Виховний захід "В моєму серці Україна"

                    В моєму серці Україна

   (Виховний захід, проведений вчителем Кричевською В.А.)

 

Мета: поглибити знання учнів про  Україну, її державні та народні символи; виховувати повагу до  історії та культури українського народу.

 

Ведуча:

                                  Пісня «Біла паляниця»

                   (під час пісні вчитель говорить слова)

Сьогодні ми з вами у нашій світлиці поведемо розмову про найдорожче серцю кожної людини – про Батьківщину,  про рідний край,  згадаємо народні  та державні символи України.

Краю мій рідний, земле моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими.

Хліб наш насущний, будь в нас довіку,

В кожній оселі, на кожнім столі.

В трудну годину і в радість велику

Сійся, родися на рідній землі!

 

Символ життя і достатку, й любові,

В праці здобутий приходиш у дім,

На вишиванім лежиш рушникові

І перевагу ти маєш над всім!

 

Хлібом насущним гостей зустрічаєм,

На рушникові рясному несем.

Все найдорожче, що в серденьку маєм,

Радісно друзям своїм віддаєм.

 

Ми ж, українці, душею багаті,

Працею славен народ наш завжди.

Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті

І не було в нас ніколи біди!

                                      (Вручають хліб)

Вчитель:

Рідний край...Він починається від батьківського порогу, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина

 

1. Є край, де найкращі у світі пісні

І цвітом чарує калина,

Де сонечко вперше всміхнулось мені

Це дім мій – моя Україна.

 

2. Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна — найкраща у світі!

Моя Україна — це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

 

3. Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже сучасні.

 

4. Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна — це пісня весела.

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна, чудова!

 

5. Її обереги — верба і калина.

Найкраща у світі — моя Україна.

Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не кохати!?

 

6. Моя Україна — козацькая слава!

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати, відкрила.

Вітчизно свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у світі єдина.

 

Вчитель:

Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

1 дитина:

– Найкраща стежка до магазину, - там є цукерки.

2 дитина:

– Ні, до школи, - там є діти.

3 дитина:

– Ні, до річки, - там можна купатись.

4 дитина:

– Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

5 дитина:

– Ні, у поле, - там простір широкий.

Вчитель:

Але тут увійшла мама. Діти запитують її:

(хором)

- Мамо, яка стежка найкраща?

(Пісня «Музика рідного дому» 1 куплет і приспів)

Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла...

Мати:

- Додому, діти! До рідного дому!

Вчитель.

Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на

якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші

предки.

Гра «Доповни прислів’я» для гостей

Людина без Вітчизни як соловей ….без пісні.

Рідна земля – мати, а чужа –…… мачуха.

За рідний край життя …….віддай.

Без верби і калини ……нема  України.

  Добре тому, хто в своєму……. дому.

Кожна країна світу обов’язково має свої символи. А що означає слово «символ»?

               Символ — це предмет, який характеризує державу, відображає її

побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

                     У Конституції України записано:

«Державними символами України є Державний Прапор України, Державний

Герб, Держаний Гімн України».

Символіка — своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.

1-й учень. Прапор, як засіб сигналізації, відомий з античних часів.

Найчастіше це був шматок тканини, прив’язаний до списа чи держала і

вказував місце збору воїнів. Наші пращури обожнювали прапори, освячували

їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.

А чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?

        Жовтий колір — це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що

дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір — це ще й колір

жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би хліб.

        Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба та колір цариці води.

Вчитель.

Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить на всіх державних

установах України, під ним ходять у моря-океани українські пароплави.

Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаганнях, коли на

п’єдестал пошани підіймаються українські спортсмени.

 

Прапорець, що я тримаю, для мене – єдиний,

Прапорець цей, що я маю – символ України.

Нема в світі більш святого й не буде ніколи,

Від край неба голубого над пшеничним полем.

 

Прапор — це державний символ

Він є в кожної держави;

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

 

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор цей оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

                                               Пісня про Україну

                       Герб — розпізнавальний знак держави. В Україні це золотий

тризуб на блакитному тлі. Існує декілька  пояснень  тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна,  природні  стихії: повітря, вода й земля, а можливо відображено триєдність життя: батько — мати — дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

 

Знак країни головний —

Це тризубець золотий.

Він — як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна.

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.

- А що означає слово «гімн»?

 Слово гімн — грецького походження  і означає

похвальна , урочиста пісня, прийнята як символ державної,національної єдності.

             Слова національного Гімну «Ще не вмерла України» написав  відомий український поет Павло Чубинський, а музику — композитор

Михайло Вербицький.

          Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших

же акордах, в них схована  жива історія народів, їх прагнення до

волі.

Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній — надія на майбутнє,

України слава.

Нею сонце зустрічає

Нашу Батьківщину,

День новий розпочинає —

Сильна, неподільна.

 

                                             Український танець

 Крім державних символів, Україна має ще й народні, поетичні символи. У давнину кожне слов’янське плем’я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети.

 

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник,

калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці — все це наші символи.

 

 Рушник. Він пройшов крізь віки. Вишитий рушник - стародавній оберіг дому, символ щасливої долі, злагоди і подружньої вірності, чистоти почуттів і найщиріших побажань.

            Рушник - від слова «руки». Бо руки його творять і він передається з рук у руки, його біла основа - це колір святості; його орнаменти - то життєвий зміст побажань, прагнень і помислів.  Рушниками прикрашають святі ікони й хрести, на рушник кладуть святий хліб і зустрічають гостей; на рушник стають молоді до вінця; рушником перев'язують старост на весіллі й почесних гостей на торжествах... Окрім усього, рушник-це оберіг від злих сил і пам'ять про святе і незабутнє.

Подивись, як цвітуть

Рушники, наче квіти весняні.

Людям радість несуть

Кольори ті жаркі, полум’яні.

А буває: журба

Відгукнеться хрестом почорнілим.

Вишивалась судьба —

І стривожене серце бриніло.

Рушники, рушники...

Та краса мої очі милує.

Хоч минають роки,

А народ береже їх, шанує.

          І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть

їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення  оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі.

Узори на рушниках — то давні забуті символи:

ромб з крапкою посередині — засіяна нива,

вазон чи квітка — світове дерево од неба до землі,

людська фігурка, немов з дитячого малюнка, — знак берегині, богині хатнього вогнища.

                                     Пісня    « Рушничок»

 

                                             Легенда про сопілку

Повертався  козак з війни, заболіли йому ноги,  і сів він  під ліщиновий кущ спочити. А ліщина аж до самих очей йому хилиться, зморене личенько провіває… Так вподобала  ліщина подорожнього, що, як той піти вже  хотів, заговорила до нього людським голосом: “Візьми мене із собою: душу розважу і дорогу покажу!..”

           Відрізав  козак шабелькою гілочку тай поклав  за пазуху – потепліло  на серці, а коли візьме у руки – заговорить гілочка й заспіва...

                                  (Діти імітують гру на сопілці)

                                             На фоні гри сопілки

            Мало стало козакові ліщинової сопілки, схотілося й іншої деревини пізнати… Тому зробив він сопілочку із верби, калини, бузини… Кожна мала  свій  відмінний звук  і своє призначення.

          Сопілкою калиновою чи яворовою  сповіщали про народження дитини.       А кожен, хто чув голос бузинової сопілки, полишав  усяку роботу  і поспішав попрощатися з покійником. Грою на бузиновій сопілці  ще злих духів від душі відлякували.

              Гуртову роботу в селі  розпочинали і завершували грою на сопілці, тому що вона прикликала радість і щастя, відлякувала біду й  смуток.  Було це копання криниці чи ставка, закладання підвалин нової оселі чи ще якась важлива робота, але завдяки сопілці праця мала бути успішною.

 

Починає на сході світати.

Скоро, скоро народиться день.

І взялася сопілка співати

Веселкових весняних пісень.

 

Соловейко висвистує в гаю,

А за ним — цілі хори птахів.

Як почую сопілку, згадаю

Щиру пісню весняних гаїв.

 

Я з калини сопілку змайструю

І весну в її душу вдихну.

Соловейка і взимку почую,

Його пісню веселу, ясну.

                                                      Пісня «Сопілочка»

                      (На фоні пісні «Заплету віночок» 1 куплет)

                 Вінок з роду-віку був найкращою прикрасою дівчини.  Він — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Віночок  дівчата починали носити з трьох років. Український віночок — не просто прикраса, а оберіг, адже в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже. До віночка впліталось багато різних квітів, кожна квітка щось символізувала.

-Спробуйте відгадати які ж квіти вплітали у вінки

Не забудь, будь ласка, друже,

У вінку найперша ... (ружа).

 

Друга квітка теж не зайва,

Друга квітка зветься ... (мальва).

 

Щоб була гармонія —

Третя в нас — ... (півонія).

Ружа, мальва, півонія — символи віри, надії, любові;

 

Як перлина між перлинок —

Так між квітами ... (барвінок).

Найміцнішим оберегом був і лишається барвінок, що символізує безсмертя людської душі, є зіллям кохання та дівочої вроди.

А барвінка попередник

У вінку, то наш ... (безсмертник).

 Безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки і рани.

 

Цвіт квітневий, цвіт травневий,

Цвіт весняний, цвіт ... (вишневий).

 

Як згадав ти цвіт вишневий —

Не забудь і ... (яблуневий).

Цвіт вишні та яблуні — материнська любов та відданість;

Цвіт самої України —

Це, звичайно, цвіт ... (калини).

 Калина — краса та дівоча врода;

Ось, на небо схожа трошки,

До вінка прийшла ... (волошка).

Волошки у віночку — символ людяності;

Не останній він за змістом,

Зелененький наш ... (любисток).

 Любисток додавали, щоб хлопці любили

Плести я віночок вмію.

Зараз черга ... (деревію).

 Деревій — символ нескореності

А чого ж в вінку три жмені?

Ну, звичайно — лише ... (хмелю).

 Хміль — гнучкість і розум.

 

У віночку нашім  різнобарвні квіти —

Символ України  і дарунок літа.

Тож усім на нього  подивитись любо:

Гілочку зелену  узяли у дуба,

Квіточку любистку,  щоб усіх любили,

У барвінку листя, аби довго жили.

 

Чорнобривців квіти, щоб чорніли брови,

Кетяги калини — для краси й любові.

У вінок вплітають  колосочки жита,

Щоб могли багато і в достатку жити.

 

А в червонім маку, що цвіте у полі,

Кров людей, пролита у боях за волю.

Є ще різні квіти в нашім ріднім краї,

Їх веселе літо  у вінок вплітає.

 

Вчитель показує вінок.

-А чого в ньому не вистачає. Так . Стрічок.

Ув’язували в віночок 10 стрічок. Кожен колір мав свою символіку.

Виходять діти, показують стрічку певного кольору і прикріпляють до вінка

 

 Коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і води, зелений — символ красиі  молодості, жовтогаряча — символ хліба ,рожевий — символ достатку, малиновий — символ здоров'я і душевності, фіолетовий — символ мудрості. Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом . Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих.

                         Український танець « А я чорнява»

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен,

у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина.

Правду каже українське прислів’я «Без верби, тополі і калини —нема

України».

На фоні пісні «При долині кущ калини»

Біля лугу стояла калина,

На калині гніздечко було - 

Соловейкова дружна родина

Його звила собі на добро.

 

 І проходячи мимо калини,

Я завжди зупинявся на мить - 

Прислухавсь, як погожої днини

Соловейкова пісня звучить.

 

 Соловей і калина одвічні

Обереги моєї землі - 

України то символи вічні,

Наче промені сонця ясні.

 

 І допоки на нашій калині

Соловей буде пісню співать - 

Будеш жити і ти, Україно,

І нікому тебе не здолать!

 

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

 

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні

 

Бо чай з калини — ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п’ють.

 

Загадки про рослини- символи

Духмяна квіточка така, чорними брівками морга.  (Чорнобривці)

 

Цвіте синьо, лист зелений, гай він прикрашає.

Хоч мороз усе побив – його не займає.      (Барвінок)

 

На сонечко я схоже і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою. (Соняшник)

 

Як дерево називається,

що влітку в білий пух одягається? (Тополя)

 

Червоний колір, винний смак, кам'яне серце, у кого це так? (Вишня)

 

У ній сережки там і тут, А гілки до свята несуть.(верба)

                                      На фоні пісні «Вишиванка»

              Вишиванка- національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь-зв'язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію.

Вона - символ здоров'я і краси, щасливої долі і родинної пам'яті, любові і вірності.

Вишиванка - це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.

         На фоні кліпа пісні « Мамина сорочка» (1 куплет і приспів)

 

Вишивала мама синіми нитками ,

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку,

запалали маки у пшениці влітку.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

 

Шила-вишивали хрестики зелені, --

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

                    (Діти співають приспів всі разом)

Та головним оберегом українського народу була і є  Берегиня — жінка-мати. Її слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало

від злих сил і давало  наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона

стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.

 

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво - ялинка.

Від мами - і літери, й слово,

І зроблена разом обнова...

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

 

 Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато

оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла, але

найголовніший — мама — Берегиня сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку. Я дуже хочу, діти, щоб ви пам’ятали: без жінки-матері не було б нас.

-А зараз давайте разом  складемо вірш про Україну

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна найкраща…( у світі).

Моя Україна – це ліс і озерця,

безмежні степи і чарівні…( джерельця).

Красиві пейзажі  і гори високі,

маленькі струмочки і ріки…(глибокі)

Міста старовинні і замки прекрасні,

великі будови і дуже…(сучасні).

Сади чарівні, мальовничії села,

моя Україна – це пісня…(весела).

Це щира, багата, як світ, її мова,

крилата, така мелодійна…(чудова).

 ЇЇ обереги – верба і калина,

найкраща у світі – моя…(Україна).

Вітчизна моя, дорога Україна,

для кожного з нас ти у світі…(єдина)

               Є у нашого народу добра традиція – частувати гостей найсмачнішою стравою українців

 (ВИХОДЯТЬ ДІВЧАТКА З ВАРЕНИКАМИ)

 

Є вареники у хаті—в Україні все гаразд:

Всі щасливі і багаті, щедре сонце світить в нас!

Слава хаті українській, слава нашій всій землі,

І вареникам у мисці, що на нашому столі.

Милі гості! 

Вас чекають у макітрі

Варенички дуже ситні

Пухкесенькі, круглолиці

Із добірної пшениці.

Пригощайтесь, просим щиро

Залишайтесь завжди з миром!

 

Їжте вареники картопляні, щоб ваші щічки були рум’яні.

Їжте вареники з капусти, щоб в животі  не було пусто.

 

Їжте вареники з гречки—не буде між вами суперечки.

Їжте вареники з ревеню – не будете биті ременем.

 

Їжте вареники з грибами, щоб були ви багаті кумами.

Їжте вареники з сиром—з добром вас і з миром.

                            Пісня «Ой вареники»

Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже

ми — українці, пишаймося цим.

                             Кліп « Любіть Україну»