Сценарій виховного заходу на тему : "Мамине свято"

Мамине свято

Сценарій свята 8 Березня

Слово вчителя.

Доброго дня, шановні гості! Ми запросили Вас сьогодні на свято, щоб привітати  із  найніжнішим, найсвітлішим, найкращим серед усіх  свят – Міжнародним  жіночим  днем.

Не дивно, що наші предки зустрічали Новий рік саме у березні: адже з початком весни пробуджувалась природа, після зимової сплячки життя вирувало ще з більшою енергією. Весняне довгоочікуване сонце не тільки сприяло пробудженню довкілля, його проміння торкалось  найтемнішого закутку будь-якої холодної душі.

І навіть за собою ми починаємо помічати , що з настанням весни, тепла ми по-інщому, з більшим ентузіазмом дивимось на життя і більш теплими стають наші стосунки з іншими людьми.

Ведуча.

Саме в цей день,  чудовий , весняний, людство вшановує  жінку: жінку – кохану, жінку – господиню, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на Землі.

Ведучий. Жінки! Сьогодні ваше свято!
І на зорі, ще в ранній час,
Йде славний березень вітати
Живими пролісками вас.
Ведуча. Несе надії вам святкові,
Мов повів радісний весни,
За вашу вірність у любові,
Що не згаса до сивини!
Ведучий. Іде він молодо і дзвінко,

Світ осяває у цвіту.
Сердечне вам спасибі, жінко,
За щедру вашу доброту!

Ведуча.
За колискову ніжну казку,
Що зачаровує дітей,
За щиру усмішку і ласку,
З якими йдете до людей.

Ведучий.

Ви — добра подруга в дорозі,
Ви — співу ніжне джерело.
Завжди: у радості й тривозі,
Відчуєм ваших рук тепло!

Ведуча.
Ви — наше березневе свято,
Що освятить любов'ю світ.
Живіть же гордо і крилато
Багато довгих, довгих  літ
Учень

А жінка буває на осінь так схожа:
То тиха й привітна, а то непогожа,
То скрипить сльозою, то сонцем засвітить,
То прагне зими, то вертається в літо.
А жінка, як осінь, плодами багата:
На ніжність, добро, материнство і свято,
Як вересень тихий, зігріє душею —
Не страшно негоду чекати із нею!

 Учень - Вітайте жінку: матір і кохану,
Живу, чарівну, грішну і святу.
Без неї світ таким убогим стане,
Цініть її терплячу доброту!
Вітаймо жінку – джерело любові
У свята і у будні, повсякчас.
І не жалійте ніжності у слові,
Вона стократ повернеться до вас.

 Учениця
 Вітайте жінку – Берегиню, Ладу,
Даровану у радості й біді.
Приймайте, як належне, її владу
І станете сильнішими тоді.
Вітаймо жінку – єдність протиріччя.
Серця свої складаймо їй до ніг.
У ній живе вся мудрість віковічна,
Вітаймо жінку – щастя оберіг!

 

Ведучий.

– Дорогі жінки,  чарівні дівчата! Нехай посмішка пробудженої природи, тепло і повага рідних і близьких додають Вам сил і впевненості в майбутньому! Нехай ваші уста завжди осяває усмішка.
 

Учениця
Жінкам потрібно дуже мало:
Від радості, щоб серце заспівало.
Їм, справді, треба небагато:
Були б здорові діти й була хата,
Щоб донечки красунями зростали,
Сини лиш радість мамам дарували.
Щоб поруч завжди було надійне плече
Щоб гроші були і дещо іще.
Щодня ми чути хочемо зрання:
«Добридень, сонечко, моя кохана…»
Щоб квіти дарували нам щодня,
Щоб друзів у житті було багато.
Нам усміх треба й сонце серед неба…
Ні, нам жінкам, багато дуже треба!

Учень

 В цей день мадоннами зовуть
І помічають вас повсюди.
Зеленим цвітом красять путь
І віримо – так завжди буде!
Приходять музи до творців
В особі жінки – чарівниці
Бо хто ж іще так засвітив
Ім щиру радість на обличчях?

Ведучий.
– Єдине ціле – Жінка і Весна –
Найдосконаліше творіння світу!
Коли й меча торкається вона –
Крізь меч сталевий проростають квіти!
Це дійсно так. І скільки існує світ, скільки існує жінка, ну може, трохи менше, ніж чоловік. Ото «трохи» і не дає нам спокою. І в усі часи вона прагне довести, що може все, і не гірше. А іноді краще, ніж чоловік.

Ведуча.
І хоча жартують: «Чоловік – то вже діагноз…,» проте й без них життя втрачає сенс. Бо без вас, як без води – «і ні туди, і ні сюди». Тому сьогодні ми звертаємось до всієї сильної статі: «Будьте здорові, щасливі, будьте надійною опорою для нас, жінок».
З святом 8 Березня вас, дорогі жінки! І чоловіки теж! Бо якщо у жінок свято, то чоловіки радіють у двічі більше, значить і у них свято!

Учень
Будьте завжди ніжними душею

Й мужніми, як проліски оті.

Я дарую вам душі лілею,

І палкі троянди почуттів.

Веснами осяю вашу долю,

Піснею розвію смуток мли.

Щоб завжди, кохаючи до болю,

Ви до болю милими були.

Хай же щастя буде в вас безкрає

І любов’ю сповнені серця.

Так, як цифра вісім, що не має –

Ні свого початку, ні кінця!

Ведучий.

Жінка – це у першу чергу матір. А сила материнської любові ще непізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів.

Для кожної матері єдиною втіхою завжди залишаються діти. У них вона знаходить радість, ними пишається, ними живе.

Учні 5 класу

Вірш « Мамо рідна, до тебе прийду…»

1 учень Мамо, рідна, до тебе прийду,

             Щоб відвести від тебе біду!

             Січень снігом впаде на поріг –

             Припаду тобі снігом до ніг.

2 учень  Вітер, вітер лютневий – це я,

              З ним печаль відлетить хай твоя,

 3 учень     А у березні, в краплях весни,

                   Мамо, я увійду в твої сни.

 4 учень     Світлоокого квітня пісні

                 Забринять у тобі, як в мені.

5 учень     А із травня, де сонця безмеж,

                 Ти у червень мене поведеш.

6 учень   Мамо, липень для нас настає,

               Наше свято- твоє і моє,

               Найщедріша ти в липні була –

               Ти, життя мені, мамо, дала.

7 учень Серпень. Падають груші в саду –

              Це до тебе я мамо, іду.

8 учень

             Щоб і в вересні буть при тобі,

             Щоб не тьмарилась ти у журбі.

9 учень Біля хвіртки у жовтні постій

              Глянь: привіт мій  - в листві золотій,

              Золотий мій привіт звіддалік,

              Золотим щоби був тобі вік,

10 учень         Листопад, що і грудень були

                         Не у стужі тобі, а в теплі.

  11 учень          Не сумуй, не печалься, не жди –

                         Я ж з тобою, в тобі назавжди.

- А зараз ми запрошуємо вас до чаю та до перегляду святкової презентації « Ми і наші мами».

• Дорогі наші мами! Ми щасливі, що ви сьогодні з нами і ми святкуємо це свято разом. Нажаль, не у всіх наших колег живі матусі. Ми думаємо, що вони теж сьогодні незримо присутні тут і радіють за своїх дітей. Це Комзюк Олена Корнилівна –мама Тетяни Пилипівни, Харченко Марія Артемівна- мама Валерія Миколайовича, Цяк Галина Прокопівна – мама Галини Станіславівни, Савчук Зоя Григорівна – мама Надії Никодимівни та Христік Надія Семенівна – мама Зої Іванівни.Їхній світлій памяті присвячується ця пісня…………………….
• Приємно що у цій святковій залі зібралися сьогодні представники різних поколінь. Це і мами та їх діти, бабусі і їх онуки і навіть прабабусі та їх правнуки. Як от , наприклад, мама нашої колеги Людмили Іванівни Галина Іванівна є бабусею знову ж нашої колеги Оксани Василівни та прабабусею Попач Оленки, нашої учениці.Хочеться назвати і нашу саму молоду маму. Це Христінчик Віта Іванівна – мама Наталії Іванівни, нашої ведучої. Любі наші мами! Ми всіх вас любимо. Ви для нас самі дорогі і найкращі на цьому світі. Тому живіть довго-довго.(Пісня)………………………………………….
• Окремо хочеться сказати сьогодні про наших колег-чоловіків.Кожен з них, напевно, розказав би нам свою історію про вибір професії. Але, я думаю, що і мама кожного зіграла у цьому свою немалу роль.Певно, не одна жінка позаздрила Корець Вірі Іванівні, що виростила такого хорошого, турботливого, люблячого сина, як наш Володимир Васильович- директор школи. Саме завдяки його умілій організації праці ми маємо на даний час одну з найкращих шкіл у районі з найкращим колективом. Та й взагалі ми гордимося нашими колегами-мужчинами. Завдяки їм ми, жінки , маємо стимул ходити в школу гарними та стримувати себе у наших жіночих примхах. Саме мамам наших колег чоловіків присвячується ця пісня………………………

-Багато в нашому колективі молодих вчителів, причому є і немісцеві, які доїжджають до нас  на роботу. Я думаю, що їх мами не раз розпитували  про школу, роботу, колектив. Добре, що сьогодні є можливість на власні очі побачити місце роботи їх дітей, людей, які їх оточують. А ми в свою чергу хочемо подякувати вам,  Любове Прокопівно та Надіє Захарівно, за чудових дочок,наших дольських невісток , сумлінних працівників Наталію Володимирівну та Людмилу Миколаївну.Їх, як і всіх молодих, люблять та поважають учні, а вони так само з любовю ставляться до своєї роботи. Є у нашому колективі ї дуже-дуже молоді,неодружені і незаміжні колеги .Це Люсік Вадим Олександрович, Смоляк Ганна Василівна, Бишевич Наталія Іванівна та Христінчик Олександр Васильович.Всі вони мають одну дуже важливу в учительській роботі рису характеру, як відповідальність, тому все у них буде добре.Дорогі мами, ви можете бути спокійними за своїх дітей.

………………………………………………………………………..

Ведуча.« Небо  і земля довговічні, тому що живуть не для себе» , так говорили наші предки. Так і жінка живе не для себе, а заради чоловіка, дітей, а потім онуків, переймаючись їхніми проблемами  і турботами.

Старесенька,  іде по тій дорозі.

Як завжди. Як недавно. Як давно.

Спинилася. Болять у неї нозі.

Було здоров’я, де тепер воно?

І знов іде… Зникає за деревами.

Світанок стежку снігом притрусив.

Куди ж ти йдеш? Я жду тебе даремно.

Горить ліхтар, ніхто не погасив.

Моя бабусю, старша моя мамо!

Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!

Якими я скажу тобі словами,

Що ти в мені повік не одболиш!

Земля без тебе ні стебла не вродить,

І молоді ума не добіжать.

Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,

І насіння у вузликах лежать.

Ну, космос, ну, комп’ютер , нуклеїни.

А ті казки, те слово, ті сади

І так по крихті, крихті Україна  - іде з тобою, Боже мій, куди?!

Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!

Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.

Зверни додому з білої доріжки.

Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?

Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.

Тоді був травень, а тепер зима.

Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.

А то пішла, й нема тебе, й нема.

Старесенька іде чиясь бабуся,

І навіть хтозна, як її ім’я.

А я дивлюся у вікно, дивлюся,

Щоб думати, що, може, то моя.

Ведуча.

Українська жінка в усі часи славилась своєю чарівною вродою, ніжністю, тендітністю. І всім нам так хочеться, щоб це помічали і цінували наші чоловіки.

А ще історичні джерела свідчать, що українська жінка завжди відзначалася самостійністю характеру, розсудливістю і розумом. Часто могла і чоловіка провчити.

Усмішка (П. Глазового) “Як Кузьму провчила жінка його мила»

Повернувсь Кузьма з роботи ,

Освіжився в ванні,

Одягнув нову піжаму

Та й ліг на дивані.

Лежить собі, проглядає

Журнали й газети,

А дружина варить, смажить,

Готує котлети.

Пообідав Кузьма смачно,

Запалив « Казбека».

_ Ну чого ти , - пита жінку, -

Така недалека?

Тільки в тебе балачки

Про супи й олію.

І ні слова про театри,

Про драматургію.

А є жінки! Збоку глянеш –

Ходить, як Аїда.

Драматургів усіх знає

Аж до Евріпіда.

Так і сипле: Тіто, Гобі,

Карузо, Феліні,

Есамбаєв, Магомаєв,

Кобзон, Паганіні….

А ти яка? Ти ж не тямиш

В цьому ні бельмеса.

Ти ж не можеш відрізнити

Брамса від Бернеса.

Давно тебе не бачив я

В хорошому платті.

Тиняєшся у тапочках,

В дешевім халаті.

Ти забула, що є в світі

Жіночі  принади:

Перманенти, манікюри,

Духи та помади.

Я хотів би бути мужем

Культурної дами,

А ти чавиш помідори,

Бряжчиш друшляками,

Що побачиш – вишні, сливи

Пхаєш у консерви.

Я не можу, розумієш?

Здають уже нерви…

Через добу повернувся

Наш Кузьма додому.

Зустрічає його жінка

В платті голубому.

Підведені чорним очі,

На губах помада.

Закрутило Кузьмі в носі

Від духів « Еллада».

Плаття модне, вузесеньке,

Облягає форми,

Ще й коліна не прикриті

( такі тепер норми).

Посадила Кузьму в крісло,

Сіла проти нього.

Як французька кінозірка,

Виставила ноги.

У Кузьми від здивування

Потилиця змокла.

А дружина запитує:

- Ти читав Софокла?

Може, тобі до вподоби

П‘єси Евріпіда?

Сопе Кузьма: - Відчепися!

Подавай обідать!

Нащо мені евріпіди,

Нащо їхні п’єси ?

• А ти ж казав, що у мене

Дрібні інтереси.

Що немає шику-блиску,

Манери негарні…

Я й просиділа сьогодні

Півдня в перукарні.

Не було у мене часу

Возиться з обідом,

То я тобі й замінила

Обід Евріпідом.

Ведуча.

Крім того, українські жінки дуже горді, волелюбні. Не заманиш їх ні хаткою, ні сіножаткою, ні ставком, ні млинком, ні вишневиньким садком!

Жінка – це вічний біль і вічна втіха. Вона може перетворити життя на рай і на пекло.

“Всі протилежності сходяться в серці жінки”, – сказав Вольтер. Від неї, від її любові та нелюбові залежить дуже багато. Залежить і доля чоловіків.

Ведучий.

Характер та менталітет української жінки – особливі.

А як багато може досягти жінка завдяки своїй чарівності, кмітливості, хитрості, завдяки своєму розуму. У будь-якому віці жінки залишаються нерозгаданими таємницями і ладні зацвісти навіть всупереч законам природи – восени.

Вірш « Пізня вишня» Віра Созонівна

Ти чого вдяглася нареченою,

Вишне-доле? Вже не ті роки…

Вже давно габою золоченою

Осінь помережила листки.

Задощило, засльозило холодом,

Затуманивсь від негоди світ.

Ну, а  ти живеш весняним спогадом,

І тремтить на вітрі білий цвіт.

- Ти чого? – питався кущ смородини.

- Ну чому? Злітало в сливи  з губ.

Навіть сивий клен  ( і той здивований)

Зводив брови і куйовдив чуб.

Невтямки їм, всім святим і праведним,

Чим для неї осінь ця була.

Пізня вишня пізнім білим маревом

Для горіха знову зацвіла.

Ведуча.

Жінки можуть все! Але ким би вони не були, які рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками. І довічно стоятимуть поруч слова жінка – дружина, жінка – сестра, жінка – мати! Тож приміть сьогодні щирі слова вдячності від тих, хто вас шанує!

Микола Реріх казав: “Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку” Хай же вам вистачить сил та здоров”я бути берегинями, розрадницями.

В. Підпалий. « Матері».

“Пісня про матір”

Я хочу побажати всім вам любові. У ній сила людини. Пам’ятайте, життя прекрасне, бо воно саме по собі вже є дивом. І прийміть слова О.Олеся як побажання у цей святковий день 8 Березня.

Ведучий.

Мама… Це перше слово, яке з радістю і усмішкою вимовляє дитина. Мама – які надлюдські глибини скарбів містить воно! З мами розпочинається наше пізнання краси і мови. У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху, початком доброти.

Ведуча.

Мати народила нас, навчила говорити і запалила у серці вічне світло пісні. Низький уклін вам, матусі й бабусі. Хай буде на Землі довіку прославлена ваша любов.

Ведучий.

Дорослішають діти, але лагідний материн наспів продовжує засівати дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього  живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, вчителі і лікарі, просто люди. А мати залишається коренем життя, тією квіткою, пломінь якої ніколи не в’яне.

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Тільки, щоб мати на білому світі була.

З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати: « Як маються діти мої?»

А діти світами, а діти у веснах та в зимах,

Приїдуть і скажуть: « Нам двері, матусю, втворіть»,

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живі матері.

Учениця 1.

У житті ми пізнаємо радощі й жалі,

Та найвища радість -  в наших матерях,

Бо ж навік несемо в себе на чолі

Незабутні руки в теплих мозолях.

Учениця 2.

Обвіва нас вітер, дужий і стрімкий,

Час нестримний в очі пильно загляда.

Та для тебе, мамо, вічно я мала,

Ти для мене, мамо, вічно молода.

Учень.

І повік не зрадять матері вуста,

Нам  дарують щирі, дорогі слова.

Материнське серце горе закрива,

Материнське серце щастя приверта.

 Ведуча.

Хочеться згадати слова В.Сухомлинського: " Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти", - говорить українська мудрість.

Старість неминуча, смерть невблаганна - перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей".

Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

Ночами сняться зорі голубі

І мати на причілку біля хати…

За все, що маю, дякую тобі, -

За все, що маю і що буду мати.

Немов пилину, свят мене крутив, -

Любив я мрію і мету високу,

Пробач мені, що тяжко завинив,

Лишив тебе на старість одиноку.

Та що я знав , коли із дому йшов,

Хіба я міг підліток зрозуміти,

Яка то святість – мамина любов,

Яка то мука – як лишають діти.

Тому і сняться зорі голубі

І мати на причілку біля хати.

Тому й спішу подякувати тобі

За все, що маю і що буду мати.

Ведучий.Але ж жінка -  не лише мама, а й господиня, берегиня роду. Поряд із нею майже завжди – чоловік, господар. А господарі бувають різні.

Ведуча.Чому ж часто чоловіки так не люблять, бояться хатньої роботи, всіма можливими способами уникають її? Мріють собі про домик у моря в одессе. Можливо, наступний учасник свята за допомогою байки Павла Глазового допоможе нам  знайти відповідь на це болюче питання.

Чом нема у нас охоти до домашньої роботи

Жінки наші нарікають  -  це вже звичним стало:

Що ми вдома по хазяйству помагаєм  мало.

Любі наші! Ми б охоче вам допомагали,

Якби за це нас хвалили газети й журнали.

Та не тільки, щоб журнали, не самі газети,-

Щоб славили художники, скульптори, поети.

От якби намалював хтось велику картину:

Сидить дядько серед кухні, чистить картоплину.

Або якби якийсь скульптор виліпив фігурку:

Стоїть дядько над плитою, общипує курку.

Якби так нас прославляли, я б прибіг з роботи

І пірнув би з головою в домашні турботи.

Ведучий.

Проте жарти – жартами, а без чоловіків жіноча краса не цвіла б так яскраво. Тому жоден особняк в одессе не так важливий, як відносини чоловіка і жінки.Тож бажаємо, шановні жінки , щоб чоловіки завжди вас поважали, любили, на руках носили, були прекрасними  господарями і люблячими  та мудрими батьками, адже це надзвичайно важливо!

Ведуча.

Жінка – це восьме диво світу, муза, яка протягом віків надихає чоловіків на звитяжні вчинки. Саме їй присвячені ці поетичні шедеври.

Вірші, присвячені жінкам.

Ведучий.

Шановні вчителі! Любі дівчата!

Бажаємо  Вам завжди бути музами для своїх чоловіків, найкращими мамами для своїх дітей і просто коханими і щасливими.

Нехай кожну із вас вважають найвеличнішою таємницею Всесвіту, яку не може розкрити жоден чоловік, який живе на планеті Земля.

Ведуча.

З роси, з води – на добру сотню літ,

Людського щастя, благ людських по вінця!

Здоров’я шлем міцного, як граніт!

Щоб теплих весен сонячні промінця

Будили в серці ніжні почуття.

Щоб не торкалась скронь зими пороша.

Щоб залишались ви на все життя

Такі, як є – вродливі і хороші.
1-а учениця. Дай вам, Боже, днів щасливих,
Дай добра, здоров'я, сили.
Дай любові, згоди, втіхи,
Змоги дай — життю радіти.
І ділитись словом щирим,
Теплим, радісним, правдивим.
2-а учениця.
А сьогодні на це свято,
Щастя зичим вам багато.
Хай вас Бог благословляє.
І многих літ вам посилає.
3-я учениця.
Прийміть вітання наші щирі,
Хай ваша доля розквіта,
Хай в здоров'ї і щедротах
Рясні красуються літа.
4-а учениця.
Добро нехай незгасно світить,
Ласкаве сонце радісно сія,
Вам сьогодні — найтепліші
І найщирішії слова.
5-а учениця.
Нехай волошки цвітуть в яскраві ранки,
Здійсняться тисячі ваших бажань,
Щоб доля дарувала тільки щастя,
Ні грама бід, ні крапельки страждань.
6-а учениця.

Хай завжди Господь Бог допомагає
І Матір Божа вас охороняє,
На многії і благії літа —
Здоров'я і щасливого життя.

Слово вчителя.

Любі жінки!

Прийміть мої щирі, теплі і сердечні вітання з нагоди найсвітлішого свята весни - дня 8 Березня. Нехай у вас не буде образ і негараздів, хай збудуться великі і маленькі мрії, а всі ваші проблеми вирішаться легко і просто. І якщо на ваших очах раптом з'являться сльози, то нехай це будуть сльози щастя.

Ми приходимо у цей світ завдяки Жінці, і все найсвітліше, що є у нашому житті, пов'язане з вами - життя, любов. Ваші посмішки, слова підтримки і допомоги, дотик теплої долоні до щоки допомагають нам чоловікам боротися і перемагати. Без вас всі багатства світу нічого не варті.

У цей день я бажаю вам, щоб поряд з кожною з вас був справжній чоловік, який зніме з вас тягар життєвих проблем. Я бажаю вам взаєморозуміння з близькими людьми, сімейного затишку, здорових і благополучних дітей.

Нехай ваші посмішки частіше зігрівають нас!

Ведучий.

Нехай ця весна принесе Вам, дорогі жінки, радість життя, відчуття оновленності, оптимізму та впевненості у прийдешньому дні. Нехай єднає вона всіх у добрих починаннях, у спільній праці, у сімейному порозумунні задля вашого жіночого щастя, задля кращого майбутнього, на яке ви працюєте вже сьогодні! 

Ведуча Прийміть найщіріші вітання з нагоди 8 Березня - свята світлого й трепетного з тонким весняним ароматом пролісків. Бажаємо Вам щастя, міцного здоров'я, привітної долі, миру і злагоди у Вашій оселі!
1-ий ведучий.
Жінку — віншуємо знову,
Що непідвладна часу.

2-ий ведучий.
Жінку — владарку слова!

1-ий ведучий. Жінку — життя окрасу!

2-ий ведучий. Жінку — кохану й матір!

1-ий ведучий. Жінку — сестру й бабусю!

2-ий ведучий. Жінку — життєве свято!

1-ий ведучий. Жінку, що вічно в русі!

2-ий ведучий. Жінку, талановиту, зоряну, поетичну!

1-ий ведучий. Мрією оповиту!

2-ий ведучий. Лагідну, симпатичну!

1-ий ведучий. Жінку — думу співучу!

2-ий ведучий. Жінку, що має крила!

1-ий ведучий.
На найкрутішу кручу,
Їй би злетіть під силу!

2-ий ведучий. Так, як Господь звелів нам.

1-ий ведучий. Друзі мої! Панове!

2-ий ведучий. Жінку уславмо гідно!

1-ий ведучий. Жінці — вклонімось знову!

Пісня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень. Віктор Божко

 

Ночами сняться зорі голубі

І мати на причілку біля хати…

За все, що маю, дякую тобі, -

За все, що маю і що буду мати.

Немов пилину, світ мене крутив, -

Любив я мрію і мету високу,

Пробач мені, що тяжко завинив,

Лишив тебе на старість одиноку.

Та що я знав , коли із дому йшов,

Хіба я міг підліток зрозуміти,

Яка то святість – мамина любов,

Яка то мука – як лишають діти.

Тому і сняться зорі голубі

І мати на причілку біля хати.

Тому й спішу подякувать тобі

За все, що маю і що буду мати.

 

 

 

 

 

 

Учень. Божко Сергій

Чом нема у нас охоти до домашньої роботи

Жінки наші нарікають  -  це вже звичним стало:

Що ми вдома по хазяйству помагаєм  мало.

Любі наші! Ми б охоче вам допомагали,

Якби за це нас хвалили газети й журнали.

Та не тільки, щоб журнали, не самі газети,-

Щоб славили художники, скульптори, поети.

От якби намалював хтось велику картину:

Сидить дядько серед кухні, чистить картоплину.

Або якби якийсь скульптор виліпив фігурку:

Стоїть дядько над плитою, общипує курку.

Якби так нас прославляли, я б прибіг з роботи

І пірнув би з головою в домашні турботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця Настя Христік

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Тільки, щоб мати на білому світі була.

З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати: « Як маються діти мої?»

А діти світами, а діти у веснах та в зимах,

Приїдуть і скажуть: « Нам двері, матусю, втворіть»,

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живі матері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця 1.

У житті ми пізнаємо радощі й жалі,

Та найвища радість -  в наших матерях,

Бо ж навік несемо в себе на чолі

Незабутні руки в теплих мозолях.

 

 

Учениця 2.

Обвіва нас вітер, дужий і стрімкий,

Час нестримний в очі пильно загляда.

Та для тебе, мамо, вічно я мала,

Ти для мене, мамо, вічно молода.

 

 

Учень.

І повік не зрадять матері вуста,

Нам  дарують щирі, дорогі слова.

Материнське серце горе закрива,

Материнське серце щастя приверта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірш « Пізня вишня» Віра Созонівна

Ти чого вдяглася нареченою,

Вишне-доле? Вж не ті роки…

Вже давно габою золоченою

Осінь помережила листки.

Задощило, засльозило холодом,

Затуманивсь від негоди світ.

Ну, а  ти живеш весняним спогадом,

І тремтить на вітрі білий цвіт.

- Ти чого? – питався кущ смородини.

- Ну чому? Злітало в сливи  з губ.

Навіть сивий клен  ( і той здивований)

Зводив брови і куйовдив чуб.

Невтямки їм, всім святим і праведним,

Чим для неї осінь ця була.

Пізня вишня пізнім білим маревом

Для горіха знову зацвіла.

 

Учень Роман Кузьміч

Будьте завжди ніжними душею

Й мужніми, як проліски оті.

Я дарую вам душі лілею,

І палкі троянди почуттів.

Веснами осяю вашу долю,

Піснею розвію смуток мли.

Щоб завжди, кохаючи до болю,

Ви до болю милими були.

Хай же щастя буде в вас безкрає

І любов’ю сповнені серця.

Так, як цифра вісім, що не має –

Ні свого початку, ні кінця

 

Настя Христінчик

Старесенька,  іде по тій дорозі.

Як завжди. Як недавно. Як давно.

Спинилася. Болять у неї нозі.

Було здоров’я, де тепер воно?

І знов іде… Зникає за деревами.

Світанок стежку снігом притрусив.

Куди ж ти йдеш? Я жду тебе даремно.

Горить ліхтар, ніхто не погасив.

Моя бабусю, старша моя мамо!

Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!

Якими я скажу тобі словами,

Що ти в мені повік не одболиш!

Земля без тебе ні стебла не вродить,

І молоді ума не добіжать.

Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,

І насіння у вузликах лежать.

Ну, космос, ну, комп’ютер , нуклеїни.

А ті казки, те слово, ті сади

І так по крихті, крихті Україна  - іде з тобою, Боже мій, куди?!

Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!

Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.

Зверни додому з білої доріжки.

Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?

Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.

Тоді був травень, а тепер зима.

Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.

А то пішла, й нема тебе, й нема.

Старесенька іде чиясь бабуся,

І навіть хтозна, як її ім’я.

А я дивлюся у вікно, дивлюся,

Щоб думати, що, може, то моя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Юра Комзюк

 Усмішка (П. Глазового) “Як Кузьму провчила жінка його мила»

Повернувсь Кузьма з роботи ,

Освіжився в ванні,

Одягнув нову піжаму

Та й ліг на дивані.

Лежить собі, проглядає

Журнали й газети,

А дружина варить, смажить,

Готує котлети.

Пообідав Кузьма смачно,

Запалив « Казбека».

_ Ну чого ти , - пита жінку, -

Така недалека?

Тільки в тебе балачки

Про супи й олію.

І ні слова про театри,

Про драматургію.

А є жінки! Збоку глянеш –

Ходить, як Аїда.

Драматургів усіх знає

Аж до Евріпіда.

Так і сипле: Тіто, Гобі,

Карузо, Феліні,

Есамбаєв, Магомаєв,

Кобзон, Паганіні….

А ти яка? Ти ж не тямиш

В цьому ні бельмеса.

Ти ж не можеш відрізнити

Брамса від Бернеса.

Давно тебе не бачив я

В хорошому платті.

Тиняєшся у тапочках,

В дешевім халаті.

Ти забула, що є в світі

Жіночі  принади:

Перманенти, манікюри,

Духи та помади.

Я хотів би бути мужем

Культурної дами,

А ти чавиш помідори,

Бряжчиш друшляками,

Що побачиш – вишні, сливи

Пхаєш у консерви.

Я не можу, розумієш?

Здають уже нерви…

Через добу повернувся

Наш Кузьма додому.

Зустрічає його жінка

В платті голубому.

Підведені чорним очі,

На губах помада.

Закрутило Кузьмі в носі

Від духів « Еллада».

Плаття модне, вузесеньке,

Облягає форми,

Ще й коліна не прикриті

( такі тепер норми).

Посадила Кузьму в крісло,

Сіла проти нього.

Як французька кінозірка,

Виставила ноги.

У Кузьми від здивування

Потилиця змокла.

А дружина запитує:

- Ти читав Софокла?

Може, тобі до вподоби

П‘єси Евріпіда?

Сопе Кузьма: - Відчепися!

Подавай обідать!

Нащо мені евріпіди,

Нащо їхні п’єси ?

• А ти ж казав, що у мене

Дрібні інтереси.

Що немає шику-блиску,

Манери негарні…

Я й просиділа сьогодні

Півдня в перукарні.

Не було у мене часу

Возиться з обідом,

То я тобі й замінила

Обід Евріпідом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця Божко Наталія

Жінкам потрібно дуже мало:
Від радості, щоб серце заспівало.
Їм, справді, треба небагато:
Були б здорові діти й була хата,
Щоб донечки красунями зростали,
Сини лиш радість мамам дарували.
Щоб поруч завжди було надійне плече
Щоб гроші були і дещо іще.
Щодня ми чути хочемо зрання:
«Добридень, сонечко, моя кохана…»
Щоб квіти дарували нам щодня,
Щоб друзів у житті було багато.
Нам усміх треба й сонце серед неба…
Ні, нам жінкам, багато дуже треба!

 

Освідчення ( гумореска)

Стала пара коло сливи –

Вітер сипле цвіт.

Хлопець: - Я такий щасливий,

Що обняв би світ!

Дівка: - Десь чекає мати…

Поспішаю вкрай…

Якщо будеш обнімати – з мене починай.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірш « Мамо рідна, до тебе прийду…»

 

1 учень Мамо, рідна, до тебе прийду,

             Щоб відвести від тебе біду!

             Січень снігом впаде на поріг –

             Припаду тобі снігом до ніг.

 

2 учень  Вітер, вітер лютневий – це я,

              З ним печаль відлетить хай твоя,

 

 3 учень     А у березні, в краплях весни,

                   Мамо, я увійду в твої сни.

 

  4 учень     Світлоокого квітня пісні

                 Забринять у тобі, як в мені.

 

 5 учениця    А із травня, де сонця безмеж,

                 Ти у червень мене поведеш.

 

6 учениця  Мамо, липень для нас настає,

               Наше свято- твоє і моє,

               Найщедріша ти в липні була –

               Ти, життя мені, мамо, дала.

 

7 учениця Серпень. Падають груші в саду –

              Це до тебе я мамо, іду.

8 учень

             Щоб і в вересні буть при тобі,

             Щоб не тьмарилась ти у журбі.

 

9 учениця Біля хвіртки у жовтні постій

              Глянь: привіт мій  - в листві золотій,

              Золотий мій привіт звіддалік,

              Золотим щоби був тобі вік,

 

10 учень                  Листопад, що і грудень були

                                 Не у стужі тобі, а в теплі.

11 учениця            Не сумуй, не печалься, не жди –

                              Я ж з тобою, в тобі назавжди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Дорогі наші мами! Ми щасливі, що ви сьогодні з нами і ми святкуємо це свято разом. Нажаль не у всіх наших колег живі матусі. Ми думаємо, що вони теж сьогодні незримо присутні тут і радіють за своїх дітей. Це Комзюк Олена Корнилівна –мама Тетяни Пилипівни, Харченко Марія Артемівна- мама Валерія Миколайовича, Цяк Галина Прокопівна – мама Галини Станіславівни, Савчук Зоя Григорівна – мама Надії Никодимівни та Христік Надія Семенівна – мама Зої Іванівни.Їхній світлій памяті присвячується ця пісня…………………….
• Приємно що у цій святковій залі зібралися сьогодні представники різних поколінь. Це і мами та їх діти, бабусі і їх онуки і навіть прабабусі та їх правнуки. Як от , наприклад, мама нашої колеги Людмили Іванівни Галина Іванівна є бабусею знову ж нашої колеги Оксани Василівни та прабабусею Попач Оленки, нашої учениці.Хочеться назвати і нашу саму молоду маму. Це Христінчик Віта Іванівна – мама Наталії Іванівни, нашої ведучої. Любі наші мами! Ми всіх вас любимо. Ви для нас самі дорогі і найкращі на цьому світі. Тому живіть довго-довго.(Пісня)………………………………………….
• Окремо хочеться сказати сьогодні про наших колег-чоловіків.Кожен з них, напевно, розказав би нам свою історію про вибір професії. Але, я думаю, що і мама кожного зіграла у цьому свою немалу роль.Певно, не одна жінка позаздрила Корець Вірі Іванівні, що виростила такого хорошого, турботливого, люблячого сина, як наш Володимир Васильович-наш директор. Саме завдяки його умілій організації праці ми маємо на даний час одну з найкращих шкіл у районі з найкращим колективом. Та й взагалі ми гордимося нашими колегами-мужчинами. Завдяки їм ми, жінки , маємо стимул ходити в школу гарними та стримувати себе у наших жіночих примхах. Саме мамам наших колег чоловіків присвячується ця пісня…………………………………………..

-Багато в нашому колективі молодих вчителів, причому є і немісцеві, які доїжджають до нас  на роботу. Я думаю, що їх мами не раз розпитували їх про школу, роботу, колектив. Добре, що сьогодні є можливість на власні очі побачити місце роботи їх дітей, людей, які їх оточують. А ми в свою чергу хочемо падякувати вам,  Любове Прокопівно та Надіє Захарівно, за чудових дочок,наших дольських невісток , сумлінних працівників Наталію Володимирівну та Людмилу Миколаївну.Їх, як і всіх молодих, люблять та поважають учні, а вони так само з любовю ставляться до своєї роботи. Є у нашому колективі ї дуже-дуже молоді,неодружені і незаміжні колеги .Це Люсік Вадим Олександрович, Смоляк Ганна Василівна, Бишевич Наталія Іванівна та Христінчик Олександр Васильович.Всі вони мають одну дуже важливу в учительській роботі рису характеру, як відповідальність, тому все у них буде добре.Дорогі мами, ви можете бути спокійними за своїх дітей.

- А зараз ми запрошуємо вас до чаю та до перегляду святкової презентації « Ми і наші мами».