Сценарій виховного заходу присвяченого вшануванню учасників АТО «ЖИТТЯ - МОВ СПАЛАХ»

Бойко Н.І.

Опорний заклад освіти

 «Овруцька гімназія ім. А. Малишка»

 

 

Сценарій виховного заходу присвяченого вшануванню учасників АТО

«ЖИТТЯ - МОВ СПАЛАХ»

 

Обладнання: національна  символіка: Державний  Прапор, Герб, ікона Божої Матері в рушнику, вишиті рушники, заквітчаний калиною портрет В. Стельниковича, малюнки дітей, присвячені воїнам АТО, мультимедійна дошка.  Зала прибрана паперовими ангелами.

Музичний супровід: «Реквієм» Моцарта, «Мелодія» Мирослава Скорика, пісня «Мальви», пісня «Про Україну» пісня «Повертайся живим».

Ведучий1. Вітаємо вас на нашому заході присвяченому воїнам які воюють, воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю.

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

Та людей без батьківщини.

Ведучий 2. Багато років поспіль Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що навіть  у буремні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Ведучий 1. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням -  це засвідчення справжнього патріотичного подвигу, це віддання шани найкращим, котрі у найважливіший для нашої держави момент не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини,.

Коли ми бачимо кадри новин з району бойових дій, фото поранених та загиблих героїв,дивимось  їм у вічі ,то розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації є  не просто словами з гімну, це стан душі справжнього українця.

Ведучий 1 .В результаті бойових дій в Україні загинули 2905 людей (і це лише офіційні дані про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити),в тому числі 28 дітей. Поранення отримали 7640 людей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведучий 2.  Не обійшла біда і  Овруччину. 17 наших земляків не повернулися до рідних домівок, віддавши життя за єдину Україну. Серед них уродженець села Бігунь  Овруцького району Віталій Стельникович.

Учень 1.  4 грудня 2014 року  в рідному селі  провели в останню путь свого героя - 28-річного Віталія Стельниковича. Народився він  в багатодітній родині 21 березня 1986 року. Його мама померла дуже рано, тому вихованням дітей займався батько, інвалід II групи.

По закінченню Бігунської загальноосвітньої школи Віталій їде навчатися до Житомирського профтехучилища, яке закінчує з відзнакою у 2004 році, здобувши професію столяра-будівельника.

З серпня 2004 року він працює у Перебродському лісництві Словечанського лісгоспу АПК. Без відриву від виробництва здобуває освіту у Малинському лісотехнічному коледжі.

У 2009 році Віталій влаштовується на роботу лісником до Державного спецпідприємства «Чорнобильська пуща» Паришівського лісництва Київської області.

Учень 2. У березні 2014  року  Віталія Стельниковича  було  мобілізовано в 30-у окрему механізовану бригаду міста  Новоград-Волинського, у складі якої він і потрапив в зону проведення антитерористичної операції.

Під час служби на сході України Віталій  затримав злочинця, який мав намір викрасти боєприпаси під час руху ешелону з військовою технікою. За героїзм, проявлений під час виконання бойового завдання  та затримання небезпечного злочинця, командування нагородило Віталія Григоровича, батька мужнього солдата, Похвальним листом за достойне виховання сина.

Учень 1. У ході бойових дій на Луганщині солдат Віталій Стельникович  отримав поранення, а після лікування повернувся захищати Батьківщину у неспокійний регіон. Внаслідок дуже важкого поранення він потрапив у кому. Спершу лікувався у районній лікарні Мелітополя, а згодом був перевезений до Запоріжжя, де й помер. Під час перебування Віталія в комі волонтерський фонд “Героїка” тричі купував медичні препарати, яких бракувало у мелітопольській лікарні для підтримки життєдіяльності бійця. Життя Віталія Стельниковича обірвалося першого грудня 2014 року.  На приміщенні школи в с. Бігунь відкрито меморіальну дошку пам'яті, а у Бігунській сільській бібліотеці оформлено меморіальний куточок ) 

Учень 2.

Пливуть гроби по морю, як човни –

По морю рук,по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

Людська долоня, тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

Учень 1.         І кожна мати плаче, і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Донбас і Львів – плече в плече

І разом з ними плаче Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

Із поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….

Героям слава - вписано у серці.

Учень 2: Разом із родиною Віталія, його друзями і знайомими сумують усі овручани, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про Віталія Стельниковича – нашого земляка, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях.

Учень 1.          Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімкне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я бідкатись не стану,

Хоч як не буде боляче мені,-

За нашу землю, дорогу, кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

Учень 2.         За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття –

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Ведучий 1. Сьогодні ми вшанували пам'ять тільки одного нашого земляка, який загинув у пеклі АТО. Але і зараз воїни України ведуть бої за її цілісність і незалежність. Навіть зараз ряди Української Армії поповнюються мобілізованими з нашого району та всієї держави. Сьогодні хочемо подякувати їм від усього серця , що вони воюють за наше світле майбутнє, за те , щоб наша ненька Україна була вільною.

Ведучий 2. Дорогі наші воїни ! Кожної миті, перебуваючи в цьому жахітті війни, хай не похитнеться віра ваша! Нехай думки будуть чистими, серце палким, дух – незламним, а святе прагнення захистити свою Батьківщину додасть сили і впевненості в перемозі.  Нехай береже вас Господь та захищає наша молитва.

Учень 1.          Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Учень 2.        Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Ведучий 1. Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна.  Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».

Учень 1.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята,а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Учень 2.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір,що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

   Разом.     Хай живе Україна!   Слава Україні – Героям слава!

  Пісня «Молитва за Україну»