Любі діти!
Скінчилася отут шкільна дорога,
Пройшло дитинство – юність на порі.
Ви підете від отчого порога
В своє життя на вранішній зорі.
Мої найкращі, наймиліші учні,
Вам світ свої обійми розкрива.
Ви ще такі невпевнено-квітучі,
Як молода напровесні трава.
Такі жагучі, сповнені любові,
Наївні, нерозважливі, палкі.
Та, мабуть, уготовано так Богом
Вам в час важкий в дорослий світ іти.
Клята війна убила вам дитинство,
А ви ж іще й не вийшли з-за воріт,
Навчила вас у строки досить стислі
По-іншому дивитися на світ.
Була я з вами чесна і відверта,
Навчала мріять, вірити, любить.
Траплялися й кумедні в нас моменти,
Які ми називаєм словом «жить».
Спливли удаль уроки і перерви.
І нам не повернути часу хід.
Довкола літо і буяє червень,
Хай вам щастить, і хай не буде бід.
Хай ваша доля буде промениста,
А вибір завжди мрія окриля.
І хоч до успіху шляхи завжди тернисті,
Та сил додасть хай рідна вам земля.
Не бійтеся незгод і негараздів,
Вони лише гартують вашу волю.
Цурайтеся людей лихих і заздрісних
І сійте правду на вкраїнськім полі.
Добро цінуйте, батьківську науку
Й невтомну працю ваших вчителів,
І честь , і славу роду й України,
Щоб світ оцей ніколи не змілів.
Ви ще на сходинку дорослішими стали –
Такі ж колись малесенькі прийшли.
Я вас ростила, вчила і плекала,
Спасибі вам, що в мене ви були.
Завжди тривожно й боляче прощатись,
Але невпинно й швидко час летить.
Тож наостанок хочу побажати,
Хай вам в усьому й скрізь завжди щастить1
Запрошую на сцену наших випускників.