Сценарій виховного заходу "Свято українського рушника"

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИТИЙ ВИХОВНИЙ ЗАХІД

ДЛЯ УЧНІВ 6-8 КЛАСІВ

З УКРАЇНОЗНАВСТВА

 

 

СВЯТО РУШНИКА

 

 

 

Підготувала:

Жеребко Тамара Олександрівна

заступник директора

з навчально-виховної роботи

Медичної гімназії № 33

м. Київ, вул. Володимирська 79б.

 

 

СВЯТО РУШНИКА

 

Мета: Ознайомити учнів з духовною скарбницею українського народу. Дати дітям ширше уявлення про український рушник. Розповісти про українські обряди пов’язані з рушником. Прищеплювати любов до свого рідного краю, українського народу, до історичного минулого.

 

(5 Дівчат сидять за столом , вишивають і тихо співають. Поряд сидить паніматка і співає з ними)

 

«Летіла зозуля та й стала кувати.

Ой тож не зозуля, тож рідная мати!

Якби вона знала, яка мені біда,

Була б передала горобчиком хліба.

Горобчиком хліба, зозулею солі,

Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі»

(вбігає захекана 1 дівчина)

 

1 дівчина: Добрий вечір в вашій хаті. Вибачте, що спізнилась.

Допомагала матері світлицю прибирати. Втомилась, аж страх.

Ой, дівчата, ну й сумну ж ви пісню завели я ще знадвору її чула.

Ми ж з вами не на поминки, а на вечорниці зібрались. Чого сумуємо?

Давайте щось інше. (вкладається до вишивання)

 

(Дівчата співають уривок «Сіла птаха»)

 

Знову сумну якусь затягнули. Краще покажіть-но що ви там вишиваєте?

Чи не рушники часом? Їх багато потрібно наробити бо вони нас супроводжують усе життя.

 

(заглядає до сусідки у вишивання)

 

2 дівчина: Я вишиваю «утирач» для обличчя, а після нього почну працювати над  «стирком» для посуду . На утирачі я вишию яскраві квіти, дерево і пташок. І ще напис зроблю: «Доброго здоров’я!». Щоб кожен день гарно починався. А ви знаєте що один рушник не можна подавати для утирання двом людям − можна накликати сварку.

 

3 дівчина: А я вишиваю «наобразник» он такий як висить у тітки над образами. А ще маю вишити рушник до вікна. Моя бабця називає такі рушники «кілкові» бо вішаються на кілочок.

 

4 дівчина: Рушник − це оберіг української оселі. Немає жодної хати в Україні, де палахкотіли б вишитими узорами рушники. Недаремно кажуть у народі:

 «Хата без рушників, що родина без дітей».

 

Галя : А ще кажуть: «Рушник на кілочку − хата у віночку».

 

Паніматка: Ще з давніх-давен проводжаючи своїх чоловіків, синів, коханих у тяжкі походи проти чужинців, матері, дружини, кохані давали вишиті рушники-обереги, аби живими повертались. Цю святиню пильно берегли. У чарівну силу рушника вірили як у доброго чудодія , що вбереже від всякого лиха. Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника у візерунках, вишитих на ньому. Рушник можна читати, як читають книгу. Треба розумітися на орнаментах.

 

( Пісня про рушник 1 куплет)

 

5 дівчина: Так , тітко, ми знаємо, що рушник-оберіг мав стати на заваді всьому злому. На рушниках-оберегах вишивали квітку Берегиню.

 

1 дівчина: Мати мені теж розповідала про Берегиню. Її створив своїм уявленням народ такою загадковою, багатоликою та могутньою квіткою, яка тримає в собі материнську силу жінки.

 

2 дівчина. Так − це сама мати-природа, яка несе у світ творення і гармонію. Це − чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті і готова в цю ж мить розлетітися в космосі для зародження нового життя.

 

3 дівчина: Так ось звідки взялись традиційні кольори українських рушників! А завжди вважала, що, як у пісні:

 «Червоний то любов, а чорний то журба». Пам’ятаєте?

 

(уривок пісні « Два кольори»)

 

Паніматка: І так в народі кажуть. Та все ж таки це зерна Берегині − зерно духу, крові та землі-плоті. А саму Берегиню на рушниках зображували як квітку-дерево що вкрите квітами. Могуче дерево життя.

 

4 дівчина: А я вже утирачів, стирків і наобразників навишивала тепер почала роботу над рушником для своїх майбутніх діток. Прийде маленька людина у цей світ і це буде найголовніша подія у моєму і її житті. Тож і зустріти немовля потрібно найголовнішим рушником − рушником долі.

Я приготую різні. Для хлопчика вишию дубовими листочками, щоб сильним і мужнім зростав, а дівчинці уквітчаю червоними гронами калини, щоб розцвітала краса донечки.

 

Паніматка: Так мої дорогі. Рушники є своєрідною освятою початку справи чи закінчення. Так при зведенні хати на рушниках підіймають сволок та кладуть хліб на рушникові туди де має бути покут, хлібом-сіллю на рушнику освячується початок жнив, та й домовину з небіжчиком опускають теж на рушниках.

Та вам про це ще непотрібно думати. Ви краще про весільні рушники дбайте!

 

Галя: Так ми знаємо. Але рушник молодятам повинна вишити мати.

Він обов’язково повинен бути вишитий хрестиком бо це символ довголіття. Іншим рушником мати пов’язує руки молодим. На ньому вишиваються голуби, щоб життя у дітей було, як у голуба з голубкою, щоб рід свій продовжували.

 

5 дічина: Ти так багато знаєш про весілля. Чи не чекаєш ти часом на сватів?

 

Галя: Та їх кожна дівчина на виданні чекає, тож і я чекаю.

А знаю бо моя матінка мені вже ті рушники вишила червоними і чорними кольорами. Такі гарні! Правда ж мамо?

 

Паніматка: Так моя люба.

 

(звучить невеликий галас хлопців)

 

Паніматка: А що то за гомін за вікнами? Вигляньте лишень з хати. Що там сталось?

 

(одна з дівчат виглядає)

 

Дівчина 6. Ой, тітко! Та це ж до вашої Галі свати прийшли!

 

(Всі метушаться, відсовують столи. Всім цікаво. музика)

 

Паніматка: Ой лишенько! Галю, дитино! Ану покинь оте вишивання. Мерщій до печі, та колупай її, колупай!

 

(заходять свати і жених)

 

1 сват: Здорові були у вашій хаті!

 

Паніматка: Та здорові були, чого і вам бажаємо. Проходьте, сідайте до столу. Цікаво знати, що привело вас до нашої хати?

 

2 сват: Та діло тут таке. Шукаємо ми куницю-красну дівицю. А вона, кажуть до вашого двору забігла.

 

Паніматка: Он воно що.

 

3 сват: Ну, а наш князь шукає її, бо хотів би мати у себе.

 

Паніматка: Галю, ти чуєш?

 

Галя: Та чую, мамо, чую. Постривайте, я зараз.

 

Паніматка: Зажди, доню. Хочу спитати тебе, сватів вишитими рушниками пов’яжеш, чи може гарбуза даси молодому? Гарні ж бо вродили цього року.

 

Галя: А зараз побачите.(виходить)

 

Паніматка: А що, сватоньки, куницю-нашу красну дівицю ви бачили, а що про свого мисливця розкажете?

 

1 сват: Наш козак-мисливець парубок гарний.

 

2 сват: До роботи й до танцю справний. В нього добра і щира вдача.

 

3 сват: Є відвага духу й тіла.

 

1 сват: І душа у нього здорова.

Українська в нього мова.

Українські пісні знає,

На весіллі заспіває.

 

(Галя повертається з рушниками і хусткою)

 

Галя: Вишитою хусткою

Я тебе дарую

І при чесних людях кажу,

Що тебе люблю я.

(дає хустку нареченому)

Вас сватоньки рушниками пов’яжу,

За такого нареченого

Вам спасибі я скажу.

(перев’язує сватів, вклоняється, підходить до молодого)

 

Дозвольте, моя рідна мати,

На рушник весільний стати.

Та благословення вашого дістати.

 

( Їм розстеляють дівчата рушник, вони стають перед матір’ю на коліна)

 

Паніматка: ( Хрестить їх і благословляє.)

 

Бог благословляє і я благословляю,

Жити аж до віку в парі вам бажаю.

Хай діти − як квіти. Життя барвінкове,

Веселе, як ружі на цім рушникові.

 

(молоді підводяться. Вклоняються матері)

 

Галя: Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала

Та рушнички вишивала,

По тихому Бугу білила,

На сухому бережку сушила,

Своїх старостів дарила.

 

 

Паніматка: Багато ми вам розповіли сьогодні, але не про все, тому що в рушникові, як і в пісні, закладена душа народу, яку неможливо збагнути до кінця, її багатство, скарбниця якого безмежна.

 

(звучить пісня «Хай щастить вам, люди добрі…»

 

(Всі вклоняються)