Сценарій виховного заходу" Ціна війни"

 

Заставка Ціна війни.№1

 

Ведучий1

1.Кому війна потрібна взагалі?

Сусідці що на пенсію чекає?

 Чи діду Василеві у селі

Що бабцю свою ніжно доглядає?

Чи може тим потрібна хто в стволі

Снаряд по чиюсь душу направляє?

 Чи може тим хто зараз на столі

В операційній з тіла випливає?

Кому війна потрібна взагалі?

Мабуть тому хто совісті не має!

 Тому хто владу й гроші на Землі

Життя свого метою називає

 

Велучий2.Скільки горя, сліз, втрачених надій та скалічених доль принесла війна.

Яка ціна війни?

 

Ведучий1.

Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає , як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.

 

Ведучий2.

Євромайдан, АТО, героїв тисячі,
Про їхню мужність кожен пам'ятає.
У когось вже від раю є ключі.
А хтось і нині Батьківщину захищає.

 

Ведучий1. На сьогоднішню зустріч ми запросили тих, хто дійсно знає ціну війни: учасників афганської війни наших односельців та учасників антитерористичної операції, а  в дійсності учасників російсько – української війни, яка відбувається з 2014 року на сході нашої України. Вони рік захищали єдність нашої країни у цій війні, а нині вже демобілізовані, а також батьків наших воїнів.

(Відеокліп« Присвячується українським військовим» )

 

Ведучий 2. 15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав   свій військовий обов’язок.
Особливо болісною раною був і залишається Афганістан. Війна у тій далекій країні принесла горе не в одну українську  родину.

Ведучий1. Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу,відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.

Відеокліп «Прийшов приказ »

Ведучий 2. Хто побував на війні, той не дуже хоче згадувати про ці події. Неохоче приходять  вони ось на такі зустрічі.  І саме тому, я хочу надати слово, синові афганця, який розповість нам про свого тата.

( розповідь  )

 

( Під Відеокліп «Сон»  читають вірші)

Учень 1

Болить Афган, в душі туман
Ніхто не знає, ніхто не скаже,
Коли і де, хто за ким,
В чужім краю на землю ляже.

 Учень 2
Ми знаємо, що немає нашої вини,
В тім, що інші не прийшли з війни,
В тім, що вони — хто старший, хто молодший
Залишились там, і не у тому річ,
Що ми їх не змогли зберегти
Не в тому річ, але все ж, все ж…пам'ять

Учень 3
Але хіба пам’ять буває живою?

Учень 4
А ти не віриш? Людина може вмерти двічі:
Там на полі бою, коли його догнала куля
А другий —в пам’яті народній.
Другий раз вмирати страшніше,
Другий раз людина повинна жити!

Ведучий1.Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів. Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм — право бути похованим на рідній землі.

Ведучий2. Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стікає кров’ю твоє наболіле серце?

Ведучий1. Не йдуть з пам’яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам’ять свої жалобні сторінки.
Ведучий 2 Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків і батьків. 

( Закінчення  відео )

Ведучий 1.Наша сьогоднішня зустріч  - данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. 

 Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72  залишились у полоні або пропали безвісти.

Відео кліп груз 200

(Заставка Пам’ятники )

Ведучий. Посивiли завчасно хлопцi-афганцi, ще й донинi йдуть у тривожних снах у бiй, затуляючи вiд куль одне одного. Їм досi важко повертатися до цих чорних сторiнок у їхньому життi, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.

 

 

 

Учень

Хто ж відповість за юні долі,
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях?
А, може, скажуть кладовища
 Устами жалібних троянд,
 Чом дев'ять літ там юність нищив
 Для нас чужий Афганістан ?

Ведучий1. Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам'ятаємо. І на підтвердження цього стоять сотні пам'ятників та пам'ятних знаків по всій Україні.

 

Учень.
Чи  вбити  і  жити?  Померти?
 Чого  навчила  війна?
 Там  досі  чимало  смерті,  
 Та  в  чому  наша  вина?
А  так  не  хотілось  вмирати
 І  землю  святу  покидать.
 І  плаче  у  розпачі  мати,
 Не  може  це  горе  тримать.
 Помер  він  за  віру  чи  правду?
 За  що  він  убитий?  Чому?
 Не  знати  матері  правди,
 Не  спинить  убивства  чуму.
 Визволяли  народ  норовливий,
 А  загинуло  стільки  солдат.
 І  землю  покрили  могили,
 Та  сльози  батьків  і  дівчат.
 Везуть  молодих  воювати,
 Летить  страхітливий  „тюльпан”.
  Вони  пішли  з  дому  назавжди,
 Забрав  їх  далекий  Афган.

 

(Заставка про АТО)

 

Ведучий 2.А нині забирає молодих хлопців війна на сході України.

Учениця.

Я - Україна. Простори безмежні 
Правого берегу, лівобережні. 
Гордих синів я з любов’ю зростила - 
Лиш вберегти не змогла. Відпустила 
В небо морозне, як гідності чин, 
Крізь чорну прірву палаючих шин. 
В попільну сутінь, свинцем нашпиговану 
Живими з убитими вщент пошматовану...

Йшли, ледь прикрившись фанерним щитом, 
Найкращі , найвірні, найсвітлі чолом, 
Серце чиє запалало відвагою, 
Між побратимів під скорбними стягами... 
В небе січневе зграями сканули                          
Душі героїв. Злетіли... Й - розтанули.

Я – Україна. Свята я i грiшна. 
Влітку спекотна, зимою - заснiжена. 
Хлібні лани і дивнії гори, 
Синєє небо, синєє море…

Ніким не покорена, і незбагненна - 
Жовта я сонцем, блакитна я небом. 
Синами своїми й доньками прекрасна 
Я чорно-багряна стаю, як нещасна. 
Багряна від крові і чорна від горя - 
Чорно-червоний колір в героя... 
Я - Україна!

Я - Україна. Мені інтервенти 
В коси вплітають фашистськії лєнти. 
І все сильніше стискаються кляті 
Кільця удава – браття затяті. 
В спину наносять мені нові рани, 
Ті, хто в душі не зреклися тирана, 
Хизуючись хто своїми звитягами, 
Землю мою стоптали і зрадили. 
Бога забувши вже стали не братом 
Браття колишні. Зовітеся катом!

Тільки була я і буду - єдина, 
Непереможна і нескорима!

Я - Україна!

 

( «Історії справжніх героїв»  презентація )

 

Ведучий 1.Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє.  Ми говоримо  про  війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні!

 

Учениця.               

 Сьогодні на вокзалі бачила солдата…

  Стояв один – його ніхто не проводжав:

  Квиток на схід, рюкзак і плащ палатка,

  Немов він сам від себе на війну тікав.

  Сумний, стурбований, глибокий,

  Задумливо і мужньо в самоті стояв,

  Хоч перед ним дорога – світ широкий,

  Але він стежку свою власну вже обрав.

  Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати,

  Не в ті незвідані, чудові й радісні краї,

  А в пекло – смерті в зуби їде  заглядати -

  Боротися за волю на своїй землі!

  І шкода стало невідомого солдата:

  Він сам – та й я нікого вже не    жду             

  Тому тепер на нього буду я чекати,                            

  Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу!

 «Не полишай одних в скруту годину,

 Дай мужності, надії й сили їм пошли!

 Дружині – чоловіка, матері – дитину,

  І сестрі – брата, прошу, рідного верни!»

  Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину,

  Й чекати буду рідного тебе з війни…

  Тепер ти просто зобов’язаний й повинен,

   Живим та неушкодженим прийти!

 

Ведучий1.Ви знаєте, що таке біль? Біль ... це коли тобі 20, а тебе відправляють на війну. - Це коли на твоїх очах убивають товаришів, з якими 5 хвилин тому ти посміхався і нічого не підозрював. - Це коли ти сам убив, і не знаєш що чекає тебе далі. Скількох ти вб'єш, або вб'ють тебе. - Це коли ти супроводжуєш загиблого друга, який за тебе життя віддав і ти нічого не можеш сказати рідним. - Це все життя жити без батьківських настанов, і вчитися всьому самому. – Це коли на твоїх руках помирає кращий друг, а ти нічого не можеш зробити. Ми забули що таке насправді біль і падаємо в депресії через дрібниці в той час коли хлопці позбавляються щастя і все одно посміхаються, посміхаються на зло всьому світу! Ось що значить біль ....

 

Ведучий 1.Але  вірні військовій присязі та військовому обов’язку  20 хлопців, колишніх випускників Олександрівської школи, пішли захищати єдність України.  Хоробрі серця, мужні серця.

 

(Пісня « На варті» )

 

Ведучий 1.Сьогодні ми запросили до себе в гості вже демобілізованих наших героїв. Просимо всіх  вийти до нас.

 

Ведучий 2.Ми дякуємо Вам за те, що забуваючи про страх, про біль, про безпеку, ви всі як один, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом. Кожен з Вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь – яку секунду, але раз за разом піднімався в бій,

Захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину від ворогів, тому кожен з вас знав,« Що якщо не я, то хто»

 

Ведучий 1.Отож сьогодні ми вітаємо наших героїв – воїнів, земляків, колишніх учнів нашої школи, яких ми запросили, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність та героїзм. А зараз ми просимо привітати оплесками наших гостей, патріотів свого народу і хочемо вручити їм невеличкі подарунки за тихі ночі та дні без пострілів.

 

(Відеокліп « Герой України»)

 

Ведучий 2.Є у світі одне слово, перед яким всі народи схиляють голови. Це слово « Мати».

Сотні матерів звичайних українських хлопців сьогодні об’єднані спільною бідою  та гордістю за своїх синів. І немає щирішою молитви ніж материнська. Лише материнська любов не знає кордонів страху, сумнівів та розрахунків.

 

(Презентація «Мами»)

Учениця.

Мами у бога благають... 

Чекають синів своїх мами,

 І моляться день і ніч.

Молитвами зцілюють рани,

Запалюють тисячі свіч.

У Бога, благають спасіння

В молитвах за рідних дітей.

 Повернення, благословіння,

 Та теплих, спокійних ночей.

Благають, щоб все закінчилось,

 Щоб більше не було війни.

 Щоб крові на землю не лилось

 І були живими сини.

Так моляться слізно і щиро,

 Що чує це навіть земля.

Вона ж бо зиму не пустила,

 Щоб снігом не вкрила поля.

 Щоб ночі, не так холодили

Й солдатам було тепліш.

У Бога мами просили,

 Щоб діти вертались скоріш!

 

 Заплакані, стомлені очі,

Молитви-святий оберіг.

 Матусі недоспані ночі -

Повернуть з далеких доріг.

 Повернуть у батьківську хату

 У темряві шлях осяють.

Життя збережуть солдату.

Бо мами у Бога благають.

 

Ведучий 1.На свою зустріч  ми  запросили батьків наших героїв.

 

Ведучий 2.Саме  на тендітні плечі матерів  ліг важкий тягар очікування та переживання, але саме завдяки вірі і підтримці українських жінок – матерів, наші мужні захисники вистоять і переможуть. Ми  дякуємо  Вам за гарне виховання  своїх синів  - справжніх  патріотів своєї Вітчизни,  за терпіння і мудрість, безмежну любов і відданість. Бажаємо нам всім  миру, міцного здоров’я, родинної злагоди і достатку,  а тим, чиї сини  ще воюють дочекатися  їх живими та неушкодженими.  Прийміть слова вдячності та подарунки на згадку.

 

(Пісня «Боже я молюсь за Україну»)

Учениця1

 Настане день і зацвіте калина .
І заспівають ніжно солов ' ї .
Здобуде перемогу Україна .
Повернуться Герої до рідні.
І кожен буде сльози утирати...
Від радості ...й від болі ...від утрат...
Нам треба на коліна стати...
І вшанувати тих хто не вернувсь назад...
Ми станем всі і віддамо їм шану.
Бо всім чим маєм зобов ' язані ми їм...
Велике "Дякую" ми кажем -
І мертвим і живим !

 

Учениця 2

Вас всіх, давно й недавно на війні полеглих
Згадаємо із вдячністю й сльозою на очах                                 
Так віддано і щиро захищати Батьківщину
Повинний кожний патріот і кожен з нас!

Вони живуть і житимуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.

 

Ведучий 1. Героям  Афгану  та АТО , які померли за світле майбутнє України, мирним жителям , які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.

(Пісня « Мамо не плачте»)

 

Презентація «Наші татусі».

Ведучий 2.Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих і просто татусів  – патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. А доки  вони виконують  бойові завдання, вдома за них моляться рідні, а діти пишаються  татусями-Героями і подумки пишуть їм кожного дня листи.

 

Учениця, чий тато в АТО читає вірш.

 

 Привіт, татусю! Як ти дорогий?
Уже стомилися ми сльози витирати...
Найголовніше те, що ти живий!                  
Вертайсь скоріше. Буду я чекати!
Не вистачає твоїх теплих слів,
Твоїх обіймів теж не вистачає...
Піду до церкви Богу помолюсь.
Поставлю свічку за твоє здоров'я
Чекаю з нетерпінням я ту мить
Коли тебе я обійму з любов'ю...
Ти знаєш, тату, серденько болить.
І мама кожну мить переживає.
Буває, що й ночами вже не спить...
Вертайся тату ми тебе чекаєм!
Татусю рідний, тобою пишаюсь!
Ти мій герой. Ти Батьківщини син.
Я кожен день до слів твоїх звертаюсь.
Таких як ти багато зараз там...
На кожного чекає вся родина.
Від мене ти " СПАСИБІ " передай.
За те, що ще не вмерла Україна!
Спасибі тим, хто нічку не доспав.
І тим спасибі, хто на вас чекає.
Вклоняюсь перед тим хто воював
За те, що сонце світить в ріднім краї.

Ведучий 1.Весь український народ став на боротьбу з окупантом. Розгорнувся масштабний волонтерський рух, і на передову вчасно доставлялося військове спорядження, харчі,маскувальні сітки, теплі листи і малюнки від школярів.  Саме так, школярі стали

волонтерами. Це ваші листи, обереги і малюнки носять солдати біля серця. Розвідники, отримавши завдання, віддають на зберігання усі особисті речі, крім ваших листів, з якими вони ніколи не розлучаються, бо заради вас усіх вони там. Ви для них найцінніше, що є на світі, і вони це доводять щодня своїм ратним подвигом. Ваші дитячі сувеніри перетворюються на родинні реліквії, бо комусь вони нагадали про рідний дім, дітей, комусь підняли настрій, а комусь і врятували життя.

 

Ведучий 2.Один учень нашої школи, зараз він ходить до 2 класу, в лютому місяці  2015 року  в рамках акції « Намалюй малюнок солдату» намалював малюнок,який назвав « защитою» від снарядів, мін, градів і всього поганого і попросив передати його персонально нашому герою – односельцю, який на той час обороняв Дебальцево. Малюнок вчасно передали і солдат склав його вчетверо і поклав до кишені. Ця «защита» вберегла його від кулі,але не від полону. Плакала мама, як вона пережила ці 4 дні полону свого сина, як пережили рідні та близькі це неможливо передати словами. Але всіх заспокоював автор малюнка  Він повернеться, він живий – кожного дня він говорив своїй мамі та мамі героя. І дійсно сталося щось неймовірно, його було звільнено і він повернувся.  Я запрошую нашого  маленького героя вийти до мене  і героя учасника АТО, якого врятував його малюнок .

Сьогодні врятований герой хоче віддячити своєму рятівникові і  подарувати оберіг.

 

Ведучий 1.Діти це  маленькі янголи - своїми молитвами та малюнками підтримують та оберігають солдатів на лінії фронту, дають їм велике бажання жити і боротись за нову Україну для своїх дітей.

Учениця

Тихо янгол над світом леті

І згубив ненароком пір'їну ,
Вже спустився , підняти хотів ,
Та побачив в ту мить Україну .
Споглядав неймовірну красу ,
Вся земля, ніби та вишиванка ,
І не стримав сердешний сльозу ,
В небеса полетів на світанку .
Спозаранку до Бога прийшов
І повідав недавню пригоду ,
Розповів , як літав і знайшов
Край чудовий , з могутнім народом .
Знов до Господа він шепотів ,
Все казав , як же мова лунає ,
Кожне слово , мов спів солов'їв ,
Кожен звук в серці слід залишає .
Потім він на коліна упав ,
І почав Бога щиро благати ,
Щоб Він милість Вкраїні послав ,
Щоб дав сили всі біди здолати .
Досі молиться янгол за нас ,
Ця молитва свята не стихає ,
На колінах стоїть повсякчас ,
Україну крилом захищає !

 

Ведучий 2.Мужність та героїзм, відвага та самопожертва, відчайдушність та бойове братерство наші військові демонструють кожного дня, кожної миті, і це щоразу підсилює нашу віру і сподівання, гордість за свій народ. Життя – безцінне, а Україна – понад усе.

Є надія, що сьогодні мудрість батьків зіллється з молодим розумом , щоб вберегти рідну землю, на якій пролито стільки крові від нового лиха та страждань.

 

Ведучий 1.Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким справжнім чоловікам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими, здоровими та з Перемогою якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

 

Учениця

Повертайтеся живими!

Молитися я не втомлюся

За Україну і за Вас.

Вам до землі я поклонюся,

Солдати, ви - це все для нас.

Спасибі, що ходжу до школи,

а не шукаю укриття.

Спасибі вам за спокій вдома,

просто спасибі за життя.

Для нас немає тут загрози:

тут тиша, мир, а там - війна...

І біль, і страх, і сум, і сльози,

смерть, жах, скалічене життя.

Лиш три години розділяють

Вас від домівки і родин,

що щиро люблять і чекають

своїх синів, батьків, дідів.

Я б і сама пішла служити,

шкода, що не беруть дівчат,

тож залишається молитись

За Ваші, воїни, життя!

 Ведучий 1. Пройдуть роки, пройдуть століття, але і нові покоління будуть зберігати святу пам'ять про героїв України, героїв нашого з вами часу.

   Христос Воскрес – воскресне Україна!

Ось заповіт, що йде од роду в рід!

 Із ним іде століттями країна,

 І ним живе і кріпиться народ

 

Пісня «Країно моя».