Сценарій виховного заходу "«Добро починається з тебе»"

Про матеріал
Мета виховного заходу «Добро починається з тебе!»: з’ясувати сутність поняття «доброта», «добро», «милосердя» як принцип людського буття; сприяти вмінню критично оцінювати свої вчинки і робити правильні висновки; виховувати почуття доброти, чуйності, милосердя, щирості та правдивості. Спонукати творити добро, бути милосердними, уникати злих вчинків.
Перегляд файлу

Сценарій виховного заходу

«Добро починається з тебе»

 

                                               Підготувала: Гандзин О.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить музика...

За сценою – слова диктора:

 

                      Плекай добро, воно повернеться до тебе,

                                                 Чини добро, і будеш ти в раю...

                                                  Роби добро. Господь сказав: так треба!

                                                  Я здалека добро розпізнаю...

 

Ведуча1. Милосердя,  доброта...  Ще  з  часів  давньоруських благодійність була традицією нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалось  допомогти   знедоленому,   нещасному,   поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захисти­ти   старість   і   немічність,   порятувати   хворого   чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

 

Ведучий 2. Запам'ятай, моя дитино, з юних літ

                    На все життя, щоб знала, як прожити.

                    Людина для добра приходить в світ

                    Й покликана завжди добро творити.

 

 Ведуча 3 . Та ти людина і тому учись

                    Добро творити, людям співчувати.

                    До цього світу пильно придивись,

                    Злим помислам навчися лад давати.

 

 Ведучий 4. За традицією всі добрі справи починаються з молитви. Запрошуємо до слова отця Романа Дубика.

 

 Виступ священника.

 

Пісня « Боже, молюсь».

 

Ведуча 1. Милосердна людина не залишається бай­дужою до чужого горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом.

Таким був святий Йоанн Боско – покровитель молоді усього світу, і нашого коледжу, зокрема.

 

Ведучий 2. Святий Йоан Боско є прикладом особливої посвяти молоді і дітям, адже їх добре християнське виховання є запорукою майбутнього Церкви і суспільства. Пропонуємо вам переглянути фрагмент фільму про Святого Йоанна  Боска.

 

 (Ведучі не виходять)

 

 Фільм про Святого Йоанна  Боска.

 

Ведучий 1.  Що зробив би Отець Боско сьогодні? Що сказав би нам сьогодні? Думаю, що перше про що він сказав би нам це: «Дбай про твою душу. Це найдорогоцінніше, що ти маєш. Не втрать її, не занедбуй її. Доглядай за нею, бережи її. Зроби так, щоб вона була місцем, де б міг перебувати Господь».

 

Ведуча 2. Якщо прислухаємося до цього запрошення, навчимося також дбати про душу тих хто поруч нас, про душу наших друзів.

 

Ведучий 3. Святий Іван Боско також і сьогодні вірить у вас! Ніколи не кажіть «вже запізно», не кажіть ніколи «я не здатний» або «я не зумію». Такі слова не повинні лунати з ваших уст. Отець Боско вчить нас, що всі юнаки та дівчата є здатними до великих речей! Він вчить нас, що юнаки та дівчата вміють прагнути і мріяти про великі речі!

 

Ведуча 4. Дорогі юнаки та дівчата будьте святими! Святість має бути ціллю вашого життя. Ви повинні навчитися не лише по справжньому любити, а стати любов’ю.

 

Танець «Добро і зло»

 

Ведучий 1.  Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них — повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди...

 

Ведуча 2. Не говори про доброту,

          Коли ти нею сам не сяєш,

          Коли у радощах літаєш,

          Забувши про чужу біду.

 

Ведучий 3.  Бо доброта — не тільки те,

              Що обіймає тепле слово,

                      В цім почутті така основа,

                      Яка з глибин душі росте.

 

 Ведуча 4. Ми запрошуємо до слова Ірину  Табінську, голову студентського фонду «Відродження».

 

Виступ голови студентського фонду «Відродження» Ірини  Табінської.

 

Наш коледж – це велика і дружна сімя. Мені і вам хотілося б, щоб у нашій сімї панували добро і взаємоповага. У нас навчаються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Біда торкнулася їх ще змалку. Ми дбаємо про них:вони щомісяця отримують стипендію, адресну допомогу, безкоштовно проживають у гуртожитку, харчуються у благодійній організації «Карітас» при Рогатинській церкві. У коледжі діє студентська профспілка, яка надає матеріальну допомогу тим, хто опинився у скрутному становищі, проводяться різноманітні доброчинні акції: «Подарунки Святого Миколая», «Великодній Кошик». Це все добре. І ми Вам за це дуже вдячні.

 

Ведучий 1. Дитинство починається з теплих материнських рук, рідної домівки. Ця аксіома актуальна для всіх часів і народів. Та, на превеликий жаль, оця найсвятіша і найніжніша пора , перші кроки у світ дорослих починається з чужих людей

 

Ведуча 2.  Сирота! Яке болюче слово.      

В нім серця біль дух перейма

Сльоза бринить все знову й знову,

Нема тепла, батьків нема,

Цей безкінечний пошук долі,

Надії поклик кожну мить,          

Шукають очі мимоволі.

Душа страждає і болить,

 

Ведучий 3. А діти за вікном багаті,

В них найдорожче в світі є.

І з ними поруч мама й тато,

їм радість кожен день дає.

 

Ведуча 4. Обділені, мов вирок грізний,

Ударив біллю, як за гріх.

О, люди! Поки ще не пізно,

Піклуйтесь про дітей своїх.

 

Виступ дівчини - сироти.

 

Ліля Мене звати Лілія Ладим. Я навчаюся на ІІ курсі на технологічному відділені. Рогатинський державниі аграрний коледж став для мене справжньою сімєю. Тут про мене піклуються, дбають,. Хочу подякувати за теплоту, милосердя вперше чергу кураторці групи О.Ю. Благій, яка для мене стала другою мамою. Не обділяють мене увагою і ласкою йінші викладачі. Особливу подяку хочу висловити заст.. з вих.. роботи Р.В. Гамкало, а також директору коледжу І.В. Триніву.

 

Вірш «Прийди, матусю»

 Прийди до мене, мамо, хоч у сні,

 Спустися Ангелочком з свого неба.

 Всміхнися любим сонечком мені

 Й не покидай більше вже, не треба…

 Мені без тебе сумно так рости…

 Про це лиш серце може розказати.

 Прийди до мене кіски заплести

 І бантики біленькі зав’язати.

 З тобою, мамо, добре нам було,

 Хоч ми були маленькі й вередливі,

 У нашім домі сонечко жило,

 А всі були веселі і щасливі.

 Та матінки нема на цій землі.

 Вона до діток не прийде ніколи.

 Ростуть без мами сироти малі,

 Без рідної матусі йдуть до школи

 

Ведучий 1.  “Легко любити красивих та розумних, спробуй полюбити нездорових та кволих” . Коли живеш у повній сім’ї, коли з першого дня життя тебе оточують любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок стає звичним і навіть непомітним.

 

Ведуча 2.  Але не всі мають таке щастя. Діти, обділені материнською ласкою та любов’ю, змушені покладатися на людську доброту та милосердя.

 

Ведучий 3. Ось вона - трагедія сучасної дитини, покинутої напризволяще. Мабуть, щось не так у суспільстві, коли не меншає дітей у дитячих будинках. Від самої війни не менше...

 

Ведуча 4. Коли кожне десяте немовля у місті, дванадцяте у селі (це на Україні) народжується поза шлюбом, і майже половина їх потрапляє до дитячих будинків. Які ж ми жінки? Що залишилося в нас жіночого? Ті, до кого звертаємося, не чують наших слів і взагалі нічого не чують.

 

Вірш «ПОСВЯТА» (дітям з дитячих будинків…)

Сльозами маленьких зболілих сердець

Окроплені сиві, пошарпані стіни…

У них вони бачать лише свій кінець,

А де їх початок, де їхні родини?

Де батько, де братик, де люба сестра?

Чому розпорошились світлі надії?

А мати… чи була? – Звичайно ж була,

Зоставивши в спадок розтоптані мрії.

До двох незнайомих, сторонніх людей

Лунає: «Чи можна вас звати батьками?»

А сива глибінь вже змарнілих очей

Кричить і благає: «Я хочу йти з вами…»

Когось ощасливлять вони – заберуть,

Для когось минуле розсиплеться в порох.

А решта…? А решта і далі снують

По темних глухих і німих коридорах.

З надією в серці і з болем в очах

Чекають вони тої світлої днини,

Коли, наче в мріях і  лагідних снах

Полинуть вони до нової родини…

Десь тихо в куточку ридає дитя,

Ховає в долоні малі оченятка,

Збирає всі сили, що вкрало життя

І молиться Богу, немов янголятко:

«Ісусику любий, прошу я Тебе,

Потрібно мені в цім житті небагато –

Я хочу лиш мамі лягти на плече,

Я хочу комусь ніжно мовити «тато»…»

Багато таких по забутих кутках

Ховаються, плачуть і моляться Богу,п

Виборюють в долі щасливий свій шлях

І мріями стелять в майбутнє дорогу.

В уяві дитячій хтось матір знайшов

Й нізащо не хоче її відпустити…

Даруймо цим дітям тепло і любов,

Бо понад усе вони прагнуть любити!

 

Пісня

 

Ведучий 1.  Любов до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, сестер, братів, рідних і близьких.

 

Ведуча 2.  Добро й милосердя н можливе без любові до ближнього, до життя, до самого себе. Допомогти – це значить принести дрібку добра, шматочок сердечності, крапельку милосердя.

 

Ведучий 3. Наша народна мораль різко засуджує таких пустоцвітів, що цураються батьків, ще ве­ликий Кобзар писав:

 «...Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Хоча існує легенда.

 

Ведуча 4 .  У світі існує така легенда.

 

Студент

У давні часи в одній країні немічних старців за­водили у неприступні гори і залишали там самот­німи на смерть. Якось один молодий чоловік завів туди свого старого батька. Коли син шукав для нього місця на скелях, батько промовив:

- Заведи мене трохи вище.

- Чому? - спитав син.

- Бо тут я залишив свого батька. Не хочу по­мерти в тому самому місці.

Син зрозумів, що за якихось тридцять літ із ним станеться те саме.

Він обіпер батька на своє міцне плече і повів додому.

Ця легенда наводить нас на думку: як ми пово­димося зі своїми батьками, так наші діти проводитимуться з нами, адже ми є прикладом для них.

 

Ведучий 1. Допомоги потребують і літні люди, які вже не мають сили працювати на городі, по господарству. Кожен із вас повинен знайти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, а й людям.

 

Ведуча 2.  Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

 

Ведучий 3.  Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.

 

Ведуча 4. Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів. Така вже доля зрілих людей - залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них.

 

Вірш 

А в баби хата-домовина,

А в баби хата, мов труна.

Померла баба Катерина

І третій день лежить одна.

Пообіч баби білі руки,

Як дві обрублені струни...

Є в баби четверо онуків,

Одна дочка і два сини.

Міста далекі заманили,

їх в ситий затишок квартир,

А в баби хата, як могила,

Немов забутий монастир.

Нема сльози кому зронити,

Лиш сад за вікнами поник.

І бабин ангел-хоронитель

Склав крила скорбно під рушник.

 

Ведучий 1.  Любов до життя, до людей невіддільна від доброти. Від доброти до найрідніших людей. Не забути їх, не обділити ласкою, теплим словом – наш обов’язок.

 Ведуча 2.         Приїжджайте частіше додому,

                           Щоб не мучила  совість по тому,

                           Ні грошей не привозьте, ні слави,

                           Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

 

 Ведучий 3.       Бо не вічні ні батько, ні мати,

                           Завтра можете їх не застати.

                           Щоб не мучила совість по тому, -

                           Приїжджайте частіше додому.

 

Ведуча 4. Сьогодні ми порушили проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, щиросердності, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді.

 

 Ведучий 1.  Друзі! Поряд з нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми. Сьогодні, зараз, бо завтра може бути пізно.

 

Ведуча 2.   Допомогти ближньому пережити горе – значить, наслідувати Бога в доброті. Для цього Бог дав нам заповіді Любові, Добра і Милосердя.

 

Ведучий 3.    Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живем:

Сій любов, краса її єдина.

Зло нічого не дає, крім зла.

Вмій прощати, як прощає мати,

 

Ведуча 4.   На добро – добром спіши воздати –

Мудрість завжди доброю була.

Витри піт солоний із чола,

І працюй, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла ?..

 

Ведучий 1. З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались  як сповіщення про якесь лихо-біль, на сполох під час пожеж і ворожого нещастя. Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

 

Дзвін. 

 

Пісня «Дорога до Бога»

 

 

doc
Додав(-ла)
Гандзин Ольга
Додано
21 січня
Переглядів
79
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку