Сценарій виховного заходу "Духовні традиції та звичаї українського народу"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Духовні традиції та звичаї українського народу

Ведуча 1: Здається, що ось тільки настало 1 вересня, а нині за вікном вже грудень. А у давнину навчальний рік розпочинався 1 грудня  і тривав всього 3-4 місяці. 

Ведуча 2: У давні часи заняття в школі розпочинали взимку, коли звільнялися від усіх сільськогосподарських робіт. Такою датою було 1 грудня.  Це є день пророка Наума – покровителя освіти і науки.

Ведуча 1:  Переддень 1 грудня раніше супроводжувався таким обрядом. Ввечері мати готувала горщик пшоняної каші. На вечерю обов'язково приходив з книжкою хрещений батько. Вони удвох із хрещеником сідали до столу і вивчали напам'ять кілька літер. Потім названий батько підстригав свого хрещеника, а ненька змивала йому голову пахучим цілющим зіллям, "щоб Наум наставив на ум".

Ведуча 2: Уранці школяр зодягав нову сорочечку й штанці, молився перед Євангелією і разом із татком ішли до школи. При цьому годилося взяти із собою горщик з кашею. Доки батько узгоджувався з дяком, а пізніше – з учителем про умови навчання, майбутній школяр мусив стояти в кутку біля пучка різок. Вони нагадували йому: якщо погано вчитимешся, то доведеться скуштувати "березової каші". Це означало, що вчитель має право відшмагати за непослухи березовою різкою.

Ведуча 1: Полагодивши справи, батько залишав дитину, а сам ішов до церкви і ставив свічку біля ікони святого покровителя, приказуючи: «Батюшка Наум, виведи синка на ум!»

Ведуча 2:  Сьогодні ми з вами живемо в чудовий час, користуємося досягненнями науки і техніки, а ще не так давно люди жили зовсім по-іншому. Вони багато фізично працювали, щоб забезпечити себе всім необхідним для життя, виконували різні роботи, про які ми сьогодні і не здогадуємось, та й відпочивали зовсім не так, як ми тепер.

Ведуча 1: Але всі кращі надбання і досягнення нашого народу, його звичаї і традиції, пісні і думи не пропали даремно, вони збереглися і до нині в побуті, у звичаях нашого народу, тобто у нашому серці, як щось дороге і трепетне, притаманне тільки нам, українцям.

Ведуча 2: Тому ми час від часу і повертаємось до народного джерела, до тих традицій, звичаїв, з яких беремо наснагу і сьогодні, бо це все наше, рідне, дороге, любе та миле нашому серцю.

Ведуча 1: Cьогодні ми вам пропонуємо зазирнути у духовну скарбницю нашого народу і разом із учнями 6 класу  пригадати традиції, звичаї і вірування українців.

 

Учень: Пройшло століття — все довкіл змінилось.
Хоч для історії і вік — не час,
Що є тепер, тим людям і не снилось.
Та сьогодення всіх вражає й нас.

Учень: Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.

Учень: Як тільки-но приходить в світ дитина,
Її купають зразу, в першу мить.
Не розлучається з водичкою людина,
Бо без води у світі не прожить.

Учень: Як до хреста несуть — то у воді купають,
Як під вінцем став молодий і молода,
І як востаннє у дорогу проводжають —
Людей окроплює завжди свята вода.

Учень: Букет на Маковія - полин є і колосся,
І васильки, мак, пижма, звіробій.
Щоб затишно в хатах усім жилося,
Тому і оберіг у нас такий.

Учень: А з давніх пір в хатах по Україні
Висів вінок з цибулі й часнику.
Традиція така живе у нас й донині,
Бо має силу неабияку.

Учень: Той оберіг, традиції і звички,
Усе притягує до рідної землі.
Калина рідна, верби біля річки
Й тополі в полі в присмерковій млі...

Ведуча 1: Сьогодні  ми спробуємо зазирнути до свят всіх циклів року та познайомимось з духовними традиціями та звичаями нашого народу.

Ведуча 2: Почнемо нашу мандрівку із свят зимового циклу. І першим до нас в гості завітав Святий Миколай.

Святкова сценка

Батько

Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям святий Миколай дає хіба що гарного прутика.

Маруся

Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?

Мати

Накінець-то, діти милі,
Ви діждались тої хвилі,
Що з небесного престола
Зійде пресвятий Микола.

Миколай вже поспішає,
А з ним ангели малі,
В кожну хату він загляне,
Бо дарунків хочуть всі.

Тато

А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися в школі, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати, що лише вам скаже мати.

Маруся

А скажи нам, мамо мила,
Де той пресвятий Микола
Тих дарунків дістає,
Що так щиро роздає?

Мати

В небі є така скарбниця,
Там дарунків — без кінця.
Святий Микола їх бере
І на землю всі несе.

Тато

Та не лише святий Микола
Сходить з небесного престола,
З ним і ангели бувають,
Що святому помагають.
А іще таке буває,
Що услід за Миколаєм
З пекла антипко втече,
Всім неробам, пустунам,
Злодіям і брехунам
Він вилами погрожує
Та ще й пеклом лякає.

Петрик

А скажи, татусю любий,
Він страшний дуже?

Мати:

А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі (гладить по голові).

Тато

Тихо, діточки мої, щось там чути у дворі.

Мати (визирає у вікно)

Хтось там дзвонить і тупоче,
Мабуть, до хати зайти хоче.
Піду подивлюсь.

Бере теплу хустку і виходить.

Петрик

Цікаво, а що мені Миколай принесе?

Маруся (хапається за голову). Ой, у нас ще не прибрано в хаті! Як же ми Миколая будемо стрічати? (Порається в хаті й поправляє ряднину, бере віник і підмітає). А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.

Петрик

Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше завтра встати.

Маруся

А дарунків хочеш ти?
Від антипка різки жди!

(Петрик приносить образ святого Миколая і вони вдвох чіпляють його на стіні).

Маруся

Як би я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички.

Петрик

А я — гарну іграшку, солодощів багато.

Маруся (бере Петрика за руку)

Петрику, щоби вислухав нас святий Миколай, то і сьогодні треба щиро помолитися (вклякають перед образом, моляться).

Святий отче Миколаю,
Щиро ми тебе благаєм,
Сповни нині наші просьби,
Що на думці ми їх маєм.
Звели дітям дарунки подати.
В надії будем Тебе чекати.

Миколай. Я прибув до вас сьогодні
З сонячного раю,
З неба вам привіт приношу і благословляю.
Ви моліться щиро Богу,
І батьків шануйте,
Старанно завжди учіться,
Й надто не пустуйте,
Всіх дітей, що добрі, щирі,
З святом привітаю.
І для кожної дитини
Я дарунки маю.                           

(Виконання пісні про Миколая)

Ведуча 1: Колись давним-давно, прийшло на українську землю свято Різдва Христова, як день народження Христа . Свято Різдва — це свято чеснот, перемоги душі над тілом, початок усіх земних свят. Ісус народився і своєю Любов’ю знищив гріх і смерть в людській природі.

Ведуча 2: Різдво — особливе свято. Все у ньому чарівне, казкове і таємниче. Давайте і ми спробуємо торкнутися різдвяного дива!

Дівчинка 1

Ох, Різдво — найчарівніше свято!
Стільки дивного світла в нім є.
Казки щирої, щастя багато.
Найпрекрасніше свято моє.

Дівчинка 2

Світле, гарне і радісне свято,
Бо Христос народився в цей день.
Тому радість у світі крилата,
Ціле море чарівних пісень.

Дівчинка1

Це колядки душевні і щирі,
Люди їх переспівують знов,
Щоб жили всі у щасті і мирі,
Мали Віру, Надію й Любов.

Дівчинка 2

То ж і ми подружилися з нею,
Бо колядка і щира, й проста.
І співають колядки душею,
Славлять люди Ісуса Христа.

Мати. А ходіть-но, діточки, до мене, будемо стіл готувати до святої вечері. А я вам буду все детально розповідати. (Діти сходяться, сідають на лавки, на стільчики). От поки ви спали ми з татом вдосвіта вогонь живий розпалили із дванадцяти полін, які заготовляли 12 днів, це для того, щоб цілий рік на кожен місяць приходило до нашої сім’ї тепло та щастя.

Дівчинка 1. А кутю вже зварили, мамо?

Мати. А як же, діточки! Тато ще до схід сонця приніс з криниці непочатої водички і ми в ній зварили дуже смачну кутю із пшениці, бо пшениченька — це символ вічного життя на землі. Заправили її родзинками…

Тато. І маком, якого я натер у макітрі багато-багато. І медом з нашої пасіки… А мед, діточки — це символ вічного щастя святих на небі.

Мати. І узваром, який ми зварили на непочатій водиці з яблучок, грушок, слив, вишень із нашого садочка... І все це зробили ще до сходу сонця, то ж кутя наша і узвар освячені самим Богом!

Тато. Ну, а ти,Оленко, ходи зі мною. Ось тобі три колоски, а я візьму непочату воду і підемо в хлів, худобу окропимо. Та разом і наш Дідух окропимо святою водичкою… 

Мати. А ми будемо стіл готувати до Святого вечора.  На столі поставимр 12 пісних страв — це кутю, узвар, горох, капусняк, риба, гриби, голубці, вареники, млинці….

Тато. А ось і священний Дідух, ми його поставимо на стіл.

Мати. Вечеря у нас, дітки, буде довгою, за столом будемо говорити тихо. А після вечері будемо співати колядки.

(Виходить гурт дітей із зіркою і починають співати українські колядки і говорити слова-вітання.)

ЗВІЗДАР:

Добрий вечір тому,

Хто в цьому дому!

Старому, молодому,

І Богу святому.

Колядник 1

 Мир тобі, вкраїнська хато,

Хай вам буде в будень, в свята

І любов, і ласки втіха,

Хай минають вас всі лиха!

 Колядник 2

Я бажаю щастя, долі,

Добра в хаті та на полі

Всім, хто слухає тут нас

В цей різдвяний світлий час.

 Колядник 3

Господарю й господині,

Щоб сповна було у скрині,

Щоб було, що їсти й пити,

Й мирно до ста літ дожити.

  Колядник 4 Щоб ще краща доля

В вашу хату завітала.

І щоб ціла Україна

Бога в щасті прославляла.

 

(Всі проходять до хати і співають):

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!

Ой радуйся...

Кладіть паляниці з ярої пшениці, радуйся!

Ой радуйся...

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся...

А що перший  празник - Рождество Христове, радуйся!

Ой радуйся...

А що другий  празник – Святого Василя, радуйся!

Ой радуйся...

А що третій  празник – Святе Водохреше, радуйся!

Ой радуйся...

А на цьому слові бувайте здорові, радуйся!

Ой радуйся...

 

 Ведуча 1:Наші мандри продовжуються.  І на черзі свята весняного циклу.

 Ведуча 2: Весна… Вже сама згадка про неї будить у серці безмежну радість. Це свято оновлення і відродження природи. Його відчувають і по-своєму переживають дорослі й діти— усе, що суще на землі.

Учень: Ой минула вже зима,
Снігу-льоду вже нема.
Всі веснянку заспіваймо,
Весну-красну вітаймо!

Подоляночка

Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла,

Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.

Ой устань, устань, Подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Вмий своє личко,
Личко біленьке,
Та візьмися в боки,
Поскачи навскоки,
Біжи до Дунаю,
Бери хлопця скраю.

(Бери дівча скраю.)

(Бери когось скраю.)

Учень:

 Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До вищих, до церковних позолот.

Учень:
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить,
— Христос воскрес!

Учень:
Воістину воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті,
І ніби покотилось між людьми:
— Христос воскрес!

Ведуча 1
Воістину воскрес!  Весною приходить до нас одне з найвеличніших християнських свят — Великдень. Великодній день — святий день. У цей день воскрес Син Божий — Ісус Христос, власним життям заплативши за гріхи роду людського.

Ведуча 2
До Великодня готуються заздалегідь. Неділя, що передує Великодньому тижневі, називається Вербною, Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальовими гілками (його вітали, як справжнього царя). В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки.

До зали вбігає хлопчик-вістунець І входить дівчинка.

Вістунець
Не я б’ю, верба б’є
Через тиждень — Великдень.
Будь здорова, як вода,
Багата, як земля,
А красива, як весна.

Дівчинка
Хто ти?

Вістунець
Я весняний Вістунець, прийшов сповістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята — до Великодня.
Дівчинка. А чого мене б’єш?

 Вістунець. Хіба це я? Це свячена вербиця. Сьогодні її день — Вербна неділя.

Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається- її пухнасті котики будять усіх до роботи.
Тож і ти не зволікай, бо:
Жарт б’є, не я б’ю –
За тиждень — Великдень!
Недалечко червоне яєчко. (Легенько вдаряє вербичкою)

 

Ведуча 1. Останній тиждень перед Великоднем називається вербним, чистим, білим, страсним. Протягом його люди готувалися до цього урочистого свята: прибирали оселі, прикрашали їх вишитими рушниками, білили піч! За народним повір’ям кожен день мав своє символічне призначення.

Понеділок

    Понеділок білить хату

    любить певно працювати:

    і кути побілить й стелю,

    щоб Великдень був веселий!

 

Вівторок

    Шурхіт. Шум. Рипить в оселі:

    чисто – начисто підлогу –

    шури – шури! – тре завзято

    наш вівторок довгоногий.

Середа

    Пишна пані середа і пере, й прасує.

    До Великодня, ще б пак, хату облаштує!

Четвер

   Чистий четвер – чистий, вдосвіта підвівся,

    ще до сходу сонця начисто скупався.

П’ятниця

   П’ятниця пече паски – господиня вміла:

   склянки зо три молока до цеберка влила,

   трохи борошна, яєць, додала ванілі,

   щоби пригощати всіх вранці, у неділю.

Субота

    У суботи, ой, роботи – пише писанки субота,

    ясні крашанки фарбує, вимальовує – малює!

Неділя

     Великдень – дзвонять дзвони звідусіль!

     Христос Воскрес! То ж славимо усі!

     Сміється сонечко в усій його красі!

     Христос Воскрес! Воістину Воскрес! (всі)

(Відеофільм)

Ведуча І.   Три дні святкують Великдень, нічого не роблять, лише ходять у гості і веселяться.

Ведуча ІІ. Улюбленими великодніми забавами і дорослих, і дітей були ігри з яйцями-крашанками.

Давайте й ми з вами зіграємо «Гру з яйцем».

З допомогою лічилки виберемо учня, який розпочне гру.  

Стали діти у кільце,
В кожного в руці яйце.
Комусь випало на славу
Розпочати цю забаву
Дуже милу престару
Великодню гарну гру.                                                                                                                    Виграє той, чия крашанка залишиться цілою.
               (Той, чия писанка залишилася цілою, показує її всім)                                     Писанка   (ім’я)  міцна.  Та й у грі перемогла.

Ведуча 1. Весна передає літу своє зелене вбрання.

Ведуча  2. І наступними до нас у гості завітали Зелені свята (ТРІЙЦЯ)

Дітей зустрічає Господиня Бабуся

І ДІВЧИНА: Ой, як гарно в вашій світлиці!

ІІ ДІВЧИНА: А яке духмяне повітря від зелені!

БАБУСЯ: Справді, гарно. Це дякуючи Богові, що послав нам таке незвичайне свято. Його не сплутаєш ні з яким іншим. І вам спасибі, що завітали до бабусі у це Велике Свято..

IIІ ДІВЧИНА: Бабусю, а чому це свято люди по-різному називають?

БАБУСЯ: Трійця, а ще його називають Зелені свята або Святого Духа – найпоетичніше свято, тісно пов’язане з природою. В народі його вважають одним з найбільших свят, після Різдва і Великодня. Прийшло воно ще з дохристиянських часів. Наші пращури пов’язували з Трійцею буяння природи, в яку вони свято вірували. Ось і ми сьогодні заклечали ворота, тин, подвір’я, хату, зеленими галузками дерев: клену, лепехи, берези… Триденне святкування пов’язане з Богом отцем (неділя), Богосином (понеділок), Богодухом святим (вівторок).

I ДІВЧИНА: Бабусю, розкажіть нам, як святкують це свято.

БАБУСЯ: Ну, коли ви в мене такі допитливі онуки, то уважно слухайте

Люди зранку в святковому одязі йдуть до церкви. Дівчата в руках тримають пучечки зелені, які потім освячують. Цей пучечок цілющого зілля оберігає хату від грому, худобу від дурного ока, а люди матимуть здоров’я.

 Після святкової служби хлопці і дівчата збираються разом, плетуть віночки, водять хороводи, співають пісень. А ще ворожать на зіллі.

ІІ ДІВЧИНА: Дівчата, а давайте і ми поворожимо, поки наші хлопці не прийшли?!

ІІІ ДІВЧИНА: Аякже, я для цього й лепехи принесла, - що ж то за Зелені Свята, без ворожби?

I ДІВЧИНА: Ну тоді тобі й починати, щоб часу даремно не гаяти.

IІ ДІВЧИНА:  (Виходить наперед із лепехою) – Трушу лепехою, щоб доля не була лихою…

IІІ ДІВЧИНА: Від Троїцького Маю хліба чекаю.

I ДІВЧИНА: Маєм вимітаю лихо і горе  на тепле літо, на кріпке жито.

IІ ДІВЧИНА: А я буду на Маю скакати, щоб цей рік пішла заміж із хати!

БАБУСЯ: Ото, вже мені, дівчата, ото вже моторні, не забарились і поворожити. Ну що ж, на те й Свято! А чи справдяться, дівчатка, ваші надії, час покаже…

IІІ ДІВЧИНА: Бабусю, а чому тиждень ЗЕЛЕНИХ СВЯТ називають ще Русальним?! 

БАБУСЯ: Розкажу, голубоньки, розкажу, дівчата. Колись давно – давно чула я від своєї бабусі, а вона теж від своєї, - легенду, про те, звідки вони беруться – русалки… Коли топились молоді дівчата, чи нехрещені, чи незаконнонароджені, або ті, що топилися саме на Свято Зеленої Неділі, то вони, геть усі, ставали русалками. І були вони напрочуд гарними та красивими, з довгим розпущеним волоссям, а ще й мали тонкий та гнучкий стан. На Русальному тижні – тижні ЗЕЛЕНИХ СВЯТ, не можна ходити в одиночку молодим хлопцям та дівчатам, бо польові русалки залоскочуть, а водяні мавки-русалки — потоплять. А щоб уберегтися од русалок, необхідно тримати при собі пучечок полину, якого русалки найбільше бояться.

I ДІВЧИНА: Ой бабусю, такого страхіття на нас нагнали… давайте краще заспіваємо, від наших веселощів, геть, всі русалки, наполохаються і поховаються.

            (Пісня «Зеленеє жито, зелене»  весільний хіт)
Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.

І Ведуча:   Наступне з літніх свят, яке відзначається нашим  народом є – свято Івана Купала. Це свято з’явилося дуже давно і проводиться сьомого липня, в день літнього сонцестояння.  

ІІ Ведуча:   Магічної сили набирають на Івана-Купала дерева і різне зілля. За легендою, в ніч на 7 липня цвіте папороть. Хто цей цвіт знайде, той буде багатий і здоровий. В цей день також збирають лікарські трави, бо вважається, що саме в цей день вони мають найбільшу лікувальну і чарувальну силу.

І Ведуча:  На Івана Купала дівчата з різних гарних квітів та трав плели віночки.  Ці віночки набували чудодійної сили – вони символізувати дівчині її долю.

ІІ Ведуча:     Дівчата йшли до річки і, загадуючи бажання, обережно спускали на воду вінки, на яких горіли свічки. Куди попливе вінок, звідтіля чекати сватів.

І Ведуча:   Ввечері розпалювали багаття і розпочиналося стрибання через вогонь. Стрибали через вогонь усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки, як поодинці, так і парами. За повір’ями, вогонь очищує, наділяє здоров'ям і силою.

ІІ Ведуча:   Закінчувалося святкування хороводами і танцями.

І ДІВЧИНА:   

У вишневому садочку
Скопаю я грядочку
Та посію квіточок
На Купайла на віночок. 

ІІ ДІВЧИНА:    
Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала.
Квітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила.
ІІІ ДІВЧИНА:    
Полинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь під хату, де живе милий,
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.

4 ДІВЧИНА:    

Пливи, пливи, мій віночку, та Дністром-рікою,
Нехай мені ясна зірка знайде добру долю.
Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,
Нехай моя ясна зірка милому засяє.

5 ДІВЧИНА:    

Ой зійди, сонце, світи, та не грій,
Щоб мій віночок та не згорів,
Щоб мій віночок живий зостався
Та милому в руки щоб дістався.

(Танець «Ой на Івана, ой  на Купала»)

І Хлопець

Пора запалити купальське багаття!

ІІ Хлопець

Виносить макет багаття, ставить на сцені.

Ой, на Купала вогонь горить,
Ви, дівчата, через вогонь скачіть.

ІІІ Хлопець

Хай вогонь ясно палає.

Хто очиститися хоче -

Хай над вогнем стрибає.

Під мелодію всі стрибають через багаття.

 

І ХЛОПЕЦЬ: Настав час іти до лісу по чарівну квітку папороть. Ну що хлопці – ходімо…

ДІВЧИНА: Ой  і ми з вами хочемо піти, візьмете з собою…

І ХЛОПЕЦЬ: Ну то й ідіть, коли дуже сміливі. Ходімо.

(Виходять.)

І Ведуча:   Одним з найбільших осінніх  свят  вважається свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке дотримується однієї дати – 14 жовтня.

 ІІ Ведуча:    Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.          І Ведуча:    Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

ІІ Ведуча:  Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва.

(Відеоролик)

Сценка:

1учень: Рятуйте! Рятуйте! Рятуйте!

2 учень: Біда! Горенько… Що ж робити… у сусіда хату спалити.

3 учень: У мене батька взяли в полон…

4 учень: Допоможіть, там чоловіка поранено…

2 учень: Не можна сидіти, склавши рук, треба щось робити. А то наше село спалять, рідних повбивають…

1учень: Є в нас зброя, найголовніша за всі – це молитва.

3учень: Так, нам нічого не залишається, як молитись. Ось (витягує Образ Пресвятої Богородиці) молімося до Матінки Божої, вона нас не опустить.

4 учень:  Матінко Свята, зглянься над нашим народом, захисти від наступу ворожої навали, охорони наших рідних, врятуй наші домівки. Під Твою Милість прибігаємо, Богородице, молитвами нашими від бід визволи нас, єдина, чиста і благословенна…

Марія: Не бійтеся, діти мої. За вашу щиру молитву і довіру я обов’язково вам допоможу. Моліться, моліться ще більше і я врятую ваш народ від загибелі, ваші домівки від руйнувань. Вірте вашому Господові, Він Всесильний, і я, взявши усіх  під свій Покров, захищу від нападу чужинців.

Учениця: Скоріш, скоріш ходіть у село. Я не знаю… як могло це статись, але… вороги відступили, майже усі домівки вціліли… чудо-чудо!

2 учень: Прийми, о люба Ненько, цей віри нашої серця дар!

І Ведуча:   Сьогодні ми з вами торкнулися лише частинки того багатющого скарбу духовних звичаїв,традицій і вірувань,  які є у нашого народу.

ІІ Ведуча:  Ми отримали цей скарб в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти духовну пам'ять нашого народу.

 

1учень:

На світі білому народів так багато,
У всіх традиції і звичаї свої.
І танці різні, рідна пісня, й свято,
Поля і ріки, і ліси, й гаї.

2 учень:
А ми — народ великий і прадавній,
На цій землі — багато тисяч літ
Живемо. Й рід наш миром славний,
Ми працьовитими ідемо в світ.

3 учень:
За тисячі років в нас виробились звички,
Свої традиції, і танці, і пісні.
Та власне ставлення і до землі, й водички,
І наші думи чисті та ясні.

4 учень:
Ми — українці всі, живемо в Україні,
В красі казковій, що земля несе.
Тож про Вкраїну-матір знати ми повинні
І про народ, його культуру — все!

5 учень:

Здоров’я і щастя всій нашій родині,

А цвіту і плоду – моїй Україні!

Щоб Бог достаток дав на столі

У кожнім місті і селі!

6 учень:

Хай вас Бог оберігає,

Жар любові хай не згасає,

Дух козацький щоб жив довіку 

І літам ми не знали ліку.

 

Всі співають «І в вас, і в нас…».