 

Головний редактор. «О спорт – ти світ!», - сказав хтось із відомих людей. І справді,  спорт для країни є ще одним показником іміджу держави. Хто із нас не чекав до ночі боксерських поєдинків наших боксерів Кличків, коли бої були за звання чемпіонів світу чи не вболівали за збірну України по футболу на чемпіонатах. Як  гордо ми себе відчуваємо, коли на п’ядесталах стоять наші спортсмени і в їх честь звучить гімн України. Отже, наш сюжет присвячений спорту і підготували його  Бегас Марта, Ястремський Віталій та Бохонець Андрій

СЮЖЕТ «СПОРТ»

Олександр Усик

Український професійний боксер, інтерконтинентальний чемпіон у першій важкій вазі за версією WBO, олімпійський чемпіон 2012 року, чемпіон світу 2011 року,  чемпіон Європи 2008 року, багаторазовий чемпіон України, заслужений майстер спорту України.

Спортивні досягнення та нагороди відображені на слайдах.

Дарина Білодід.

Народилася в Києві, 10 жовтня 2000-го року в родині власника бронзової медалі чемпіонату світу та дворазового чемпіона Європи з дзюдо Геннадія Білодіда.

Спортом почала займатися з чотирьох років, коли батьки віддали її в секцію гімнастики. Однак в шість років самостійно прийняла рішення займатися дзюдо. З тих пір її тренували власні батьки.

В 15 років виграла чемпіонат України, а потім отримала підряд дві золоті медалі - на юнацькому чемпіонаті Європи та чемпіонаті світу з дзюдо серед кадетів.

У 2017-му році дебютувала в "дорослій" категорії, здобувши перемогу на Континентальному Кубку в Празі.

Вже через місяць Дарина Білодід стала чемпіоном Європи, здобувши перемогу над олімпійською дзюдоїсткою з Росії Іриною Долговою на чемпіонаті в Варшаві.

У 2018-му році спортсменка перемогла в чемпіонаті світу, який проходив в столиці Азербайджану, Баку. Там вона отримала титул наймолодшої ​​світової чемпіонки дзюдо серед жінок і чоловіків.

 

Яна Клочкова

Народилась  7 серпня 1982, Сімферополь — українська плавчиня, чотирикратна олімпійська чемпіонка на дистанціях 200 та 400 метрів, срібна призерка — 800 метрів.

Яна Клочкова встановила 50 рекордів України в 25 - і 50-метрових басейнах на дистанціях 100, 200, 400 метрів комплексним плаванням, і 200, 400 і 800 метрів вільним стилем, 100 і 200 метрів на спині, 200 метрів батерфляєм та естафетному плаванні.

На рахунку спортсменки 5 олімпійських медалей, 4 з яких золоті.

Яна - багаторазова чемпіонка світу та Європи.

Нагороди України

• Орден княгині Ольги III ступеня (23.09.1999),
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (11.10.1999),
• Орден княгині Ольги I ступеня (06.10.2000) ,
• Лауреат Премії КМ України за внесок молоді у становлення держави (25.06.2001).
• Орден «За заслуги» III ступеня (30.01.2002),
• Герой України (18 серпня 2004 - за виняткові спортивні досягнення на Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, підвищення спортивного авторитету України в світі).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16.09.2004) ,
• Хрест Слави МВС
• Почесні звання «Людина року-2000» в номінації «Спортсмен року».
• «Людина року-2003» в номінації «Спортсмен року»

Золота рибка. Обличчя країни. Рекордсменка світу та України

 

Головний редактор. Ось ми і перегорнули останню сторінку нашого журналу. Сподіваємось,  що для всіх присутніх він виявився цікавим, яскравим, глянцевим  з незабутніми ілюстраціями і приніс  справжнє задоволення від перегляду. Від щирого серця дякуємо поважним  гостям, що прийшли на нашу презентацію і прикрасили сторінки  проекту змістовними виступами. А всім учасникам презентації бажаю зробити правильні висновки із почутого і побаченого. Адже межі та заборони розвиватись і бути найкращими в любій сфері ми ставимо собі самі. Часто це елементарна невпевненість у своїх силах або лінощі. А спробуйте забути про ці якості, оберіть сферу, де вам комфортно і цікаво,  і до вас прийде успіх. Дякуємо всіх за участь і увагу.

 

 

 

Використані джерела

 

https://teacher.at.ua/publ/prezentaciji/ja_i_ukrajina_gromadjanska_osvita/clavetni_ukrajinci/73-1-0-10550

https://nv.ua/ukr/project/istoria-100-vydayushchikhsya-l-40004783.html

https://www.5.ua/suspilstvo/spravzhni-heroi-istoriia-lehendarnoho-henermaiora-sumraka-144914.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87