Батько і мати — два сонця гарячих

 

Батьки і діти! Діти і батьки.

Неділиме і одвічне слово.

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день минущий — на віки.

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо ваша кров пульсує в вашій долі...

Батьки і діти... Діти і батьки...

Нам нічого ділить на спільнім полі...

1-й ведучий. Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежок, а по них ідуть батьки і діти, діти і батьки — людське нероздільне одвічне коло. Кожен крокує своєю стежинкою — доріжкою життя. Та в усіх людей є спільна стежина — стежина до батьківської хати.

2-й ведучий

Де в вечірню годину, де в зорях долина,

Де вогником світиться дім,

Шумить під вікном молода тополина,

Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати

І жевріла світом вона,

Там батько не спить

І зажурена мати,

Ота, що у світі одна.

(Звучить пісня «Стежина», сл. А. Малишка.)

1-й ведучий. Батько не спить... Батько... Стриманий на ласку, але такий люблячий і чуйний, ніжний і суворий, добрий і вимогливий. Про це свідчать приказки:

•   Батько — не мати, не поцілує і не приголубить, але він тато.

•   З батьком суд коротенький. Але все одно, він же тато.

•   Батькова лайка дужча за материнську бійку. Це ж тато.

Читець

У мене є тато

На щастя, є у мене тато —

мовчазний і суворий на виду.

Коли сидів він, ледь зігнувши спину,

натомлену на хлібному лану,

Я вмощувався в нього на коліна

і розповіді слухав про війну.

Про все, про все хотілось розпитати,

 прогнавши втому в батькових очах.

А як чекали, пам’ятаю нині,

гостинців (сподівалися на них!) —

Від зайця хліб у татовій торбині,

і пригорщі горішків лісових.

Не цілував, не пестив наші скроні

(в селі такої звички не було),

Його жорсткі, натруджені долоні,

не вміли ніжно гладити чоло.

Не вмів він ласки виразити в слові,

не знався він на лагідних речах,

Та скільки теплоти, добра й любові

 світилось в його стомлених очах.

Мою матусю я ціную свято,

своїм життям завдячую я їй,

Але, на щастя, є у мене тато,

міцна опора у житті моїм.

В житті є прикрощів багато, таких,

що криком іноді б кричав,

Тож завжди у дітей хай буде тато,

бо так, бува, його не вистача.

2-й ведучий. Батько — це захисник, годувальник сім’ї. Батьків приклад у родині має особливе значення. Вирішальним є і батькове слово. Батько завжди дасть мудру пораду, розважить, заспокоїть, і хай срібляться батькові скроні: для дітей він завжди найдужчий, завжди молодий.

1-й ведучий

Сиві лежать заметілі

снігом в волоссі твоїм,

Батьку, мій лебедю сивий,

сум не пускай на поріг.

Батьку, мій лебедю сивий,

ось вона — вічності суть.

Десь лебедята на крилах

знов твою юність несуть.

2-й ведучий. Батько... Так хочеться мати тата завжди-завжди: і в дитинстві, і в 20, і в 30, і в 60. Уклоніться низько своїм батькам, порядним людям, мужнім, відповідальним.

(Діти називають імена та по батькові своїх батьків.)

Читець

Душі моєї трепетна струна —

дитинства незабутні вечори:

Тихенько тато пісню починав,

а ми її здіймали до гори.

Пісні батьків — наснага юних літ,

пісні батьків — це світу відкриття.

Пісні батьків — духовний заповіт.

На все життя. На все життя.

Я з гордістю дивлюсь в далечину,

широку, мов Дніпрова течія.

І тільки пісню батькову почну,

Як юність повертається моя.

Співай пісні, що час дарує нам,

та батькових ніколи не забудь,

Без них у нас минулого нема,

майбутнього без них не може буть.

(Звучить «Батьківська пісня» у виконанні О. Білозір.)

1-й ведучий. «Батько» і «мати» — два найперших слова, які вимовляє дитина. Під наглядом батьків і з їхньою допомогою дитина вчиться ходити, говорити, пізнавати світ. І перше, що чули ми в своєму житті, — колискові пісні.

(Звучить «Колискова», сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди.)

2-й ведучий. Мама. Вона завжди потрібна нам — скільки б нам не було років. Завжди мати турбується про дітей, думає про них. Її руки ніколи не знають спочинку. Ніжні, ласкаві — вони завжди зайняті роботою. Варять, печуть, прибирають, полють грядку, сповивають дитину…

(Звучить пісня «Рідна мати моя».)

1-й ведучий. Безліч пісень про матір склав народ. Материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані. «Якби могла  — сонечко прихилила б». Мати журиться невдачами дітей і радіє за їхні успіхи, пишається своїми дітьми.

Мати завжди в клопотах. Але всі турботи винагороджуються, коли бачить вона успіхи своїх дітей. Адже щаслива та жінка, яка пізнала радість материнства, виростила своїх дітей.

Читець

Як дітей колишеш ти недремно:

то не раз змахнеш краплини поту,

Що ж, прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей — не мав турботи».

А зростуть, то скільки дум у неньки

і тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

від дорослих серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже одержиш телеграму:

«Мамочко, вітаю із онуком!».

Добре, як пізнають серце у дитині,

знать: воно продовжить роки.

Добре дати світові людину

І дитині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння рясту,

сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

долею обкрадений навіки.

(Звучить пісня «Три дороги» М. Березутського.)

1-й ведучий. Подякуйте і ви своїм матерям-лебідкам, що не знають утоми день і ніч.

(Діти називають імена та по батькові мамів.)

Читець

В хаті сонячний промінь косо

на долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси

припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили  —

 життя трудового плід.

Але в кожному русі — сила,

в очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

образ в серці такий несу —

Материнську любов гарячу

і твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,

щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

ненавидіть, як ти, уміть.

(В. Симоненко «Матері».)

2-й ведучий. Щедрі на ласку, турботу і любов серця матері і батька. Але й діти повинні віддячувати їм повагою, турботою, теплом. Адже ніколи не зможе стати благородною людиною той, хто змалку не вмів бути хорошим сином, ніжною дочкою. Через сім’ю діти входять у суспільство. У родині їм вручають естафету досвіду поколінь, котру вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям. Жодна школа не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера, спілкування дітей з батьком і матір’ю. Діти уподібнюються до дорослих, копіюють їх, орієнтуються на їх поведінку. Тому недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».

1-й ведучий

Сьогодні, справді, гарне свято,

і ми вітаєм з ним усіх.

Сказати хочеться багато,

щоб жарт лунав і щирий сміх.

Бо ж не сумувати тут зібрались,

а пригадати,

як життя наше починалось.

2-ведучий. Спогади, спогади, спогади... (До батьків.) Чи пам’ятаєте ви свої перші думки після народження дитини? Про що ви думали, коли вперше вам принесли ваше дитятко в пологовому будинку?

(Батьки діляться спогадами.)

1-й ведучий. Отже, батьки відчували велику відповідальність за своїх дітей, їх майбутнє, бажання захистити, вберегти. (До дітей.) Які ваші перші спогади про своє раннє дитинство? З якого часу ви себе пам’ятаєте? З ким пов’язані ці перші спогади, з якою подією?

(Спогади дітей.)

2-й ведучий (до батьків). Який епізод з дитинства ваших дітей згадується в першу чергу? Який найбільше закарбувався в пам’яті?

(Спогади батьків.)

1-й ведучий. Як бачите, ми підготували до нашої зустрічі фоторепортаж «Моя сім’я» (до дітей)

Розкажіть про своїх рідних, сімейні традиції, свята, реліквії.

Чим, на вашу думку, ваша сім’я відрізняється від інших?

Що вміють робити ваші мами, тата?

Чи маєте ви спільні захоплення?

Отже, спільні захоплення зміцнюють сім’ю, роблять її життя цікавим.

(Звучить пісня «Мамина вишня».)

2-й ведучий. А тепер попрошу дітей швидко подумати і продовжити речення: «Я поважаю батьків за те, що...», «Я люблю своїх батьків...».

А тепер до вас, любі батьки: «Більше за все я ціную в дитині...».

1-й ведучий. Як бачимо, кожен любить своїх батьків. Не ховайте гарних слів, не соромтесь чистих слів удячності.

2-й ведучий. А зараз я хочу запропонувати вам узяти участь у сімейній грі «Чи знаю я тебе?». Правила гри: і діти, і батьки відповідають на запитання письмово. Отож, перевіримо, як батьки знають дітей.

1.  Що проситиме ваша дитина в той день, коли їй ні в чому не буде відмовлено? (Дозволяється написати дві речі: якщо співпадають обидві — 2 бали, одна — 1 бал.)

2.  Чим ваша дитина, одержавши повну свободу, займе себе першочергово? (2 бали)

3.  Чи знаєте ви друзів ваших дітей? Назвіть імена або прізвища трьох найближчих. (3 бали)

4.  Який предмет у школі для вашої дитини найцікавіший?
(2 предмети — 2 бали)

А зараз перевіримо, як діти знають батьків:

1.  Якого кольору очі в твоєї мами, тата? (2 бали)

2.  Який улюблений колір у твоєї мами, тата? (Назвати по два кольори — 4 бали)

3.  Найулюбленіша квітка твоєї мами. (1 бал)

4.  Яку пісню любить слухати мама, тато? (2 бали)

Перед останнім запитанням попрошу батьків назвати дні народження своїх дітей. Як бачите, батьки всі до одного пам’ятають, коли народились діти.

5.  Запишіть дати народження батьків. (2 бали)

(Поки проводяться підрахунки, звучить музика.)

1-й ведучий. Зараз слово надається дітям. Вони проведуть з вами конкурс «Народна мудрість». У багатьох піснях, прислів’ях, приказках говориться про турботу батьків за долю своїх дітей. Отож, пропонуємо вам продовжити прислів’я:

•   Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки /такі їхні діточки/.

•   Який корінь, такий пагінець, які самі /такі сини/.

•   Який кущ, така й калина, яка мати /така й дитина/.

•   Який дуб, такий тин /який батько, такий син/.

•   Яка гребля, такий млин /який батько, такий син/.

•   Не навчив батько /не навчить і дядько/.

•   Як під сонцем квітам /так з матір’ю дітям/.

•   Як мати рідненька, то й сорочка /біленька/.

•   На сонці тепло, а біля матері /добре/.

•   Нема того краму, щоб /купити маму/.

•   Матері ні купити /ні заслужити/.

•   Мати сильно замахне /та легенько вдарить/.

•   Мати однією рукою б’є /а другою гладить/.

•   Мати мене цілий вік дурила: казала битиму /та й не била/.

•   У дитини заболить пальчик,
а в матері /серце/.

•   Дитина плаче, а матері /боляче/.

•   Добрі діти — батькам вінець, а злі —/кінець/.

•   Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й /дрючка не бояться/.

•   Коло батька чемно вітаються, коло матері — низенько /вклоняються/.

2-й ведучий. Мати! Батько! Якими дорогими для кожного з нас є ці слова! Скільки в них тепла, радості, милосердя і доброти. Але не завжди ми буваємо доброзичливими, уважними до батьків. Часто не розуміємо їхніх мудрих порад, не завжди реагуємо на їхні зауваження.

(Звучить пісня «Росте черешня в мами на городі».)

1-й ведучий. Хочеться, щоб кожен із нас дорожив своїми батьками, думав про них, був поруч у складну хвилину. Бо вони вчать нас жити, вчать любові до праці, чесності, щирості, терпінню і великодушності, вчать своїм життєвим прикладом. Бережімо своїх батьків, будьмо уважнішими до них.

2-й ведучий. Шановні батьки! Пам’ятайте! Батьківська любов потрібна для самоповаги дитини, добрих взаємин з іншими людьми, позитивних уявлень про самого себе. Дуже важливо навчитися слухати одне одного.

1-й ведучий. Польський письменник Януш Корчак зауважував: «Думок у дітей не менше, і вони не бідніші і не гірші, ніж у дорослих, тільки вони інші... Тому нам важко знайти спільну мову, тому нема більш складнішого мистецтва, аніж уміння розмовляти з ними». Якщо батьки самі вірять у добро, любов і справедливість, у них виростуть хороші діти.

(Звучить пісня «Душі криниця».)

2-й ведучий. Хоч і сіда на батьківські скроні сивина, проте батьки не забувають молитися про своїх дітей. А зараз ми помолимося за наших батьків.

Учениця. Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших батьків, за все добре, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А Ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей. Амінь!

1-й ведучий. Шановні батьки, дорогі діти! Хай же будуть ваші руки сильнішими, а душі — зрячими. Хай поряд з матір’ю завжди йде батько. Хай кожна дитина, яка приходить до цього світу, матиме ці два крила. Не задля того, щоб літати, а щоб упевнено ходити по землі.

(Підбиваються підсумки сімейного конкурсу.)

2-й ведучий

Спасибі, матусю, тобі за те,

що я живу на світі:

У цей прекрасний світлий день

я подарую тобі квіти.

Свята, прекрасна, золота,

тобі моя душа співає,

Любов твоя і доброта

на світі зло перемагає.

Спасибі, тату дорогий,

за те, що всі сімнадцять років

Ти вів мене за руку в світ,

такий незнаний і широкий.

За те, що душу віддавав,

допомагав в тяжку хвилину,

Усі образи ти прощав

і захищав свою дитину.

Спасибі вам, мої батьки,

за теплоту й любов родинну,

За дружбу й спокій у сім’ї

і за турботу щогодинну.

За вашу відданість святу

своїм уже дорослим дітям,

За людяність і доброту,

ми вдячні вам за все на світі.

1-й ведучий. Прошу всіх покуштувати цього коровая, який символізує сімейний добробут, взаємну любов та злагоду. Давайте наостанок виконаємо пісню, яка відображає наш сьогоднішній святковий родинний настрій