Сценарій "Випускний у 4 класі"

Звучить музика

 

Ведучий

Дорогі мами й тати,

Дідусі й бабусі!

Ми сьогодні знов зустрілись

У тісному крузі!

Ведуча

Злинь же, музико, в небо гучніше,

В добру пору лунай, в добрий час,

Друзі, йдіть веселіше -

Всі давно вже чекають на вас!

(Звучить музика.(презентація)  На майданчик парами виходять четвертокласники.)

Ведуча.Знайомтеся! Якщо ви, звичайно, не знайомі.

Ведучий. Веселий!

Ведуча. Дружній!

Ведучий. Креативний!

Ведуча. Допитливий!

Ведучий. Талановитий!

Ведуча. Унікальний!

Ведучий. Мрійливий!

Ведуча.

Ведучий. Пустотливий!

Ведуча. Трішечки галасливий!

Ведучий. Але вже успішно засвоївший всі науки початкової школи.

Ведуча та ведучий. (разом). Четвертий клас!

Ну згодьтеся, такого, як ми у школі класу,

Ніколи не було й не буде більш.

 

Х. Сьогодні у нас найрадісніший та найсумніший день. Найрадісніший – бо ми дорослішаємо, мріємо навчатися далі, працювати, творити й жити.

Д. А найсумніший – бо ми прощаємося з нашим затишним куточком, в якому раділи й сумували, плакали й сміялися всі чотири роки. Прощаємося з нашою вчителькою, яка віддала нам всю свою ласку і любов.

Х. Але сьогодні свято, і давайте, дорогі наші гості, не сумувати, а згадаємо всі чотири роки нашого навчання так, щоб вони залишились у пам′яті ...

Учитель. Діти, згадайте, хто покликав вас перший раз на урок?

Діти. Шкільний дзвінок!

Дзвенить дзвоник.

Давно – давно тому, 4 роки,

Коли осінні дні були,

Почулись в школі тихі кроки

Це ми у перший клас прийшли.

 

Читати трошки ми вже вміли,

Писати ж зовсім не могли.

Батьки нас рахувати вчили,

Такі маленькі ми були.

 

Ще довго літери вивчали

І по складах ледь – ледь пливли…

Колись на пальцях рахували,

А до мільйонів аж дійшли.

 

Тепер вже нас і не впізнати,

Бо скільки знань ми здобули!

Писать навчилися, читати,

Чотири сходинки пройшли!

 

А що, згадаємо, хлоп’ята,

всі вісім сотень днів важких?

Нехай почують мами й тата,

Чого ми вчились тут без них?

 

Сценка « Вперше у 1 класі»

(на сцені 4 парти і стільчики)

Лунає дзвоник. Заходять 4 учні.

 

Ой, мабуть урок починається!

Швиденько сідаймо по місцях!

Заходить учителька.

Вчитель:  - Ви, мабуть, прийшли вчитися?

Діти:  - Так!

Вч. – А чому б ви хотіли навчитися?

Діти.

1. Я хочу навчитися збирати і розбирати свою машину!
2. А я хочу бути тамадою на лялькових весіллях!
3. А я буду лікарем! От навчуся усім уколи робити, тоді побачите!
4. Та що ви кажете?! Треба учитися читати і писати, бо на роботу не візьмуть! Я навіть книгу приніс, ось!

Учитель

Так- так! Що ж, я навчу вас читати і писати, але спочатку вам треба стати справжніми учнями. Урок перший – шкільна форма

Діти.

 – А я знаю! Нам у школі, щоб навчитись,

Треба форму одягти.

 

 

Я взяла у мами туфлі,  макіяж зробила вправно.

Головне для жінки правило – виглядати елегантно.

 

Я у татка взяв годинник,

   і спортивні шорти вдяг,

щоб довести- час ціную

 і до спорту теж мастак.

 

Ну, а я приніс валізи та зимовий одяг свій,

Бо сюди прийшов учитися я на цілий довгий рік!

 

Учитель

Ой, леле. Ну що ж, тоді правило друге:

Щоб учитись гарно міг – правильно портфель збери.

 

Учні.

У моїм портфелі хліб і сіль, а ще сальце.

Щоб я тут не зголоднів, поучився і поїв.

 

Сумуватиму я дуже без улюбленців своїх.

Тому у портфель поклала і принесла їх сюди.

 

Ось мій гарненький тарган, він товстенький, як кабан.

Ось вертлявий черв’ячок, він зігнувся, як гачок.

 

Ну а що за хвостик там,може це гіпопотам?

 

Ні, то миша Леопольд, будеш лізти, вкусить, от!

Їх на парту покладу, щоб учились до ладу.

 

Учитель. -  Що ж мене чекає?

Пам’ятайте, що навчання- шлях до світла, до пізнання.

Слухай, вчи, не грай, не спи – і розумним станеш ти.

Як задзвонить цей дзвінок ,починається урок!

 

Діти

1.А мені твердо сидіть, подушечку підстелить!

2. А я їсти хочу, от, де мій з салом бутерброд?

3.  Ну а  я лізу під стіл, цей урок мене зморив!

4. Сестри, браття, всі сюди, будем разом тут сидіть!

 

Вчителька втрачає свідомість

 

Почекайте, що робить? Наша вчителька вже спить!

Може сну пора настала?

 

То вона від нас упала!

Треба дать їй нашатир!

 

Не поможе, мені вір!

Треба взятии таргана, щоб прокинулась вона.

Вчительку виносять.

 

От такі ми були діти, важко нас було учити!

 

Другий клас.

Пішла таблиця і почала нам часто сниться.

Ми її вчимо, вчимо, на уроках – «горимо».

Різні дії як насіли – розібрать не має сили!

 

Додавання, віднімання,

Жарти, мінімум старання.

А от множити, ділити –

Годі, браття, й говорити!

 

Стали в ряд частини мови.

Як багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись

І хоча б чогось навчитись!

 

Ми пейзажі в класі вчили

(партии довго потім мили),

Композицію, картини і портрети -  для людини.

Для машин – автопортрет.

Не знання, а вінегрет!

 

Як цікаво на природі!

Ну, екскурсія, та йгоді!

Мінерали різні вчили,

З ними досліди робили,

І давали камінці нам потримати в руці!

 

Ми трудились, що є сили,

Цінне все, чого нас вчили.

Всю программу вже пройшли,

Другу висоту взяли!

 

Учениця. Але в школі ми не тільки вчилися читати, писати і рахувати. Ми вчитлися бути справжніми  громадянами і патріотами своєї держави

Пісня і танець «Вишиванка»

 

Табличка «3 клас»

Ось і третій рік ми в школі,

Цифри вирівнялись строєм,

Як солдати перед боєм.

Скільки їх? Не полічиш!

Стулиш рота і мовчиш.

А ще множити, ділити….

Мізки б тут не розгубити!

 

Грізно потяги гудуть,

Пароплави все пливуть…

Треба шлях порахувати,

Звідки час і швидкість взяти.

Не задачі – просто мрія:

Розбереш, яка тут дія!

Їздимо ми по планеті шляхом, морем, на ракеті.

 

Табличка»4 клас»

 

І читання далі мчить:

В ньому майже кожна мить

Відкриває шлях в світи

Не були де я і ти.

 

Казка, вірш, оповідання

Увесь час ведуть змагання:

Хто цікавіше розкаже,

Ще й корисне щось покаже.

Можна всюди мандрувати,

Коли вже навчивсь читати.

 

Нелегкі завдання в мові:

Скільки звуків, букв у слові,

Підмет, присудок знайди,

Вірно речення склади…

З дієсловом розберись

І відмінювать  навчись…

Не питають чи ти здібна –

Всім же грамотність потрібна!

 

Тим, хто час не марнував,

Розум, пам'ять розвивав,

Працював, не лінувався

І байдужим не зостався,

Хто доклав своїх старань

 

Разом. Шлях прямий – в Країну Знань!

 

Звичайно, трохи страшнувато

У п’ятий класс тепер іти.

Та треба, хлопці та дівчата,

Вагання ці перемогти.

Бо ми для вчителів – як квіти,

Надія й віра для батьків.

Ну як же тут не догодити?

Вперед! В життя! Без зайвих слів!

 

Пісня «Країна дитинства»

 

Вед. Але все це ми змогли зробити і досягнути не самі…

 

Перша вчителько добра, терпляча,

Наче мама була нам, малим.

І любов її щира, гаряча

Зігрівала серденько усім.

 

Ми пам’ятаєм перший дзвоник

В шкільному нашому житті.

Ми пам’ятаєм ваші руки,

Що в першийклас нас повели!

 

Швидко чотири роки минуло,

Згадаємо їх ще не раз!

Такі стоїмо ми дорослі –

Четвертий закінчили клас!

 

Ой, нема де правди діти,

Є ще всякі серед нас:

Той у школі звик шуміти,

Той урок не хоче вчити,

Той запізнюється в клас!

Та такого не було, щоб робив це хтось на зло!

Бо усі ми повсякчас

 

Разом. Дуже, дуже любим Вас!

 

Дуже просимо простити

Нам маленькі ці грішки.

Ми правдиво будем жити

І трудитись так, як Ви!

 

Вед. Крім Олени Олександрівни, нас навчала логічно мислити ТетянаМихайлівна, Наталя Павлівна –вчила нас співати,. Ну  і звичайно, всім керували Алла Володимирівна та Світлана Василівна. (вручення квітів )

 

Пісня про вчителів

 

Учитель. Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків. Їхні очісяють щастям, а десь у глибині прихована тривога. Бо попереду ще стільки випробовувань! Батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами!

Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб

Їхні сердця були спокійні за вас!

 

Ми до батьків сказати хочем слово,

І привітати хочем від душі.

Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

 

Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і добра.

Без батьківської мудрості і жарту

І без свого родинного тепла.

 

Ви ж нас, як пташа в гнізді зростили

Давали дітям раду, як могли.

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

 

4 роки нас водили вранці,

Несли портфелі наші, ранці,

Із нами ви уроки вчили,

І малювали, і лічили.

 

Писали з нами твори вдома,

І як встигали ,невідомо,

При цьому готувати їсти,

Білизну прати, місити тісто.

Нести домашнії турботи,

Ходити на свою роботу,

І залишатися на диво

Красивими і молодими.

 

Ми любим вас, кохані мами й тата,

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли

 

Пісня «Подяка батькам» з презентацією.

Пісня батьків і вітальне слово

 

 

Вчитель . Так як кожен особливий етап в шкільному житті повинен відзначатися, тому час для вручення дипломів про закінчення початкової школи.

Пісня «Що таке щастя»

Слова вчителя

 

Вчитель.Любі діти! Дорогі батьки, вся наша велика дружна шкільна родино! Шановні гості!

Як одна прекрасна мить пролетіли 4 роки навчання в початкових  класах. 4 роки минуло з того часу, як наші діточки вперше переступили шкільний поріг. 4 роки, за які школа стала нашим дітямсправжньою домівкою, а вчителька нерідко замінювала батьків.

 

4 роки – це невеликий відрізок часу. Але всі ми за цей час навчилися гарно читати, красиво і грамотно писати, рахувати. 4 роки ми разом з вами піднімалися нелегкими сходинками до Країни Знань.

 

Пригадайте, любі діти, скільки сил доклали ви, ваші батьки і ми, вчителі, щоб виконати програму і легко подорожувати  стежиною знань. Тож бажаю вам сміливо крокувати далі, не схиляючись перед труднощами. Дорогі діти, дякую вам за вашу любов, за повагу. І я намагалася віддати вам всю свою любов і ласку, частинку себе.

 

Пригадайте 1 урок у 4 класі, я вас зустрічала з короваєм, щоб ваша дорога була м’якою та легкою,  а сьогодні проводжаю солодким тортом, щоб ваша дорога була солодкою і легкою.

Я люблю вас усіх, кожного по – своєму. Мені шкода прощатися і розлучатися з вами, і я завжди буду чекати вас у своєму класі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценка « Вперше у 1 класі»

Лунає дзвоник. Заходять 4 учні.

 

Ой, мабуть урок починається!

Швиденько сідаймо по місцях!

Заходить учителька.

Вчитель:  - Ви, мабуть, прийшли вчитися?

Діти:  - Так!

Вч. – А чому б ви хотіли навчитися?

Діти.

1. Я хочу навчитися збирати і розбирати свою машину!
2. А я хочу бути тамадою  на лялькових весіллях!
3. А я буду лікарем! От навчуся усім уколи робити, тоді побачите!
4. Та що ви кажете?! Треба учитися читати і писати, бо на роботу не візьмуть! Я навіть книгу приніс, ось!

Учитель

Так- так! Що ж, я навчу вас читати і писати, але спочатку вам треба стати справжніми учнями. Урок перший – шкільна форма

Діти.

 – А я знаю! Нам у школі, щоб навчитись,

Треба форму одягти.

 

 

Я взяла у мами туфлі,  макіяж зробила вправно.

Головне для жінки правило – виглядати елегантно.

 

Я у татка взяв годинник,

   і спортивні шорти вдяг,

щоб довести- час ціную

 і до спорту теж мастак.

 

Ну, а я приніс валізи та зимовий одяг свій,

Бо сюди прийшов учитися я на цілий довгий рік!

 

Учитель

Ой, леле. Ну що ж, тоді правило друге:

Щоб учитись гарно міг – правильно портфель збери.

 

Учні.

У моїм портфелі хліб і сіль, а ще сальце.

Щоб я тут не зголоднів, поучився і поїв.

 

Сумуватиму я дуже без улюбленців своїх.

Тому у портфель поклала і принесла їх сюди.

 

Ось мій гарненький тарган, він товстенький, як кабан.

Ось вертлявий черв’ячок, він зігнувся, як гачок.

 

Ну а що за хвостик там,може це гіпопотам?

 

Ні, то миша Леопольд, будеш лізти, вкусить, от!

Їх на парту покладу, щоб учились до ладу.

 

Учитель. -  Що ж мене чекає?

Пам’ятайте, що навчання- шлях до світла, до пізнання.

Слухай, вчи, не грай, не спи – і розумним станеш ти.

Як задзвонить цей дзвінок ,починається урок!

 

Діти

1.А мені твердо сидіть, подушечку підстелить!

2. А я їсти хочу, от, де мій з салом бутерброд?

3.  Ну а  я лізу під стіл, цей урок мене зморив!

4. Сестри, браття, всі сюди, будем разом тут сидіть!

 

Вчителька втрачає свідомість

 

Почекайте, що робить? Наша вчителька вже спить!

Може сну пора настала?

 

То вона від нас упала!

Треба дать їй нашатир!

 

Не поможе, мені вір!

Треба взятии таргана, щоб прокинулась вона.

Вчительку виносять.

 

От такі ми були діти, важко нас було учити!