сценарій виховного заходу "Ой, лелеченьки мої білі-білі..."

Про матеріал
Виховний захід знайомить учнів з творами мистецтва про лелек. Підібраний матеріал дає можливість розкрити світ лелек, як символ родини, вірності, любові до рідної домівки, батьківщини. Проект має патріотичне спрямування, сприяє естетичному і морально-духовному вихованню.
Перегляд файлу

Літературно-мистецький проект

« Ой, лелеченьки мої білі-білі…»

 

На фоні клекоту лелек на  сцену виходять ведучі

 

Ведуча 1.Прислухайся, знайомі голоси…Це наче лелеки клекочуть

 

Ведучий 2. А й справді, лелеки! Клекочуть, напевно, починають вити гніздечко.  

 

                                                           

 На сцену виходять дівчатка-лелеки, тримаючи в руках лелек.

 1 лелека:

 Лелеки, лелеки,
Куди ви літали?
– За море, далеко, –
Лелеки сказали.
Отак і сказали,
Присівши у лузі.
На все вони кажуть,
Бо ми – їхні друзі.

2 лелека:

 Люблять птаху цю дорослі і малі, 
Символ спокою та миру на землі.
В синім небі майоріють два крила,
Це лелеченька нам долю принесла

 

3 лелека:

А якщо вона над хатою кружля –
Там народиться прегарне немовля

І тому я попросити вас хотів:
Бережіть, будь ласка, люди, цих птахів!

4 лелека:

Із теплих країв повернулись лелеки

До рідних полів, до озер і до трав.

Стомились вони, бо дорога далека…

І ось отчий дім радо їх привітав.

5 лелека:

Гніздечко самотнє давно зачекалось.

Лелеки вернулись, і все ожило.

Знов мати-лелека діток приготає

Під теплим своїм материнським крилом.

Виконують танець «Лелеки, лелеки, летіть , летіть, далеко»

Ведуча 1:лелека –на диво, дуже красивий птах. Ви бачили, як гордо і велично він кружляє у повітрі? Здається, що він пливе у блакитних просторах, що йому там легко і вільно.

Ведучий 2: він – господар блакиті, він гордий і вільний. Йому під силу те, що під силу людям. Він будує своє гніздо, допомагає доглядати і годувати своїх діток, захищає свою родину…

Ведуча 1: лелеки завжди гніздяться ближче до людей. Вони не бояться людини, а, навпаки, іноді просять у людей допомоги.

Ведучий 2: і людина по-особливому відноситься до цих птахів, до їх гніздечок, ніби рахується з ними, як з сусідами.

Учень.

А я знаю. Чому такий тісний зв'язок у людини з лелекою! У далеку давнину бог Перун відправив на землю людину, дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла далеко в ліс, не розв’язуючи мішка. Але на півдорозі людині стало цікаво, що ж там воно є? і тільки розшморгнулась зав’язка, як на всі боки повистрибували жаби, вужі, миші, змії. Кинувся бідолаха ловити їх, там де там. І тоді розгніваний Перун наказав: « Я перетворю тебе на птаха, і будеш доти ним, доки не повизбируєш гаддя, яке випустив на волю». І тепер ходить по наших полях та болотах, виловлюючи зміїне кодло, людина в подобі бусла.

 Ось чому лелека і досі живе біля людей, бо він сам колись був людиною.

 

Відео про те, як лелека вирішив перезимувати в житомирській квартирі.

 

На сцену виходять мати з двома дітьми

 

1 дитина:.усі говорять про лелек. Я слухав-слухав, аж в голові все перевернулося, але те, що мене цікавить я так і не почув. Ви чули, що лелки малюків приносять? Не розумію, чому так люди думають….і хто мені скаже правду…

 

Учениця:

це тебе цікавить? Що ж, слухай. – Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетіли, підпалили хати, вигнали худобу, забрали у полон жінок і дітей. А малюків кинули на призволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали. Відтоді кажуть, що лелеки малюків приносять. Навіть існує закличка:

Бузьку, бузьку,

Принеси Маруську!!!

 Ну що? Сподобалась тобі ця історія?

 

1 дитина:

зацікавила,  але…якось я сидів і думав: у кішки дитина називається кошеня, у курки – курча, у гуски – гусеня, у зайчихи – зайченя…а у лелеки?

 

Мати: (пораючись біля хати)

Любий мій хлопчику, батьки-лелеки називають своїх діток лесиками.Вони їх дуже-дуже люблять. Так само, як і тебе люблять татко і мамка.

 

2 дитина:

нічого собі! У них хіба теж є сімя?

 

Мати:

аякже. Лелеки висиджують своїх маленьких песиків по черзі: удень- батько, а вночі – мати.

 

1 дитина:

А як вони їх годують?

 

2 дитина:

Через кожних 3 години, як нас колись мама годувала?

 

Мати:

Годують вони їх постійно, носять їжу і воду в дзьобах 9 разів на день! І так 2 місяці –майже 70 днів!!!

 

2 дитина:

Нічого собі апетит!

 

Мати:

А за їжею батьки літають по черзі і чергують біля гнізда теж по черзі, маленьких песиків не залишають самих.

 

1 дитина:

А як вони їх купають?

 

Мати:

Коли дуже спекотно, то батьки в своїх дзьобиках приносять їм воду і роблять душ, поливаючи їх водою.

 

2 дитина:

Ти диви, ну точно, як у людей. Ніколи б не подумав, що таке буває у птахів.

 

Мати:

А ще лелеки навчають своїх песиків літати і здобувати їжу самим. За день батьки з маленькими лесикам повертаються в гніздо 2 рази відпочивати – в обід і ввечері.

 

1 дитина:

Це справжня сімя! І дітей так ніжно називають ЛЕСИКИ – ЛЕЛЕСИКИ.

 

Відео «Аисты - одни из самых образцовых родителей на планете»

 

Ведуча 1.

Лелеки повертаються додому, 

Повільно опускаючись до трав. 

Вожак клекоче крізь болючу втому 

До білокрилих й чорнодзьобих лав.

 

Ведучий 2:

Такі близькі вже стали тихі плеса, 

Що пам’ятають їх з дитячих літ. 

Сміється ліс. Сміються білі весни. 

Сміється рідний український світ.

 

Ведуча 1:

А плеса грають тихо й променисто, 

Ростуть лілеї в крапельках легких. 

Так тихо-тихо, і так чисто-чисто 

Тече ріка між берегів вузьких. 

 

Ведучий 2:

В повітрі – запах терпкого полину, 

І чебрецевих зоряних заграв. 

Птахи клекочуть тихо й журавлино, 

Повільно опускаючись до трав.

 

На сцену виходять 2 хлопчики:

1 хлопчик :

Летять великі птахи
Ліси, поля минають
Ту хату де осядуть –
Щасливою вважають.
Лелека-чорногузка
Це – символ України,
Як оберіг у хаті
Великої родини.
На білих крилах птаха-
Хвиляста чорна смуга,
Неначе розлилася
За рідним краєм туга. (Раїса Гришина)

 

Ведуча 1

Чому лелека увесь білий, а крила у нього чорні? – запитаєте ви. Послухайте! В легенді   розповідається, коли загорілась хата, лелеки кинулися через вікно і винесли дітей із полум’я. з того часу в них чорні кінці крил, червоні ноги і дзьоб. Ніби обпалили у полум’ї.

2 хлопчик

До нас прийшов лелека
З косою на плечі,
Води напився з глека
Та й сів на спориші.
І так сидів лелека,
І думав те, що знав:

Пропало десь далеко
Все, що косити мав,
Пропало десь далеко.
Не видно вдень-вночі…
І плакав наш лелека
З косою на плечі. (Микола Вінграновський)

Ведучий 2:

 Їх вважають священними птахами за те, що чорнокрилий красень ніколи не зробить людині кривди, не зрадить.З давніх-давен до нас дійшло багато легенд, які складав український народ про лелек. В легендах з особливою ніжністю оспівана благородність цих добрих людських сусідів.

На сцену виходять 3 учнів

1 учень:

Як ви гадаєте, за що люди шанують лелек?

2 учень:

За вірність і любов до людей

3 учень:

За вірність і любов до Батьківщини

1 учень:За те, що вони дарують щастя й достаток

2 учень: за те, що лелеки – оберіг нашого дому

3 учень: за те, що лелеки –живий символ України

1 учень: де він покладе своє гніздо, тій хаті буде щастити, а якщо його образити –він і хату може спалити.

2 учень: Лелеки розуміють людську мову (адже колись говорили), як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством.

3 учень:  Якось люди недобре пожартували і підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу.Коли на світ з’явилися пташенята, разом з малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя.

 

1 учень: Побачивши його, лелека високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. Мертвими на землю впали пташенята і лелека-мати. А садиба того господаря незабаром пішла з димом.

 

2 учень: Лелека  - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.

3 учень: Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям.

 

1 учень:

В народному уявленні він є символом праці і відданості.

Пісня Н. Май «Лелеченьки»                                  

                                              

На сцену виходять митці.

1 митець:

Цей красивий і гордий птах надихає на творчість багатьох талановитих людей.Нашим сучасником, художником Олегом Шупляком написано багато неймовірних, вражаючих картин про лелеку.

2 митець:

Звичайними його роботи точно не назвеш. В його руках оживає враз найпростіший пейзаж і все перетворюється на казку. Переглянемо разом, як незвично і незбагненно красиво художник торкається образу лелеки.

3 митець

І, взагалі, митець тяжіє до української тематики. Він це пояснює так: «Це не випадково, адже мої картини втратили б барви, якби зникло національне»

1 митець:

Його картини, як головоломки. Вдивляючись у них завжди знаходиш щось приховане, таємниче, загадкове. А загадки люблять усі. Мабуть, тому ми з таким захопленням насолоджуємось його роботами.

2 митець:

Ці картини називаються двовзори. І ви, напевно, зрозуміли чому?ці картини створюють ілюзію. Вони не просто несуть певну подію, чи образ, а щей інтригують, примушуючи добре вдивлятися, щоб розгадати намальоване. Глядачів приваблює їх загадковість.

3 митець:

Назви його картин «До рідних гнізд», «Перелітні птахи», «Хранителька», «Танок з лелеками», «Хата з журавлем», «Берегиня». «Під покровом», «Лелека» - свідчать про любов художника до всього, що зветься Україною.

Відео «Лелеки України», (серія «Художники України.Олег Шупляк» )

Виходять 3 учнів

1 учень:

Я чомусь дуже щиро повірив в легенду про те,що лелека колись був людиною. Він супроводжує людину в щасті і в біді, в смутку і в радості. Покидаючи рідне гніздо вони плачуть, клекочуть тужливо і обов’язково повертаються додому.

2 учень:

А мені здається, що лелеки запам’ятовують все, до найменших дрібниць, що повязує їх з рідним краєм. Їм, як і нам, сняться в розлуці озера, річки, болота, поля, що залишилися у ріднім краю. Вони теж хвилюються, чи уціліло їх гніздечко, чи живі-здорові їх добрі сусіди, і як зустріне рідний край.

3 учень:

Бувало, дивлюся на них і думаю: « Як їм добре, як їм легко в небесному просторі! Які вони вільні і красиві!» а тепер зізнайтесь: чи не снилося вам, що ви вмієте літати? Кажуть, що коли дитині таке сниться, то вона росте увісні. Це ніби крила у нас виростають.

1 учень:

Людині завжди хотілося відірватися від землі, піднятися над нею. Мрія висока і гарна. Уявляєте, ми летимо!!! Ми можемо побачити рідну землю після вранішнього туману, осягнути очима незнайомі далекі світи…

2 учень:

У повсякденному житті ми кажемо: «Я не йшла, а летіла!», «У мене ніби крила виросли!», «Мені так стало легко і вільно!» або « Я окрилена мрією»

3 учень:

Коли ми так кажемо, то маєио на увазі, що кожну людину підносить на крилах мамине тепло, спогади про дитинство, чарівна пісня, досягнення бажаного успіху.

Відео. Б. Ступка читає вірш Л.Костенко «Крила»

Ведуча 1:

Відлітають у вирій лелеки,

 Своїм довгим, журливим ключем.

 Буде важко в дорозі далекій,

 Бо на серці в них туга і щем

 

Ведучий 2:

 Покидають вони рідне небо,

Де здійснили свій перший політ.

Та летіти сьогодні вже треба

 У чужий, незнайомий їм світ

Ведуча 1:

Проганяє з коханого раю

 Ненаситно-холодна зима.

Буде тепло в далекому краю,

Тільки щастя у ньому нема.

 Ведучий 2:

Там інакше всміхаються зорі,

 Не так дзвінко лунають пісні.

Небеса вже чомусь не прозорі,

Наче стіни, стають затісні.

Виходять на сцену по черзі діти-лелеки

 

1 лелека:

Та несе вільні крила надія.

 Ще побачити рідні краї.

І жевріє у серці лиш мрія,

Повернутись у гнізда свої.

 

2 лелека:

І звичайно вони ще вернуться,

Пролетівши знов шлях у імлі.

Своїм клекотом щиро всміхнуться –

Добрим людям і рідній землі

 

3 лелека:

відлітають  лелеки, лишаючи в небі "курли".
відлетіли далеко від рідного дому...
На крилах любов і надію вони понесли 
у далекі краї полетіли, долаючи втому.

 

4 лелека:

Їм там снитися будуть батьки і священна земля,
теплі літні дощі, і молочні тумани світання.
І стежка в"юнка, на якій рудокосе маля
Так довго рукою махало услід на прощання

 

5 лелека:

 

Будуть снитись їм трави, що буйно росли бережком,
І запах п"янкий чебрецю, материнки і м"яти.
І гамір хлоп"ят голопузих над тихим ставком,
Куди вже під вечір вони прибігали купатись.

 

Ведуча 1:

Прислухайся, це ж ті самі знайомі голоси…Ой, поглянь, це лелеки у небі курличуть.

 

Ведучий 2:

Це вже останні відлітають, дорослі. Своїх діток вони раніше відправили в путь.

 

 Ведуча 1:

Якось самотньо стало на землі без них. Так, ніби хата без господаря залишилась.

 

Ведучий 2:

Журливо і сумно…Але ж це ненадовго. Вони обов’язково повернуться , бо в ріднім краю жити краще для них, та іще:

 

 Разом: зрікатись не вміли ніколи вони Батьківщини.

 Всі учасники виконують пісню «Повертайтесь, лелеки, додому» ( в

руках тримають білі і чорні стрічки)

 

 

doc
Додано
14 жовтня
Переглядів
49
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку