Сценарій виховного заходу «Слава незламним».

Мета: виховувати патріотичні почуття; прищеплювати любов до народу, його історії; розвивати громадянську самосвідомість учнів.

Форма проведення: літературно-музична композиція.

Обладнання: комп’ютер, ілюстрації, презентації, записи музики, кольорові папірці.

Сценарій

(Учитель використала розробку О. Федюк «Сценарій свята до Дня захисника Вітчизни», сценарій Волинського обласного науково-методичного центру культури «Військову форму одягли сини», сценарій лінійки до Дня визволення Києва (проведеної в гімназії «Ерудит»), вірші А. Кузьменка, В. Малої, М. Міхайліної, Ю. Супрун).

Ведуча 1. Україна – незалежна держава. Українські Збройні сили покликані охороняти спокій нашого народу. Як колись для козака почесним обов’язком була служба в Запорозькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю – це почесний обов’язок наших юнаків.

Ведуча 2. Виховний захід, присвячений Дню захисника України, дозвольте вважати відкритим.

Звучить гімн України.

Ведуча 1. До нас завітали почесні гості ... Вам слово, шановні захисники.

Слово беруть гості.

Ведуча 2. За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишалися непочутими. Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері буде мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – стояти на сторожі миру!

Музичний супровід.

Виходять учні − тато і син.

− Тату, ти йдеш до війська?

− Так, сину, йду, вже час:

Ворог вже зовсім близько

Топче ногами ряст,

Нищить він нашу землю,

Плюндрує села й міста.

Як не зупиним його ми,

Не буде у нас майбуття.

− А правда, війна − це страшно?

Вона людей убиває?

А смерть − це назавжди, тату?

Нікого вона не вертає?

− Смерті боятись не треба.

Не в ній гіркота небуття.

Бійся прожити безцільно,

Бо в цьому є смерть за життя.

− Ти повернешся, тату?

− Я повернуся, сину,

Ти тільки дуже чекай,

Любов’ю своєю і вірою

Від куль мене захищай.

− Я захищатиму кожну хвилину ...

− Я повернуся побідної днини.

Ведуча 1. З глибини віків, із давніх-давен доходять до нас легенди про воїнів-звитяжців, які, не жаліючи життя свого, боронили рідну землю − неньку Україну.

Ведуча 2.

Де Дніпро наш котить хвилі,

Рве стрімкі пороги,

Там країна вся зелена,

Славний край розлогий.

Там козацтво виростало,

Слави, волі здобувало.

Україно, Україно,

Славний край козачий.

Ведуча 1. Хоч загинули воїни, та не загинула їхня слава героїв, могутніх велетів, котрі поклали свої голови за віру, за народ, за безцінну волю. Герої не вмирають! Вони завжди будуть у наших серцях!

Ведуча 2. «Воїном світла» слід назвати й загиблого Андрія Кузьменка. Поетична спадщина автора й виконавця надзвичайно прониклива. Кузьма мав дар пророка, і багато його передбачень здійснилися. Послухаймо Андрієві пісні.

Музичний супровід.

Шикуються 5 читців у військовій формі − учні 9-го, 11-го класів.

Поетичний мікс «Андрієві пісні»

Виростай, виростай − частинка мого серця,

Зацвітай, зацвітай − мого життя деревце.

Виростай, виростай, маленька Україно,

Я з тобою − я тут − ти рідна моя дитина.

Чую, брате, що буде війна,

Холодна і мокра, довга і зла.

Квадратні на круглих будуть іти

За то, шо ті рівні, як їх не крути.

Ми − українці, нормальні, здорові,

Напишем своїм дітям правильну історію.

Наше життя − то мінне поле.

Куди не сунься − чужі навколо.

Надійся на себе − своїх, може, й не буде.

В нас є тільки ми − озимі люди...

А над домом його висів прапор добра,

А під домом стояв БТР.

Скажи нам, хто ти? Ми мусим то знати

І своє життя тобі в руки віддати.

На полі бою сили нерівні,

Ти будеш за нас до смерті стояти.

Ти, певно, той, кому правди замало.

В старих уставах твоїх правил немає.

Ти, певно, той, чиєю кров’ю

Написана пісня нашої волі.

І люди, як стіни, проти тебе стояли,

Від страху смерті свою зброю стискали.

І крикнув хтось: «Гей, пустіть молодого!

Ми підем за ним − всі один до одного».

Тебе вже нема, і я

Лишився тут зовсім сам,

Стою перед зимним шклом...

Не стидайся − то твоя земля,

Не стидайся − то Україна,

Добре там є, де нас нема,

Стань для батька нормальним сином.

Ведуча 1. Українська армія може по праву пишатися своєю історією, своїми традиціями.

Ведуча 2. Повертаючись сьогодні обличчям до нашої історії, ми з глибокою вдячністю схиляємо голову перед українськими солдатами та офіцерами, котрі здобули славу на фронтах Другої світової війни.

Музичний супровід.

З’являються 3 читців − учні 7-го класу.

Дев’ятнадцяти весен уже не вернути ...

Загубилося в сутінках безліч питань ...

У нечеснім бою зміг я смерть обманути,

А життя обманути не вдасться, на жаль.

В квітні сніг бадьорить − не буває такого ...

Не зоріють хлоп’ята, потомлені, сплять.

І на їхніх вустах лише присмак терпкого −

Просто неба загиблі солдати лежать.

Травиці пучечок в долонях зелений,

Цівка крові безжально струїть із чола...

Поминальне мовчання самотнього клена,

В сиротливому полі − весняні жнива.

Чере́мховим медом намащені очі,

Не гоїть розпачливий біль сон-трава.

Сумує берізка − і їй хтось навро́чив:

В колисці дитячій − жалка́ кропива.

Засинали сини, засинали онуки ...

Са́ван сніжний гапту́є природа сама.

З несподіванки тільки розкинені руки,

І несказані, наче з крижинок, слова.

Не забуть, не забуть, не забуть, не забути

Перемоги далекої ледь чутний звук.

В нашім серці, як лезо, скорботная мука,

Гострим пазуром дряпає траурний крук ...

***

Пам’ять з неба нитками кидає:

Біля школи в нас мальви цвітуть.

Та ніколи заграви видиво

Не забуть, не забуть, не забуть...

Ведуча 1. Солдатські окопи, воронки від снарядів – ці шрами війни природа залікує за сотню років. Подвиг же героїв передається з покоління в покоління й житиме в людській пам’яті вічно. А якою пекучою є солдатська пам’ять.

Ведуча 2. Господи, будь милостивим до дітей моїх, збережи їх під захистом Твоїм, віджени від них усякого ворога й супротивника, подаруй доброту й співчутливість серцям їхнім. Амінь.

Ведуча 1. Цю молитву матері́ − синам, а наречені коханим зашивають у ладанки. Чоловіки ж відповідають листами ...

Ведуча 2. Солдатські листи … Кажуть, що якби з них зробити килим, то вистачило б накрити всю земну кулю. І більшість з них починається словами: «Моя дорога мамо!» чи «Моя люба, кохана дружино, дочко, сестро».

Музичний супровід.

Виходять 2 вчителі (в одного в руках ікона) − мати й наречена.

Мої листи в твоїх руках,

На віях синій іній.

І догори злітає птах

У вись електроліній.

Сльозу зітре «коханий мій»,

І аркуш поцілуєш ...

І кілька неспокійних мрій

У грудях сам відчуєш ...

Чекаю день, чекаю два,

Чекаю тиждень, місяць ...

І застереження в словах

Зникають, я надіюсь!

Вернися, милий! Та війна −

Кривава, страшна сила ...

Кому я, лелечко, дурна,

Той оберіг зашила?

Ведуча 1.

Ти – вічний біль, війна!

Ти – наш неспокій,

І не злічить глибоких ран 

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей …

Музичний супровід. Слайд-шоу.

Виступ учениці 11-го класу.

Вона вже не та, що грала м’ячем.

Вона вже не та, що чекала на квіти.

Вона вже не та ... Рясним дощем

Пожежу чуття не загасити.

Вона вже не та: зовсім інше дівча

Збирало каміння біля річки.

Вона вже не та: мале потерча

Поклало в кишеню духмяні порічки.

Вона вже не та ... Не те і життя ...

Велика дівчи́на, вже виросла, юнка ...

Лише давній клаптик шкільного малюнка

Дитинство святе нагада.

Багаття, пісні − підліткове начиння,

І холод щасливих ночей,

І ранків веселих ясне ластовиння ...

А мати не зімкне очей.

Люблю − не люблю, і зітхання, і сльози,

Цілунки, слова − дітвора...

Зміїлись на трави дівочії коси:

Ставати до шлюбу пора.

І батько гадає: вже час до весілля,

Стелити рушник старостам.

Та справити пишне, широке застілля

Завадили вісті звідтам.

Завіщо? Чому так? Вона нагрішила?

Заплакали зорі в саду.

І буря погибельна світ заступила.

Немає в житті більш ладу ...

У скриньку поштову лягла телеграма:

Коханий пішов на війну.

Вона ж, молоденька, майбутняя мама,

Чекає на другу весну.

Померла надія: не вернеться милий.

Дитятко п’ятою штовхне,

Наділить дівчиноньці спокою, сили −

І вітром мінливим пахне.

Вона вже не та, що відчула щем.

Вона вже не та, що звикла вдовіти.

Вона вже не та ... Тоненьким плачем,

Дитячим рятунком, продовжує жити.

Ой людоньки, рідні, ваші сини

Наклали в кривавім бою головами...

Сучасність насаджує гострі терни,

Кружляють круки над хрестами ...

Ведуча 1.

Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що з печалі сивіла,

Іменем сина, що батька не знав,

Іменем батька, що в січі упав

Я проклинаю війну жорстоку:

Вона відібрала в людства спокій!

Ведуча 2.

Іменем тих, хто над краєм безодні,

Іменем ще не народжених,

Сном немовлят не стривожених

Кличу з війною вийти на бій,

Мир відстояти землі голубій!

Ведуча 1. Звертаючись сьогодні до наших юнаків, майбутніх солдатів, мені хочеться сказати: хай береже вас Бог і будьте гідними захисниками нашої Вітчизни.

Ведуча 2. Майбутнє нашої держави − це майбутнє наших дітей. Тому ми маємо берегти заповіти предків, охороняти державність. Шановні гості та учні школи! У руках ви маєте кольорові папірці. Спробуймо, хоч і символічно, збудувати мур захисту нашої держави.

«Мур»: «Що я можу зробити для зміцнення держави?»

Ведуча 1.

Солдате, воїне вкраїнський!

Тримайся, рідний, сильний ти!

Бо ж дух у тебе український!

Бог допоможе з висоти!

Ведуча 2.

Тебе чекає рідна мати,

Жона, сестра, дочка і син!

Молімось! Хай минають вас гармати!

З тобою ми: ти не один!

Міністерство освіти і науки України

Гончарівська ЗОШ І − ІІІ ступенів

Сватівської районної ради

Луганської області

підготувала й провела

класний керівник 11-го класу П. В. Мокрушина;

Гончарівка

2015