Сценарій виховного заходу "Срібні ниточки між берегами"

Срібні ниточки між берегами

Учитель. Щорічно 1 жовтня з 1991 року відзначається Міжнародний день людей похилого віку.  У нашій країні це свято зветься Днем літньої людини. Це - свято чисте і світле, свято наших батьків, бабусь і дідусів, день, коли ми віддаємо їм свою любов, шану та вдячність.     Часто саме на плечі дідусів та бабусь лягає виховання онуків. Нерідко саме вони замінюють вам тата і маму. Адже ваші батьки на роботі, і у них часто просто не вистачає часу, щоб відповісти на всі ваші «чому?», щоб розповісти казочку, заспівати пісеньку, навчити вишивати чи майструвати. От і доводиться звертатися до бабусь та дідусів. А вони — все встигають, на всі запитання відповідають.                           Любі дідусі та бабусі, спасибі Вам за те, що допомагаєте виховувати своїх онуків, що берете на свої плечі багато наших, батьківських турбот. А зараз ваші внучата звертаються до вас.

Ведучий1. Кажуть, юність живе лиш майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить.
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить.

Ведучий2.Схилилась яблуня до тину,
Сповна віддавши урожай.
Не ображай стару людину,
Чи чуєш ти, не ображай.

Ведучий1. Цей день — не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими та милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, зв’язку та розуміння поколінь.

ІІ Вед: Поки ми молоді, старість вбачається нам такою далекою і навіть неможливою. Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але…

І Вед: Роки минають швидко і в якусь мить людина розуміє, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів.

ІІ Вед: Але ж душа не старіє і згадується, що так недавно ще ходили до школи, закохувалися, учились, мріяли, будували плани на майбутнє…

Ведучий 1.В цей осінньо зігрітий день і час хочеться сказати, поважаймо  дорогих нам рідних, будьмо чуйними у ставленні до них.  Поважаймо, шануймо, робімо добро !

Учень.                                                                                                                                                               Люди поважного віку, схиляюсь в пошані до вас,

За досвід, прожитії роки, які не спіткали ще нас.

Люди  поважного  віку - мудрості  стигла  пора,

Красивих спогадів без ліку, багаті добром ваші серця .

Учень.                                                                                                                                                                         Кажімо більше ніжних слів

 Знайомим, друзям і коханим.

 Нехай комусь тепліше стане

  Від зливи наших почуттів.

Учень.                                                                                                                                                                    Нехай тих слів солодкий мед

 Чиюсь загоїть рану:

Чи перший біль, чи то останній-

 Коли б то знати наперед!

Учень.                                                                                                                                                                 Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком.

 То не життя людське коротке-

Короткі в нас слова черстві.

 Кажімо більше ніжних слів.

Учень.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі.

Несімо правди непогасний стяг,

І кривда в нашу долю не поцілить.

Учень.

Є ще спасіння від недуг людських —

Джерела віднайдімо лиш цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них,

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Ведучий 1.Ви тільки вслухайтесь: «бабуся», «бабусенька», яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе і тепле слово.                                                                                                                                                              Ведучий 2.Бабуся — це найближча для кожного з нас людина‚ це мати нашої матері чи батька. Вона заслуговує на подвійну шану та низький уклін за недоспані ночі‚ натруджені руки‚ смуток у  очах.          Учень.                                                                                                                                                              Чому так багато навколо тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки в бабусі сонця й тепла!

Скільки в неї радості, щедрого добра!

Учень. 

Вже срібні роки заплітаються їй в коси‚

Вже діти дорослі, онуки ростуть,

А серце таке молоде ще і досі‚

І руки спочину ніяк не знайдуть.

Учень. 

Пахнуть руки її паляницями,

Кропом‚ стравами і пшеницею,

Пахнуть рученьки м’ятою-рутою,

Пахнуть хатою незабутою,

Пахнуть руки її огірочками,

Свіжо випраними сорочками.

Учень. 

Пахнуть рученьки ніжною ласкою‚

Онучаток маленьких колискою,

Непомічені, вкрай натруджені,

Невідзначені, хоч заслужені.

Учень. 

Бабко, бабусю мила моя,

Твій голосочок — як спів солов'я.

Бабусина ласка — це промінь весняний,

Ніжно нас пестить днями й ночами.

Бабуся — це сонце, бабуся — це мрія,

Бабуся для нас — найдорожча надія.

Пісня « Бабусенька»

Ведучий 1.Загляньмо в бабусині очі. Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові.

Ведучий 2. І хоча горе не обходило бабусиної хати‚ але особливим теплом світяться очі бабусі тоді‚ коли приїздять до неї онучата.

Учень. 

Бабусина доля — як ота тополя,

Що посеред степу в небо порина.

Вітер гне тополі‚ заметілі в полі.

Так біліє в бабці сивина.

Учень. 

Наткало їй горя  Як два Чорних моря —

То роки нужденні, То шляхи біди.

Тільки і світало, Як пшеницю жала‚

Та як повертались Доньки і сини.

Учень. 

А іще світало, Як защебетали            

У дворі онуки‚ Наче ластівки.

Бабусина доля — Як в степу тополя‚

А над нею небо‚ як віки.

Учень. 

Як зростем великі‚ то збудуєм хату‚

Всіх бабусь запросим у одну кімнату.

І для них‚ стареньких, там влаштуєм свято.

Учень. 

Запросим у гості соловейків з гаю‚

Нехай для стареньких красно заспівають,

Щоб бабусі знали‚ що онуків мають.

Учень. 

Внуки‚ як дубочки, внучки‚ як смерічки.

Ще заждіть, бабусі‚ зачекайте трішки‚

Виростуть на поміч онучки-потішки.

Учень.                                                                                                                                                                             Я щодня Пречистій молюся за тебе‚

Щиро прошу ласки у Бога із неба‚

Бо ще дуже довго бабусеньок треба.

Учитель.В одній із країн у минулому був звичай: коли людина старіла, її скидали у прірву, щоб не їла задарма харчів. Та один син надто любив батька, щоб це вчинити. Отож він поселив його на горищі, куди завжди приносив їжу. Та настав у цій країні неврожай. Голод панував серед людей. Бачить батько, що син чимось заклопотаний, чимось зажурений. От він і питає сина: "Що ж ти, любий сину, такий засмучений? Що трапилося в тебе? Ти увесь аж почорнів, напевно, від горя якогось?" Розповів тоді син про своє нещастя та про те, що нічим засіяти поля. А батько порадив: "Зніми снопи з хати, якими вона накрита, та й обмолоти ще раз. Зібраним зерном засій землю." Послухався син і зробив саме так, як велів батько. І вродило збіжжя у них так, як у нікого. Дійшли слухи і до царя про добрий урожай на полі того сина. Покликав він його до себе та питає: "Хто навчив тебе такої мудрості?" Нікуди було діватись тому чоловікові. Розповів цареві всю правду. З того часу старі батьки доживали зі своїми дітьми до старості у шані та повазі." Хочеться вірити, що ніхто з вас не забуде своїх батьків, бабусь, дідусів тоді, коли до них прийде старість.                                       Ведучий 1.Пам’ятайте, чим довше житимуть наші бабуся і дідусь, тим більше мудрості і душевної теплоти вкладуть вони у наше серце.

Ведучий 2. Дійсно, для онуків бабуся найкраща, тому що вона вміє все.

Учень.                                                                                                                                                                                Свою бабусю знаю

Я з давніх–давніх пір,

Її обличчя любе,

Її ласкавий зір.

Замислиться бабуся,

Зажуриться на мить,

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

Учень.                                                                                                                                                                               Та над усе найбільше

Сподобались мені

Її ласкаві руки,

Умілі та міцні.

Оцій руці хорошій

Робота не важка,

Бо в’яже, варить, пише

Бабусина рука.

Учень.                                                                                                                                                                          Буває, щось пошиє,

Ви скажете: «Краса!»

Вона робити вміє

Ну просто чудеса.

Учень.                                                                                                                                                                                               І я бабусі руки

Цілую залюбки,

Вони немов співають,

Розказують казки.

Я слухаю бабусю,

Я вся, мов уві сні,

Розумні, ніжні руки,

Умілі та міцні.

Учень.                                                                                                                                                                     Чи то хліба, чи води,                                                                                                                                             Чи сорочку, чи штанята,--                                                                                                                                     Все до бабці, не до тата!                                                                                                                                    Там безпечно від біди.                                                                                                                                             І щасливий той живе.                                                                                                                                             В кого бабця люба є.                                                                                                                                               Той біди вже не зазнає,                                                                                                                                           Бо бабусенька скрізь дбає.                                                                                                                                                                 

Ведучий 1. Бабусю не можна уявити без казки. Як часто вечорами вона своїм онучаткам читає казки, співає пісні. Недаремно про бабусь народ говорить :

- Бабусине слівце – плідне зеренце.

-Там бабусині руки, де онуки.

-Поки є бабуся, я нічого не боюся.

Ведучий 2. Бабусь ми дуже любимо і їм палкий привіт шлемо,Та й не тільки їм одним, а й дідусенькам своїм.  Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини!

Учень.                                                                                                                                                             Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

Учень.                                                                                                                                                                 Ти хороший і ласкавий,

Ти привітний, добрий, славний.

Будь здоровий, не хворій

Мій дідусю дорогий!

Учень.                                                                                                                                                              Ти вчиш нас, як на світі жить,

Як одне одного любить.

І твій розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

Пісня «Дідусь мій і бабуся.»

Ведуча1. Мабуть, у кожній родині люблять жартувати. Якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жарт, вона обов’язково посміхнеться. Тож і ми трішки пожартуємо.

Смішинка

• Дідусю, купи мені барабан!
• Куди тобі барабана?! Від тебе і так багато галасу!
• Але я обіцяю, що гратиму, коли ти спатимеш.

Смішинка

-Не брудни скатертинку, Івасю.

-Чому ?

-Бабуся прала її, прасувала.

-Ну і що.

-Треба поважати чужу працю.

-Але ж бабуся не чужа.

Смішинка

--У вас зуби є, дідусю? – онучок питає.                                                                                                                                                       Дід журливо посміхнувся:                                                                                                                                     --Вже давно немає.                                                                                                                                                    Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:                                                                                                      --Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Смішинка                                                                                                                                                      Помагала я бабусі –               

Поливала квіти,

Довелося потім їй

Всю підлогу мити.

Смішинка                                                                                                                                                                              Я своїй бабусі милій

Завжди помагаю,

Усі чашки перебила,

Миски починаю.

Сценка «Бабусі та онуки»

1 - Здрастуй, голубонько моя! Гуляти не підеш?
2 - Та що ти, я ще не зробила уроки.
1 - Які уроки? Ти що, в дитинство впала? Ти ж сто років як школу закінчила!
2 - Да - а? А онуки? Зараз дуже модно робити уроки за внучат.
1 - Так, я все життя за онуків уроки роблю.
2 - Правда? Це ти їх так балуєш?
1 - Я не балую! Я з ними дуже суворо. Ось зроблю уроки, а начисто вони у мене завжди самі переписують.
2 - О, дійсно строго.

Про Петю, бабусю та інтернет

З ранку старшокласник Петя Вже блукає інтернеті. На курорті мама з татом, За онуком приглядати Ще учора прибула Бабця здалеку, з села. Вранці Петю пригостила, Посуд гарно перемила, І хотіла ще, як слід, Борщ зварити на обід. Але що ж його робити? Треба дещо докупити… – Збігай, Петрику, благаю. Я ж нічого тут не знаю! Відповів бабусі Петя: – Не турбуй мене дарма, Бо коли я в інтернеті, Хоч я й тут, мене нема! – Що ж воно така за штука? – Запитала бабця внука. – Ти, бабусю, темнота… Інтернет, це – красота! Бо, якщо він є у тебе, То й борщу варить не треба. Бабця трішки засмутилась: «Бач, які тепер діла!» На портрет перехрестилась, Відпочити прилягла. А годині десь о третій Захотілось їсти Петі. Він бабусю став будити: – Думаєш мене кормити? А бабуся здивувалась, І зпросонку аж злякалась: – Ти ж сказав, що в тім «тернеті» Є готове чисто все. Думала, що звідти, Петю, Хтось і їсти принесе!

Смішинка                                                                                                                                                                             У гості внук приїхав до бабусі,
Хвалився, що зробив дві дірки в вусі.
У дивину їй внукові причуди:
- А що, тепер на вухо ліпше чути?

Ведуча2. А зараз проведемо інтерв’ю з нашими дідусями і бабусями.                                                              Інтерв'ю з бабусями
- Яка найщасливіша хвилина в вашому житті?
- Кажуть, що кожен повинен знайти своє місце в житті. Чи вдалося вам його знайти? Ким ви стали в житті?
- Ким ви мріяли стати в юності? Здійснилася Ваша мрія?
- Чи доводилося вам про що-небудь пошкодувати в житті? Про що?
- Чим ви любите займатися у вільний час?
- Відчуваєте ви себе бабусею?
- Як звали вашу першу вчительку?
- Коли і де ви пішли в 1-й клас?
- Який вірш зі шкільної програми ви пам'ятаєте?
- Яку подію із шкільного дитинства ви найбільше запам'ятали?
- Про що ви мріяли в дитинстві?
- Ваша улюблена передача по телебаченню.
- Ваше улюблене заняття.
- Чим вас радує ваш онук (онучка)?
- Чим вас засмучує ваш онук (онучка)?
- Чи любите ви пекти пироги? Які саме?
- Який предмет любить ваш онук (онучка)?
- Яку страву не любить ваш онук (онучка)?

Учитель. Наша народна мораль різко засуджує таких пустоцвітів, що цураються батьків, ще великий Кобзар писав:
«...Хто матір забуває, Того Бог карає,».
Хоча існує легенда.
У давні часи в одній країні немічних старців заводили у неприступні гори і залишали там самотніми на смерть. Якось один молодий чоловік завіз туди свого старого батька. Коли син шукав для нього місця на скелях, батько промовив:
- Заведи мене трохи вище.
- Чому? - спитав син.
- Бо тут я залишив свого батька. Не хочу померти в тому самому місці.
Син зрозумів, що за якихось тридцять літ із ним станеться те саме.
Він обіпер батька на своє міцне плече і повів додому.
Ця легенда наводить нас на думку: як ми поводимося зі своїми батьками, так наші діти поводитимуться з нами, адже ми є прикладом для них.
Учень. 

Ми готували вам сюрприз

Старанно і завзято.

Спасибі вам, що ви прийшли

На це родинне свято.

Учень. 

Богородице-Мати! Пречистая Діво!

Тобі дяку складати Я беруся несміло.

Я молюся до тебе  За татуся і неньку‚

Зачинательку роду‚ За бабусю рідненьку.

Учень. 

Даруй‚ Матінко Божа‚ Їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа Додає їй хай сили!

Хай ніколи бабуся Наша горя не знає‚

Поможи їй‚ молюся‚ Преподобна, благаю!

Любов наша до неї Завжди світла й чиста.

Молю серцем‚ душею‚ Будь же з нею‚ Пречиста!

Учень. 

Хай бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були ви щасливі і здорові

На многії і многії літа

Учитель. Ось і підійшло до кінця наше свято. Діти, коли зостанетеся ви наодинці зі своїми бабусями і дідусями, притуліться до них міцно і візьміть в свої рученята їхні шорсткі долоні, натруджені мозолями, і притисніть до себе. Бо прийде час, коли захочеться відчути їх біля себе, вилізти до них на коліна, попросити виба­чення за щось погане, зроблене чи сказане. Хотілося б з вами зустрічатися ось так частіше і частіше, бачити ваші посмішки та радісні обличчя, дай Бог, щоб у вашому житті не було місця для смутку, а було б тільки для радості. Від щирого серця бажаємо вам здоров'я і довгих років життя. Нехай діти завжди будуть для вас гордістю, а онуки - радістю.

 

 

 

 

Яка найщасливіша хвилина в Вашому житті?
Ким Ви мріяли стати в юності? Здійснилася Ваша мрія?
Чи доводилося Вам про що-небудь пошкодувати в житті? Про що?
Чим Ви любите займатися у вільний час?
Відчуваєте Ви себе бабусею?
Як звали Вашу першу вчительку?
Коли і де Ви пішли в 1-й клас?
Який вірш зі шкільної програми Ви пам'ятаєте?
Яку подію із шкільного дитинства Ви найбільше запам'ятали?
Про що Ви мріяли в дитинстві?
Ваша улюблена передача по телебаченню.
Ваше улюблене заняття.
Чим Вас радує ваш онук (онучка)?
Чим Вас засмучує ваш онук (онучка)?
Чи любите Ви пекти пироги? Які саме?

Який предмет любить ваш онук (онучка)?
Яку страву не любить ваш онук (онучка)?

Кажуть, що кожен повинен знайти своє місце в житті. Чи вдалося Вам його знайти? Ким Ви стали в  житті?