Сценарій виховного заходу "Дзвони Чорнобиля"

                               Сценарій «Дзвони Чорнобиля»

Мета.

Навчальна: поглибити знання учнів про перебіг та наслідки Чорнобильської катастрофи.

Розвиваюча: розвивати в учнів словесну пам’ять, логічне мислення, потребу будувати, створювати, відроджувати заради України.

Виховна: виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави, відповідальність перед природою та суспільством за  власні дії, виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

 

Обладнання: Проектор, комп´ютер, аудіозаписи пісень, книжкова виставка «Мужність і біль Чорнобиля».

 

Сцена закрита. Лунає мінорна музика. На сцену виходить учень і читає вірш.

 

Чи буде квітень, як завжди

 

Дарунком весняної здоби.

 

Чи власним іменем біди

 

Ми назвемо його Чорнобиль?

 

Чи може викреслимо його

 

З календарів своїх допоки

 

Нас теплий грітиме вогонь

 

Ще не відкритих ізотопів?

 

Безмежна мисль, немає меж

 

Її спинити годі!

 

І ти, Чорнобилю, ти теж

 

Не маєш меж сьогодні.

 

26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

 

26 квітня!

 

В ніч із забуття

 

Йде страшне створіння – атомне дитя.

 

Суть його безкровна і зіниць нема

 

І уста безмовні, і душа німа.

 

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

 

Вже калічить долі і батьків.

 

Виродок – створіння ціль страшну таїть

 

Поглина сумління, душі нам двоїть.

 

Простяга до серця щупальця страшні

 

І вселяє муки, муки неземні.

 

Присипляє мозок посвистом глухим

 

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

 

26 квітня!

 

Люди не проспіть!

 

Атомне століття раною горить.

 

Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

 

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

 

І виростають покоління

 

Котрі не чули тиші

 

Що зберегли ми, що надбали

 

Що дітям в спадок передать?

 

Тепер тут зона, а була земля,

 

Тут був чорнозем, а тепер Чорнобиль.

 

1-й ведучий:

 

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

 

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

 

2-й ведучий:

 

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

 

1-й ведучий:

 

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

 

Пісня «Чорнобильська біда»

 

2-й ведучий:

«З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами.

 

Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

 

На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь».

У момент аварії загинув 31 чоловік. Загальна кількість жертв та потерпілих складає 500 тис чоловік.

1-й ведучий:

Зойкнула Земля чаїним криком

 

- Сину, вбережи і захисти!

 

Вийшла мати із іконним ликом:

 

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

 

Спалахнуло небо, впало крижнем

 

- Сину, вбережи і захисти!

 

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

 

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

 

2-й ведучий:

 

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

 

1-й ведучий:

 

23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

 

2-й ведучий:

 

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

 

Учень:

 

Вогонь і землю зріднили собою

 

І кипіла у них під ногами земля

 

Навіть небо двигтіло од вогненного болю

 

І тривога палюча долітала здаля.

 

А трагедія кожну мить наростала

 

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

 

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

 

Перед людством, відкривши свою тайну.

 

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

 

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

 

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.

 

 

1-й ведучий:

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтесь ближче до життя, хлопці».

 

Учень:

 

Лейтенанти – хлопці непохитні,

 

Молоде, вогненне покоління.

 

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

 

Раду незнищенного коріння.

 

Першим важко. Ви ж були найперші,

 

Із вогню та в полум’я шугали

 

Не до подвигів і не до звершень

 

Ви ж собою людство заступали.

 

Та серця, мов кремені, не вгасли

 

Залишались іскрами на тверді

 

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

 

Та продовжить пісню родоводу.

 

А лишилась вірності присяга.

 

Батьківщині. Матері. Народу.

 

2-й ведучий:

Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?»

 

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

 

Учень:

 

Перший удар на себе

 

Перший вогонь на себе

 

Так відчайдушний Данко

 

Людям віддав своє серце.

 

Як же тут не згадати

 

Поруч з ним не назвати –

 

Вас, що уміли серцем

 

Грізний вогонь зупиняти.

 

І віддали – що мали

 

Життя – що одне в людини

 

Вірю, що врятували,

 

Долю моєї дитини.

 

                                                                         Майор Телятников.

1-й ведучий:

 

Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони.

Шестеро із 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли.

 

- Лейтенант Володимир Павлович Правик;

 

- Лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

 

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Старший сержант Василь Іванович Ігнатенко;

 

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

 

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

 

2-й ведучий:

 

За 20 кілометрів від Москви на Читинському цвинтарі поховано 33 українці.

Вдячна пам'ять  буде вічною, бо тільки завдяки цим героям вдалося скоротити масштаби аварії, попередити вибух ще одного реактора.

1-й ведучий

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід. Ще затужить по хлопцях Земля

і скорбота земна.

 

2-й ведучий

Вшануймо пам'ять про них хвилиною мовчання.

 

 

(Хвилина мовчання).

 

1-й ведучий:

 

Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.

 

Люди в білих халатах до землі вклоняюся вам!

 

В час біди – ви солдати! Чи ангели милосердя?

 

Це крізь ваші серця йде жорстока передова

 

Де незвично чатують порожні очиці смерті.

 

2-й ведучий:

 

Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримав: пульт централізованого зв’язку «Київ – Прип’ять» замовк. Та вже через 20 хвилин він вже знову заговорив.

27 квітня для участі в ліквідації аварії було залучено уже 1185 працівників міліції, 99 пожежників, 850 військовослужбовців внутрішніх військ.

 

Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.

 

Уривок диктора.

 

1-й ведучий:

 

Найстрашніше — тиша. Сьогодні Прип'ять — місто привидів. Людям не можна сюди повертатись мінімум чверть віку. Це «закрите місто». І все ж багато хто хоче повернутися назад. З цієї причини Прип'ять обнесена сьогодні високим парканом з колючим дротом, а величезне кладовище автомобілів поблизу міста охороняється електронною системою.

 

2-й ведучий:

 

 Близько 20% території біля Чорнобиля все ще є «гарячими полями» або зонами з високою активністю — 200, 300 і навіть 500 рентген. Із 179 сіл у 16 уже повернулись і ще 50 в небезпеці.

 

Усього 69 сіл у Київський області були евакуйовані після аварії, тільки 2 можна було заселяти знову. Це означає, що із більше ніж 100 тисяч переселенців повернутися додому змогли тільки близько тисячі. Менш ніж за кілометр від ЧАЕС мертвий ліс. Там, де колись було більше 70 акрів соснових дерев, тепер — лише рівні стовбури.

 

Пісня «А над Чорнобилем»

1-й ведучий:

Біда Чорнобиля не припинила роботу на атомній електростанції. Тут, на місці, були і міністри, і вчені зі світовим ім'ям, і воєначальники. І всі певною мірою ризикували.

 

2-й ведучий:

 

За перші дні, тижні, які минули після аварії, проведена велетенська робота, завдяки чому і вдалося зменшити осередок небезпеки, вирішити питання величезної технічної складності, котрі до Чорнобиля ніхто ніколи в світі не вирішував.

На атомну станцію в перші ж дні прибули унікальні машини-автомати , які керувались на відстані, вони мали замінити роботу людей в екстремальній ситуації. Але яка б "розумна" техніка там не працювала, всім зрозуміло, що людину, її мужність, самопожертву і героїзм у цій ситуації ніхто і ніколи не замінить.

 

 

1-й ведучий

 

 

Мить героїзму завжди поступається місцем буденній роботі. Але в Чорнобилі і будні дні були незвичайні. Вони також героїчні, якщо в небезпечну зону станції можна було в'їхати тільки на бронетранспортері із задраєними люками, тільки одягнувши респіратор. На долю атомників і пожежників після першого жаху трагедії випало чимало грізних випробувань.

 

Не залишились осторонь цього лиха і наші односельці. З честю виконали свій обов’язок.

Кравець Ярослав Іванович, Ватраль Йосип Дмитрович, Зарічняк Михайло Йосипович, Чікало Василь Остапович, Било Володимир Васильович.

2-й ведучий:

 

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

 

1-й ведучий

 

Цей трагічний випадок старалися замовчати перед світом, але страшна радіація, яку вітер поніс на північ, стурбувала шведські, фінські та норвезькі урядові кола, які почали бити тривогу і ставити запитання Москві. Проте відповіді на них не було ще два з половиною дні.

Не знали про катастрофу і люди в Україні, які вийшли в Києві на першотравневу демонстрацію, відпочивали з дітьми на природі, садили картоплю на городах.

2-й ведучий:

 

 Так, аж на десятий день було вирішено розсекретити аварію на ЧАЕС. Та про масштаби біди ніхто не говорив. Йшлося, як про звичайну аварію, про те, що не треба відчиняти вікон і дверей, не перебувати довго на вулиці. Але в той час з київських аптек вже зник йод (напевне, були відомі й інші засоби захисту, окрім закривати вікна і двері, та про них мало хто знав).

1-й ведучий:

 

Доки існувала тогочасна комуністична система, доти аварія на Чорнобильській АЕС була покрита пеленою секретності і брехні. Тільки з 1989 року почала з'являтися деяка інформація. За даними Міністерства здоров'я України, у більше як 60 тисяч чоловік встановлено вплив негативних наслідків аварії.

2-й ведучий:

 

Ніхто ніколи не буде знати, скільки людей загинуло від радіаційного опромінення. Страшними і болючими були звістки про те, що народжуються аномальні діти: дівчинка, народжена в серпні 1989 року, без очей, у лютому 1988 року - без лівої ноги. А скільки їх ще буде? Міністерство охорони здоров'я у квітні 1995 року дало інформацію, що в Україні внаслідок вибуху померло 125 тисяч людей, зросли захворювання на рак, серцеві недуги. Найчастіше хворіють ліквідатори. їх зареєстровано 233507 чоловік. Прип'ять і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну оголошено зоною екологічного лиха.

Звучить 7 частина «Реквієму» В. Моцарта. Учениця під музику читає уривок із вірша А. Багряної «Малиновий дзвін»:

 

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

 

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

 

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

 

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

 

Регочуть іони малиновим дзвоном,

 

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

 

Ридає вночі божевільна мадонна,

 

Приймаючи з лона холодних дітей

 

В бездонність ночей.

 

І тихо ступає життя у полин,

 

І лине Чорнобильський дзвін.

 

 

1-й ведучий:

 

Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

 

2-й ведучий:

 

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

 

1-й ведучий:

 

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

 Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Високою ціною довелося і ще доведеться платити за Чорнобиль.

Пісня «Чорний вітер»

 

2-й ведучий:

 

Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.

Ти пам'ятай, дорого, їх сліди,

По них з окіл на літописну Прип'ять

Чорнобильці у гнізда свої прийдуть,

І вернуться лелеки назавжди.

Як би хотілося повірити в ці слова. А, може, так і буде?

Пісня про лелеки

1-й ведучий:

 

 Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас, українців.

 

За днями дні, мина повільно рік.
За днями дні – і другого немає,
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться вовік.

2-й ведучий:

Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде;
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.

Пісня «Молодь буде пам’ятати».