Сценарій "Випускний вечі! «За двома зайцями» по-новому!"

Випускний вечір!

«За двома зайцями» по-новому!

Звучить музика. Виходять ведучі.

 

 Ведучий 1: Шановні батьки! Вчителі! Гості!

                       Ось і настав цей день –

                       День літній, прощальний.

                       Найпам’ятніший він

                        І трішечки печальний!

Ведучий 2:   Сьогодні у нас особливе свято, якого немає в жодному календарі, але про      нього всі знають, його завжди чекають. У цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум розставання і радість зустрічі з майбутнім.

Ведучий 1:     Напевно, в цій залі сьогодні не знайдеться жодної дорослої людини, яка б не хвилювалася. І це зрозуміло, адже кожен із вас пережив такі хвилини прощання зі шкільним життям.

Ведучий 2:   Але перед тим маємо згадати невеличку історію, яка

                      сталася нещодавно – 2 роки тому по вул._____________

                       міста______________________________________

 Ведучий 1: Отже, ми здійснимо мандрівку у минуле!!!

 

Ведучий 2:   Нехай старики згадують, а молоді намотують на вуса!

 

Ведучий 1:  Дорога на вул. ______________ пролягає через базарчик на

                      П’ятачку, куди й направляється зі своїми друзями

                      Голохвостий –герой нашої історії.

( Під музику виходить Голохвостий і компанія, проходить по рядах до сцени.)

 

Ведучий 2:   Здрастуйте, Свириде Петровичу, а ми вас оце

                      згадували…

 

Голохвостий: (кланяється згорда).  Меня таки вездє споминають:

                         значить, моя парсона у шику! меня по всєх усюдах первим хвисоном принімають; а почому? Потому, што я умєю, как соблюсти свой тип, по‑благородньому говорить понімаю! Бонджур, ліцею! Моє почтеньє всем вам!

 

Ведучий 1: А яке убрання на вас, Свириде Петровичу, — чудо! Певно, дороге!

 

Голохвастов: Конєшно, не копеєшне! Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і шив, можно сказать, первий магазин. От ви думаєтьо, што плаття — лиш би што, а плаття первоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.

 

Ведучий 2:   (до других).  А по уму виряджають!

 

Голохвастов: Уж больно завумні ви! Ну да ладно! Проні Прокопівни не зустрічали?! Дело до неї на півмільйона!!! Не бачу її! Йду шукать! Єто же очень і очень!!! (йде за сцену)

 

Ведучий 1: Ну що ж історія нам зрозуміла. Проня вчиться  у

                    Педагогічному ліцеї  і сьогодні разом з ліцеїстами

                    отримає найвідповідальніший документ у своєму

                    житті –атестат!

 

Ведучий 2:   Дорослими в же стали ваші діти,

              Їх повноліття час настав!

              Запросимо випускників востаннє

              Зайти у цей знайомий зал!

(під музику Проня заводить до зали випускників)

 

Ведучий 1: Урочистий вечір, присвячений врученню атестатів про повну загальну середню освіту випускникам ________ н. р. оголошено відкритим.

(Звучить Гімн України)

Ведучий 2: Так швидко минуло шкільне дитинство. Ми дивимося на своїх товаришів, що сидять у залі. Які ми дорослі. Мужні юнаки, чарівні дівчата.

Ведучий 1:  Сьогодні, дивлячись на нас, навіть важко уявити, що декілька років тому ми бігали на перервах по коридорах, смикали за коси дівчат, підкладали чорнильні бомби.

Ведучий 2: Яке було веселе життя, не треба було думати про іспити, вибір професії і вступ до університету.

(художній номер)

Ведучий 1:      Очікуванням кожне слово б’ється,

                Надії вогник у очах не згас...

                      Директорові слово надається,

               Директор ліцею привітає вас.

 

Ведучий 2:    Послухаємо  вітальну  промову  директора __________________ ліцею  ________________________________________!

 

(Виступ директора)

(в кінці промови виходить Проня і зашпортується за директора;

Або  директор викликає Проню  і починає вчити, як поводитися з учнями. Проня наступає на ногу директору, виникає сутичка)

 

Директор:  Тумба! Як можна бути такою неуважною!Кошенсаль!

Проня: Сама тумба! Теж мені «Міс Увага!»

Директор: Яке нахабство! І хто ж тебе тільки навчив так з дорослими розмовляти?! Забирайся геть! І щоб без батьків не поверталась!

(Проня,  погрожуючи йде зі сцени)

Ведучий 1: Досить часто нам доводилось звертатися за порадою батьків, які, можливо, червоніли за нас у кабінеті директора. А в деяких душа раділа від наших успіхів. І незалежно від обставин. Вони завжди нас ЛЮБИЛИ!

 

 

Ведучий 2:  В житті ще буде іспитів багато –

              Ми їх складемо, буде все гаразд!

              Чого ж ви зажурились, мамо й тату?

              Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!

               Це ми сьогодні розправляєм крила;

               Щоб полетіти у майбутній день.

               Ми стрінем там “червонії вітрила”

                І заспіваєм ще своїх пісень.

Ведучий 1: І ти за нас, татусю, не журися,

 На славу й честь благослови синів.

 Будь певний батько, весело всміхнися,

 Ми ще повернем славу козаків.

 Можна у світі чимало зробити,

 Перетворити зиму на літо,

 Можна моря й океани здолати,

 Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі...

 Тільки без мами не можна нізащо,

 Бо найдорожче стоїть за словами -

 “В світі усе починається з мами!”

Ведучий 2:   Рідна матусю! В далеку дорогу

Діти твої вирушають сьогодні.

Дай нам на щастя свою настанову,

Усмішки сяйво і теплі долоні!

Ведучий 1: Слово для привітання надається мамі ліцеїста 11_____класу ______________________________________________________________

                        (Виступ мами)

(художній номер)

Виходять на сцену Голохвостий й директор.

Голохвостий: Мадам,Анжело! Я так довго мріяв улаштуватися на роботу у ліцей учителем! Ведь учитель –єто не што есть кто – єто же ЧЕЛОВЕК!

 

Директор: Ну просто так вчителями не стають, хоча б треба вивчитися, пройти неабияку практику.

 

Голохвостий: У меня дельне прєдложениє: у меня в галавє завсегди такий водеволь, што только мерсі, потому — образованний чоловєк!  Ви ж знаєте Проньку!Треба сьогодня на нейо рішительно налягти. Здається, я єй пондравился… Ну, да кому я не пондравлюсь? А вот, штоби Проні не випустить з рук, то необходимо. Багата: який дом, сад! А лавка, а дєнєг по скринях! Одна надія на її придане – 94 атестата, які вам дуже потрібні!

 

Директор: А чи захоче вона вас?

 

Голохвостий: Захоче!

 

Директор: А чи сподобаєтесь ви їй?

 

Голохвостий: А кому ж я не сподобаюсь? Ось, дівіться! Честь імею рекомендовать себя- Свірід Петрович Голохвостий, собственной персоной. .Мамзель. Бонжур. Лякелесон Ашиприну Песиль три Пардон. Ну не рвіть моє серце. У моїх грудях – везувій, так і клекотить. Рішайте судьбу мою нещасною, прошу вас вашу руку і серце!

Повірте !94 атестата будуть ваші!

 

Директор: Клюгелє! МОЛОДЕЦЬ! Пиши вексель: атестати – за роботу, і щоб духу твого не було, поки не принесеш атестати, а тепер йди геть, бо сюди поспішають класні керівники!

(йдуть зі сцени)

 

Ведучий 2:  Кожен з нас до того звик,

               Що наш класний керівник

               Завжди поруч, завжди з нами

               Як без нього далі бути?

Ведучий 1:   Навіть важко всім збагнути.

               Хто похвалить, хто посварить,

                Хто заступиться, не зрадить?

Ведучий 2:   І в поїздці, і в поході,

              Чи в кіно, чи на природі

              Не розлучний завжди з нами,

              Наче з дочками й синами.

Ведучий 1: Вам слово, дорогі наші класні керівники!

(слово кл.керівників; виходить Проня проводить невеличкий конкурс з класними керівникам)

Випускник 1: Хороших слів сказали ви немало.

               Ще більше добрих справ зробили ви,

               Ви нам свою любов подарували,

               Ми стали вам мов рідними дітьми.

 

Випускник 2: А ми...  Ми вам нелегко діставались,

              Тікали із уроків, пустували,

               Що сили, що потратили на нас,

               Дозвольте зараз вам компенсувать.

(Виходять два учнів із горщиком каші).

Щоб себе ви з кожним днем

Почували краще,

В подарунок вам плаєм

У горщиках кашу.

З вами нам було не мед, -

Хто з дітей не ледар?

Тож до каші додаєм

Цілу ложку меду.

А щоб ви усе ж за нами

Сумували трохи,

Тож в кашу ми поклали

Ще й пів ложки дьогтю.

Щирим серцем в знак любові

Ще додати мушу:

Оці пряники медові

Засолодять душу.

(Вручають горщики з пряниками і квіти).

 

(художній номер)

Ведучий 2:   Поки триває наше свято Проня даремно свого часу не витрачала. Ніяких батьків до ліцею приводити не збиралась та і не сумувала: зі своїми друзями вирішила влаштувати прощальний вальс.

 

Ведучий 1: Вальсу музика ллється чудова,

І наповнився щастям зал –

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на цей бал.

Хай спаковані вже чемодани,

Хай вчувається поїзда стук:

Лунає вальс на вокзалі прощання –

Вальс надії і вальс розлук.

До вальсу запрошуються випускники – 20___!

 

(Проня танцює разом зі всіма, в кінці танцю підходить Голохвастов)

Голохвастов: Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!

Проня: Мерси, мусью!

Голохвастов: Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.

Проня: Мені здається, що ми десь стрічались

Голохвастов: Нічаво нєту вдивительного — міня знаєт увесь Тернопіль чисто.

Проня: Невже?

Голохвастов: Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?

Проня: Што ви, я не куру!

Голохвастов: Чим же мінє баришню прекрасну поштувати? Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).

Проня: (бере манірно одну).  Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…

Голохвастов: . Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!

Проня: Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в ліцеї все науки проізошла.

Голохвастов: Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, — без мила голите.

 

Проня: Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись — необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!

Голохвастов: А гуляти любите?

Проня: удньом так я люблю гулять у ліцейному саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа про любов читати.

Голохвастий: От тольки, Проню Прокоповно, про любов би‑лучче самим рамана завить.

Проня: Конечно, занятніще, єжелі особливо кавалер душка…

Голохвостий: Пойдемте в ілюзіон! Там прекрасний фільм показують про випускників 20____!

(йдуть і сідають у зал)

Виходять випускники 20____ року, виступ.

Після того виходять на сцену Проня і Голохвостий.

Голохвастов: (кашлянув).  Проню Прокоповно! Дозвольте спросить, какоє такоє ви обо мне понятіє держите?

Проня (манірно).  Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно… Я баришня. Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!

Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію…

Голохвостий. Єй‑богу, не безпокойтесь!

Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…

Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…

Проня. Ах, не говоріть мінє про любов… А я до вас ужасть как… Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль…

Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце і 94 атестата у придане.

Проня. Мерси! Только тут на сцене… так мінє моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається… Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…

Голохвостий (цілує руку).  Я только боюсь ро‑дителів ваших, а то б давно зайшол…

Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпременно…

Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує).

Проня. Ах, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите…і тоді поговорім про 94 атестата.

Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!

Проня. Душка! і біжить додверей).  Ламур! (Вибігає).

 

Голохвостий. Бон‑бон! (Підскакує).  Трам‑тара‑ра, ура! Наша взяла! Поздравляєм вас, Свириде Петровичу! Виграли справу! Проня, значить, тут. (Показує кулак).  Старі, правда, не спротивляться, потому потурають дочке у всьом. Одержу атестати і моя мрія в кармані!

(Художній номер)

Сценка у Проні вдома.

Проня: Господи, чи все ж у мене на своїм місці?  Крісло сюди! Ні, сюди! Чи по‑модньому? Ой мамо моя, брансолета забула надіти! (Біжить до шухляди й надіває).  Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що мені більш до лиця?.. Або, може, й те й друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злість! І, певно, знов занесла до кухні, щоб пироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок… Все одно! Ху, господи, як у мене тіпається серце. Аж пукет по грудях скака!.. (Задумується, позираючи в дзеркало).  Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи! (Бере книжку й лягає на підлогу).

Голохвастий: Честь імєю, за великоє щастя, одрикамендуватись у собственнім вашім дому!

 

Проня мовчить.

 

Нікого нєту! Ні, Проня Прокоповна тут! (Одкашлює).  Мой найнижчий поклон тому, хто в цьому дому, а перед усього вам, Проню Прокоповно! (До себе).  Що вона, чи не спить часом? (Одкашлює дужче).  Горю, палаю од щастя і такого разного, милая мамзеля, што виджу вас на собственнім полу…

Проня .  Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли…

 

Голохвастий: В грудє моєй — Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку й серце і 94 атестата в придачу!

 

Проня: Ой, мамо моя! Я так стривожена… так сталось несподьовано… я… я… вас, ви знаєте… чи ви мене не обманюєте, чи любите? Я ще молода… не знаюсь у цім ділі…

Голохвостий. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітельно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє.

 

Проня. Так дуже любите? (Схиляється до його).

Голохвостий. То єсть говорю вам — кип'яток!

Проня. Ой страшно!

Голохвостий. Не безпокойтесь… обхождєніє понімаю…

П р о н я. І я вас дуже люблю! Душка мой! Я согласна… буть вашою половиною. Ось тримайте атестати!

(Бере атестати й цілує руку, йдуть зі сцени).

Художній номер

Виходять Голохвостий і директор.

Голохвостий:(звертається до директора) Як бачите я не з пустими руками.  Я доказал,що я образованний человєк: хіба‑развє можна рівняти до простоти? Нащот атестатів, доложу вам, так етот делікатний товар – у меня в руках! Прошу ісполніть мою просьбу –дайте мне роботу!

 

Директор: Ну, за цим ми не постоїмо! Зараз мені твоя допомога знадобиться! Можеш і Проньку покликати на допомогу!

 

Ведучий 2:   Ось і настає ця хвилююча мить.

                   Що спогад у серці хоче надовго лишить.

                   Випускникам атестати вручають,

                  На стежину життя проводжають.

 

В 1:                  В присутності і мами, й тата

                Вручіть нам наші атестати,

                Нехай вони їх потримають,

                Нехай відчують, і хай знають,

                Що вже дітей дорослих мають!

 

(вручення атестатів)

 

 

В 1: Ви вже дорослі, ви -  не діти ,

 І, склавши руки, не будете сидіти,

 Бо кожен з вас має мету,

 А в серці – мрію золоту.

Одні мріють про вищу освіту,

Розкривати таємниці світу.

Інші мріють спортсменами стати,

Майстра спорту в майбутньому мати.

А хтось мріє розпочати працювати,

Щоб своїм батькам допомагати.

Та головне не те,

Яку професію здобудете,

А те, якими у житті людьми ви будете.

 

В 2: Тож будьте завжди багатими на людяність, на мудрість, на добро.

 Силу духу черпайте в любові.

 Бережіть вірних друзів своїх.

 І вшановуйте батьківське слово.

Ведучий 1: Ось і наша історія підійшла до завершення. Щодо Проні, то вона вивчилась на вчительку і влаштувалась працювати завучем у Педагогічний ліцей! А Голохвостий поступив на фізико-математичне відділення і успішно гризе точні науки.

Ведучий 2:   А ким стали наші випускники?

Ведучий 1: А це вже інша історія, і я сподіваюсь, що зустрінемось знов, щоб її розповісти!

В2:                            Тож бажаєм вам іти в життя сміливо.

 

В 1:                         Бажаем щастя кожному знайти.

 

В2:                              Нехай здійсняться ваші мрії.

 

Разом:                    Усім вам, друзі, доброго путі!

 

 

                               (звучить фінальна музика «Випускний»).