Свято Миколая навіює теплі спогади дитинства кожній людині. У сценарії виховного заходу переплітаються події тих давніх часів, коли жив сам святий Миколай, із сьогоденням, бо ж Миколай впершу чергу творив добро, був люблячим та милосердним, і став хорошим прикладом для багатьох поколінь. Виховний захід спрямований формувати моральні цінності учнів...
Шановні колеги, відео виховної роботи можете переглянути на моєму YouTube-каналі: https://www.youtube.com/channel/UCDJCs4NExnzYkndexVujpDA, чекайте оновлень =)))
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України РідківськаЗОШ І-ІІІ ступенів
Виховний захід 5-Б клас
Класний керівник:
Кіронда Галина Сільвестрівна
Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,
Роздавав дарунки дітям той багатий одинак.
Бідним дітям у потребі дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,
Особливої пошани він у Бога заслужив.
Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.
І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!
Легенда від батьків про святого Миколая
Нічого не бракувало малому Миколі - ні гарної одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, бо рано вмерли тато й мама. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Часто виходив він на вулицю зі свого гарного будиночка і грався з дітьми. Це були діти вбогих батьків і жили в темних, глиняних хатах, спали на долівці і нерідко йшли голодні спати. Часто траплялось, що їх батько не заробив навіть на шматок хліба для них. Жалів їх Микола і не знав, як їм допомогти.
Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати і писати. Одного разу читав він разом із учителем Святе Письмо. "Коли ти робиш добро, то нехай твоє правиця не відає, що робить лівиця..."
Микола замислився.
Як це розуміти? - спитав учителя.
Коли робиш добре іншому, то не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.
Була пізня осінь. Микола знав, що багато діток його околиці сидять у голоді й холоді. Он родина старого Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся нема постільців, а сьогодні вранці він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі ломаччя, бо не було чим затопити в печі.
Ввечері Микола тихесенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбинку муки, налляв пляшечку олії, набрав повні кишені яблук та сухих слив, у дров'янику набрав кілька товстих полін, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові постільці. Все це склав у велику торбу і сховав під своє ліжко.
Коли прийшла йому пора йти спати, він попрощався зі своєю старою нянею Аникією та вдав, що засинає. Перехрестила Аникія Миколу, причинила двері та й пішла у свою кімнату. Тихесенько, як мишка, вислизнув Микола з ліжка. Накинув на себе кирею, взяв торбу з харчами і підійшов до хатини старого Олександра.
Пробрався до порога, положив торбинку та й побіг назад. Ніхто не побачив, як Микола повернувся. Всі спали. Вранці старий Олександр знайшов торбу коло свого порога і не міг натішитись дарунками. Хто це міг зробити і кому дякувати, не знав.
З того часу Микола часто робив такі дарунки бідним у своїй околиці. Люди молили Бога за невідомого, що допомагає їм, а ніхто не догадувався, що то був Микола. Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одежа та паливо з комор і стали пильнувати Миколиного добра.
Одного разу, коли Микола тільки навантажив торбу та вийшов зі свого подвір'я, старий слуга наздогнав його, бо думав, що то злодій. І так стало відомо, що вже кілька місяців хтось дає бідним дарунки.
Минули роки, виріс Микола, вивчився і не хотів зберігати свого майна. Віддав усе бідним людям, сам став священиком і скрізь чинив тільки добро. За це Господь дав йому силу творити ще більше і більше добра. Він лікував хворих, допомагав в'язням. Всі знали і любили Миколу, а коли він вмер, то причислили його до святих. З того часу всі згадують святого Миколу, свято його відносять до зимового місяця грудня та в честь його в цей день роблять дарунки і то роблять їх так, як колись Микола складав дарунки бідному Олександрові. Дивиться з неба святий Микола на людей і серце його радіє, як і тоді, коли він ще жив на землі. Коли хтось хоче дістати подаруночок і своєю поведінкою заслужив на це, то може помолитись до святого Миколи, а він напевно послухає і передасть це прохання батькам чи друзям того, хто просить. А вони це, звичайно, виконають, але так, як і святий Микола, - покладуть даруночок, щоб ніхто не бачив. А десь далеко в небі у ту ніч ви почуєте срібні дзвіночки: на санчатах їде святий Микола і заглядає в кожне віконечко, чи не забули дати подарунки всім його любим діточкам! А як забули, то нагадує їхнім батькам. Але ніхто, ніхто не повинен бачити, як ці дарунки готуються, їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті - це робити добро.
Ми пошлемо листочок до раю:
„Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! - Вас прохають і хлопці й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,
До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.
Ми складаєм долоні маленькі У молитві до Божої Неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба - А Антипка нам зовсім не треба!”
Гей, напишем листочка до раю:
„Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!”
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.
(Сценка про братика та сестричку)
Дівчатка-зірочки (танець)
Зірочки ми променисті Ніжні-ніжні, чисті-чисті,
Ясним золотом ми сяєм і святому Миколаю Путь на землю осяваєм.
Він в санчатах до зірок роз’їжджає,
Всім даруночки дає і таке питає:
Чи вмієте молитися? Чи не любите сваритися?
Чи слухняні ви в батьків? Чи не маєте гріхів?
Любий Отче Миколаю,
Ти усе про мене знаєш.
З висоти небес спустися,
Серця лагідно торкнися,
Освяти його Любов’ю,
Подаруй душі здоров’я.
Буду чемна і слухняна,
Все робитиму старанно.
Хочу, Отче, як і Ти,
Мир і Радість всім нести.
Мій Святенький Миколаю,
Приходи скоріш, благаю.
Я до тебе помолюся І тихенько пригорнуся.
Щастя дай моїй родині І коханій Україні.
Протягом багатьох століть з уст в уста переказується історія про подорож отця Миколая до Палестини — землі, де народився Ісус Христос.
Шлях туди далекий і нелегкий, багато днів потрібно було плисти кораблем. Якось отець Миколай сказав своїм супутникам, що скоро почнеться велика буря. Але /ніхто йому не повірив, бо стояла чудова тиха погода. Однак не минуло й години, як небо вкрилося чорними хмарами і подув сильний вітер.
Мандрівники страшенно перелякалися. Отець Миколай сказав, щоб не падали у відчай і надіялись на Божу допомогу, а сам почав молитися. Несподівано море заспокоїлося і настала велика тиша.
Люди раділи і дякували Богові та святому Миколаєві за чудесний порятунок. Ніхто не міг зрозуміти, як Миколаєві вдалося передбачити бурю, а ще більше, як він зміг її утихомирити.
З того часу всі подорожуючі просять благословення у святого Миколая. Тож і Ви, коли вирушатимете у мандрівку, не забудьте взяти зі собою маленьку іконку святого Чудотворця і попросити його про опіку. Нехай святий Миколай випросить у Господа щасливої дороги.
Накінець-то,діти милі, Ви діждались тої хвилі, що з небесного престолу Зійде пресвятий Микола.
Темна нічка за шибками, Сніг біленький мерехтить,
Небеса блистять зірками, Десь дзвіночок гомонить. Миколай вже поспішає, А з ним - ангели малі,
В кожну хату він загляне, Бо дарунків хочуть всі.
Ангелики (танець)
Ангел:
Де з молока тече дорога, де безліч зір, де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу несу у вашу я оселю.
Ангел:
Ще хвилька, діти, і між вами тут стане Миколай святий.
Він із щирим серцем і дарами опиниться у залі цій.
Ангел:
Дивіться мерщій на сріблясті кущі,
Що там світиться, горить, наче зірка миготить?
Посланець:
Я посланець від святого Миколи,
І знов завітав до вашої школи.
Нині свято в вашім домі і я вас вітаю,
Гараздів, здоров’я і доброї долі щиро вам бажаю.
Саме сьогодні рік минув, як у школі цій я був.
Дарунки дітям роздавав, до праці всіх вас закликав. Наказував вам чесно жити, від зла тікати, а добро творити. Ангел:
Може б ми тут відпочили і дарунки розділили?
Посланець:
Добре, відпочинем, бо стомився я з дороги, трохи важко й болять ноги.
Ангел:
А може діти нас тут не чекали?
Мабуть і молитись уже перестали?
(Молитва до Святителя Миколая (Кашул Микола))
(чути молитву:)
Боже, Господе, Ісусе на колінцях я молюся.
Всі гріхи мені прости І від лиха захисти.
Просвіти моє серденько,
Щоби вчились ми гарненько,
Щоб у школі і у дома Не робили зла нікому,
Щоби тата шанували,
Щоб матусі помогали!
Щоб жили ми всі здорові Завжди в мирі і любові!
Святий отче, Миколаю,
Щиро ми тебе благаєм
Сповни нині наші просьби, що на думці ми їх маєм. Звели дітям дарунки подати,
З надією будем тебе ми чекати.
Ангел:
О ні! Я чув їх молитву щиру!
Ми принесли дарунків силу!
Посланець:
Я дарунки оті просто так не даю.
За всі гарні справи я торбину свою Розв’яжу для дітей, що достойні наград,
Котрі мають повагу і до буднів, і свят.
Котрі бога шанують в юнім серці завжди,
Він спасе від невдач, відверне від біди.
Ану, дітки, тут при мамі скажіть,
А чи були ви слухняні? (ТАК)
А в школі добре вчилися?
Легенда про Касьяна та Миколая
4. Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає. Не те, що Касьян — за панича убрався й до Бога пішов жалітися на людей: “Вони, — каже, — Миколу шанують, почитають, на його ім’я церкви будують, а мене не згадують!”
Бог вислухав Касьяна та й каже до янголів: “Покличте мені святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!”
За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою. —Нема його, — кажуть янголи, — на землі людей від пожежі рятує!
Втретє посилає Бог янголів за святим Миколою.
Аж за четвертим разом з’явився святий Микола перед Богом: у старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи в болоті та й руки в грязюці.
Є багато народних легенд про святого Миколу-Чудотворця. А в західних землях України дітям у цей день роздають подарунки. Діти вранці встають і дивляться, що поклали батьки під подушку. Це від Святого Миколая.
* Словник. Касьян (Касіян) — його День припадає на 29 лютого, тобто один раз на чотири роки.
Пісня «Ой хто, хто, Миколая любить?»
Чи то пір’я з подушок, чи то з цукру порошок, Так паде, паде згори на поля і на хати?
Ні! Це Миколай святий сипле з неба для дітей Свій білесенький сніжок!
За сніжком летять білі крила ангелят,
А за ними - саночки,
А на них - самі мішки,
А в мішках м’яких, як сніг,
Для дітей чемненьких всіх Найгарніші забавки!
О, Боже, ти моя надія,
Маленьке серце зогріва.
Даєш мені добро і силу,
Охороняєш ти від зла.
Сині дзвіночки молитву дзвонять,
Зложім в молитві щирі долоні.
Ніч проминула і сонце світить,
Вислухай, Боже, що просять діти.
Боже великий, творче всесвіту,
На нашу рідну землю споглянь.
Ми будем вірні твоєму завіту,
Вислухай нині наших благань.
Щоб ми, малі, в добрі зростали,
Не знали голоду й війни.
Незгасну віру в тебе мали, мій милий Боже, навіки.
Є на світі свят багато Урочистих, визначних,
Але Миколая свято Найприємніше із них.
Миколай святий — не казка,
Це не Дід Мороз, о ні.
Миколайчику, будь ласка,
Ти приходь до мене в сні.
Під подушку я загляну,
Рано-вранці посміхнусь.
Подаруночки дістану,
Миколаю поклонюсь.
Подаруночки — це свято,
Та я молю не про те,
Бережи матусю й татка,
І хай рідний край цвіте.
Люблять діти Миколая,
Шану кожен віддає.
Хто в мольбах його благає,
Всім він поміч подає.
Через нього Божа ласка З неба сходить до людей.
Миколайчику, будь ласка,
Завітай до всіх дітей.
Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.
Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.
Це малий Тарасик. Матері він не пам'ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму— робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:
Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері — це єдине, чим важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов'ю батьківською.
Тож ми вдячні всім-всім своїм батькам за те, що вони щоденно обдаровують нас своєю батьківською любов’ю та турботою. І зараз, ця пісня саме для вас. (пісня «Мама»)
Свято Миколая вже прийшло до нас,
Здійснились всі мрії, Миколай був в нас.
Здійснились бажання всієї дітвори,
Він приніс всім дітям дарунки свої.
Любий Миколаю, прощення прийми,
Будемо слухняні, будем чемні ми.
Будем пам’ятати заповіді всі,
Хочемо ми жити в щасті і добрі.
За птахів, що літають у синьому небі,
За рибок, що плавають у глибині.
Дякуєм, Боже, Тобі !
За сонце, що гріє промінням світ.
За місяць і зорі, що світять уночі.
Дякуєм, Боже, Тобі !
За сніг і лід, що взимі на землі,
За квіти, що всюди цвітуть навесні.
Дякуєм, Боже, Тобі !
За звірів, більших від від нас усіх,
і за маленьких, що ледве бачимо їх.
Дякуєм, Боже, Тобі !
За тата і маму, братів і сестер,
За тебе й за мене, за дар всіх людей.
Дякуєм, Боже, Тобі !
2-й ангел: Вітаю вас, милі люди,
При вашій родині.
Нехай добро з вами буде,
І щастя віднині.
Нехай смуток ваш і горе Спливуть за водою,
І утопить їх хай море Зі слізьми й бідою.
Будьте ж, діти, завжди чемні,
Помагайте тим, хто темний,
Тим, хто впав, подайте руку,
Не вважайте то за муку.
Любіть маму, любіть тата,
Діда, бабцю, сестру, брата І любіть свій рідний край - Вас полюбить Миколай.
Подарунки приготує,
Всіх вас ними почастує.
Треба лиш не забувать - Бога й рід свій шанувать
Посланець:
Мир несу я вам в оселі,
Щирість, правду, згоду,
Щоб завжди були веселі Діти в вашім роді.
Щоб серця в вас не черствіли,
Не були байдужі,
Щоб ви інших розуміли В голоді і стужі.
Щоби неправда в домі вашім
І не ночувала,
Щоб лиш правда в серці вашім Завжди панувала.
Всі прохання ваші, діти, передам святому, Щастя, радості бажаю вашому я дому.
От настав прощатись час, Залишаю вже я вас.
Будьте добрі й завжди щирі, Живіть в злагоді і мирі.
Мамі й татку помагайте, Менших себе не чіпайте. Вчителям у поміч будьте, Миколая не забудьте.