Сценарії свят для дівчат і хлоп’ят

 

Збірник виховних заходів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарії свят для дівчат і хлоп’ят (з досвіду роботи). Збірник виховних заходів для вчителів поч..кл. - 185 с.

 

 

 

Анотація.

 Навіщо людині свято? На перший погляд, дивне й безглузде запитання: свято потрібне  для того, щоб було весело, радісно й добре на душі.

          Для маленької  дитини будь – яке свято схоже на казку, що несподівано вийшла з книги та пішла поруч з нами.

           Час швидко плине і кожне нове покоління маленьких учнів уже дещо інакше сприймає світ, у нього інші смаки, воно виросло на інших казках і мультфільмах. Тому зберігайте бажання творити, прагніть вносити до своїх сценаріїв новизну й безперечно враховуйте смаки тих, для кого свято призначене в першу чергу.

 Посібник адресований вчителям   початкових класів  та студентам педагогічних   ВУЗів. Пропонована добірка містить у собі  11 розробок виховних заходів.

 

 

 

Зміст

Вступ. Ми готуємось до свята.

Розділ 1. Свята моєї країни.

• За Україну, за її волю! Вічна пам'ять героям небесної сотні!.......................... 5-20
• На військову службу зберуться хлопчаки…………………………….. 21-34
•  «Мова наша солов’їна – чиста, мова перлина»……………………………...35-46

Розділ 2. Шкільні свята

• Наша поетеса - Леся Українка!......….47-62
• Шевченко – дзвінка світова

наша слава!...........................................62-80

• Мовне намисто……………………….81-89
• В гостях у чарівниці музики……….90-99
• Лінійка присвячена памяті жертв голодомору «Вічна пам'ять» ……..100-106

Розділ 3. Сімейні свята.

• Рушнички ви мої, рушнички……..107-129

Розділ 4. Народні, релігійні свята та свята природи.

• Так натхненно дзвонять Великодні дзвони!..............................................130-159
• Зимі з весною помиритись і нам ніколи не сваритись!.........................................160-185

Список літератури………………….186

ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ!

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ : виховний захід

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

ОФОРМЛЕННЯ : Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою, ноутбук.

ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ : для учнів початкових класів

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

Показ відео  Небесна Сотня

 

Звучить  Молитва за Україну , діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

Вчитель. Україна – це територія гідності й свободи. Такими ми стали після  двох революцій – Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року. Революція Гідності, Єврореволюція –  так  її  називають  в народі. Це був надзвичайно важкий іспит для України та українців, які показали своє прагнення до свободи. Незважаючи на те, що засоби масової інформації постійно висвітлюють події у країні, необхідно згадати з чого усе почалось три роки  тому.

Протести почалися 21 листопада  2013 року, як реакція на рішення Кабінету Міністрів України  про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації у Києві вночі 30 листопада.  Під час протестів відбувалися мітинги, демонстрації та студентські страйки.

 З початку Майдану за офіційними даними загинуло близько 100 протестуючих,  поранено більше 2000, серед них двоє – громадяни Польщі, а декілька десятків осіб зникло безвісти. Загальна кількість постраждалих біля 2,5 – 3 тисяч чоловік. Серед них 136 журналістів, які виконували свої професійні обов’язки.

Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведуча 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

       1 дитина:

 І знову, в котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

2 дитина:

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вітчизні не забути.

 Всі встають і співають гімн України.

Ведуча 1: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

Ведуча 2: І сьогоднішній виховний захід ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

 Було колись в Україні – ревіли гармати.

Було колись – запорожці вміли панувати.

Панували, добували і славу, і волю

Минулося… Зосталися могили по полю.

Ведуча 1: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

Ведуча 2: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

3 дитина:

Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

4 дитина:

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Виконується пісня «Це моя Україна»

Ведуча 1: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

Виходять хлопчик-козак.

1: Я – маленький козак,

Правда, люди, правда, так?

Буду швидше виростати,

Україну захищати.

Ведуча 2: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

Виходить дитина.

6 дитина:

 Живи, Україно, живи для краси,

Для сили. для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

Ведуча 1: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

Ведуча 2: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

Виходять двоє дітей.

9 дитина:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять хлопців-українців,

Славних, молодих.

10 дитина:

 На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

Пісня «Мальви».

Ведуча 1: Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

Ведуча 2: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, виборюючи свою гідність. Нація  потребує  активності, єдності, самопожертви.

Ведуча 1: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

Ведуча 2: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил протистояла молодь ворогу, який розстрілював її на короткій дистанції.

Відео « ТСН. Небесна сотня поіменно »

               Вірш    

 «А сотню вже зустріли небеса… »

   А сотню вже зустріли небеса…
   Летіли легко, хоч Майдан ридав…

  І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

 Й заплакав Бог, побачивши загін – 
Спереду – сотник, молодий, вродливий, 
І юний хлопчик в касці голубій, 
І вчитель літній – сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять, 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло 
Як крила ангела, злітаючи назад, 
Небесна сотня в вирій полетіла…

Ведучий .  Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий . Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, тим  хто пожертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» вчитель запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

21 лютого 2014 року на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями. У жалобних промовах їх назвали «Небесною Сотнею». Під час прощання із загиблими зі сцени Майдану звучала пісня «Гей, пливе кача…»

Майдан

О! Скільки люду… Весь Майдан вирує,
Людським емоціям — ні краю, ні кінця.
Народ піднявся, силу й правду чує,
Немає лиш гвинтівки й топірця.
Він ще по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.
Народ почути треба й поважати,
І поступати так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І повести до світлої мети.
А не вести усіх нас до загину,
З народом завжди треба в ногу йти.

                                Надія Красоткіна

Звучить   Тарас Петриненко. Пісня Україно! Майдан 06.12.2013 ...

 Відео «Білі лебеді»

Ведуча 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

Ведуча 2: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, оголошується хвилина мовчання.

  - Пам'ять загиблих вшануємо хвилиною мовчання.

     Ведуча 1. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.

Ведуча 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили  свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

17 дитина:

Вірш воїнам АТО

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців….

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають.

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар і війни.

Віддають саме цінне – життя,

України найкращі сини!

Вчитель. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і  якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

Пісня «Боже, я молюсь за Україну»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗБЕРУТЬСЯ ХЛОПЧАКИ

МЕТА:вчити дітей по особливому вшановувати День захисника України,  згуртовувати  дитячий  колектив. Розвивати  виразність та інтонаційність під  час читання віршів, формувати дикцію. Вдосконалювати театральні здібності. Виховувати патріотів рідної землі, повагу до захисників України,  взаємоповагу , взаєморозуміння. Прищеплювати інтерес до героїчного минулого держави і сьогодення, любов до  Вітчизни.

Вчитель: 14 жовтня , на свято Покрови  Пресвятої  Богородиці щорічно відзначається День українського козацтва. Сьогодні ми зібралися, щоб відсвяткувати День захисника України.  Свято встановлено 14 жовтня 2014 указом Президента України  Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України.

 

Я вітаю діда, тата
З чоловічим справжнім святом!

Хто Вітчизну боронив —
Привітання заслужив!

Прадід мій пройшов війну —
Я вклоняюся йому.

В мирний час служив мій дід —
Захищав кордон, як слід!

Тато до армійських лав
Зовсім нещодавно став.

Відслужив належний рік
Як достойний чоловік.

Нині будем святкувати.
Дід почне розповідати,
Як у армії служив,
Всіх згадає, з ким дружив.

Прадід про війну розкаже,
Потайки сльозу змахне.

Фотографії покаже
І невесело зітхне…

Щось смішне про службу в війську
Пригадає тато звісно!

Всі ті спогади й байки
Буду слухать залюбки!

Треба швидше підростати
І професію обрати,
Щоб у армії служити
І Вітчизну боронити!

Сьогодні справжніх хлопців свято,                                                                                                                    А в нашій школі їх небагато:                                                                                                                      Сміливих, веселих і мужніх,                                                                                                                                         Кмітливих, шляхетних і дружніх.

 Ми бажаємо вам, хлопці,                                                                                                                                 Друзі наші щирі,                                                                                                                                                        На «відмінно» всім навчатися                                                                                                                                              І завжди жити в мирі!

                                                                                                                                                                               Ну а ми, дівчата, разом                                                                                                                        Хлопцям обіцяємо                                                                                                                                                            — Про оцінки ваші добрі                                                                                                                                         Ми завжди подбаємо!
1-а ведуча.

Дуже  хороші слова  сказані  нашим хлоп­чикам. А щоб довести, що вони справді розумні, кмітливі, веселі,  сильні, потрібно  влаштувати  цікаві змагання.

 2-а ведуча.

Тож  починаємо  змагатися. Запрошуємо   хлопців  до  захоплюючої гри.

1-а ведуча.

  Конкурс №1  « Найдовше і найкоротше прізвище»

2-а ведуча.

Цей конкурс ми провели наперед, підра­хувавши кількість букв у прізвищах хлопчиків.

1-а учениця.

 Конкурс №2 « Найдовше і найкоротше ім'я»

 Який теж провели наперед. Визначення  найдовшого  і найкоротшого  імені.

 

 2-а учениця.

Конкурс №3 «Рука  велетня»

 На аркуші паперу ви повинні намалювати свою ліву  руку. Чия більша?

 3-я учениця.

Конкурс №4 «Кращий  читець школи».

 (Хто з хлопчиків виразно й артистично прочитає вірш «Наша Таня голосно плаче».)

 4-а учениця.

 Конкурс №5 «Хто спритніший».

(Естафета: з м’ячем зажатим колінами добігти до вказаного предмета, повернутися назад і передати м’яч наступному гравцеві).

 

1-а учениця.

Конкурс №6 «Збери защіпки»

(Викликається по одному учасникові від кожної команди. Учасникам зав’язуються очі. На двох асистентах закріплюють по десять защіпок.  Учасників підводять до асистентів яким за сигналом ведучого потрібно зняти з асистентів защіпки. Виграє той, хто зніме більше защіпок).

 2-а учениця.

Конкурс №7 «Силачі»

 Кож­ному з учасників видається повітряна кулька, яку вони повинні надути. Переможе той, у кого куля лопне першою.

 3-а учениця.

Конкурс №8 «Взуй  черевик»

Кожний хлопчик — майбутній солдат. Він повинен уміти швидко одягатися, взуватися. Тому наступний конкурс — «Взуй  черевик». По сигна­лу учасникам пропонується узяти черевик взути і зав’язати шнурок. Переможе той, хто швидше виконає завдання.

 4-а учениця.

Конкурс №8 «Я найчарівніша та найпривабливіша»

А зараз жартівливий конкурс. Хлопчи­кам зав’язують очі хусткою, дають у руку губну помаду. Потрібно нафарбувати губи із зав'язаними очима, потім розв'язати хустку, одягти її на голову, подивитися на себе в дзеркало й, жодного разу не усміхнувшись, сказати п'ять разів: «Я найчарівніша та найпривабливіша».

Визначення найсерйознішого хлопця класу.

1-й учень.

 На завершення конкурсної програми, де ви проявили свій розум, знання, кмітливість, винахідливість підіб’ємо  підсумки.

Музична пауза.

Сьогодні в нашій школі свято, 
Тут сміху, радості багато. 
Сьогодні хлопчиків вітаєм, 
Всього найкращого бажаєм.

Хоробрими, сміливими ростіть, 
Кордони України бережіть, 
Продовжуйте батьківську справу, 
Ростіть Вітчизні, всім на славу!

Оскільки   сьогодні  свято  для  хлопців  то дівчатка вирішили  їх  здивувати. Вони  просять майбутніх  захисників не  ображатися  на  їх жартівливий сюрприз.

1-а учениця

А сусід мій Олексій — 
Він у батька улюблений  син. 
Списать йому не дала, 
Підманула, підвела.

2-я учениця

А  я  Петрику  моргала, 
Ледь зі стільчика не впала. 
Він прикинувся умить, 
Що у нього зуб болить.

3-а учениця

А Філіп, а Філіп 
Коло мене, як старий  дід. 
Його ліктем я штовхну 
І до тями доведу.

4-а учениця

А я Стасику сказала, 
Що на лавочці чекала. 
Він на мене подивився 
І страшенно розгубився.

5-а учениця

Після дощику в четвер 
Артем  ніс мені портфель. 
А я рада була, 
Підманула, підвела.

6-а учениця

Назар  — козацький ватажок — 
Ходить в школу без книжок. 
На перервах він літає, 
Мабуть, все на світі знає.

7-а учениця

Мій сусід Владислав 
Мріє все про самокат. 
Я йому пообіцяю: 
Як виросте — покатаю.

8-а учениця

У Богдана Нікітчука 
Дуже легка рука: 
Коли двійку получає, 
Ледь щоденника тримає. 
Я йому поможу 
І щоденник піднесу. 
Хай Богдан  Нікітчук знає, 
Що йому я помагаю.

Наші  дівчата приготували для   хлопців  ще  один  сюрприз. Вони пропонують впізнати  себе  на портретах, які  вони намалювали і зберегти їх  собі  на  пам’ять.

А  на закінчення свята прийміть  наші  щирі побажання.

Ще раз зі святом вас вітаємо,                                                                                             І здоров'я  вам  бажаємо,                                                                                           Щастя, радості, добра,                                                                                                  І родинного тепла!

Хай же змилоститься над нами доля,                                                                          Хай майбутнє буде без  війни,                                                                                              Щоб не з фронту, а з роботи, з поля,                                                                                Тата виглядали доньки і сини.                                                                                                                                 Нехай же квітне наше щастя,                                                                                             Нехай дзвінкі звучать пісні.                                                                                                         І стелиться нам шлях квітчастий                                                                                 У ранок завтрашній ясний.

 Тож  хай вам всміхається 
Вранішнє сонце. 
Бажаю вам радості 
В кожне віконце. 
Ростіть і мужнійте, 
Любі хлоп’ята!                                                                                                                   Хай вами гордяться 
Ваші мами і тата. 

Вчитель: Ось і добігло кінця  наше свято. Молодці діти! Ви всі  були  дуже старанними. Показали свою витримку, сміливість, кмітливість. Ростіть здоровими  і щасливими. З гідністю долайте всі життєві  випробування.

 

«Мова наша солов’їна – чиста, мов перлина»

(До Дня української писемності і мови)

 

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна», відео «9 листопада», презентація «Історія нашої мови».

Форма проведення: мовознавчий турнір.

Хід заходу

(Виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Дівчинка.
Добрий день вам,
добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик. 
Гостей дорогих
ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
любов’ю і миром,
Для людей відкрита
хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
в неї не забігла.

Ведуча 1: Шановні діти, вчителі, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Ведуча 2: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про нашу рідну мову.

Ведуча 1: 9 листопада – День української писемності та мови. Це свято вшановує вся наша держава. Сьогодні ми зібрались, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона – життя духовного основа.

Ведуча 2: Наша мова прекрасна, бо писалась людьми із гарячими серцями: Л. Українкою, М. Рильським, П. Тичиною, В. Симоненком, Т. Шевченком, І. Франком та багатьма іншими митцями. Вони всі прагнули, щоб мова огорнула всю Україну.

Ведуча 1: І сьогодні ми вшануємо нашу рідну українську мову та проведемо свято, приурочене до Дня української мови та писемності.

1-й учень.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

2-й учень.
Вся історія народу - в мові,
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови -
Це означає вбити народ.
3-й учень.

Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими
зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем
передать
Лиш те, що корені калині
сушить.
4-й учень.

 О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово,
рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
5-й учень.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
6-й учень.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
7-й учень
В ній стільки слів,
що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто
безліч знань.

 

8-й учень

У полі калина, у полі калина
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний,
роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.

(Виконання учнями української народної пісні «Ой є в  лузі калина» )

Ведуча 1: Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники.

 Ведуча 2: Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Тож розпочнемо нашу конкурсну програму. Вітаємо оплесками команди.

 

Конкурсна програма

• 1 конкурс «Розминка»

Ведучий по черзі ставить запитання кожній команді. Оцінюються швидкість і точність відповіді.

Запитання:

• Скільки літер в українському алфавіті?
• Скільки голосних звуків в українській мові?
• Яка частина мови називає предмет?
• Яка частина мови називає ознаку предмета?
• Як називають слова, близькі за значенням?
• Як називають слова, протилежні за значенням?
• До якої частини мови належать слова «малювати», «бігати»?
• До якої частини мови належать слова «він», «ми»?
• За яким словником перевіряють написання слів?
• Який словник містить пояснення значення слова?

• 2 конкурс «Перекладач»

Кожна команда отримує картки зі словами російською мовою, які потрібно перекласти на українську.

Слова для перекладу: зонтик, гвоздь, кровать, волноваться, сирень, краска, полотенце, галстук.

• 3 конкурс «Світ казок»

Відгадати героїв казок та мультфільмів.

• Маленьке ведмежатко із Північного полюса. (Умка)
• Сірий розбійник. (Вовк)
• З Країни Чудес (Аліса)
• Якою твариною є ніндзя? (Черепашка)
• Хто це: Ніф-Ніф, Наф-Наф, Нуф-Нуф? (Поросята)
• В кого вилітає павутина з рук? (Людина-павук)
• В якому мультфільмі усі герої круглі? (Смішарики)
• Подруга Буратіно? (Мальвіна)

• 4 конкурс «Поетичний»

Командам необхідно скласти вірш за римами про мову.

Слова для складання віршів:

1-а команда

 … чарівниця  …малини

…таємниці …пташиних

  2-а команда

…простягла …дзвенять

…принесла …дня

• 5 конкурс «Диктор»

Представники кожної команди мають проказати скоромовки. Члени якої команди краще їх проговорять, та команда і переможе в цьому конкурсі.

Скоромовки

• Сів шпак на шпаківню,
  Заспівав шпак пісню півню:
  - Ти не вмієш так, як я,
  Так, як ти, не вмію я.
• Ти, малий, скажи малому,
  Хай малий малому скаже,
  Хай малий теля прив’яже.

• За горою, біля броду,
  Обгороджений город.
  Барабанять по городу
  Бараболя і горох.
• От Кіндрат, так Кіндрат,
  Зуб зламав об мармелад.

(Нагородження команд солодкими призами.)

Ведуча 1 : Вітаємо бурхливими оплесками команди! Сьогодні ви гідно боролися.

Ведуча 2: Дякуємо нашим вболівальникам, які підтримували учасників. І на завершення до вашої уваги ролик До Дня української мови та писемності.

(Відео «9 листопада – День української писемності та мови»)

Ведуча 1:  До нових зустрічей! 

 

 

 

Наша поетеса - Леся Українка

Мета: Розширити знання учнів про життя Лесі Українки, ознайомити з відомостями про дитинство поетеси, її ранню творчість; викликати почуття гордості за велику силу волі і нескореність у важких ситуаціях, формувати вміння відчувати і передавати «музику» Лесиного слова, його  мелодійність, розвивати музичний слух. Виховувати любов та повагу до безсмертного імені Лесі Українки.

 

Хід заходу

У нашім залі на столі

Портрет стоїть у рамі.

Він всім знайомий –

І мені, і татові, і мамі.

З портрета дивиться на нас

Землячка-поетеса.

Це гордість нашої землі,

Нескорена, незламна Леся.

 

Відкриймо їй серце відверте і чисте,

Відкриймо їй душу незаспану,

Вчитаймось в Лесине слово іскристе

Очима живими та ясними.

Тобі сьогодні хліб, калину й колос

Твоя малеча рідна принесла.

Ти все життя з недугою боролась

Та творчістю ти смерть перемогла.

(Діти кладуть хліб на рушнику до портрета Лесі Українки, вазу з колосками і калиною. На фоні тихої мелодії йде діалог ведучої та Лесі).

Ведуча. Ти, дівчинко, в які світи мандруєш?

Леся. Я до людей.

Ведуча. А як твоє імення?

Леся. Леся.

Ведуча. А де зросла ти, дівчинко вродлива?

Леся.

Мене весна на лузі породила,

Заквітчана у проліски.

Водила вона мене за руки у лани,

На луки дальні, до верби старої,

Розщепленої громом весняним,

Водицею з криниці степової

Щоранку напувала…

 

(Виходять всі учасники свята)

 

Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя.

 

25 лютого 1871 року у сім’ї  Косачів народилась синьоока білява дівчинка із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим, волею незламною.

 

Леся була привітною і допитливою дівчинкою, надзвичайно вродливою та чуттєвою до краси. Вона була милосердною до всього і до всіх.

 

Маленька Леся була така ж, як і ми. Любила бігати лісами і луками, плела віночки, співала пісні, заслуховувалась казками і переказами.

 

В дитячий любий вік,

В далекім ріднім краю,

Я чула казку. Чула раз,

А й досі пам’ятаю.

 

Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її  були мати, батько, а також книги і життя.

Слайд «Батьки Лесі»

 

У 4 роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Жюля Верна, Даніеля Дефо, казки Г. Х Андерсена та, грецькі міфи.

 

Шестирічною вона вже вміла писати і вишивати і сама вишила батькові сорочку. У 5 років дівчина добре грає на фортепіано. Цього навчила її мама.

Леся гралася з дітьми з простих родин і бачила їхнє важке життя. У Луцьку вона познайомилася з дівчинкою Марійкою. Марійка була дуже розумною, але неписьменною. Олена Пчілка порадила восьмирічній Лесі навчити Марійку читати і писати. Через рік дівчинка вже добре читала і писала речення під  диктовку. В нагороду за це Марійчин батько, що був робітником на заводі, зробив для Лесі дуже гарні залізні саночки.

 

Коли Леся була малою, вона допомагала батькам садити садочок: яблуні, груші, вишні. Мабуть, згадкою про той сад і став вірш «Вишеньки», написаний в дитячі роки.

 

Пісня та інсценізація за віршем «Вишеньки». (В центрі – деревце вишні. Діти виконують пісню. Хлопчик  і дівчинка імітують дії.)

 

У десятирічному віці, під час свята Водохреща, вона дуже простудила  ноги, промочивши їх у крижаній воді.

Почався туберкульоз кісток. У 1883 році їй зробили операцію і видалили кісточки з лівої руки. Рука була скалічена і Леся назавжди попрощалася з грою на фортепіано. Про це вона пише у вірші «До мого фортепіано».

 

Потім туберкульоз прокинувся у легенях, а після залікованих у Карпатах й Італії легень, на цю недугу у Лесі захворіли нирки.

 

Тішся, дитино, поки ще маленька,

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенько,

Ще твої мрії ясні.

 

З 12 років, вже будучи хворою, Леся самотужки починає вивчати іноземні мови і вивчила їх 13. Французькою, німецькою, італійською вона могла писати вірші.

 

Ще з дитинства дівчинка навчилась переносити біль і страждання і нікому не жалітись.

 

Як дитиною, бувало,

Упаду собі  на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» - мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда –

Щоб не плакать, я сміялась.

 

Боротьба з тяжкою недугою потьмарила не тільки її дитинство, а все подальше життя, та вона не здавалася.

 

 Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

           Чи пісня й думка кволі?

 

Свій перший вірш «Надія» Леся написала, коли їй було 9 років і присвятила його тітці Олені, заарештованій в Петербурзі.

Вірш «Надія»

 

Леся Українка дуже любила своїх менших братиків і сестричок. Робила для них іграшки і ляльки з маківок, кольорових папірців і тканини.

 

Найбільше гралася з улюбленим братом Михайликом. Вони вигадували різні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн і диких людей.

Слайд «Леся з братом Михайлом»

 

Згодом, ставши поетесою, вона написала дуже багато творів для дітей: казки, вірші. Деякі з них покладені на музику.

 

Пісня «Колискова»

 

Коли Лесі пішов двадцятий рік, вона зрозуміла, що художня література – то її доля, життя і щастя,радість і зброя.

 

 Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем для катів.

 

У віршах поетеси найчастіше звучить тема весни, тому що через хворобу вона більше не могла бути взимку на Україні. На зими вона виїжджала до Єгипту, Італії, Грузії, а поверталась навесні.

 

 

 

 

Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Пісня «Стояла я і слухала весну»

Навесні, коли все співало і цвіло, маленька Леся не могла після простуди «ні шить, ні грать, ні держать нічого, навіть важко було писати». Друзі прибігали до неї, а потім знову бігли надвір, а Леся довго лежала сама. Так народився вірш «Давня весна»..

Вірш «Давня весна»

Мама Лесі Українки, Ольга Петрівна, завжди була поряд із дочкою. Олена Пчілка створила Лесю такою, якою вона стала.

Вірш «Коханій мамі»

Творчість Лесі Українки багата і різноманітна. Її поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу. Цілу збірку українських пісень, казок, ігор зібрала поетеса, записала і передала нам у спадок.

 

Як умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний промінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

 

Леся малою дуже любила плести віночки з квітів. Давайте і ми сплетемо вінок пам’яті Лесі Українці.

 (Заздалегідь готується шаблон віночка. Діти малюють удома квіти і готують легенду про кожну з них).

Діти плетуть вінок навколо портрета Лесі Українки.

1. Я вплету до віночка ромашки — символ миру і кохання. Це улюблені квіти Лесі. Нині медицина здолала таку хворобу, як туберкульоз. Колись він забирав багато життів, надто молодих, зокрема і Лесине. Раніше існувало товариство боротьби з туберкульозом, і його емблемою була ромашка.
2. Я хочу вплести барвінок - символ життя, пам'яті і вдячності.
3. А я безсмертник вплету. Він тому так і називається, що людям здоров'я дарує.   Це — символ безсмертя.
4. Я вплету у віночок волошки — символ вірності й постійності. Ще їх вважають царськими квітами.
5. А я хочу вплести до Лесиного віночка калину. Калина — символ краси, вроди і мужності.
6. Я любисток вплету — символ любові, відданості.
7. Я вплету конвалії.  У нашому фольклорі ці квіти порівнюють із перлинами щасливого сміху лісової Мавки. Конвалії — символ ніжності, чарівності. Леся назвала свій перший друкований вірш «Конвалія», який написала у 13 років.
8. Мак — символ печалі й туги. Ми сумуємо за тобою, Лесю, тому вплітаємо мак у віночок.
9. Незабудки — квіти постійності й вірності. Ми тебе ніколи не забудемо.

 

Пісня «Чи є кращі між квітками?»

 

Рано пішла з життя Леся Українка,

Та нам у спадок

Залишила пісню, повну згадок,

Пам'ять залишила назавжди.

 

Пісня «Хотіла б я піснею стати»

 

 

Доленько недописана,

Ластівко золота!

Чую, дзвенять над світом

Твої невмирущі слова.

Їх не розвіє вітер,

Земля їх не поховає.

«Ні, я жива, я буду вічно жити.

Я в серці маю те, що не вмирає!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарас Шевченко – дзвінка світова наша слава
Мета. Вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України

Т. Г. Шевченка; формування культури мовлення через красу і багатство Шевченкового слова; виховання любові до рідного краю, його природи, до світлого образу Тараса Шевченка; викликати бажання читати твори Кобзаря.

 

 
Обладнання. Святково прибрана світлиця, портрет Тараса Шевченка, вишиті рушники та серветки, хліб-сіль на вишитому рушнику, виставка творів   Т. Г. Шевченка, ілюстрації малюнків учнів до творів Т. Г. Шевченка, плакат із надписом: «Тарас Шевченко – дзвінка світова наша слава». 

Вислови: «І мене в сім’ї великій
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.»
Т. Г. Шевченко
«І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.»
Т. Г. Шевченко

Вчитель:    У кожного народу є великі поети, письменники, яких знають всі: дорослі і діти.
Для українського народу таким поетом був Тарас Григорович Шевченко. Його ще називають великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він назвав «Кобзар».
Цього року, 9 березня, ми святкуємо  203-річчя від дня народження видатного мислителя, великого українського поета, художника, відомого усьому світові – Т. Г. Шевченка.

Щовесни, коли тануть сніги, 
І на рясті просяє веселка, 
Повні сил і живої снаги, 
Ми вшановуєм 
Всі:               пам'ять Шевченка!

Все весна прекрасна 
Радість посилає, 
А березень щасно 
Їй допомагає.
На деревах бруньки 
Наливає соком, 
Підіймає сонце 
На небі високо.
Підсніженьку, милий. 
Підіймай голівку 
Набирай - же сили 
І росточок - стрілку.
Вітерець - морозко 
Не мети, як п'яний 
Хай розквітне вчасно 
Первоцвіт весняний.
Білосніжку, брате, 
Квітонько раненька 
Вже крокує свято 
Кобзаря Шевченка
Набирай - же сили 
І рости завзято, 
Бо надходить миле 
Українське свято.
Ми нарвем квіточок 
Й за нашим звичаєм 
Сплетемо віночок 
Портрет заквітчаєм.
Тоді заспіваєм 
На повнії груди 
Нехай люди знають 
Що Шевченка любим.

Пісня «Веснянка»

Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті.

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре не загине

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Уклін тобі, Тарасе

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть

Те зроблять їхні діти.

Спи спокійно Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові і тебе пом’янули

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

 

Благословен той день і час, 
Коли прослалась килимами, 
Земля, яку сходив Тарас 
Малими босими ногами. 
Земля, яку скропив Тарас 
Дрібними росами-сльозами.
А сьогодні ми прийшли 
тут святкувати 
Свято нашого Кобзаря.
А що то був за кобзар 
Чи то король чи то цар?
Ні, він корони не мав, 
А все життя бідував.
І любив він дуже нас 
Цей Шевченко, цей Тарас.
Помер він вже давно 
Але люди так шанують і люблять поета 
Що день його народження святкують, 
Як найбільші свята.
Його портрет у кожній хаті 
І у бідній, і в багатій. 
Прикрашений рушниками 
Вишитий руками мами.
Вдома вчать нас і у школі 
Про святі твої діла. 
Скільки ти зазнав недолі, 
Щоб Вкраїна зацвіла.
Всі нещастя свого люду 
Ніс в душі Тарас. 
Сіяв добре, мудре, вічне 
Поет серед нас.
Він гіркі людськії долі 
Гостро відчував. 
Бо таку вразливу душу 
Господь йому дав.
 

Сценка ”ЧУМАКИ”

починається рядками із вірша “САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ ‘’(8 рядочків) (заходить сусід)

СУСІД:-ЦЕ ТІЛЬКИ ВЕЧЕРЯЄТЕ? ЩО ТАК ПІЗНО?

МАТИ:-ТА НАМ ЦЕ ТАКИЙ КЛОПІТ,ЩО Й ВЕЧЕРЯ НЕ В ВЕЧЕРЮ,ХЛОПЕЦЬ ДЕСЬ ДІВСЯ,-ЗРАНКУ ЯК ПІШЛО,ТО ОЦЕ Й ДОСІ НЕМАЄ:БІГАЛИ І ДО СТАВКА,І ДО ГРЕБЛІ,ВСІ БУР’ЯНИ ОБШУКАЛИ-ЯК У ВОДУ УПАВ.

БАТЬКО:(СЕРДИТО) -ДОГЛЯДІЛИ!

СУСІД:-НІЧОГО,ЗНАЙДЕТЬСЯ,МОЖЕ, ЗАСНУВ ДЕСЬ У БУР”ЯНІ.ПРОСПИТЬСЯ ПРИЙДЕ.

МАТИ:-НУ Й ДЕ Б ДІТИСЬ,ВРАЖІЙ ДИТИНІ.-ВЕЧЕРЯЙ,КАТРЕ,ТА ПІДЕМО ШУКАТИ ЗНОВУ

(ЗАРИПІЛИ ВОЗИ)

ЩО ВОНО?(ЗАВОРУШИЛИСЬ)

ВСІ:-ЧУМАКИ! ЧУМАКИ!

(КАТРЯ ПІДНЯЛА ГОЛОВУ І КРИКНУЛА РАДІСНО І СЕРДИТО)

КАТРЯ:-А ОСЬ І НАШ ВОЛОЦЮГА!-ДЕ ЦЕ ТИ БУВ?

МАТИ:-ДЕ ТЕБЕ НОСИЛО Й ДОСІ?

БАТЬКО:-ДЕ ТИ ВОЛОЧИВСЯ?

(ТАРАС МОВЧИТЬ)

БАТЬКО: -ДЕ Ж ТИ БУВ ОЦЕ ПИТАЮ?ЧОМУ НЕ КАЖЕШ?

ТАРАС:(СТИХА)-БУВ У ПОЛІ ТА ЗАБЛУДИВ.

БАТЬКО: -БАЧИЛИ ТАКЕ?-ХТО Ж ТЕБЕ ПРИВІВ ДОДОМУ?

ТАРАС: -ЧУМАКИ!

ВСІ: -ХТО?

ТАРАС:-СТРІНУВСЯ З ЧУМАКАМИ,ПИТАЮТЬ:’’КУДИ ЙДЕШ? МАНДРУЄШ?”А Я КАЖУ- В КИРИЛІВКУ. А ВОНИ Й КАЖУТЬ:”ЦЕ ТИ ІДЕШ У МОРИНЦІ, А В КИРИЛІВКУ ТРЕБА НАЗАД.СІДАЙ,КАЖУТЬ, З НАМИ,МИ ДОВЕЗЕМО’.”ТА Й ПОСАДИЛИ МЕНЕ НА ВІ. І ДАЛИ МЕНІ БАТІГ ВОЛІВ ПОГАНЯТИ

БАТЬКО:-БАЧИЛИ ТАКОГО!ЧУМАКУВАТИ НАДУМАВ УЖЕ!

МАТИ:-І ЯК ВОНО ЗГАДАЛО, ЩО З КИРИЛІВКИ?

СУСІД:-Я Ж КАЗАВ,ЩО ЗНАЙДЕТЬСЯ,ТАКИЙ ЛОБАТИЙ НЕ ПРОПАДЕ.

БАТЬКО:-НУ ПОЧУМАКУВАВ,ТЕПЕР БЕРИ ЛОЖКУ ТА СІДАЙ ВЕЧЕРЯТИ.

МАТИ:-НУ ЧОГО Ж ТЕБЕ ПОНЕСЛО В ПОЛЕ? ЧОГО?

-ЯК МОТАЄ НАЧЕ ТРИ ДНІ НЕ ЇВ.

-ВИ ПОСЛУХАЙТЕ, ЩО ЦЕЙ ВОЛОЦЮГА ВИГАДУЄ,СТАРИЙ ТОГО НЕ ПРИДУМАЄ ЗБРЕХАТИ,ЯК ВОНО.КАЖЕ,ЩО ХОДИВ ВІН ТУДИ,ДЕ СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ,БАЧИВ ЗАЛІЗНІ СТОВПИ,ЩО ПІДПИРАЮТЬ НЕБО,І ТІ ВОРОТА,КУДИ СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ НА НІЧ,ЯК КОРОВА В ХЛІВ.РОЗПОВІДА,НІБИ СПРАВДІ САМ ТЕЄ БАЧИВ.-ОЙ ТАРАСЕ,ЩО З ТЕБЕ БУДЕ?

СУСІД:-ВСІ НА КУТКУ КАЖУТЬ, ЩО З ВАШОГО ТАРАСА,МАБУТЬ ЩОСЬ ДОБРЯЩЕ ВИЙДЕ!

 

СЦЕНА ЗАКІНЧУЄТЬСЯ СЛОВАМИ ІЗ ВІРША”САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ”ПІД СПІВ СОЛОВЕЙКА

ПОКЛАЛА МАТИ КОЛО ХАТИ

МАЛЕНЬКИХ ДІТОЧОК СВОЇХ;

САМА ЗАСНУЛА КОЛО ЇХ.

ЗАТИХЛО ВСЕ,ТІЛЬКИ ДІВЧАТА

ТА СОЛОВЕЙКО НЕ ЗАТИХ.

Пісня «Садок вишневий...» 
 

Він з дитинства не знав волі, 
Кріпаком зростав. 
Рано вмерла йому мати, 
Лишивсь сиротою 
Не міг раду собі дати 
З горем та журбою.
Були в Шевченка 
Брати й сестри рідні. 
Всі кріпаки, всі сироти, 
Усі дуже бідні.

Була сестричка Яринка, 
Микита, Маруся, 
Малим його забавляла 
Найстарша - Катруся.
А ще - дівчинка Оксана 
Як іскра вогниста. 
Перша любов полум'яна 
Тарасова чиста.
Інсценізація вірша «Мені 13 минало»
(Підходить дівчина до хлопчика, витерла сльози, поцілувала. Тоді вдвох, взявшись за руки - виходять.)
Учень зачитує вірш «Мені 13 минало» (1 частину)
Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе, бач малий плаче. Давай я 
тобі сльози витру (витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж?
Тарас:           Еге ж, малярем.
Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?
Тарас: Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо, я 
буду таки малярем!
Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, 
бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!
 

І пішов Тарас у службу 
До громадських овечок 
І знаєм, бив його у школі 
П'яний і лихий дячок.
А в хвилини суму 
Він багатий був 
Та на пісню-думу.
В тій пісні людям він співав 
Про щастя, про добро, про волю. 
Будив від сну, пророкував 
Їм вищу і найкращу долю.
Пісня «Думи мої думи» 
Був Шевченко хлопець кмітливий 
Чесний і справедливий. 
Любив дуже читати 
А ще більше малювати.
І щиро любив він, 
Як неньку - природу! 
За всю її загадкову 
І казкову вроду.
Любив Тарас ніжно 
Кожну пташку в лісі. 
І в степу кожну травичку, 
А в струмку чисту водичку. 
А ще високії тополі, 
Що розмовляли з вітром в полі.
Пісня «Тополя» 
Любив Тарас усе гарне, 
Що постійно оточує нас. 
А згодом, ці дари казкові 
Він закарбував у малюнку, в пісні, в слові.
Т. Шевченко
Встала весна, чорну землю сонну розбудила 
Уквітчала її рястом, барвінком укрила. 
І на полі жайворонок, соловейко в гаї 
Землю убрану весною, вранці зустрічають.
 

 

Уривок з комедії «Сон» 
Світає... Край неба палає, 
Соловейко в темнім гаї 
Сонце зустрічає. 
Тихесенько вітер віє, 
Степи, лани мріють, 
Між ярами над ставами 
Верби зеленіють. 
Сади рясні похилились, 
Тополі по волі 
Стоять собі, мов сторожа, 
Розмовляють з полем. 
І все тоте, вся країна, 
Повита красою, 
Зеленіє, вмивається 
Дрібною росою...
Тарас Шевченко «Тече вода з-під явора» 
Тече вода з-під явора 
Яром на долину. 
Пишається над водою 
Червона калина.
Пишається калинонька, 
Явір молодіє, 
А кругом їх верболози 
Й лози зеленіють. 
Тече вода із-за гаю 
Та попід горою. 
Хлюпочуться качаточка 
Поміж осокою.
А качечка випливає 
З качуром за ними. 
Ловить ряску, розмовляє 
З дітками своїми.
 

Пісня «Зацвіла в долині…» 
Як же далі Шевченко жив? 
У пана Енгельгардта 
За козака служив. 
Не згинався перед паном 
Служив, як умів. 
Скуштував на юнім тілі 
Не раз батогів.
Чи довіку залишився 
Тарас кріпаком? Ні! 
Сошенко й Григорович 
Вирвали талант вкраїнський 
З тяжкої неволі.
Але не жилось йому спокійно 
На білому світі. 
Україну горе вкрило, 
Могили розриті.

Т.Шевченко «Гонта в Умані»
Минають дні, минає літо, 
А Україна, знай горить; 
По селах плачуть голі діти:
Батьків немає.
Шелестить пожовкле листя по діброві, 
Гуляють хмари, сонце спить; 
Ніде не чуть людської мови

 

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Всю неправду, всі нещастя 
Що душили груди 
Виливав він на папері 
Піснею між люди.
Серце Тарасове мліло 
Від горя людського 
Й воскресало гордо й сміло 
Геніальне слово.
Налякались того слова 
Цар і пани люті. 
І на каторгу загнали 
Мало не навіки.
10 літ пробув Шевченко 
На солдатській службі. 
І писав вірші в неволі, 
Кликав рвать кайдани. 
Вірив, що народ вкраїнський 
На ворога стане
За Тарасом слідкували, 
Все забороняли. 
За писання й малювання 
Жорстоко карали.
Тої кари і знущання 
Не бажав нікому. 
Повернув Тарас з неволі 
Вже хворим додому.

 

Тарас Шевченко «Заповіт»
Як умру, то поховайте 
Мене на могилі, 
Серед степу широкого, 
На Вкраїні милій, 
Щоб лани широкополі, 
І Дніпро і кручі 
Було видно, було чути, 
Як реве ревучий.
Як понесе з України 
У синєє море 
Кров ворожу...отоді я 
І лани,і гори – 
Все покину і полину 
До самого Бога 
Молитися... а до того 
Я не знаю Бога 
Поховайте та вставайте, 
Кайдани порвіте. 
І вражою злою кров'ю 
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій, 
В сім'ї вольній, новій, 
Не забудьте пом'янути 
Незлим тихим словом.
І помер Тарас... 
Неволя підрубала сили, 
Зашуміли сумно-сумно 
По Славуті хвилі.
Попливли Дніпрові хвилі 
Аж у Синє море. 
Всьому світу гомоніли 
Про велике горе.
Затужила Україна 
Плакала немало 
Як ховала свого сина 
Пісняра ховала.
Насипали ту могилу 
В жалобі єдині, 
Щоб видніла, височіла 
По всій Україні.
Спить Тарас, відпочиває 
Де шумить діброва. 
Нас до бою закликає 
Його мудре слово.
Пісня «На високій дуже кручі»
Вчитель: В день народження Т.Г. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб запалити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві. 
Шевченко став пророком 
Бідних всього світу 
Він подав всьому народу 
Книгу заповіту.
А в тій книзі розкриває 
Правдиву дорогу. 
І полум'ям свого серця 
Кличе перемогу.
Весь народ у всьому світі 
Про Шевченка знає. 
І пісні його і вірші 
Народ пам'ятає.
Нині вся Україна 
Славить рідного сина. 
Вінки честі сплітає, 
Йому славу співає.
Шевченко - дзвінка світова наша слава,
Шевченко - вкраїнська соборна держава.
Шевченко - поезії слово пречисте, 
Як сонце палке, променисте.
Великий наш, Тарасе, 
Ти батьку слави гідний. 
Як жити і боротись 
Навчив наш нарід рідний.
А та наша слава 
Не вмре, не загине. 
Наш Тарас Шевченко – 
Сонце України.
Максим Рильський «Всі його ми батьком звемо»
Всі його ми батьком звемо, 
Так від роду і до роду. 
Кожний вірш свій і поему 
Він присвячував народу.
Він любив усе прекрасне, 
І ненавидів потворне, 
І його ім'я незгасне 
Світлий образ - неповторний 
Чисту матір і дитину 
Він прославив серцем чистим, 
Всю осяяв Україну 
Поглядом він променистим
Ось чому в сім'ї великій 
У цвіту садів прекрасних 
Буде жити він вовіки, 
Як безсмертний наш сучасник.
Ти залишив нам славні 
Безсмертні заповіти, 
Їх будемо сповняти 
Ми - українські діти.
Найкращому поету сьогодні 
Ми поклін віддаймо. 
Всі: І ніколи-ніколи
Його не забуваймо!

 

Вчитель: Шануймо геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятаймо його заповіти. 
Єднаймось, братаймось 
Вкраїну любімо. 
Свого не цураймось 
Шевченкові діти.
Ми вдячно всі шануймо 
Славного Тараса. 
В сім'ї вольній пам'ятаймо 
Бо він - гордість наша!
Пісня «Поклін тобі, Тарасе»

 

 

 

 

Звучить пісня про мову

Вчитель: Увага! Увага! Розпочинаємо мовний турнір рідної мови «Мовне намисто» під лозунгом «Любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!»

Бо чого ж варті ми в світі без рідної мови?

 

Над всі багатства і припливи мов

Шануймо мову серцем і вустами,

Народ без мови – це вже не народ.

Без мови всі ми сиротами стали.

Шануймо мову над усі скарби,

Якщо ми хочем зватися народом.

 

Наша мова – одна з наймелодійніших мов світу. Вона як пісня, як диво!

Послухайте:

Ти постаєш в ясній обнові

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана, материнська мово.

Нашу мову ганьбили, нищили, забороняли, зневажали, її вважали мужицькою, але через усі ці терни вона йшла мужньою і нескореною, бо вона – мова великого народу, бо вона дарована йому самим Богом.

Учень:Як довго ждали ми своєї волі слова,

             І ось воно співа бринить,

             Бринить, співає наша мова

             Чарує, тішить і п’янить

             Як довго ждали ми…

              Уклін чолом народу,

              Що рідну мову нам зберіг,

              Зберіг в таку страшну негоду,

              Коли він сам стоять не міг.

              Наче світла музика святкова,

              Як весняна річечка, жива

              Пробудилась українська мова,

              Відродились батьківські слова!

Вчитель: Запрошуємо королеву – абетку. Що ти нам скажеш?

Королева – абетка: Довгу історію пройшла наша мова. Її було дві глаголиця і кирилиця. Глаголиця мала 38 букв. А кирилиця – 43. Букви були не такими: з закрутками, гачками. Писати їх було не легко. Довгий шлях був, поки не прийшли до єдиного письма, яким ми користуємося  і зараз.

Скільки літер в абетці?(33)

Діти: Нас 33, нас 33, ми всі одна сім’я.

Вчитель: Абетка буде критиком нашого турніру. То ж розпочинаємо конкурс «Мовне намисто».

I конкурс «Вірші про мову»

1. Мову рідну, слово рідне…
2. Рідна мова
3. Як то гарно, любі діти
4. Наша мова, солов’їна.

Вчитель: А зараз зізнання в любові рідній мові.

Учень: Клятва.

            Ну що б здавалося слова,

            Слова то голос більш,

            А серце б’ється ожива

            Як їх почує.

Діти: Ми зізнаємося в любові рідній мові. Усі ми любимо нашу дзвінку українську мову. Ми відчуваємо музику слова. Ми хочемо бути творцями її.

Вчитель: А якими ви будете творцями ми зараз побачимо.

II конкурс «Шанувальники мови»

• Які алфавіти складаються з 6 літер? (абетка, азбука)
• У якому вигуку є сто однакових звуків? (стоп)
• За який приголосний треба заховати інший приголосний, щоб вистрелили разом кілька гармат? (залп)
• Від яких букв двох стає жарко, гаряче? (пече)
• Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши перше слово справа наліво? (сир – рис)
• Що знаходиться всередині школи? (о)
• Що стоїть між підлогою і стелею? (і)
• Чим закінчується зима і весна? (а)
• Що треба зробити, щоб майка злетіла? (м-ч, чайка)
• Які слова, написані разом і псують дороги? (ями)

III конкурс «Муки творчості»

Картка 1: Перлина, країна, дорожіть, любіть.

Картка 2: Буває, забуває, мова, основа.

(Для вболівальників загадки)

1. Я іменник і вживаюсь тільки в множині –

А закінчення ви, друзі, замініть мені.

2. Стану я травою, що сохла у погожі дні,

І вживатимусь відтоді тільки в однині.

3. Звичайна, друзі, загадка для вас

Вгадайте про яке словечко мова

Простий числівник це і водночас.

Доповни слова:

1. З листя падають росинки,

Ніби сонячні…

2. Роси падають на квіти,

І блищать, як…

3. На траві блищать росинки,

Мов сріблясті…

Довідка: самоцвіти, сльозинки, намистинки.

IV конкурс «Редактор»

На дошці: Вихрали києвляни.

                  Він майе три гиктари саду.

Сценка «Слова – втікачі»

(смішинка – веселика)

V конкурс «Хто більше?»

 

• Продовжте прислів’я

• Уміти говорити… [уміти слухати]
• Дав слово - …[дотримай його]
• Більше  діла … [менше слів]
• Гостре словечко…[ ранить сердечко]
• Умієш говорити… [умій слухати]

• Замінити фразеологізми синонімами

• Хоч око виколи  [темно]
• Взяти ноги в руки  [втекти]
• Ніде й голці впасти  [тісно]
• Перелічити ребра  [побити]
• Палець об палець не вдарити  [ледарювати]
• Продавати зуби  [сміятися]

VI конкурс  «Хто більше і швидше?»

Хвилинка - цікавинка

3 хвилини

                                   Ніжна            солов’їна

            Рідна                                                    яскрава

 

                                                                                   материнська

Калинова                                                                                                                                                Пісенна

     Багата

                                                               Мужня

                                  Колискова

Вчитель: Префікс із слова проїзд, корінь із слова садівник , суфікс і закінчення із слова поїздка. Посадка

Префікс із проїзд, корінь із слова лісник, а суфікс із слова каток. Пролісок

• Записати слова, які складаються тільки  з кореня.

Бик, бак, дах, жар, гриб, кіт, ліс, сад, дуб,кит, рік, мед, лад, лист, сир, тир, син, лід, віл, мак, стіл, мир.

• Скласти з поданих слів якнайбільш  слів.

Айстри – старий, три, рис, сир, тир.

Акваріум – мак, кава, кара, мука, рама, ріка, Віра, кір, рука, вік.

VII конкурс

Ребуси

Кросворди

Визначення переможців, підрахунок намистинок.

Вручення призів.

Учень: Коли ти плека слово,

Мов струна воно бринить,

Калиново, барвінково,

Рідна мова пломенить

Коли мови як належить –

Слово чисте, як роса…

І від тебе теж залежить

Мови рідної краса!

Учитель: “Як парость виноградної лози, плекайте мову. Чисто й не настанно політь бур’ян. Чисті від сльози вона хай буде”.

Не даймо вмертти рідному слову – бо це залежить від нас.

 

Звучить Гімн українській мові.

 

 

 «На гостини до Музики-Чародійки»             

Мета: познайомити з чарівними властивостями музики; сприяти розвиткові музичного слуху, музичних здібностей, мови , мислення; виховувати  позитивний  інтерес учнів до класичної музики;
передавати через музику любов до оточуючого світу.
Обладнання: портрети композиторів; малюнки  музичних інструментів; нотний стан; нотки; ребуси, загадки; комп’ютер.

 

 

Хід  заходу

Учитель: Я дуже рада знову зустріти вас. Незважаючи на те, що надворі осінь, за вікном похмуре небо, дерева одяглися в жовтобагряне вбрання, моросить дрібненький дощик, а в нас у класі тепло й затишно, світло від ваших променистих посмішок. Діти, сьогодні нас знов усіх разом зібрала в себе  чарівниця – Музика!

Музика прислала нам сюрприз!  А до нього ще й лист! Прочитаймо його.

 

Дорогі друзі!

От  вже кілька днів я дуже уважно слідкую  за вами. Мені подобається як ви займаєтеся  музикою, тому для вас я приготувала музичний подарунок. Але зла і підступна Баба Яга приспала моїх вірних помічників. Нотки так міцно сплять, що нічого не можуть для вас виконати. Розчаклувати їх може тільки той, хто дістане 7 чарівних нот!

Для цього необхідно справитися з складними завданнями . Тоді чари Баба Яги впадуть, і чарівна  музика зазвучить  для вас. Я вірю, що ви справитесь! Удачі!

Чарівниця – Музика

Учитель: Діти, я  думаю, що ми обов’язково справимося зі  складними завданнями і  роздобудемо 7 чарівних нот. У грі беруть  участь усі. Хто перший правильно відповість на запитання, той отримає музичний ключ. У кінці  гри ми підрахуємо їх кількість. І в кого ключів буде більше, той і стане знавцем музики. Чарівна музика зазвучить у нас! У цьому нам допоможуть  знання і дружба, адже людина, яка має  знання - справжній чарівник, а дружба допомогає  нам робити справжні чудеса!

Виконується  пісня «Посмішка» з мультика «Крихітка єнот».
Учитель: Королева Музика прислала нам 7 завдань, з якими ми повинні справитися. За кожну правильну відповідь ми отримуємо чарівну ноту.

1 завдання: «Вгадай – ноту»
Діти, після після того, як ви прослухаєте уривок з музичного твору, ви повинні будете визначити назву цього твору.
Молодці, дітки! Ми отримали нотку  « до».
(Усі нотки виставляються на нотному стані!)

 

 

2 завдання: «Музичні  загадки»
 

Загадаю я , дитятки,
дуже вам складні загадки.
Той, хто знає відповідь , піднімає  руку. 

1.Яку  ноту кладуть в суп?  (Соль)

 

2. Немає  вух, а чує.
    Немає  рук, а пише, 

  Немає  рота, а співає.  (Магнітофон.) 

 

3. Зверху шкіра, знизу теж,
    А в середині  пусто.       (Барабан).

 

4. З дерева вирізають, а в руках плаче. (Скрипка)

 

5. Зуби чорні й білі вишикувались  в ряд.
    їх не бійся – не кусаються,
    А якщо доторкнешся – зазвучать.  (Рояль, акордеон)
 

 Дякую, діти,  ви повернули  ноту «ре»

3 завдання: «Назви інструмент»
Учитель: діти, подивіться на ці малюнки і скажіть, що це  за інструменти?
(Діти  роздивляються малюнки і  називають інструменти)

Молодці, от і нота «мі» на місці.

 

4 завдання: Головоломка  «Жанри пісень»
Учитель: Якщо правильно переставити склади по горизонталі, тоді можна прочитати назви шести жанрів народних пісень.

(Діти відгадують ребус). 

Л	І	Ч	Н	І	Р	И
Д	О	О	Б	В	І	Р	Я
Р	О	Х	О	Н	І	В	О	Д
Р	И	І	С	Т	О	Ч	Н	І
Т	О	Б	У	П	О	В	І

Ви розбудили ноту «фа».
 

 

 

 

5 завдання: «Музичні ребуси» (Див. додаток)

Учитель: Чарівниця - Музика просить нас разгадати музичні ребуси, але щоб виконати це непросте завдання, потрібно знати музичну грамоту. Ви знаєте, як розміщуються  нотки на нотоносці? Ну, тоді вперед, за чарівною ноткою !  Я буду вам показувати ребуси з нотами, а ви маєте їх відгадати.
(Учитель показує листки з ребусами).
І з цим завданням ви справились. Молодці! Ви повернули ноту «соль».

6 завдання: «Пісня»

Діти виконують пісню яку вже знають.
Усім дякую! Молодці! от і нота «ля» повернулась. Нам залишилось відкрити одну ноту «сі». 

 7 завдання Танець каченят

Давайте ми з вами ще потанцюємо. Адже на музиці не тільки співають, а 9ще й танцюють. Хто не знає рухи буде повторювати за всіма.

Учитель: Молодці, діти! Ви були  всі дуже активні, а особливо…
Завдяки тому, що в нас є знання і  дружба нам вдалось развіяти чари Баби Яги і раздобути 7 чарівних нот. Чародійка-Музика дуже  рада за вас. А ось очікуваний сюрприз від Чародійка-Музика: «Казка про Музиканта й Художника».

(Діти слухають казку в аудіозаписі).

  Це казка про справжню дружбу, про справжні таланти. Сподіваюся, що й серед нас є багато справжніх талантів.

З давніх- давен в казковій країні під назвою Музика правили Король Ритм і Королева Мелодія. Це були справедливі  та життєрадісні  правителі. Жителі їх королівства: пан Темп, принцеса Динаміка, брати Мажор і Мінор, поети, художники, майстри – жили весело. Навіть жителі   полів і лісів в цій чарівній країні були прекрасними співаками і  музикантами. І було у Короля та Королеви 7 красивих і талановитих дочок. Жили вони в казковому  палаці, а звали їх:

ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ.
 

дякую вам, діти, цікава казка у нас вийшла  вам вона сподобалась?
от і підійшло до кінця наше свято. Я сподіюсь, що вам воно сподобалось і  хочу побажати успіхів в усьому. До побачення!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІНІЙКА ПРИСВЯЧЕНА  ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

« Вічна пам’ять…»

Мета: навчити сприймати  різні життєві ситуації; розвивати цікавість до минулого свого народу; виховувати правильне ставлення до історії Українського народу,   вшанувати пам'ять безвинно замучених голодом та політичними  репресіями.

ХІД

Учень.

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

 

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три»

 

 

Вчитель (запалює свічку):

— Одним із найжахливіших періодів в історії українського народу стали роки масової колективізації та штучного голоду 1932-1933 років, викликаного тоталітарною системою і сталінським режимом. Це був злочин проти власного народу, його майбутнього. За своїми страхітливими наслідками його можна віднести до найтрагічніших подій, які взагалі знала історія людства. Голодомор забрав кожного п’ятого жителя України. Мільйони селян були кинуті у смертний вир голоду. Це була жорстока дійсність: люди з голоду збирали мерзлі буряки в полі, розривали мишачі гнізда, аби здобути зерняток дрібку, вигрібали пророщений горох із засіяної ниви. Селяни таємно вибирали із колгоспних кагатів овочі, вночі стригли колоски на колгоспних ланах. Невблаганний час поглинає все, але не може він поглинути пам’ять народу. В пам’ять про жертви голодомору в Україні зведено пам’ятники та меморіали.

 

Учень.

Хай палає свіча,хай палає,
    Поєднає нас вона в цей час,
    хай сьогодні спогади лунають…

 

Учень: Україну називали житницею, але, грабуючи її, по-справжньому не да­вали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова наймичка. Хоч і сильна духом.

Учень:

Ті чорні дні голодомору, 

Мов рана, що не заживає, 

Вони крізь час тривожать душу, 

І спокою Вона не має.

Тривожать пам’ять ті невинні, 

Яких кати московські вбили…

О, ні! Не вбили, а до смерті

Голодом лютим заморили, 

Забрали все, що було з двору, 

Останнє винесли зерно

До крихти змели хліб зі столу, 

Щоб порятунку не було!

Пішли кати, залишивши по собі

Лиш чорні тіні, привиди людей…

І щедрий урожай зібрали в Україні, 

Коли пройшли страшні «жнива смертей»

 

      Учень. Це остання хлібина, остання!

Очі горем налиті вщент,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання!

Після неї голодна смерть.

 

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку,

Умирати вже вам пора.

 

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить.

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б'ється рівно і хоче жить.

 

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою — клекіт орлів,

А на вигоні — трупи чорні,

Там, де саваном сніг білів.

 

Учень. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть переда­вати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

 

Учитель. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит­тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

 

   Учень.

Три колоски - пророщене життя,  

відібране, знівечене катами. 

Тіло живе, душа у небуття 

вже відлетіла і немає з нами. 

 

Кістками голими вкривалася земля 

і кров’ю свого рідного народу. 

Відлуння смерті доносилося здаля,  

ми не скорилися, ми любимо свободу! 

 

А свічка догорає на вікні 

і в пам’яті карбує ту хвилину. 

Ті чорні дні, голодні та сумні,  

як розпинали рідну Україну! 

 

      Учитель: У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світ­лою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.

 (Хвилина мовчання)

 

Зараз кожен з вас буде тримати свічку і пам’ятку про ці жахливі голодні для України роки. Саме від вас залежить, щоб не приведи Господь, не повторилось нічого подібного у майбутньому.

 

Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього вогню — частинки вічного.  Вони повинні жити в нашій пам'яті.

 

(Запалюється свічка і учні передають один одному)

 

Учитель: Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

 

 

Учень.

Ті роки не вдалося приховати, 

І будем переказувати з роду в рід, 

Про те, чого, не дай Боже пізнати...

І Україну, Боже, бережи від бід...

 

      Учитель. Нині доля Батьківщини в руках ваших батьків, завтра – у ваших. І щоб ніколи не повторилися трагедії народу, щоб ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Щоб знали, якими кривавим був шлях до свободи, й дорожили нею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А колись …Давно колись-то!

Рушники вже ткались,

І хустина мережилась.

Т.Шевченко

Рушнички ви мої, рушнички…

Мета:

• ознайомити учнів із специфікою та регіональними особливостями рушників, з народними традиціями та звичаями, пов’язаними з шинками;
• виховувати в учнів почуття гордості за свій народ, свою національну культуру, виховувати почуття національної самосвідомості, любов до рідного краю, пошану до народних майстрів;
• розвивати уміння, навички самостійно аналізувати явища культурного процесу, робити, висновки й узагальнення.

Обладнання. Рушники, хліб-сіль, калина, плакати, написи, магнітофон.

Плакати, написи:

1. У коморі сволок – на ньому рушників сорок.
2. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей зустрічати.

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним, гожим словом віншувати,

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Читець.

Країна наша

пам'яттю багата

На всі події — добрі і сумні!

Тому зі звичаїв і в будні, і до свята

Багато є чого і в наші дні.

Із плином часу світ перемінився,

Та з символу народу дорогих,

Є ті, які й донині збереглися,

І вишитий рушник — один із них.

Він є, щоб молоді на нім стояли

Під час одруження в найкращу свою мить.

На образах, - щоб в церкві повінчали,

Або щоб немовлятко похрестить.

З ним ще синів в дорогу проводжають,

Ну а коли є хліб на нім і сіль,

То бажаних гостей з ним зустрічають.

Як знак добра кладуть його на стіл.

Рушник не тільки вишивка красива,

В нім не просте уміння із умінь.

В орнаменті його велике диво,

Передане із давніх поколінь.

По центру Дерево зображене на ньому.

Це нескінченність, Дерево життя.

Або квітучий Кущ, завжди у ньому

Той символ вічності і Всесвіту буття.

Але якщо це в горщику й вазон,

То це уже не Космос — Родовід.

Як першопредків материне лон.

Той дивний горщик і із ньогоРід.

 Квітки — життя цих днів символізують,

Брунька — дітей майбутніх поколінь,

Плоди — усе, що роблять і будуть -

Те, що є добром із людських творінь.

Над Деревом завжди велика Квітка

Вогонь Життя задумано у ній.

Є рожа, виноград чи інша гілка,

А дуб — це чоловік, це його сила,

Здоров'я роду, міцність у житті.

Ну а лілея, така ніжна й мила -

Це все святе, в духовній чистоті

Всі символи розумно підбирали,

Щоб оберегами ставали рушники.

Лиш добрі знаки в вишиванку вкладали

Найкращі в своїх образах думки.

Тож на весілля славне й незабутнє

Бувала ще символіка така,

Що вишивали зірку восьмикутну

Як зірку Матері по центру рушника.

Або ще ромб, де з кожної вершини

Ті промені-спіралі навкруги,

Що символ світу виражено ними.

Ше в вишивках був кінь, красивий, синій.

Стихійних сил Природи в ньому знак

Коня тримає Жінка-Берегиня.

А хрест — це знак, в якому всі стихії,

Підтримують весь світ у кожну мить.

Два голуби — знак вірного кохання,

Ну а з гніздом — подружнього життя.

Квадрати, ромби — благ земних зростання,

А коло — знак духовного буття.

Провісником і світла, і надії

В житті людей та у ділах своїх.

Ведуча 1.

Висить рушник у хаті на кілочку,

Калина червоніє на столі,

А біля неї житні колосочки,

Мов пустотливі братики малі.

Це все — моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло.

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.

Учитель. Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші батьки, діди та прадіди, тут корінь українського народу. Знати свій народ — це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку людині; це любити батьківську хату, стежина від якої веде у великий шлях Батьківщину; це шанувати бабусину вишиванку, пам'ятати дідусеву казку. Україна — це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірика пісня і крилатий танець. Тож сьогодні піде  про усе це.

Ведуча 1. Ми повинні знати і думати про свої корені, про те, без чого не мислиться жоден народ: народні звичаї, традиції про нашу Берегиню, обереги на рушниках.

Ведуча 2.

 У нас сьогодні свято!

Милують око диво — рушники.

Дитячий спів лунатиме у школі.

Як добре, що є звичаї такі.

Ведуча 1.

Багато часу треба нам, повірте,

Щоб розказати про майстерність і скарби.

Але сьогодні ми прийшли сюди,

Щоб розповісти вам про рушники.

Ведуча 2. Історія рушника дуже цікава. Традиційно він слугував оберегом. Ще за поганських часів його чіпляли на дерева, пускали на воду, клали на каміння та молили богів, щоби відвели стихійне лихо, всілякі навроки; просили благодаті: щоб родила земля, щоб біда і всяка напасть обминали родину. Це були шматки полотна, помережені чи ні. Погляньте на рушники. Який колір переважає?

• Найчастіше чорний і червоний.
• Як ви думаєте , що означають ці кольори?

Ведуча 1.Думаю, що краще за Дмитра Павличка не скажеш: «Червоне – то любов, а чорне – то журба».

Пісня «Два кольори»

Учениця 1.

А мама вишивала рушники

Думками й українськими піснями,

І слалися дорогами нитки,

І йшли по цих дорогах дні за днями.

Життя з них починалося і доля,

І зустрічі, й прощання, і розлуки,

І житні колоски не тому полі,

Де сонце гладить материнські руки.

Приходить і тепер в безсонні ночі

Ті рушники, волошками розшиті,

І дивляться з них материні очі

І чорнобривці, росами умиті.

А мати вишивала рушники

Піснями й калиною край дороги,

І йшли у даль життєвої стежки,

Неначе журавлі в осінню пору.

Учениця 2.

Вишивала мати рушники,

квіточку за квіткою стелила.

Підростали діти, йшли роки,

Непомітно мати постаріла.

В кожній квітці — лагідне тепло

Материнських рук невтомна ласка.

( Танець з рушниками. Виконують учні.)

Учениця 3. Багато символів має Україна: і вербу, і червону калину, і тополю, і писанку. Але найбільш шанованим символом є вишитий рушник. Це символ єдності сім'ї, працелюбності нашого народу, любові до рідної землі. Його можна порівняти з піснею, вишитою нитками на полотні.

 Рушник — це оберіг, що має стати на заваді всьому злому. На рушниках-оберегах вишивали квітку Берегиню. А що це за квітка — Берегиня?

Учениця 1. Берегиня хто ти?

Тебе створив народ такою загадкою, багатоликою та могутньою квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки.

Ти — сама мати-природа, яка несе у світи суть творення і захисту роду, а через це — вічну гармонію та оновлення життя.

Ти — чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі, готової в цю мить розлетітися у космосі для зародження нового життя. Ти жінка-мати, яка дарує світові вина і Дерево життя, що сформувало чітку систему Всесвіту.

Учениця 1.

Пломеніють диво-рушники

України нашої святиня,

І дітей усіх своїх віки

Зігріває мати Берегиня.

(пісня “Мій рідний край”. Виконує учениця).

Учениця 1. Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було жодної в Україні оселі, котрої не прикрашали рушники. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада повсякчас знаходила місце у помешканнях. Всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників, казали у народі, що родина без дітей.

І кожен з них називався по різному, залежно від призначення.

• Стирок – для посуду, лав, стола, діжу накривати.
• Утирач – для рук і обличчя.
• Покутник – для оздоблення стін і стелі.
• Божник – для ікон.
• Плечові – для сватів.
• Подарункові – весільні, обрядові.
• Росянички – для дівчаток-дошкільняток.
• Грайлики – для малих хлопчаків.

Учениця 2. Від сивої давнини і до сьогодні у радості і в горі рушник — невід'ємна частина нашого побуту. Рушник був своєрідним обличчям оселі та господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку та її дочок. Ознака охайності, працьовитості  кожної жінки — прибрана хата, а в ній рушник на похваті. Не випадково у народній пісні мати навчає доньку:

Тримай хаточку, як у віконечко,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі

І водиці повненькі.

Учениця 1. Ось як співається про рушник-утирач у народній пісні.

   Вода у відеречку — Братику, вмийся

   Рушник на кілочку — Братику, втрися.

Учениця 3 . Якими проникливими словами можна сказати про святкові рушники:

Задрімали на калині

Золоті жар-птиці,

Заглядали зорі сині

У вікно світлиці.

Тільки ти не помічала,

Як горіли зорі.

Вишивала, вишивала

Золоті узори.

Учениця 4. Рушник щиро простеляли близьким і далеким гостям. Високою ознакою української гостинності є хліб-сіль на вишитому рушнику. Прийняти рушник, поцілувати хліб — символізує духовну єдність, злагоду, глибоку пошану до господарів дому. Цей звичай пройшов через віки і став доброю традицією у наш час.

Учениця 1. Зі сльозами на очах цілують рушник іноземні туристи, для яких Україна — рідна земля, земля їхніх батьків і дідів. І як найдорожчий подарунок з України везуть до себе додому рушник. Бо на ньому вишиті до болю знайомі та рідні спомини — шум дібров, кетяги калини, довгі коси українських верб,- усе те, чого немає на чужині.

На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну,

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людину.

Учениця 2. Вишивані і ткані рушники супроводжували людину з перших хвилин її життя. Недарма в народі їх порівнюють із долею людини. На вишиті рушники приймали повитуха немовля.

 Для хлопчиків вишивали свої візерунки, для дівчаток — свої.

Перше дихання немовляти

На сніжно-білім полотні

Блакитним шовком вишивала мати,

Мов першу стежку у житті.

Учениця 3. Рушником накривають хліб на столі. На Великдень  накривають рушником кошик із паскою, а на Спаса — кошик із яблуками, несучи їх святити до церкви.

Учениця 4. Хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив, при зведенні хати рушниками застеляли підвали. На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев'язувала рушниками сватів. Дочка дякувала матері.

Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила раненько.

А я слухала, вставала

Та рушники пряла.

На тихому Дніпрі білила,

На сухому бережку сушила.

Учениця 1. Іншим рушником мати пов'язувала руки молодим. На ньому вишивали голубів, щоб життя їхнє було, як у голуба з голубкою, щоб свій рід

продовжували.

Ваші руки мати з'єднала ясним рушником,

Щоб не знали ви горя-розлуки,

Весь вік воркували рядком.

Учениця 4. Виткати полотно, вибілити його, вишити ошатні, красиві рушники, сорочки — яка це клопітка праця. Довгими осінніми та зимовими вечорами дівчата мережали узори. Кожна намагалася вигаптувати свій узор, не схожий на інші. За звичаєм, дівчина повинна була вишити 35 рушників.

Учениця 1. В руках справжніх майстринь простий шматок домотканого полотна ставав витвором мистецтва.

Учениця 2. З давніх-давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія, що вбереже від усякого лиха. А сила рушника — у візерунках, вишитих на ньому.

Учениця 3. Коноплі, прядиво з яких містилося на рушник, сіяли густо попід межу, щоб той рушник краще оберігав, відмежовував від зла. Коли коноплі висушували, то складали корінцем у горщик, щоб достаток був у господарстві. Висушені коноплі замочували у річці. Через тиждень виймали, клали під пліт, щоб майбутній рушник слугував охороною людям. Потім коноплі били, терли на терлиці, розчісували гребінками. Із сірого конопляного пасма снувалася ниточка, ткалося полотно, на якому вишивали рушники. І все це робили з піснею:

Рушничок, як цвіточок, як папірчик білий.

Або:

Є на моєму рушничкові ясна позолота -

Як я ткала, пісні співала -

Краще йшла робота.

 

Учениця 4. Цей рушник — оберіг у сім'ї і передається з покоління у покоління, як пам'ять роду.

Висить цей рушник на стіні

В нашій тихій привітній оселі,

Тільки квіти на ньому чомусь

Вже поблідлий й не дуже веселі.

А квіти поблідли, бо роки пройшли,

Вишивала його ще моя прабабуся.

І висить рушничок цей, як згадка жива

Про маму моєї бабусі.

А що є ріднішого в світі від мами?

Дозвольте усіх запитати,

Тому що онуки і діти, і правнуки

Повинні про рід свій завжди пам'ятати.

Учениця 1. Кожна майстриня добирала свій візерунок, адже він несе в собі свою символіку. Рушник можна читати, як книгу. Треба лише розумітися на орнаментах.

Учениця 2. Весільний рушник прикрашали пишними кетягами калини. Це дерево нашого українського народу. Колись, у сиву давнину, вона пов'язувалась з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця — Коло. Ягоди калини червоні, тому і стали вони символом крові та невмирущого роду.

У полі калина,

У полі червона -

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багато нас.

(Пісня “Вишиванка”. Виконує учениця).

Учениця 3. Калина у парі з дубом. Це поєднання — символ сили та краси. Але сили незвичної, невмирущої.

Учениця 4. Ніжна, трепетна квітка маку несе в собі незнищенну пам'ять роду. З давніх — давен в Україні святили мак, обсипали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу.

Учениця 1. На родинних рушниках завжди в'ється виноград, Сад-виноград — це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити і плекати дерево їхнього роду.

Учениця 2. З квітками на вишиванках переплітався пташиний світ. На весільному рушникові пишаються поважні пави.

Птахи — це символ людських душ. На родинних рушниках, де вишите розлоге Дерево Життя з його філософським розумінням минулого, сучасного, майбутнього, птахів вишивали фантастичними. Вони переважно мають над собою Боже благословення — вінець чи вінок. Вони — охоронці роду, помічники та радники молодим.

Учитель. Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Це прекрасне і неповторне творіння й нині прикрашає наше житло. Багато ми розповіли про нього, але не все, тому що в рушникові, як у пісні, закладена душа народу, яку не можливо збагнути до кінця, скарбниця якої безмежна.

Не знаю, якою буде ваша доля. Може, розвіє вас по світу, як вітер цвіт калиновий, може, будете жити у великій міській квартирі,  і місця не знайдеться вишиваному рушникові, але хочу, щоб, згадавши сьогоднішній наш вечір, ви завжди поспішали до рідного дому, до рідної неньки, до вишитих рушників і розуміли силу, добро, щедрість, любов, вплетені маминими руками в кожний хрестик, кожну квіточку на землі та на полотні.

Ведуча 1.

А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники.

Квітчайте ними свою хату -

То обереги від біди.

Ведуча 2.

Шануйте те, що дала мати

Годуйте дітей з чистої роси.

Щоб легше їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Разом:

Шануйте, друзі рушники.

(Пісня “Україно моя”. Виконує учениця).

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Розширити знання учнів про святкування Великодніх свят, розкрити зміст свят: вербна неділя, чистий четвер, Великдень. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Обладнання. Святково прибрана світлиця. На покутті ікони, на столі паска, ковбаси, крашанки, печиво. Стіни в рушниках, гілочки верби, листівки до Великодня. Діти одягнені в національні українські костюми.

Ведучий. Здрастуйте, друзі хороші,

Здрастуйте, друзі мої.

В ясний цей день і погожий,

Шлем вам вітання свої.

Господиня. У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити.

Хлопчик. Прийміть щиросердечні вітання зі Святом Свят і Торжеством Торжеств — Великоднем!

Дівчина. Радіймо торжеству Життя, дарованого нам Господом!

Господиня. Великдень – одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії. Свято пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день або Великдень.

Хлопчик. Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь.

Дівчина. Упродовж тижня наводили лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи і знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.

 

 Ведучий 1. Україна – країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі, це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за щастя. Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї, ті прикмети, по яких розпізнається народ.

Ведучий 2 . В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу. Отож давайте сьогодні разом і продовжимо вивчати народні традиції, пов’язані з найулюбленішим весняним святом усіх християн – Великоднем або Святом Пасхи, днем Воскресіння Ісуса Христа.

 

Учень. Вірш. Вдягла весна мережану сорочку.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот.

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Христос Воскрес!

Чи може, на цім світі

Із бездуховності воскресли ми?

Ведучий 3. Великдень – у цей день святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска.

 

Учень. Вірш. І зійде сонце, наче кругла паска.

 І зійде сонце, наче кругла паска,

Мов писанка, розквітне вся земля –

Радіймо, друзі, великодня казка

Гаївкою хай серце звеселя!

 

Співаймо, друзі, в великоднім колі

І Господа воскреслого молім,

Щоб обновивсь весною щастя й долі

Наш рідний край, наш рідний дім.

 

Ведучий 4. Слово «Пасха» прийшло до нас з грецької мови і означає порятунок. У цей день ми торжествуємо позбавлення через Христа Спасителя всього людства від рабства і даруванням нам життя і вічного блаженства     Християнський Великдень святкується навесні, але день святкування – не визначена дата, він визначається за місячно-сонячним календарем. Цей день випадає на період від 7 квітня до 8 травня. Великдень у 2011 році припадає на 24 квітня.

Історія Великодня

    Ведучий 1. Історія Великодня своїм корінням йде в глибоку старовину. Приблизно 5 тисяч років тому іудейські племена відзначали її як свято отелення худоби, потім Великдень пов’язували з початком жнив, пізніше – з відходом євреїв з Єгипту. Християни ж вклали в цей день інший сенс і відзначають його у зв’язку з воскресінням Христа.

Ведучий 2. На першому Вселенському  соборі Християнської церкви в Нікеї було вирішено перенести православне свято на тиждень пізніше єврейського. Ухвалою цього ж  собору Великдень повинен святкуватися в першу неділю, що йде за першим повним місяцем після весняного рівнодення. Таким чином, свято кочує в часі та випадає щороку на різні дні з 7 квітня по 8 травня.

 

Ведучий 3.  В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом – ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-міроносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гроб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господне.

МІНІ-ВИСТАВА

Дівчинка.
Христос воскрес!
Вже три дні, як хмари стали,
Потемнів Єрусалим.
Як Ісуса поховали,
Вкрили каменем важким.
Вже три дні, як суд ворожий
На хресті Христа розп'яв.

Вже три дні, як він, син Божий,
За всіх нас терпів, страждав.
Підем, діти, підем живо,
На могилі приплакнем...

Але що там? Що за диво?
Гріб увесь горить вогнем...
Гляньте, діти, гріб порожній!
Хтось там камінь відвалив!

Ангел.
Се вчинив Господь Всеможний!
Він воскрес!

Діти.
О, диво з див!

Ангел.
Не лякайтесь! Приступайте!

Я посланник із небес!

Дівчинка.
То є Ангел з неба, діти!

Ангел.
Так, я ангел. Христос воскрес!

Діти.
О! Воістину воскрес. Той, що був і є з небес!

Ангел.
Чудо се добро віщує:
Правда в світі запанує!

Всі.
Всіх нас нині звеселяє
Диво з див святе, чудесне!
Вже нас горе не здолає,
Наша доля ще воскресне!.

 

 

 Учень. Вірш. ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Христос Воскрес! Співає вся природа,

Величний гімн полинув до небес.

Хоч Він помер — з любові до народу,

Із гробу встав, у величі Воскрес.

Христос Воскрес! Яка велична днина!

Яка любов, і ласка, і краса!

Віддав Господь улюбленого Сина,

Щоб людям всім відкрити небеса.

Христос Воскрес! Радійте нині, діти!

Сповнилося найбільше із чудес.

Пропала тьма, і сонце правди світить!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

 

Учень. Вірш.Сьогодні прокидається земля

Сьогодні прокидається земля, І таємницею одягаються поля, Весна іде, вона сповнена чудес! Христос воскрес! Воістину воскрес! Природа ніжним трепетом повна, І птиці в'ються в блакиті небес. Порушена сьогодні тиша: Христос воскрес! Воістину воскрес! Шумить тепер зелена трава Їй вторить старий, повний таємниці, ліс. І вітер шепоче ніжні слова: "Христос воскрес! Воістину воскрес!"

 

 Підготовка до свята

Ведучий 1. До Великодня віруючи готуються протягом семи тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів – саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна прислуховуватися до страждань Господа, котрі пережив Ісус Христос в людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця.

Ведучий 2. За 6 днів до Великодня, за християнським ученням, Ісус Христос зі своїми учнями йшов до Єрусаліма. Дорогою зустрічний люд гучно Його вітав, кидаючи пальмове гілля до Ісусових ніг. Оскільки пальми в нас не ростуть, їх замінила верба. Під час богослужіння у Вербну неділю освячується вербова  лоза. Принісши її додому, люди злегка б’ють одне одного гілочками, приказуючи: «Верба  б’є, не я б’ю, через тиждень  - Великдень. Будь здоровий, як вода, і багатий, як земля!»

 

Учень. Вірш.Світла Вербниця настала.

Верба красна розцвітає, Про Великдень сповіщає І Спасителю під ноги Стеле гілочки розлогі. Світла Вербниця настала, Радість нам подарувала, Край доріг і біля річки Вкрились котиком вербички. Галузочки посвятили, Діток розуму навчили, Щоб здоровими зростали, Україну шанували!   Великодні звичаї і трапези

Ведучий 3. Прийшовши на Русь з Візантії, християнство принесло і ритуал святкування Великодня. Весь тиждень, що передує цьому дню, прийнято називати Великим, або Страсним, Білим тижнем або чистим.

Учень. Кожен день цього тижня має своє призначення.

Понеділок

Понеділок білить хату

любить, певно, працювати:

і кути побілить й стелю,

щоб Великдень був веселий!

Вівторок

Шурхіт. Шум. Рипить в оселі:

чисто-начисто підлогу -

шури-шури! – тре завзято

наш вівторок довгоногий.

Середа

Пишна пані середа і пере, й прасує.

До Великодня, ще б пак, хату облаштує!

Четвер

Чистий четвер – чистий, вдосвіта піднявся

ще до сходу сонця начисто скупався.

П’ятниця

П’ятниця пече паски –господиня вміла:

склянки зо три молока до цеберка влила,

трохи борошна, яєць, додала й ванілі,

щоби пригощати всіх вранці, у неділю.

Субота

У суботи, ой, роботи - пише писанки субота,

ясні крашанки фарбує, вимальовує-малює.

 

Ведучий 4. Великий Четвер традиційно називають чистим, причому не тільки тому, що в цей день кожна православна людина прагне очиститися духовно, причаститися, прийняти таїнство, встановлене Христом. У Чистий Четвер був широко поширений народний звичай очищення водою – купання в ополонці, річці, озері або обливання в лазні до сходу Сонця. У цей день прибирали в хаті, все мили й чистили.

Ведучий 5. Починаючи з Чистого Четверга готувалися до святкового столу, фарбували і розписували яйця. Готували млинці, дрібні вироби з кращого пшеничного борошна із зображенням хрестиків, баранчиків, півників, курочок, голубків, жайворонків.

Ведучий 6. Страсної п’ятниці вчиняли тісто на паску, бабки та пироги, а в суботу пекли. Паска – здобне тісто невисокої широкої форми, бабка, навпаки, - високої. Верх паски прикрашали Хрестом і обручем із тіста, «аби файно росла», та наліплювали шишечки. Посадивши паску в піч, господиня витирала дітям обличчя, промовляючи: «Абис такий величний, як хліб пшеничний», «Абис така велична, як паска пшенична». Як паска вдавалася, раділи, бо в родині буде все гаразд, якщо ні або порепається, вбачали в тому ознаку якихось майбутніх нещасть, смерті когось із близьких чи родичів.

     За паску господиня хвилюється особливо. Вважалось, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було.

Учень. Вірш. Свято Пасхи недалечко

Свято Пасхи недалечко, Люди звичай бережуть, – Розмальовують яєчка, Пишні пасочки печуть. Святкування йде віками, – Це такі чудові дні: В гості йти, під рушниками Страви нести запашні. Доброзичливо, з любов’ю Мати щирі почуття, Людям зичити здоров’я І щасливого життя. Святість – це чарівне слово, Тільки треба так зуміть, Щоб життя своє святково У труді й добрі прожить.

 

Ведучий 1. Невід’ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і писанки. Яйце – це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка. На них сонце зображували у вигляді кола, зірку – у вигляді променів, воду – у вигляді хвиль.

 

Учень. Вірш. Писанка.

Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала я сама.

Змалювала диво-пташку,
Вісім хрестиків дрібних,
І малесенькі ялинки,
Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала -
Зіпсувала п'ять яєць.
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: "Молодець!"

Я цю писанку напевно,
Для Іванка залишу,
А для мами і для тата
Дві ще кращі напишу.

Хто народ свій щиро любить,
Рідну землю хто кохає,
В того серце золотою
Писанкою сяє.

 

ПИСАНКИ

Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Віск черпає пищиком із блюдця,
Очі мами лагідно сміються.

Очі мами світяться у ласці:
Квітоньки на писанці зірчасті,
А на другій - півники та бджоли,
Ми таких не бачили ніколи.

А на третій писанці - зірниці,
Ще й під ними золоті жар-птиці.
На четвертій - олені та сарни,
А на п'ятій - рушничок прегарний.

Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Дивиться і тішиться матуся:
Я у неї малювати вчуся.

 

Учень. Писанка- символ Всесвіту. Українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Кривулька, наприклад, знаменує нитку, вічність сонячного руху. Безконечник – символ початку і кінця. Тригер, або триніг, символізує небо, землю і повітря, або ж повітря вогонь і воду.

 

Ведучий 3. Писанок та крашанок робили багато і дарували всім добрим людям в день Великодня. Існує чимало прикмет і прислів'їв, пов'язаних з цим святом.

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

Коли на Великдень дощ або хмари, буде Врожай.

Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня - льон.

 

Ведучий 5. Святкування Великодня

Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає "Христос воскрес!", а всі присутні відповідають "Воїстину воскрес!" Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв .Господині збирають їх у кошики прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають "розговлятися". Розговляються насамперед освяченим яйцем.

Ведучий 6. Великодній стіл відрізнявся від святкового пишністю, був смачним, рясним і дуже красивим. У заможних господарів подавали 48 різних страв по числу днів минулого посту. Паски прикрашали саморобними квітами. Виготовлення квітів для свята, як і розпис яєць, колись був захоплюючим заняттям. Діти і дорослі вирізали квіти з яскравого кольорового паперу, ними ж прикрашали стіл, ікони, будинок.

Ведучий 1. На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня "небо отворено".

Після розговін починали дзвонити на дзвіниці, - а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

Учень. Вірш. Христос Воскрес.
Христос воскрес! Радійте, люди,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте гіллячко і квіти,
Кладіть на. Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють дати
І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,
Радіючи з святих небес...
Збирайтесь, діти, нум співати...
Христос воскрес!
Христос воскрес!

 

Учень.  Вірш .Великдень
На столі – духмяна паска,
А круг неї – писанки.
Уділи нам, Боже, ласки
На всі дні, на всі віки!

Немала у нас родина,
Та молитва всіх єдина:
Хай розквітне Україна,
Як в погожі дні – весна.

 

 Ведучий 3. Походження назви "Великдень"

Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва "Великдень" з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що "Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…"

Згідно іншої легенди, свято Великодня народилося сім тисяч років тому, ще за часів до християнства і було пов'язане з язичницькими культами (Великий День хлібороба).

Учень. Вірш. Великодні дзвони

Дзвонять дзвони у Карпатах,

що велике стало свято.

Дзвонять дзвони на Підляшші,

що сповнились мрії наші.

Дзвонять дзвони на Волині,

що Христос воскрес в нас нині.

Дзвонять дзвони на Поділлі –

загибать ворожій силі!

Дзвонять дзвони у Полтаві –

ще воскреснуть нашій славі!

Дзвонять дзвони на Кубані –

Україна знов повстане!

Дзвонять дзвони аж до моря:

вже не буде лиха-горя,

і задзвонять золотії

дзвони волі у Софії.

 

Ведучий 4.  Жодне Великоднє свято не обходилось без ігор.

Учень. Вірш. Великодня гра

Стали діти у кільце.

В кожного в руках яйце.

Марті випало на славу

Розпочати цю забаву,

Дуже милу, престару

Великодню гру. 

Ходить дівчина кільцем

І постукує яйцем...

Що не стукне – трісь і трісь, –

Яйця тріскають чиїсь...

Мартине – ціле, тверде, –

Марта рада далі йде...

Стук-стук-стук...

І раптом – хрусь!

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього

Разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла,

Оля в грі перемогла!

А тепер, відомо всім,

Всі за стіл до Олі в дім

Їсти яйця, все що є...

Просить цей, що виграє.

 

Ведучий 5. Багато цікавого ви дізналися на нашому святі. Розповідайте друзям, знайомим, рідним про славні народні традиції України, зберігайте їх, примножуйте, бо це - наша історія, наша культура.

Ведучий 6. Нехай якнайшвидше кожен здобуде перемогу добра над силами зла у своїй душі. Щоб не тільки вустами, а й чистим серцем на привітання: "Христос воскрес!", відповісти: "Воістину воскрес!"

 

 

Учень. Вірш. Великодні дзвони

Так натхненно дзвонять Великодні дзвони,
Срібний голос вітер зносить до небес.
Хай ніхто не плаче, хай ніхто не стогне,
Бо Христос сьогодні, бо Христос Воскрес!

По садах квітучих, по траві зеленій
Срібло передзвонів вилилось на світ.
Докотилось в села – у хатки різьблені,
Радістю вгорнуло білий дивоцвіт.

Воскресіння Боже – Милосердя Боже –
Українську душу зцілює сповна.
І стоять дівчатка, мов прекрасні рожі,
В оченятах чистих розцвіла весна.

Слухають, як дзвони великодні дзвонять -
Світанкові гімни Богові й весні,
І, як ніжні рожі пелюсточки ронять,
Личенька їх ронять усмішки ясні.

 

Ведучий 1. Дякуємо за увагу. До нових зустрічей.

 

 

 

 

 

 

 

«ЗИМІ З ВЕСНОЮ ПОМИРИТИСЬ І НАМ НІКОЛИ НЕ СВАРИТИСЬ!»

 

 

 

Вчитель

Нумо разом привітаймося,

Теплом ручок обміняймося,

Вправо, вліво повернемось,

Одне одному всміхнемось.

Можна трохи пострибати,

І в долоні поплескати.

До нас гостей прийшло багато,

Треба всіх їх привітати:

«Добрий день!»

Тепер на стільчики сідаймо

І розвагу починаймо.

(Заходять хлопчик і дівчинка в українських костюмах. Вони тримають хліб з сіллю на рушнику.)

Ведуча

Добрий день вам, люди добрі,

Що сидять у нас в господі,

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

Ведучий

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Ведуча

Шановна родино!

Просимо вас на хліб, на сіль,

На наше свято урочисте!

Любі діти, шановні гості!

Сьогодні ми святкуємо Стрітення. В цей день Зима з Весною зустрічаються і змагаються між собою. Якщо зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо весна візьме гору, то поверне на тепло. Про свято Стрітення існує така легенда:

1. Марія, Діва, найніжніша з мам,

Яких лиш тільки бачила земля,

Принесла у Єрусалимський храм

Своє дитятко, миле немовлятко.

1. Там Симеон був, праведний старий,

Який давно усе в житті збагнув,

Зненацька голос він почув згори,

А то ж йому сам Дух Святий шепнув:

1. «Тут Божий Син, провісник майбуття,

І, Симеоне, це для тебе знак…»

А Симеон на руки взяв дитя,

Помилувався ним і мовив так:

1. «Щасливий дуже тим, що з волі Бога

Відчув я несказанну благодать:

Побачив я Спасителя самого –

Тепер спокійно можу помирать».

1. Про цю знаменну зустріч у народі

Рознеслась миттю звістка там і тут.

І кожен рік день Стрітення відтоді

Святкує радо християнський люд.

1. Святом цим зігріті ми

З давнини й донині.

Відзначають Стрітення

Так по Україні:

Свята кращого нема,

Стрілися Весна й Зима!

Голос (під звучання фонограми):

Стоїть хатка небагата,

Солом’яна стріха.

Присілочки у китицях,

Мальовані вікна.

Тут чистенько і гарненько,

Тут усе в порядку,

Сам Бог дбає, доглядає

Цю маленьку хатку.

 

Мати. І Бог дбає, доглядає,

І сини, і доньки,

Бо ще з давніх-давен

 Так повелося,

Що українська хата

Завжди сяяла чистотою,

Завжди була чепурною,

Особливо в свято.

Дитина. А яке сьогодні свято?

Мати. Зима з Весною зустрічається,

Про володіння свої домовляється.

В цей день сонце повертає на літо,

Все в природі прокидається.

На Стрітення в церквах святять воду. Хто стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти. Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Давайте й ми запалимо таку свічку, нехай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.

Запалю я свічку,

Щоб горіла,

Щоб вогняна громовиця Оселю не спалила.

Подивіться всі на цю свічку - і не будете боятися грому і блискавки. Зима - чудова пора! Які свята вона нам подарувала! День святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща. Скільки радощів принесла зимонька дітям. Але час їй відступати і весні чергу віддавати. У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.

Дитина. Ще зима по нашім краї На санчатах роз’їжджає.

Дитина. Сніжок сипле без зупину - Вже засипав всю Вкраїну.

Дитина. Де не гляну я, надворі - Всюди бачу білий колір.

Дитина. Сніг січе безперестанку - Зима трудиться із ранку.

Дитина. І мороз не угаває,

Йому вітер помагає.

Разом. Не мети,не мети,

Зимонько, снігами,

А приходь ти до нас

 З іграми й піснями.

(Звучить музика зими)

Зима. Іду, іду-у, снігу намету,

З вами разом поспіваю, потанцюю,

Бо ще силу свою чую.

Мати. Ось-ось, Зимонько, пропаде твоя сила.

Зима. Хіба прийшов уже час мені з весною зустрічатися?

Мати. Аякже, сьогодні ж стрітення. Саме сьогодні зима з весною зустрічаються і міряються силами.

 

З и ма. Ой, а я й забула зовсім, що сьогодні такий день. Ну що ж, позмагаємося з Весною. Подивимося, чия візьме! Тож кличте Весну!

Діти. Весна-весна, весняночко!

Прийди до нас, паняночко!

(звучить весняна мелодія)

Мати. Тихше, діти, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от пролісок прокидається від сну. Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?

Дитина. Весна іде, весна іде!

Весну вітаймо, діти!

Весна пісні нам принесе,

Вінки, чудові квіти!

Весна. А ось і я, весна-красна.

Куди ступаю - сонце сяє,

Усе навколо оживає.

А ще пробуджую від сну

 Я нашу землю чарівну.

 

Дитина. Весно, весно, наша весно,

А що ж ти нам принесла?

Весна. На дерева - цвіту,

А на поле - жито,

На травичку - росу,

На дівчаток - красу,

А на хлопчиків - сили,

Щоб росли міцними!

Зима. Щось ти швидко прийшла, сестрице.

Весна. Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені.

Зима. Та ще твоєму царюванню час не настав.

Весна. Ти поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.

Зима. А от і не все! Не все! (знімає торбу, трусить нею. Сипляться крихти та миші випадають крізь дірки)

Весна. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду.

Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи.

Весна. А я - царівна. Куди ступаю - все навколо оживає.

Зима. Я так просто не віддам тобі панування над землею. Давай

позмагаємося. А діти нам допоможуть. Діти, допоможете?

Мати. Не сваріться, Зимо і Весно. Діти люблять вас однаково.

Зима. Мене діти дужче люблять. І вірші про мене знають. Правда, діти?

І Ірочитайте про мене вірші.

Дитина. Ліс і поле, і діброви Білі одягли обнови.

Це зима нам натрусила Стільки білого сніжку І немовби шапка біла- Білий дах у дитсадку!

Дитина. Ну вже й диво ця зима

 Все у біле одягла,

Сонце хмаркою закрила,

І порошу розтрусила.

Білі шубки всім дає

Й подарунки роздає.

Зима. Ой, які чудові вірші! Ось бачиш, Весно, як мене люблять діти.

Весна. Так і про мене діти вірші знають. Так, діти?

Дитина. Ще зимові віхоли літають,

Та весни розгін не зупинити,

І дзвінкі краплинки починають

У промінні сонячнім бриніти.

Зима. А про мене діти ще й загадки знають. Ану, загадайте мені, а я спробую відгадати.

Дитина . Хто наткав полотна

Аж до лісу від вікна?

І сміється-задається:

От така ширина!

(зима)

Дитина. Зірка сніжно-біла

На рукав мені злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води (сніжинка)

Весна. Про мене теж діти знають загадки

 Дитина. Тане сніжок,

Зеленіє лужок,

День прибуває,

Коли це буває?

(весною)

Дитина. Прокинувсь, і відразу

До сонечка біжить,

Стрибає по камінчиках,

Хлюпоче та дзюрчить (весняний струмок)

Дитина. Що за квітки у ліску

На  про галинці  в  сніжку?

Білі та блакитні Квіточки тендітні?

(підсніжники, проліски)

Зима. А про мене діти пісню знають чудову.

(Діти виконують пісню «Перший сніг»)

Зима. Як гарно ви співали про мене! А чи не боїтеся мого морозу-морозенка заметелиці-хурделиці?

Діти. Ні, не боїмося!

( Зими проводить гру «Зимоньки і діти»)

Весна. Про мене діти теж співають пісень.

(Діти виконують пісню «Діти сонечка»)

Весна. Я також з вами хочу погратися.

(Весна проводить гру «Сонячний зайчик»)

Зима. Ой, як вам весело.

Зараз насуплю я брови

 - І вітер холодний повіє,

Усе захолоне, рятунку нема,

Під снігом замре, заніміє.

Весна. А я засміюся - сонце ласкаве засяє,

прокинуться луки, ліси і поля,

Усе зацвіте, заспіває.

Зима. Ой, яка ти в нас хороша!

Зараз я снігу натрушу,

Морозу напущу!

Треба мені всю силу зібрати,

Щоб з тобою до бою стати.

(Проводять гру «Перетягування канату»)

Дитина. Утікай, утікай, біла зимонько!

Вже нема, вже нема в тебе силоньки Вже весна, йде весна-чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!

 

Мати. Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити.

Зима. Весно-Весно, почекай!

Мене проганяти не поспішай!

Діти, виручайте!

Килим білий полатайте!

По ньому Веснонька походила

Та проталин наробила.

 

Мати. А й справді! Давайте допоможемо Зимі полатати килим, бо в народі кажуть: коли на Стрітення відлига, пропаде Весна ще надовго.

(проводиться гра «Полатай килим». Діти закривають латками килим, при ньому пригадують прикмети про Стрітення)

-     Якщо на Стрітення мороз - то скоро весні бувати

-     День Стрітення теплий і сонячний - то і весна тепла

-     На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні На Стрітення сніг - на дощову, тривалу весну

-     Якщо на Стрітення хуга - весна буде пізня і холодна

-     На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу

Мати. Гарно килим полатали, гарно в дорогу Зимоньку зібрали. Але негоже Зимі вирушати в дорогу, не помирившись з Весною. Моя бабуся казала: «Згода дім будує, а незгода - руйнує», або «Мир та братство - найкраще багатство». Діти, а як можна помиритися?

Діти. Мирилками!

Маги. Давайте покажемо цим двом красуням, як ми вміємо миритися. Оберіть собі пару.

-     Билися-не билися,

Трохи посварилися,

Потім посміялися,

Друзями зосталися.

- Мир-миром

- Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми подружки краснії Поцілуймося, помирімося!

-     Мирилка летіла,

На плече сіла,

Сказала тихенько:

Миріться швиденько!

-     Дай скоріш мізинчик свій,

Зачепи його за мій.

Мізин, мізин, мізинець - Помирив нас, молодець!

Мирись-мирись І більше не сварись.

Мати. А тепер ви, Зимонько і Веснонько, помиріться

Зима і Весна. Ти - не ворог, я - не ворог,

Нам сваритись просто сором

 помирились-помирились,

Щоб ніколи не сварились.

{виконується хоровод «Ой минула вже зима»)

Мати. А ще є цікавий звичай, пов’язаний з цим святом. Напередодні свята жінки випікали печиво у вигляді пташок - «жайворонків». Називали їх жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилася із сонячного жару, бо прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає: вже весна прийшла! Люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають,а природу відмикають. Я відкрию вам секрет: у мене є такі пташки. Я всіх вас зараз пригощу, а Весні віддам золоті ключі, бо їй вже теж пора вирушати у дорогу - у неї багато справ на нашій землі.

Дитина. Всі ми Зиму проводжали,

Красну Весну зустрічали.

Весно, уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай!

Весна.  Піду я далі лугами й лісами,

Встелю землю килимами,

Заквітчаю різним зелом,

Щоб усім було весело.

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я вам навію,

З рідним словом щоб зростали,

Щоб звичаї українські пам’ятали.

Мати. Гарно у родинному колі. Хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли, цих двох красунь примирили. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі. І ось підійшло до кінця наше свято. А всі весняні свята закінчуються цікавим таночком.

 

(Виконується «Кривий танок». Діти виходять із залу )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. О.Воропай. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1993.

2. Живлюще джерело .Кращі прислів’я та приказки українського народу. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2008.

3. Українська дитяча література: хрестоматія/ Упор. Козачок Л.П..- Вища школа, 2006.

3. Український фольклор: Хрестоматія (Упорядник  О.Ю.Бріцина, Г.В.Довженок), - К.: Освіта, 1997.

4. Чарівний барвінок. Хрестоматія з усної народної творчості. - Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2009.