Сценарій виховного тематичного заходу "Голокост – жах, що не повинен повторитися"

Начало формыКонец формыТематичний захід з нагоди річниці трагедії

Орієнтовний сценарій

 

Тема: Голокост – жах, що не повинен повторитися

Мета: виховувати пам'ять про голокост, стійке бажання боротися з будь-якими проявами тоталітаризму чи авторитаризму в ім’я недопущення подібної трагедії у майбутньому.

 Обладнання:  комп’ютер, медіапроектор, презентація PowerPoint.

 

Розпочати можна з відео танго «Закрий свої очі», Ісаак Шпігель, Давид Бейгельман 1940-1944 роки.

 

Ведучий:

Композиція «Закрий свої очі» була написана для театральної вистави у Лодзинському ґетто та виконувалась співачкою Еллою Діамент. Пісня була написана Ісааком Шпігелем (письменником, поетом, есеїстом та вчителем, якому вдалось вижити в Лодзинському гетто та Аушвіці) та покладена на музику Давидом Бейгельманом. Це доволі рідкісна за стилем композиція, що поєднала колискову з танго мотивом. Вона була забороненна головою ґетто Мордехаєм Хаїм Рудковським, через відчай, трагізм та безнадійність присутній у мелодії та словах. Все це сталося в жахливий період історії, коли нацисти знищували народи, які, на їхню думку, не мали права на існування, насамперед, євреїв. Саме за їх іменем історики й назвали цей період, що тривав з 1933 по 1945 роки. За цей час нацисти знищили близько 6 мільйонів людей. Про це слід пам’ятати хоча б тому, щоб нічого подібного ніколи не повторилося в майбутньому.

 

 

Учень:

Життя промина… вдаль роки відлітають.

Що було колись – люди все забувають.

Та були роки болю, жаху і скрути –

Ці роки страшні нам не можна забути.

 

Зачесане набік густе волосся.

Вогняний погляд, бісики в очах..

Колись єфрейтор і художник босий,

А нині – вождь зі зброєю в руках.

 

Прийшов до влади,

                                 виголосив твердо:

«Арійці – люди! Інші – то раби.

А третіх зовсім треба з світу стерти,

Аби про них і згадки не знайти».

 

Взялись до справи весело і жваво.

І педантично, все щоб  до пуття,

В історію 

              влипаючи 

                           криваво,

В цілих народів відбирать життя.

                  

Почав «наводить лад» в своїй країні

І велелюдно «очі відкривав»

 Вони в усіх проблемах ваших винні –

 І на народ єврейський показав.

 

                   А потім розпочалися погроми –

                   Єврей багатий – ділиться нехай!

                   Вони – злочинці. Не для них закони.

                   І правди ти де хочеш, там шукай.

 

Ведучий:

«Я сидів і ці слова самі прийшли до мене: «Під твоїми…». А потім все більше і більше слів з'являлось. І вірш наповнився такою силою!» – розповідав Авраам Суцвекер, колишній в'язень ґетто у Вільно та автор пісні, своїй донці Мірі. Пісня «Під твоїми білими зірками» – відчайдушний крик до Бога – була написана у Вільнюському ґетто. Пізніше композитор Авраам Брудно, також в'язень Вільнюського ґетто, поклав її на музику.

Відео «Під твоїми білими зірками» (Авраам Суцвекер, Авраам Брудно

1941-1943 роки)

 

Учень:

                           В міському парку затишно і чисто.

                            День вихідний – усі відпочивають.

                            І сонце сяє гарно, променисто,

                            Пташки весняні на гілках співають

 

                   Сидять на лавках і дорослі, й діти.

                   Говорять, граються, чи книжечки читають.

                   На жовтих лавках нікому сидіти.

                   Вони – для «юдо». Люди – оминають.

 

                            Сидіти нікому, бо їх дедалі менше,

                            Вони, як талий сніг, кудись зникають.

                            Що сталося? Куди поділись перші?

                            Про це сусіди навіть їх не знають.

 

Ведучий: Наступні слова ви почуєте під музику «Вцілилий із Варшави» (Арнольд Шонберг, 1947 рік) Ця вокальна кантата – один із перших музичних творів написаних після війни, присвячених темі Шоа. В лібретто, що також написане Шонбергом, ми чуємо розповідь людини, яка пережила Голокост та згадує про Варшавське ґетто.

 

Учень:

 

Берлін... В’язниця... Темний каземат.

            У камеру вштовхнули трьох людей.

                    Як глянув місяць через сітку грат:

                    Були два німці і один єврей.

 

                            Минуло часу. Стали говорити

                            Кого, коли, за що і як взяли.

                            І радитись, що можна ще зробити,

                            Аби свободу знову віднайти.

 

                   Дізналися: був перший комуністом,

                   А той проїзд в метро не оплатив.

                   Ну а єврей був просто піаністом,

                   Казав, що він нічого не зробив.

 

                            Їх вбили всіх. О, їх не пожаліли…

                            І їх, і інших… Тисячі людей…

                            Тих перших двох за те, що щось скоїли,

                            А третього за те, що він… єврей.

 

Ведучий: Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 1 листопада 2005 року. Дату 27 січня обрали не випадково – саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – "Аушвіц-Біркенау". Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.

 

Учень:

Як тюрми переповнилися вщент,

                   Тоді постала ще одна проблема,

                   Куди подіти «зайвий» контингент?

                   І виникла тоді ціла система

 

                            Закритих міцно смерті таборів

                            Де з іншими євреї працювали

                            Щоб армію зміцнить своїх катів,

                            І тихо, планомірно помирали.

 

                   Проте нацисти думали про більше –

                   Європу й світ очистить від сміття.

                   Завоювати світ – і не що інше,

                   Свої ідеї втілити в життя.

 

                            І на шляху їх перша Польща стала.

                            Щоб виставити все, як доброчин

                            У польські однострої одягали

                            Ув’язнених. І гнали на загин.

 

Ведучий: Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку. "Остаточне розв'язання єврейського питання" – термін, який нацистська влада використовувала для позначення плану знищення європейської нації. Реалізація та координація "остаточного рішення" були призначені 20 січня 1942 року на зустрічі старших офіцерів СС і урядовців Німеччини.

 

Учень:

                   Збудили тишу постріли рушничні.

                   У прикордонному містечку Глейвіц

                   З радіостанції лунали нотки зичні –

                   Щоб світу привід до війни подати.

 

                            У мирне небо літаки злітали

                            І танки переходили кордони.

                            Життя спокійне, мирне руйнували.

                            І нелюдські уводили закони.

 

Ведучий: Бабин Яр став один із місць масових вбивств євреїв та місцевих жителів. Приводом для різанини послужили два вибухи, в результаті яких був зруйнований німецький штаб і центр міста. Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 тисяч київських євреїв. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей.

 

Учень:

                   Вкраїна. Осінь. Тиша. Бабин Яр.

                   Женуть есесівці і поліцаї натовп

                   На групи ділять. Ні, це не кошмар

                   Побачений підвипили солдатом.

 

                            Їх роздягають. Одяг забирають.

                            До кулемета стрічки закладають.

                            Шикують біля яру і... стріляють.

                            На трупи гори ґрунту нагортають.

                           

                   У містах Краків і Варшава, й інших

                   Почули вперше слово дике «гетто».

                   І стіни зводили, псів брали щонайзліших.

                   Щоб люди там життя скінчили смертно.

 

Ведучий: Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та інші народи. Часто розташовані в передмістях великих міст, табори були дуже наочним показником готовності нацистського режиму застосовувати насильство і терор. Ув'язнені в концентраційних таборах перебували в нелюдських умовах і піддавалися тортурам, голоду, а в деяких таборах — медичним експериментам. Перший з цих таборів був відкритий в Дахау, неподалік від Мюнхена в Баварії, в березні 1933 року. Однак тоді там ув’язнювали комуністів, соціалістів, злочинців тощо. Потім були відкриті табори у Треблінці, Освенцимі, Вестерборку тощо.

                           

Учень:

                            Якщо хто вижив – Аушвіц, Тремблінка

                            Чекали тих нещасних наостанок

                            Чи ти дитина, чоловік чи жінка:

                            Останнім стати кожен міг світанок.

 

                   І хоч кричи, хоч вий, хоч надірвися –

                   Ніхто тебе ніколи не почує.

                   Один лиш вихід: заспокойсь, змирися,

                   І як баранець, рушай на закланок.

 

                            А ще – молись! Невидимому Богу.

                            Лишалася надія лиш на нього.

                            Робила легшою молитва ту тривогу,

                            Та було ясно – скоро вже в дорогу.

 

                   Чоловіків, жінок зібрали разом.

                   Звеліли всім швиденько роздягнутись.

                   І у комору невеличку впхали зразу.

                   Ні сісти, ні пройти, ні повернутись.

 

                            І дихати чимраз ставало важче.

                            Кати в щілини напихали глини.

                            Аби отрута діяла ще краще.

                            Маленькі в стелі отвори відкрили.

 

                   А знизу на катів дивились люди

                   Та не змигнуло око в протигазі.

                   Жахалися: «Що з нами зараз буде?»

                   Кати ж уже розпилювали гази.

 

                            Ті гази міцно горло затискали.

                            Ті гази  швидко випікали очі.

                            І мовчки вороги спостерігали

                            Ті муки чоловічі і жіночі.

 

                   А поки жертви мучились, вмирали,

                   Команда речі їхні сортувала.

                   Складали їх по пачках, пакували.

                   Щоби Вітчизна-Рейх міцніша стала.

 

                            Відкрили двері… Висипались трупи.

                            Їх інші в’язні, ще живі, складали

                            На возики – і в крематорій. Групи

                            Заходили…

                                               Вивозили…

                                                                  Зникали…

 

Ведучий: Прелюдія до твору «Останній потяг в Завтра», Карл Девіс 2011 рік

За інформацією Інституту національної пам’яті, у роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення народів та груп, які нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. З них 1,5 мільйона були з території сучасної України. Більша частина фактичних вбивств євреїв під час Голокосту відбувалася в таборах смерті в окупованій Польщі, переслідування євреїв, їх виселення у гетто і депортація з їхніх будинків відбувалися на очах у їх неєврейських сусідів в містах та селищах по всій Європі.

 

Учень:

                   До табору привезли нових в’язнів

                   Спитав солдат: «А що з дітьми робити?

                   Трудитись ці малі не будуть блазні.»

                   Полковник: „Від батьків їх відділити

 

                            І відвести в барак біля лікарні.»

                            Коли привели малюків нещасних

                            Хвалив їх лікар: «Дуже-дуже гарні.

                            Ви донорів привели першокласних.

 

                   По одному в лікарню їх водили.

                   О, ні, вони їх там не лікували,

                   А пхали голки у маленькі жили,

                   Дитячу кров до каплі забирали.

 

                            Чекати не доводилося довго

                            Дорослі в’язні трупики складали,

                            І в крематорію страшне, жахливе горно

                            Як і дорослих, швидко доставляли.

 

                   Рік сорок третій. Вечір. Ресторан.

                   П’ють вояки. Оплакують поразку

                   Під Сталінградом. Раптом капітан

                   Звертається: «Вельмишановне панство!

 

                            Новини неприємні і жахливі.

                            Я ж маю щось, що вас розвеселить.

                            Панянки у нас ошатні і красиві.

                            Я маю дещо те, що їм личить.

 

                   Ось сумочка: і модна, і практична.

                   Можу комусь із вас подарувати.

                   Хоч її шкіра вам не дуже звична,

                   Та це вас не повинно хвилювати.

 

                            В ній мило, своїм виглядом звичайне.

                            Проте й воно не є таким, як інше.

                            Це мило, ви повірте, унікальне.

                            Від інших може й краще, а не гірше.»

 

                   «Що це за речі пане капітане?

                   Було б незле, якби ви розказали…»

                   «Для сумочок нам шкіри в’язнів стане.

                   Для мила їхні кості слугували»

 

                            І випити цей кат з фронтовиками

                            Хотів. Підняти тост за геніальність.

                            Лишився ж сам. Бо за його словами

                            Всі встали і до виходу подались.

 

                   Здається, їхні звірства зрозумілі.

                   Здоровий глузд повинен взяти верх.

                   Звідкіль беруться в нас нацисти нині?

                   Хто може зупинити їх тепер?

 

Використані матеріали:

1. Поема «Голокост»
2. НАТАЛЯ ДЕРЕВ`ЯНКО Культурна пам'ять Шоа: музичні пам'ятники жертвам трагедії
3. «Табори смерті, гетто та мільйони загиблих. 10 фактів про Голокост» (телеканал «Суспільне». Культура)

 

Розробив вчитель історії та правознавства Опорного Доробратівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Мукачівської міської рали Закарпатської області

Михайло Ващинець