Сценарій виховного заходу "Свято Миколая"

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України РідківськаЗОШ І-ІІІ ступенів

 

Свято Миколая

Виховний захід 5-Б клас

Класний керівник:

Кіронда Галина Сільвестрівна

Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.

Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?

Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,

Роздавав дарунки дітям той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.

Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,

Особливої пошани він у Бога заслужив.

Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»

• Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти,

Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.

І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:

Миколай мандрує світом — подарунки роздає.

Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —

Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!

Легенда від батьків про святого Миколая

Нічого не бракувало малому Миколі - ні гарної одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, бо рано вмерли тато й мама. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Часто виходив він на вулицю зі свого гарного будиночка і грався з дітьми. Це були діти вбогих батьків і жили в темних, глиняних хатах, спали на долівці і нерідко йшли голодні спати. Часто траплялось, що їх батько не заробив навіть на шматок хліба для них. Жалів їх Микола і не знав, як їм допомогти.

Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати і писати. Одного разу читав він разом із учителем Святе Письмо. "Коли ти робиш добро, то нехай твоє правиця не відає, що робить лівиця..."

Микола замислився.

Як це розуміти? - спитав учителя.

Коли робиш добре іншому, то не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

Була пізня осінь. Микола знав, що багато діток його околиці сидять у голоді й холоді. Он родина старого Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся нема постільців, а сьогодні вранці він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі ломаччя, бо не було чим затопити в печі.

Ввечері Микола тихесенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбинку муки, налляв пляшечку олії, набрав повні кишені яблук та сухих слив, у дров'янику набрав кілька товстих полін, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові постільці. Все це склав у велику торбу і сховав під своє ліжко.

Коли прийшла йому пора йти спати, він попрощався зі своєю старою нянею Аникією та вдав, що засинає. Перехрестила Аникія Миколу, причинила двері та й пішла у свою кімнату. Тихесенько, як мишка, вислизнув Микола з ліжка. Накинув на себе кирею, взяв торбу з харчами і підійшов до хатини старого Олександра.

Пробрався до порога, положив торбинку та й побіг назад. Ніхто не побачив, як Микола повернувся. Всі спали. Вранці старий Олександр знайшов торбу коло свого порога і не міг натішитись дарунками. Хто це міг зробити і кому дякувати, не знав.

З того часу Микола часто робив такі дарунки бідним у своїй околиці. Люди молили Бога за невідомого, що допомагає їм, а ніхто не догадувався, що то був Микола. Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одежа та паливо з комор і стали пильнувати Миколиного добра.

Одного разу, коли Микола тільки навантажив торбу та вийшов зі свого подвір'я, старий слуга наздогнав його, бо думав, що то злодій. І так стало відомо, що вже кілька місяців хтось дає бідним дарунки.

Минули роки, виріс Микола, вивчився і не хотів зберігати свого майна. Віддав усе бідним людям, сам став священиком і скрізь чинив тільки добро. За це Господь дав йому силу творити ще більше і більше добра. Він лікував хворих, допомагав в'язням. Всі знали і любили Миколу, а коли він вмер, то причислили його до святих. З того часу всі згадують святого Миколу, свято його відносять до зимового місяця грудня та в честь його в цей день роблять дарунки і то роблять їх так, як колись Микола складав дарунки бідному Олександрові. Дивиться з неба святий Микола на людей і серце його радіє, як і тоді, коли він ще жив на землі. Коли хтось хоче дістати подаруночок і своєю поведінкою заслужив на це, то може помолитись до святого Миколи, а він напевно послухає і передасть це прохання батькам чи друзям того, хто просить. А вони це, звичайно, виконають, але так, як і святий Микола, - покладуть даруночок, щоб ніхто не бачив. А десь далеко в небі у ту ніч ви почуєте срібні дзвіночки: на санчатах їде святий Микола і заглядає в кожне віконечко, чи не забули дати подарунки всім його любим діточкам! А як забули, то нагадує їхнім батькам. Але ніхто, ніхто не повинен бачити, як ці дарунки готуються, їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті - це робити добро.

Ми пошлемо листочок до раю:

„Не забудь нас, Святий Миколаю!

Не забудьте про нас, янголятка! - Вас прохають і хлопці й дівчатка.

Завжди ми були чемні та милі,

До садочка охоче ходили,

Шанували матусю і тата,

Любили сестричку і брата.

Ми складаєм долоні маленькі У молитві до Божої Неньки,

Тож гостей ми чекаємо з неба - А Антипка нам зовсім не треба!”

Гей, напишем листочка до раю:

„Ми чекаєм, Святий Миколаю!

Ми чекаємо вас, янголятка!”

А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

(Сценка про братика та сестричку)

Дівчатка-зірочки (танець)

Зірочки ми променисті Ніжні-ніжні, чисті-чисті,

Ясним золотом ми сяєм і святому Миколаю Путь на землю осяваєм.

Він в санчатах до зірок роз’їжджає,

Всім даруночки дає і таке питає:

Чи вмієте молитися? Чи не любите сваритися?

Чи слухняні ви в батьків? Чи не маєте гріхів?

Любий Отче Миколаю,

Ти усе про мене знаєш.

З висоти небес спустися,

Серця лагідно торкнися,

Освяти його Любов’ю,

Подаруй душі здоров’я.

Буду чемна і слухняна,

Все робитиму старанно.

Хочу, Отче, як і Ти,

Мир і Радість всім нести.

Мій Святенький Миколаю,

Приходи скоріш, благаю.

Я до тебе помолюся І тихенько пригорнуся.

Щастя дай моїй родині І коханій Україні.

Легенда про подорожуючих.

Протягом багатьох століть з уст в уста переказується історія про подорож отця Миколая до Палестини — землі, де народився Ісус Христос.

Шлях туди далекий і нелегкий, багато днів потрібно було плисти кораблем. Якось отець Миколай сказав своїм супутникам, що скоро почнеться велика буря. Але /ніхто йому не повірив, бо стояла чудова тиха погода. Однак не минуло й години, як небо вкрилося чорними хмарами і подув сильний вітер.

Мандрівники страшенно перелякалися. Отець Миколай сказав, щоб не падали у відчай і надіялись на Божу допомогу, а сам почав молитися. Несподівано море заспокоїлося і настала велика тиша.

Люди раділи і дякували Богові та святому Миколаєві за чудесний порятунок. Ніхто не міг зрозуміти, як Миколаєві вдалося передбачити бурю, а ще більше, як він зміг її утихомирити.

З того часу всі подорожуючі просять благословення у святого Миколая. Тож і Ви, коли вирушатимете у мандрівку, не забудьте взяти зі собою маленьку іконку святого Чудотворця і попросити його про опіку. Нехай святий Миколай випросить у Господа щасливої дороги.

Накінець-то,діти милі, Ви діждались тої хвилі, що з небесного престолу Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками, Сніг біленький мерехтить,

Небеса блистять зірками, Десь дзвіночок гомонить. Миколай вже поспішає, А з ним - ангели малі,

В кожну хату він загляне, Бо дарунків хочуть всі.

Ангелики (танець)

Ангел:

Де з молока тече дорога, де безліч зір, де царство Бога,

Я звідти йду і вість веселу несу у вашу я оселю.

Ангел:

Ще хвилька, діти, і між вами тут стане Миколай святий.

Він із щирим серцем і дарами опиниться у залі цій.

Ангел:

Дивіться мерщій на сріблясті кущі,

Що там світиться, горить, наче зірка миготить?

Посланець:

Я посланець від святого Миколи,

І знов завітав до вашої школи.

Нині свято в вашім домі і я вас вітаю,

Гараздів, здоров’я і доброї долі щиро вам бажаю.

Саме сьогодні рік минув, як у школі цій я був.

Дарунки дітям роздавав, до праці всіх вас закликав. Наказував вам чесно жити, від зла тікати, а добро творити. Ангел:

Може б ми тут відпочили і дарунки розділили?

Посланець:

Добре, відпочинем, бо стомився я з дороги, трохи важко й болять ноги.

Ангел:

А може діти нас тут не чекали?

Мабуть і молитись уже перестали?

(Молитва до Святителя Миколая (Кашул Микола))

(чути молитву:)

Боже, Господе, Ісусе на колінцях я молюся.

Всі гріхи мені прости І від лиха захисти.

Просвіти моє серденько,

Щоби вчились ми гарненько,

Щоб у школі і у дома Не робили зла нікому,

Щоби тата шанували,

Щоб матусі помогали!

Щоб жили ми всі здорові Завжди в мирі і любові!

Святий отче, Миколаю,

Щиро ми тебе благаєм

Сповни нині наші просьби, що на думці ми їх маєм. Звели дітям дарунки подати,

З надією будем тебе ми чекати.

Ангел:

О ні! Я чув їх молитву щиру!

Ми принесли дарунків силу!

Посланець:

Я дарунки оті просто так не даю.

За всі гарні справи я торбину свою Розв’яжу для дітей, що достойні наград,

Котрі мають повагу і до буднів, і свят.

Котрі бога шанують в юнім серці завжди,

Він спасе від невдач, відверне від біди.

Ану, дітки, тут при мамі скажіть,

А чи були ви слухняні? (ТАК)

А в школі добре вчилися?

Легенда про Касьяна та Миколая

4. Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає. Не те, що Касьян — за панича убрався й до Бога пішов жалітися на людей: “Вони, — каже, — Миколу шанують, почитають, на його ім’я церкви будують, а мене не згадують!”

Бог вислухав Касьяна та й каже до янголів: “Покличте мені святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!”

• Нема його на небі! — кажуть янголи.
• А де ж він?
• Пішов на Чорне море людей рятувати!
• Почекай, — каже Бог до Касьяна, — Микола прийде, тоді поговоримо!

За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою. —Нема його, — кажуть янголи, — на землі людей від пожежі рятує!

Втретє посилає Бог янголів за святим Миколою.

• Нема його, — кажуть янголи, — він кайдани розбиває, козаків із турецької неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з’явився святий Микола перед Богом: у старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи в болоті та й руки в грязюці.

• Де ти був? — питає Бог, а святий Микола йому відповідає:
• Помагав мужикові віз із багна витягувати!
• Ось бач, — каже Бог до Касьяна, — за що його люди шанують? Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся й тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене!.. Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати”.

Є багато народних легенд про святого Миколу-Чудотворця. А в західних землях України дітям у цей день роздають подарунки. Діти вранці встають і дивляться, що поклали батьки під подушку. Це від Святого Миколая.

* Словник. Касьян (Касіян) — його День припадає на 29 лютого, тобто один раз на чотири роки.

Пісня «Ой хто, хто, Миколая любить?»

Чи то пір’я з подушок, чи то з цукру порошок, Так паде, паде згори на поля і на хати?

Ні! Це Миколай святий сипле з неба для дітей Свій білесенький сніжок!

За сніжком летять білі крила ангелят,

А за ними - саночки,

А на них - самі мішки,

А в мішках м’яких, як сніг,

Для дітей чемненьких всіх Найгарніші забавки!

О, Боже, ти моя надія,

Маленьке серце зогріва.

Даєш мені добро і силу,

Охороняєш ти від зла.

Сині дзвіночки молитву дзвонять,

Зложім в молитві щирі долоні.

Ніч проминула і сонце світить,

Вислухай, Боже, що просять діти.

Боже великий, творче всесвіту,

На нашу рідну землю споглянь.

Ми будем вірні твоєму завіту,

Вислухай нині наших благань.

Щоб ми, малі, в добрі зростали,

Не знали голоду й війни.

Незгасну віру в тебе мали, мій милий Боже, навіки.

Є на світі свят багато Урочистих, визначних,

Але Миколая свято Найприємніше із них.

Миколай святий — не казка,

Це не Дід Мороз, о ні.

Миколайчику, будь ласка,

Ти приходь до мене в сні.

Під подушку я загляну,

Рано-вранці посміхнусь.

Подаруночки дістану,

Миколаю поклонюсь.

Подаруночки — це свято,

Та я молю не про те,

Бережи матусю й татка,

І хай рідний край цвіте.

Люблять діти Миколая,

Шану кожен віддає.

Хто в мольбах його благає,

Всім він поміч подає.

Через нього Божа ласка З неба сходить до людей.

Миколайчику, будь ласка,

Завітай до всіх дітей.

Народна легенда

Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.

Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.

Це малий Тарасик. Матері він не пам'ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму— робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.

Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.

• Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? — питає Миколай.
• Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села. Усміхнувся Святий Миколай і знов питає:
• Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
• Ні...
• Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
• Ні...
• А може, ти хочеш грошей багато?
• Теж ні.
• Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.

На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:

• Я хотів, Святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.

Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері — це єдине, чим важко обдарувати сиротину.

Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов'ю батьківською.

Тож ми вдячні всім-всім своїм батькам за те, що вони щоденно обдаровують нас своєю батьківською любов’ю та турботою. І зараз, ця пісня саме для вас. (пісня «Мама»)

Свято Миколая вже прийшло до нас,

Здійснились всі мрії, Миколай був в нас.

Здійснились бажання всієї дітвори,

Він приніс всім дітям дарунки свої.

Любий Миколаю, прощення прийми,

Будемо слухняні, будем чемні ми.

Будем пам’ятати заповіді всі,

Хочемо ми жити в щасті і добрі.

За птахів, що літають у синьому небі,

За рибок, що плавають у глибині.

Дякуєм, Боже, Тобі !

За сонце, що гріє промінням світ.

За місяць і зорі, що світять уночі.

Дякуєм, Боже, Тобі !

За сніг і лід, що взимі на землі,

За квіти, що всюди цвітуть навесні.

Дякуєм, Боже, Тобі !

За звірів, більших від від нас усіх,

і за маленьких, що ледве бачимо їх.

Дякуєм, Боже, Тобі !

За тата і маму, братів і сестер,

За тебе й за мене, за дар всіх людей.

Дякуєм, Боже, Тобі !

2-й ангел: Вітаю вас, милі люди,

При вашій родині.

Нехай добро з вами буде,

І щастя віднині.

Нехай смуток ваш і горе Спливуть за водою,

І утопить їх хай море Зі слізьми й бідою.

Будьте ж, діти, завжди чемні,

Помагайте тим, хто темний,

Тим, хто впав, подайте руку,

Не вважайте то за муку.

Любіть маму, любіть тата,

Діда, бабцю, сестру, брата І любіть свій рідний край - Вас полюбить Миколай.

Подарунки приготує,

Всіх вас ними почастує.

Треба лиш не забувать - Бога й рід свій шанувать

Посланець:

Мир несу я вам в оселі,

Щирість, правду, згоду,

Щоб завжди були веселі Діти в вашім роді.

Щоб серця в вас не черствіли,

Не були байдужі,

Щоб ви інших розуміли В голоді і стужі.

Щоби неправда в домі вашім

І не ночувала,

Щоб лиш правда в серці вашім Завжди панувала.

Всі прохання ваші, діти, передам святому, Щастя, радості бажаю вашому я дому.

От настав прощатись час, Залишаю вже я вас.

Будьте добрі й завжди щирі, Живіть в злагоді і мирі.

Мамі й татку помагайте, Менших себе не чіпайте. Вчителям у поміч будьте, Миколая не забудьте.