ВИХОВНИЙ ЗАХІД

ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА

Навчальна мета. Актуалізувати, узагальнити і систематизувати знання учнів про добро і зло.

Розвивальна мета. Розвивати навики до узагальнення та систематизації знань, інтеграції інформації, отриманої із різних сфер наукового пізнання та інтуїтивно-ситуативного досвіду.

Виховна  мета. Формувати в учнів морально спрямовані життєві цінності громадянина і патріота, плекати християнські чесноти.

 

Обладнання. Мультимедійний  проектор, презентації учнів.

 

Епіграф. Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна.

                                                                                                 (В.Гете)

Хід виховного заходу

Учитель. За легендою, коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини ангела - хоронителя. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло— аби воно зростало розумним, у личко— щоб було красивим, і у груди— аби мало здоров'я,  любов та доброта вселилися в його тіло, серце і душу. Але то легенда. Нема на світі двох однакових людей. Кожна людина — індивідуальність. Навіть, близнюки, зовні подібні як дві краплини вони, різняться між собою характером, бажаннями, поглядами на життя. Люди відрізняються фізичними даними, розумовим розвитком, здібностями, характерами,  смаками, уподобаннями, темпераментом. У них різне ставлення до перемог і поразок, до знайомих, рідних, друзів. У кожного з людей своя біографія, свій суттєвий досвід. Щоб людині добре жилося, працювалося, щоб вона мала гарне самопочуття, і середовище має бути сприятливим, комфортним. У державі повинні панувати мир і  процвітання, у колективі — доброзичливі взаємовідносини, у сім'ї — добробут і любов. Якщо ви хочете, щоб оточуючі поважали вас, прислухалися до вашої думки, навчіться поважати їх, любити, допомагати їм. З самого малечку кожен повинен опанувати норми моралі та правила поведінки, за якими потрібно жити у людському суспільстві, щоб стати справжньою людиною. Що необхідно для того, щоб жити з усіма в мирі і  злагоді, щоб не докоряло сумління, не мучила совість? Кожна людина повинна прагнути стати чесною і порядною. Але щоб вирости такою, потрібно боротися із лінощами, недбалістю, брехливістю, відкинути заздрість і багато негативного, що раптом  виявляється в характері. Гарна людина, справжня людина — то сонечко, яке зігріває все довкола своїми лагідними промінцями, своїм гарячим серденьком. Ви ще малі, але сонце у вас може бути дуже велике. І сьогодні ми будемо вести розмову, спілкуватися про те, щоб ніколи не забувати, що саме потрібно для того, щоб стати справжньою людиною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1. Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого.

 

Ведучий 2. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку, її вбирає дитина з молоком матері і на протязі усього життя дарує світу.

 

1.Давайте поговорим про добро

Отак зберемось й поговорим,

Поділимося радістью і горем,

Давайте поговорим про добро.

 

2.Давайте справедливість ми згадаєм,

Без неї не існує світ

Давайте ми про душу поговорим,

Яка незмінна навіть з плином літ.

 

3.Сказав мудрець:

• Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай!

Хай оживає істина стара -

Людина починається з добра!

 

Ведучий 1. Доброта й милосердя - міцні два крила,
Що тримають все людство в польоті.
В порятунок природа їх людям дала,
Через них визначається хто ти.
Доброта й милосердя єднають серця,
Зігрівають всі душі й підносять.
В них немає конкретного в світі лиця,
Вони милості й жалю не просять.

 

Ведучий 2. Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш

Коли у радостях витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.  

 

(Музичний номер – «Даруй добро»)

 

Ведуча 1. Усе своє життя, з самого дитинства, людина пізнає, що таке добре, а що таке погане.

 

Ведучий 1. Для того, щоб краще розібратися у питанні: «Добра людина, добрі вчинки це …» ми вирішили звернутися до різних джерел мудрості: біблійної, народної, мистецької та власного досвіду.

 

Ведучий 2. Наш клас був поділений на чотири групи. Кожна група зробила презентацію свого джерела дослідження.

 

І група презентує релігійні джерела

 

учень. Я вважаю, що найкращу відповідь  можна знайти в наймудрішій книзі – Біблії.

«Добро – все, що виходить від Бога, благо; це все, що позитивно оцінюється Богом, що є важливим для людського життя, що дає можливість людині морально, розумово та духовно жити, зростати, бути щасливою, досягти гармонії та досконалості».  

 

учень. «Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього». Це сказано в Євангеліє від Матвія, розділ 5, вірш 42.

 

учень. «Не стримуй добра тому, хто має в ньому  потребу, коли в силі твоєї руки це вчинити». Книга приповістей Соломона, розділ 3, вірш 27.

 

учень. У притчі Христа про доброго ближнього (милосердного самарянина),що знаходиться в Євангелії від Луки 10, 25-37., говориться про чужинця, який допоміг пораненому чоловікові. Чужинець був самарянином.  Самаряни були у ворожнечі з юдеями, але не дивлячись на це, лише один самарянин допоміг нещасному юдею, що йшов з Єрусалиму в Єрихон і попався розбійникам.

 

учень. Притча вчить, що треба любити всіх людей. Пам’ятати заповідь: “Люби ближнього свого, як самого себе ”. Якщо випадає нагода допомогти кому-небудь, то не слід запитувати, друг він нам чи недруг, добрий чи злий, співвітчизник чи чужинець. Ким би він не був, він нам ближній, і ми повинні з радістю допомогти йому, чим зможемо: грошима, якщо їх маємо, доброю порадою, працею чи будь-якою  допомогою. Допомагаючи ближньому, ми даємо Самому Богу.

 

учень. Ісус Христос сказав: “Що дасте одному із братів Моїх менших, те Мені дасте.” Під словами “брати Мої менші” Він розумів усіх нещасних, що потребують допомоги.

 

учень. Послухайте притчу про вечерю. (демонстрація малюнка на слайді)

В пустелі біля міста Віфсаїди з Ісусом було близько 5 тисяч чоловіків, а з ними їх жінки та діти. Сонце уже сідало; учні сказали Ісусу: “Місце тут пустельне і час пізній, Ти не відпустиш людей цих, щоб вони пішли в селища і там купили собі їжі?”

 

учень. Але Ісус сказав учням: “Навіщо їм іти далеко? Ви дайте їм їсти”. Тоді один із учнів відповів Спасителю: “Де нам взяти їжі для такої кількості народу?”. Спаситель сказав: “Подивіться, чи немає тут де трохи хліба?” „У одного хлопчика, - відповів апостол Андрій, - є п’ять ячмінних хлібців і дві рибки. Але що це для такої великої кількості людей?”. Тоді Спаситель звелів подати Собі хліб і рибу, потім велів розсадити всіх на зеленій траві. Коли ж всі сіли рядом, по сто і по п’ятдесят людей разом, Спаситель взяв п’ять хлібів і дві риби, поглянув на небо, благословив їх і, ламаючи хліб, став подавати учням шматки, щоб вони роздавали народу. Таким же чином розділив Спаситель і дві риби. Коли всі наситилися, Ісус звелів зібрати учням те, що залишилось, щоб не пропало, і назбирали учні 12 кошиків.

 

(Музичний номер – «Молитва»)

Ведуча 1. Людей, повсякчас готових до милосердних учинків, турботливих, уважних, чуйних і безкорисливих називають альтруїстами. Слово «альтруїзм» походить від латинського «інша людина», «ближній». Альтруїзм — це безкорисливе піклування про благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів.

 

Ведуча 2. Стислим утіленням альтруїзму є настанова «Жити для інших». Приклади альтруїзму завжди вражають. Альтруїстів часто вважали святими.  Пригадуєте подробиці земного життя покровителя й оборонця дітей Святого Миколая? Його безкорисливі вчинки, безперечно, є виявом альтруїзму.

 

ІІ  група презентує  народні джерела

 

учень. Шукаючи народні приказки і прислів’я про добро, і добру людину ми зрозуміли що в народі найбільшим скарбом вважалася мати добре серце. Нам було легко виконати це завдання, бо найбільше приказок  в народі про милосердя, про добре ставлення одне до одного, про духовне багатство людини.

 

Ми спромоглися зібрати сто приказок і прислів’їв. Якщо хтось із вас хоче їх прочитати – зверніться до нашої групи. А зараз ми вам прочитаємо лише 10 з них.

 

3-й учень. За добро добром платять.

 

4-й учень. Стережись злого, чини добре.

 

5-й учень. Життя дано людині на добрі справи.

 

1-й учень. Робиш добро, то собі, робиш зло, теж собі.

 

2-й учень. Не роби комусь того, що собі не мило.

 

3-й учень.  Не шукай красоти, а шукай доброти.

 

4-й учень. Люди ставляться один до одного приязно – в добрі часи.

 

учень. Сказав язик голові: «Добрий день», а голова відповіла: «Як ти поведешся, то й мені буде добрий день.

 

1-й учень. Перший крок до добра – не роби зла.

 

2-й учень. Доброму скрізь добре.

 

3-й учень.  Народна мудрість проявляється не тільки в приказках, а і в казках. Майже  в кожній казці добро перемагає зло. Це такі, як «Кирило Кожум’яко», «Котигорошко», «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка»,  «Попелюшка», «Рукавичка»  та багато інших.

 

Вихователь.

Ми з вами підготували вислови відомих людей про добро і доброту. Давайте їх зараз по черзі зачитаємо.

 

 (Діти зачитують знайдені афоризми)

 

Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями    найскладніших наук, але не має доброго серця. 
Г. Сковорода

 

Я не люблю ніякого дару, якщо він не пов’язаний з любов’ю і доброзичливістю. 
Г. Сковорода

 

Діла добрих оновляються, діла злих загинуть.

 Т. Шевченко

 

Коли ти маєш вчинити щось погане, сім разів подумай – і не вчини, а добро роби не думаючи. М.Рильський

 

Сама доброчинність стає пороком, коли її застосовують помилково. 

 О. Довженко

 

Добрій людині буває соромно навіть перед собою.

 О. Суворов 

 

ІІІ група

 

 

Ведуча 1.  Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, перемагати власну лінь, може стати справжньою  людиною, домогтися в житті того, чого хоче.

 

Ведуча 2.  Витри піт солоний із чола,

 І трудись, забувши про утому,

 Бо людина ціниться по тому,

 Чи вона зробила, що могла?

  Ведуча 1. Учасники третьої  групи підготували для нашого заходу презентацію про життя і творчість відомих українських письменників про добро і життєві цінності і також свої власні.

 

учень. Щоб бути справжніми  людьми ми повинні бути добрими, щедрими, милосердними, вихованими. Тільки мир, злагода, взаємодопомога принесуть щастя, впевненість у майбутньому.

 

учень. Український поет Степан Руданський за фахом був лікарем. Працюючи в Ялті, він лікував бідних безкоштовно. Про це добре знали в місті, тож коли занедужував убогий, ішов до лікаря Руданського. Бувало й так, що бідному чоловікові не було де жити, щоб лікуватися. У таких ситуаціях Руданський відступав свою хату, лікував, годував і не чекав за те ніякої плати.

 

учень. Письменник Юрій Федькович, вийшовши у відставку з офіцерської служби, поринув у громадські справи. Він зажив слави народного адвоката. Одного разу до нього звернулися селяни, щоб допоміг відстояти в суді їхнє право на ліси й пасовиська. Докази, наведені Федьковичем, були такі переконливі, що місцеві чиновники погодилися з ними й змінили рішення на користь селян. Свій дім і господарство Юрій Федькович подарував слузі; гроші, здобуті від продажу батьківського дому, роздав бідним.

 

учень. І варто згадати вірші відомих поетів які вчать нас, що все потрібно починати з себе. Адже кожна Людина – це маленький Світ, велика Таємниця, непрочитана книжка, загадка.

 

Ти - сам загадка. Відгадай себе,

І все, мабуть, тоді на місце стане.

Червоне, біле, ніжно – голубе

Відкриється за шторою туману.

В твоїх очах світає небокрай,

А дум плоди, мов яблука на вітах…

Насамперед себе ти розгадай,

Коли ти хочеш інших зрозуміти.

 

 

 учень.  Важко уявити, що люди можуть страждати не лише від хвороб або бідності, душевний біль може спричинити і холодна байдужість оточуючих. І як образливе слово може поранити душу, а то і вбити.

 

 

 

 

 

 

 

 

Василь Симоненко "Кривда"

    У Івася немає тата.
     Не питайте тільки чому.
     Лиш від матері ласку знати
     Довелося хлопчині цьому.
           Він росте, як і інші діти,
     І вистрибує, як усі.
     Любить босим прогоготіти
     По ранковій колючій росі.
           Любить квіти на луках рвати,
     Майструвати лука в лозі,
     По городу галопом промчати
     На обуреній, гнівній козі.
           Але в грудях жаринка стука,
     Є завітне в Івася одно -
     Хоче він, щоб узяв за руку
     І повів його тато в кіно.
     Ну, нехай би смикнув за вухо,
     Хай нагримав би раз чи два,-
     Все одно він би тата слухав
     І ловив би його слова...
           Раз Івась на толоці грався,
     Раптом глянув - сусіда йде.
     - Ти пустуєш тута,- озвався,-
     А тебе дома батько жде-
           Біг Івасик, немов на свято,
     І вибрикував, як лоша,
     І, напевне, була у п'ятах
     Пелюсткова його душа.
           На порозі закляк винувато,
     Але в хаті - мама сама.
     - Дядько кажуть, приїхав тато,
     Тільки чому ж його нема?..
           Раптом стало Івасю стидно,
     Раптом хлопець увесь поблід -
     Догадався, чому єхидно
     Захихикав сусіда вслід.
           Він допізна сидів у коноплях,
     Мов уперше вступив у гидь,
     З оченят, від плачу промоклих,
     Рукавом витирав блакить.
           А вночі шугнув через грядку,
     Де сусідів паркан стирчав,
     Вибив шибку одну з рогатки
     І додому спати помчав...
           Бо ж немає тим іншої кари,
     Хто дотепи свої в іржі
     Заганяє бездумно в рани,
     У болючі рани чужі...

 

учень. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібні і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливість горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим. „Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто – не будь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні...”

 

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни.

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж, а хто є ти?

І, зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там, хоч раз добром світила рать

І променем зорилося святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухість

 

(Пісня «Золото світу»)

ІV група

Ведуча 1. Живе одинока людина, 

Чого ж ми проходимо мимо?

Живе одинока Людина,

Ніким у житті не любима.

 

Ведуча 2. І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу.

 

Ведуча 1. Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю,

І серце людини в безодні

Полине над нами, як птиця.

 

Ведуча 2. В Україні мешкає близько двох мільйонів самотніх людей. Майже двісті тисяч не здатні подбати про себе. П'ятнадцять тисяч самотніх живуть у будинках – інтернатах. Усіх цих людей поєднує одне – немічність.

 

Ведуча 1.Понад мільйон наших земляків живуть у злиднях. Ці сумні цифри лякають, проте вони, правда життя, яку ми маємо знати і намагатися змінити на краще.

 

Учень 1. Славетні прадіди сіяли Добро

  І піснею, і вчинками, й словами.

  Щоб те добро не згасло, а зійшло,

  Зігріло душі добрими ділами.

 

  Учень 1. Робить добро мене навчає мати 

І чисту совість не віддасть за шати.

Благословенний мамин заповіт 

Ніхто в мені не зможе поламати.

 

Учень 2. Не говори про доброту, 

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш, 

Забувши про чужу біду.

 

Учень 3. Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа, 

Яка з глибин душі росте.

 

 

Учень 4. Кажімо більше ніжних слів 

Знайомим, друзям, одиноким.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

 

Учень 1. Що найціннішого є у житті,
І найдорожчого за все на світі,
То – доброта, запам’ятайте всі,
І хай вона крокує по планеті.

 

Учень 2.Цінніша перлів, золота і слави,
Вона єдина зігріває нас,
Така одвічна, мудра , нелукава,
Пригорне кожне серце повсякчас.

 

Учень 3. А ми сьогодні, поєднавши руки,
Запалюємо свічку доброти,
Її вогонь освітлює стежину
Й допомагає впевнено іти.

 

Учень 4. Любіть життя, несіть в долонях світло,
І відкривайте душі для добра,
І буде янгол щиро Ваш радіти,
І доторкнеться вашого плеча.
 

Пісня «Людина починається з добра»

 

Ведуча 1. Доброта — це проміння, що світло дарує,
Доброта, це тепло, що від серця іде.
Хоч вона і ніскілечки нам не коштує,
Та прямими шляхами у світі веде.

 

Ведуча 2. Доброта — це криниця з водою у спрагу,
Доброта, мов зоря у нічному путі.
Це ж вона в нас народжує силу й відвагу,
Не дає збайдужіти нікому в житті.

 

Ведуча 1. Доброта робить душу красиву і світлу.
Доброта — це підставлене вчасно крило.
Це вона піднімає людину до світла,
Щоб усім навкруги добре й тепло було.

 

Ведуча 2. Нашим гостям дорогим,

Всім бажаємо добра,

Щоб у кожнім добрім ділі

Досягнуть могли Ви  цілі

Хай вам Бог допомога!

 

 (Музичний номер -  «А ми бажаєм вам добра!»)

 

 

 

Притча «Все залишає свій слід»
Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і сказав, щоб кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбивав один цвях в стовп огорожі. У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше.. Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи. Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку, підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли

говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться».

 

 

 

Учитель. Шановні учні! Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим із ким ви, можливо зустрінетеся раз у житті. Пам’ятайте, що до людей з добром, то й від людей з добром. А на згадку про нашу сьогоднішню зустріч кожний учасник отримає пам’ятку.

Пам’ятка для учасників заходу.

Памятай!

 

• Коли допомагаєш комусь допомога —повертається до тебе;
• Найважче сказати такі фрази: «Пробач» та «Допоможи мені», незабувай їх вживати;
• Якщо ти знаєш когось, хто потребує твоєї турботи та любові, і знаєш, що можеш допомогти цій людині, подарувавши часточку своєї душі, зроби це! І добро неодмінно повернеться до тебе;
•  Роби добро і зігрівай тих, хто цього потребує.