Чорнобиль - наш довічний біль
Мета. Донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської трагедії; розвивати почуття гордості за свій народ, прищеплювати любов до рідного краю; виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій.
26 квітня – трагічна дата в історії України. Ось уже 30 років трагедія, яка трапилася у 1986 р. на Чорнобильський АЕС, нагадує людству про техногенну катастрофу. У пам’яті людей назавжди залишиться той страшний день, коли “ударив чорний дзвін”.
У кожного міста є своя історія … Давні сторінки розповідають: що коли великий князь Київський Мстислав, син Мономаха, у 1127р. послав братів своїх проти кривичів чотирма шляхами, то Всеволоду Ольговичу було наказано піти через Стрежев до м. Борисова. Стрежев вважався південним містечком полоцького князівства, куди Рогвальд у 1600р. посадив Всеволода Глібовича. При цьому князеві Стрежев, згодом названий Чорнобиль, вважався надільним князівством. В 1193р. у літописі Стрежев іменується Чорнобилем. Чорнобиль (Чорнобиль - полинь звичайний) дав свою гірку назву потужній атомній електростанції. В Біблії говориться про полин і пов'язану з ним страшну катастрофу: "... засурмив третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І стала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї "Полин" І стала третина води, як полин, і багато людей вмирало з води, бо згіркла вона" ("Апокаліпсис"). З історичних літописів знайдено цікаві матеріали. Кажуть, що, коли татари взяли Київ і спалили, вони подались уверх по Дніпру. Хотіли взяти якесь північне місто. Ну і якби-то у хана Батия була ворожка, яка сказала: "На південь не ходи. Підеш - погубиш військо" він не послухав, пішов. І вони дійшли до Чорнобиля, взяли Чорнобиль і пішли далі, вздовж Прип’яті. Так от, начебто, на місці, де знаходиться атомна станція, були болота. І їх кіннота стала в болотах тонути.
Оскільки вони народ степний, болота вселяли в них суєвірний жах. І ось в народі досі з покоління в покоління передавали легенду, що коли кіннота тонула, ці степняки страшно кричали. А наші предки, які відступали, ховалися в лісах і болотах, і слухали їх голоси, так і назвали ці міста проклятими "Кричали".
Початкові сторінки літопису трудової біографії Прип’яті написані 4 лютого 1970р., коли тут був забитий перший кілок і вийнято першого ковша землі. Близькість залізничної станції і автотраси, наявність річки визначали вибір цього місця для спорудження першої на Україні атомної електростанції... 15 серпня 1972 р. поклали перший кубометр бетону в основу головного корпусу електростанції... поряд зі станцією росло і розвивалося місто. Фільм1 Красивою та багатою була чорнобильська земля з її врожайними полями, садами, річками та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986р. відтоді ця земля стала називатися зоною.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986р. о Iй годині 23 хв. над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум'я. фільм2 І як не дивно, не дико, люди іноді виступають ворогами природи, не задумуючись над тим, що в першу чергу виступають ворогами собі. І тоді трапляється біда. Ця чорнобильська трагедія - страшне свідчення того, до якої біди можуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість.
Причини аварії на ЧАЕС:
1.Проведення недостатньо повно та правильно підготовленого електричного експерименту.
2.Низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки.
3. Недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000.
4. Помилки персоналу.
Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, вони ризикуючи життям, кинулися до реактору, аби своїми грудьми перестерегти трагедію. Під час цієї катастрофи загинуло багато синів та дочок України. Ті, хто загинув, віддали своє життя, рятуючи все живе від радіації. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні з охорони АЕС. Фільм3
Завдяки рішучим діям воєнізованої пожежної охорони Чорнобильської АЕС та інших підрозділів пожежу на покрівлях ЧАЕС о 6 годині 35 хвилин 26 квітня було повністю ліквідовано. .Фільм4
Практично всі, хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дози опромінення. Ось вони (фото) - ці герої: Віктор Кібенок, Микола Іващук, Володимир Тишура. Під керівництвом лейтенанта Володимира Правика безстрашні герої змагалися зі своєю смертю в ім'я життя сотень тисяч людей. Вони кинулись у вируюче полум'я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.
Всі вони посмертно відзначені високими нагородами. Високі моральні якості, бойова готовність, професіоналізм – усе це дозволило пожежникам успішно вийти з ситуацій, що виникли відразу ж після аварії. Разом з тим стало ясно, що пожежна техніка була погано захищена від проникнення радіоактивного пилу в кабіни машин, мала невеликий коефіцієнт захисту від іонізуючого випромінювання. Пожежники не мали надійних засобів захисту особового складу, пристрої індивідуального дозиметричного контролю не завжди забезпечували достовірні дози опромінювання.
Відвага... для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже одразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.
Розчищенням підходів до зруйнованого реактора, прибиранням викинутих вибухом ядерного палива, уламків паливних шматків, графітової кладки та елементів конструкцій зайнялися підрозділи збройних сил колишнього СРСР, ряду міністерств і відомств. У перші ж дні після аварії розгорнулися інженерні, хімічні та інші роботи по мінімізації наслідків трагедії. Для виконання робіт у зоні Чорнобильської АЕС було мобілізовано велику кількість цивільних осіб, які перебували на військовому обліку. Фільм5
І ще багато - багато життів забрало потім чорнобильське лихо. Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання... Прошу всіх сідати. Хвилина мовчання. Фільм5-1
Біда настигла не тільки робітників АЕС і пожежників, а й мирне населення, худобу та все навколо. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях проживає близько 2 млн. осіб. Змертвіло багато водойм, непридатною для вживання стала в них вода. У радіусі 30 км від ЧАЕС почалася евакуація людей у більш чисті місця. Люди кидали свої житла, худобу, речі, які теж випромінювали радіацію, кидали-могили близьких, брали тільки фотографії як символ пам'яті… Фільм6
До середини травня були вивезені більше 90 тисяч жителів, загублено більше 48 тисяч гектарів землі, виведені з ладу 14 промислових підприємств, 15 будівельних організацій, втрачено близько 1млн кв. метрів житла, 10 тисяч 400 приватних будинків.
Нині в Україні склалася важка демографічна ситуація. Смертність населення перевищує народжуваність, збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань у людей. Настав час усієї громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації!
Дивно, але значна територія чорнобильської зони перетворилася на притулок для різних тварин. Фактично, Чорнобиль перетворився в «заповідник», де можна зустріти вовків, орлів, кабанів, лосів, оленів і багатьох інших тварин. Хоча життя в Зоні і відновлюється, вчені до цих пір сумніваються в тому, що перебування там людей безпечно. Вони стверджують, що область не буде придатною для проживання найближчі 20 000 років.
Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок, давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.
За днями дні, мина повільно рік,
За днями дні - і другого немає.
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться повік.
Хай стане мир міцнішим у стократ
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль - попередження, набат,
Його уроків людство не забуде. Фільм7
Пройшло більше 30 років із часу аварії. Але не глухне біль, тривога не залишає людину. Ще багато років екологічна ситуація в нашій державі буде залишатися складною. Тому сьогодні ми кажемо, що такого «щастя» більше нам не треба. Нехай наші знання, наш інтелект слугує в радість всьому живому! Дякую за увагу!