Виховний захід на тему "Мій рідний край"

Відкритий виховний захід

на тему:

«Мій рідний край»

Підготувала:

 вчителька початкових класів

Негровецького НВК

 І – ІІІ ступенів

імені В. Росохи

Стець Любов Василівна

Мій рідний край

Мета: поглибити знання учнів про рідний край, формувати почуття належності до свого краю, до історії та традицій, розвивати критичне мислення, вміння одержувати та аналізувати  інформацію, порівнювати, робити висновки, збагачувати мовлення, виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до рідної землі.

Обладнання: карта України,  плакати «Державні символи України», відеоролик  про Міжгір’я , «Мальовниче Міжгір’я очима Ростислава Грамарчука», тексти віршів та пісень, папки з завданнями для групової роботи.

 

                                                               Хід уроку

І. Організація учнів.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Повідомлення теми уроку

1. Вірш-загадка «Який це край?»

Ми родились у долині,  у білесенькій хатині,

Коло вишень і калини.

За хатиною садок  і зелений моріжок,

Там багато є квіток.

Під горбом ставочок сяє,  різна рибонька гуляє,

Качка з дітьми пропливає.

Як же зветься край,   де за ставом степ і гай

Пишно квітнуть, наче рай?  (це мій рідний край, (Україна))

• Як інакше можна назвати землю, на якій ми живемо? (Добір синонімів).
• Тема нашого уроку –  Мій рідний край.

Учень: Україна – рідний край,

Поле, річка, синій гай.

Любо стежкою іти

Тут живемо я і ти.

• На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо те, що знаємо про Україну, рідний край поповнимо свої знання. А навіщо це треба знати? (Тому, що кожна людина повинна знати  де вона народилась, виростала і виховувалась, а також повинна пам’ятати звичаї та  традиції рідного краю.)

ІV. Вивчення нового матеріалу.

• 1. Зупинка « Подорож Україною.»

Першою нашою  зупинкою буде  - Подорож Україною. Символи Української держави

Кожна держава світу, які б народи не жили на її території, має свій герб, прапор та гімн.

Герб – це  знак роду, міста, держави. У давні часи герби вибивали на рицарських щитах. По них легше було впізнавати воїна, закутого з голови до ніг у металеві лати. Зараз герби зображують на прапорах, грошах, печатках. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її міцність.

Український народ має Герб – тризуб. Це дуже старовинний знак, він прикрашав жезли скіфських царів. За часів київської Русі тризуб став знаком влади київських князів. Багато століть тому запровадив його в Київській Русі київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображує старовинну зброю: лук, меч та інші військові прилади. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю для свого народу. Уважне око легко розпізнає це слово в українському тризубі. Магічне число «ТРИ» символізує повітря-землю-воду, батька-мати-дитя, силу-мудрість-любов.

Український Прапор. Синь рідного неба та золото неозорих ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ще мають інше значення – «мир» і «багатство», бо народ наш є мирний та працьовитий. Працею здобував він славу рідній землі. Коли злі вороги порушували його спокій, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, до перемоги.

Гімн – це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, що виражають думки і прагнення нашого народу. Їх автор – український поет Павло Чубинський, До тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого Гімну.

Коли вносять  Державний Прапор або виконується Державний Гімн, треба вставати. Цим  ми виявляємо особливу пошану до наших національних святинь.

• Погляньте на карту України. Скільки областей має наша країна? Хочу звернути вашу увагу на те, що  багато країн межує з нашою країною. Лише наше Закарпаття межує з 3 країнами: Чехо - Словатчина, Мадярщина, Румунія. 
• Кожен народ любить свою землю, робить усе для процвітання своєї держави, її слави, свободи, незалежності. Кожен з нас мріє побачити рідну землю багатою, процвітаючою.

 

2.Читання віршів  (учнями).

Наступна зупинка - читання віршів про рідний край.

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

 

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

 

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине,-

З тобою всюди кожну мить

Говорить Україна.

 

 

 

Батьківщина              

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

 

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна,-

Дорога нам усім Україна!

 

Батьківщина                 

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

 

В зелені діброва,

В китицях ліщина.

Глянь, яка чудова

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Линуть рівним клином.

Будь природі другом.

Батьківщині – сином.

Моя Україна

Сонце у небі і зоряна ніч солов ’ їна –

Моя Україна.

Мамина пісня і мамина тиха сльозина –

Моя Україна.

Батькове слово і врода небесна калини –

Моя Україна.

Слово молитви і лагідний усміх дитини –

Моя Україна!

 

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, як трави, як води…

В години щасливі і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов ’ їну.

 

 

 

Рідний край

Село моє – чудовий диво – край,

Де в синє небо вперлись гори,

Краса навколо – хоч співай,

Тут гомонять річки і звори.

Це край легенд, це край чудес,

Всіх зір чарує Морське око.

Тут спів трембіт торкається небес,

Село моє – в горах глибоко.

Тут пахнуть росами світанки,

Шовкові трави шеротять,

Срібляться верховинські ранки,

Смереки з буком гомонять.

Все миле тут, все любе тут,

В нас добрі люди проживають.

І всім – усім з усіх усюд

Добра і радості бажають.

 

Село моє

Краси такої пошукати

Зелених гір і полонин

Смереки, наче наречені,

Й струмочки мчаться до долин.

  Неначе в казці ти весною,

  Коли цвіт білий у садах,

  Чудове ти і у хурделицях,

  У літніх зливах та дощах.

  Твоя окраса – Морське око.

    Тут разом Синь і Вир стоять

    І про кохання незрадливе

    Поміж собою гомонять.

    Кланяємось місцям чудовим,

    Де ми родились і зросли.

      Повітрям дихаєм цілющим,

      Де квіти й трави навкруги.

      Хороші люди в нашім краю,

      Бо в них витає Божий Дух.

      Чи є такі ще десь – не знаю

      Про них усюди добрий слух.

3. Зупинка  «Синевирське озеро».

 Легенда «Синевирське озеро»

ІСТОРІЮ ПРАДАВНІХ ГІР-КАРПАТ,

НАДІЙНО БЕРЕЖЕ ЛЮДСЬКЕ ПОВІРЯ:

ПАЛКЕ КОХАННЯ,ТА ПІДСТУПНІСТЬ ЗРАД,

 І КРИХКІСТЬ ЧОЛОВІЧОГО ДОВIР'Я..

МАВ ОДИН ГРАФ,ВЕЛИКИЙ ЛІСОСПЛАВ:

ДВІ ЛІСОПИЛКИ,КУПУ ЛIСОРУБІВ..

 І КОЖЕН ДЕНЬ БАГАТО РІЗНИХ СПРАВ,

МОТАВСЯ МІЖ ЯЛИНАМИ ТА ДУБОМ..

ОДНОГО РАЗУ ВЗЯВ З СОБОЮ ДОНЬКУ,

ЩО "СИНЬ" ЗВАЛАСЬ,БО МАЛА ОЧІ СИНІ,

 РОСЛА В ГОРАХ,НЕНАЧЕ ГОЛУБОНЬКА,

МАЙФАІНОЇ НЕ БУЛО В ПОЛОНИНІ..

ГУЛЯЛА ПОМІЖ КАМЕНЮ Й ТРАВИ,

ДОПОКИ БАТЬКО ЗАЙНЯТИЙ ДІЛАМИ,

 ПОЧУЛА ДИВНІ ЗВУКИ 3 ВИСОТИ,

ЩО ІХ ПЛЕЛА СОПІЛКА МІЖ ГОРАМИ..

ЧАБАН-ХЛОПЧИНА,ЩО МАВ ЙМЕННЯ "ВИР",

ЇХ ВИГРАВАВ ЧАРІВНО ПОНАД ПЛАЄМ..

 ЗУСТРІЛИСЬ ОЧІ ЇХ,СХРЕСНУВСЯ 3ІР,

ПРОШЕПОТІЛИ ТИХО:-Я КОХАЮ!..

ПОЧУВ ПРО ТЕ КОХАННЯ ГРІ3НИЙ ГРАФ,

І НАКАЗАВ УБИТИ ТОГО "ЗЛИДНЯ",

БОЖ НЕ ТАКОГО ЗЯТЯ ВІН ЧЕКАВ,

ПРОСТИЙ ЧАБАН ЙОГО ДОНЬЦІ НЕ РІВНЯ..

 ЙОГО ЖОВНІРИ ХЛОПЦЯ ВСТЕРЕГЛИ,

І СКИНУЛИ З ГОРИ ВЕЛИКИЙ КАМІНЬ,

 ТРИ ДНІ РИДАЛА БІДОЛАШНА "СИНЬ",

ТОЙ КАМІНЬ ОМИВАЮЧИ СЛЬОЗАМИ..

 З ТИХ СЛІЗ СТЕКЛО ОЗЕРЦЕ "СИНЕВИР",

ЩО БЕРЕЖЕ ТУ ПАРУ І ПО НИНІ..

А КАМІНЬ,ЩО ПІД НИМ ЗАГИНУВ "ВИР",

СТРЕМИТЬ ТЕПЕР З ВОДИ ПОСЕРЕДИНІ..

4.Зупинка -  «Реабілітаційний центр бурих ведмедів»

У наших краях є ще реабілітаційний центр бурих ведмедів. Реабілітаційний центр бурого ведмедя був створений в 2011 році на території Національного природного парку "Синевир". Центр знаходиться поблизу села Синевирська поляна і орієнтиром для всіх бажаючи провідати клишоногих слугує сім’я дерев’яних ведмедів. Наразі в центрі перебуває 13 тварин. Всі вони виросли в неволі, тому в дикій природі вони жити не зможуть. Центр став їхньою рідною домівкою. Територія центру: П’ять ведмедів сидять в клітках, інші бігають по огородженій території центру. Ті що в клітках або агресивні, або не звикли до товариства. Наприклад ведмедиця Іра вже дуже стара, їй тридцять років. Вона переважно спить, тому щоб Іру не турбували молоді ведмеді, її тримають в клітці. Приходити сюди краще  на 9.00, або 17.00, коли клишоногих збираються годувати. Саме тоді веселі ведмеді виходить з лісу, бо добре знають, що їх чекає їжа. Ведмедям накривають стіл, а вони вже стоять в черзі. Територія центру 12 гектарів. Вся вона огороджена парканом - три метри в висоту і два метри під землю, також по паркану пущений струм. В лісі є штучні барлоги і басейн. Правда, місцеві клишоногі поки що не розуміють навіщо їм барліг. Лише Іра минулої  зими впала в сплячку. На сніданок. в меню  хліб, морква і яблука. В середньому мешканець центру в день з’їдає близько 9 кг харчів: Потап гризе моркву: Бубочка потрапила сюди з цирку, тому що вона зовсім не хотіла піддаватись дресуванню. Привезли її сюди машиною, в якій вона сиділа на передньому сидінні в наморднику. Вона ніколи не стане мамою, адже всі ведмеді-самці в центрі стерилізовані. Ведмедиця-мама завжди дуже агресивна тварина і для того щоб виховувати дітей їй потрібно 500 гектарів території.
Панночка їсть яблука виделкою. Нігті у ведмедів виростають довжиною  до 12 см. Ситі ведмеді починають гратися. Воду в басейні міняють раз в тиждень:
В заповідник ведмедів привозять або власники, або державні служби після рішення суду, який позбавляє садистів права утримувати тварин. В кожної тварини сумна доля - когось ставили на гарячу плиту, щоб навчити танцювати, у іншого ошийник з самого дитинства вріс в шию, хтось страшенно не доїдав, або жив у клітці біля заправки. А тут ведмеді дійсно виглядають здоровими. 27 листопада заклад поповнився тринадцятою мешканкою. Їй 25 років. Тут вона пройде реабілітацію, усі необхідні ветеринарні процедури Крім ведмедів, тут ще дуже гарні краєвиди. Приходьте і отримаєте велике задоволення.  

5. Зупинка -  МУЗЕЙ ЛІСОСПЛАВУ.

- Наступна зупинка - МУЗЕЙ ЛІСОСПЛАВУ.

 Ліс – багатство Карпат і сировинна база.  Гірські маловодні ріки – одна з причин побудови греблі.  Кустарний спосіб сплаву  переходить на промислові рейки. В середині 19-го століття на гірських ріках Закарпаття було побудовано чотири греблі. На початок двадцятого століття на гірських ріках було побудовано близько тридцяти маленьких гребель,які живили  водою чотири центральні греблі . Ось вони зображені :

•                   Гребля в Усть-Чорній 1927року;

•                   Гребля на Чорній Ріці була побудована в 1867-1868роках.

Конструкції всіх гребель схожі тому, що в будівництві використовувались одні і ті ж матеріали: дерево, каміння й глина.

 На відміну від сучасності , в давнину використовувалась тільки ручна праця. Русло ріки до сплаву підготовляли. Подивіться на дошку. Тут зображено спуск дерева з лісосіки по дерев'яним жолобам-ризам.

•                   В  ті часи популярною серед робітників була співанка (пісенька)

Поможи ми, цімборику,

Звести бокорика.

Порятуй ня у флудері,

де вода велика.

Останній пліт був сплавлений в 1962 році

В 1973році,після детального дослідження, гребля була відреставрована. В 1976 році вона стала музейним комплексом. Експозиція музею включала в себе костюми, знаряддя праці й речі вжитку. Тут були представлені макети колиби, гужварні і всього технологічного процесу. Руйнівна повінь в листопаді 1998року зітерла з лиця землі міст через річку і більшу частину греблі. На місті красивого, штучного озера утворилась величезна яма. Від греблі залишилась лише             третина споруди,      занесена     намулом. Національний парк почав відновлення греблі власними силами. Більше половини відновлювальних робіт було проведено. Наступний паводок в березні 2001року знищив старання щодо відбудови унікальної споруди.

6.Зупинка - пісня « Мій рідний край».

- Наступна зупинка - пісня « Мій рідний край».

 

Мій рідний край.

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йду не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

 

Приспів:

Це край, де я родилась і живу,

Де все для мене рідне — не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ти мене побачив милий друже.

Це край моєї втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами.

 

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай

І душа утішена — це мій рідний край.

Приспів. 

7.Зупинка - « Мальовниче Міжгір’я».

- Наступна зупинка - Перегляд відео  Ростислава Грамарчука

« Мальовниче Міжгір’я». Але спочатку послухаємо вірш Василя Кобаля

«Край наш мальовничий» .

 Гори і ялиці дивні свідки

 Гордої правічної краси

Сонячне Міжгір'я наче квітка

 В променях ранкової краси.

Святкує нині край наш мальовничий,

У грудях гордість впевнено росте,

Усіх на Синевир трембіти кличуть,

 Скликають в гори друзів і гостей!

Тут опришків дух і горда слава,

Не лише легенд солодкий дим,

Нинішній легінь із Колочави

 Це живий Шугая побратим.

В Соймах п'ють буркут не “Кока-колу»

 Слухають казки про Синевир...

З токаном гостям завжди до столу

Бринзу подають, овечий сир.

8.Аналіз побаченого.

9.Зупинка  - « Село Негровець. »

Я НАРОДИЛАСЬ В НЕГРІВЦІ

Я народилась в Негрівці,

Тут смак відчула радості,

Що, мов сріблястий ясний цвіт,

У лютому розцвів на цілий світ.

Я тут, у Негрівці, живу,

Де воду чисту і живу

 Благословили небеса.

В ній - сила, радість і краса.

Я пила чистої водиці

З криниці - дивної теплиці

В Подинах і на Млиннику,

А з нею - радість гомінку.

Я пила чистої водиці

 Із криниченьки-теплиці

В Заподринах, що дивляться в ріку

А з нею - доброту гірську.

Я тут, у Негрівці, живу,

Де влітку росяну траву,

Розсипану поміж горами,

Зрошено небесними сльозами.

Небесні сльози, як кришталь,

Дарують радість - не печаль

Ті сльози - таємниці зір –

Мене чарують до цих пір.

МОВА

СМЕРЕКОВА

Завітаю в хащі,

 Негрівські найкращі,

 Вчитиму казкову

Мову смерекову.

В ній - і запах глиці,

Й чистої водиці,

Роси в ній - перлини

Й аромат малини.

Мова смерекова –

Вітру колискова.

В ній - срібло зірниці

 І краса жар-птиці.

Завітаю в хащі

Негрівські найкращі,

 Вчитиму казкову

Мову їх шовкову.

ПРИЙДИ - ПОБАЧИШ КАЗКУ

Негровець - село моє.

Ти - найкраще і єдине...

Казка біля річеньки живе,

Що прибігла з полонини.

Прийди - побачиш казку ту

На синій Тереблі-ріці.

Перлинами тут зацвітуть

В прозорій воді камінці.

Завжди: і взимку, і влітку –

Тут небо дивиться у річку,

До неї наллє блакиті –

Лови ці неповторні миті.

Якщо насупилося небо,

Ти сердитися не посмій,

На нього глянь, пливе там казка.

Ти тільки прочитати вмій.

Та казка в хмароньках жиме:

Телесик в човнику плине,

І Змій із крилами летить.

Он поспішає Айболить...

Якщо насупилося небо,

 Поглянути на нього треба

 Й нові читати там казки,

Читати часто й залюбки.

 

ПІСНЯ ПРО НЕГРОВЕЦЬ

Там в полонині

 Пасуться отари овець.

Тут у долині

Квітне наш Негровець.

Куди не погляну,

Скрізь, як у казці,

Куди не поїду,

Негровець в гадці.

Тут осінь гуляє

У веселковому танці,

Там небо безкрає

І гори у вишиванці.

 

10. Зупинка – «Сфагново – оліготрофне болото «Глуханя»

ТАЄМНИЦЯ ПУХІВОК

Де розляглась тепер Глуханя,

Царює тиша і мовчання.

Тут притаїлась таємниця,

Хова її он та вербиця...

Мовчить собі стара Глуханя:

 Дала ж обітницю мовчання.

Стрункі берези на ґату

Мені розкрили тайну ту.

Хитаючись в осінній тузі.

Розповідали, як подрузі,

Про все, що знали відтоді,

Як були юні, молоді.

Захоплено розповідали

Про все, що бачили, що знали,

 Що чули від своїх бабусь...

Я зразу за перо берусь.

Оту історію сумну

Про загадкову давнину,

Оту легенду, друзі, вам

Із радістю я передам.

Як хочеш, друже, цього й ти,

То на Глуханю приходи.

Не можеш спати уночі,

Тут - від барвистих снів ключі.

Ти на Глухані знайдеш влітку

 Цю чарівну пухівку-квітку.

В народі звуть її дрімлюх –

Безсоння ворог, а не друг.

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Зупинка  - « Край, мій рідний край».

Наступна зупинка -  Пісня М. Поплавського « Край, мій рідний край».

 

 

 Край, мій рідний край

1.Там, де гори й полонини,
Де стрiмкi потоки-рiки,

Де сверiчок ген розмай,
Ллється пiсня на просторi,
Вiльна, сильна, наче море,
Про мiй милий рiдний край.
Приспів:
I у синю даль
Понад горами лине пiсня ця
Про чудовий край,
Чарiвний край Черемоша й Пруда.
Край, мiй рiдний край,
Пiсенний край завзяття i труда,
Ти – моя любовь,
Ти – рiдна матiнко моя, земля.
2.Приїзжайте в Прикарпаття,
Приїзжайте, люди добрi,
Завжди будуть радi вам.
Хлiбом-сiллю вас зустрiнуть,

Файну пiсню заспiвають,
В шану нашим свiтлим дням.

Приспів:

IV. Підсумок.