Сценарій випускного "«Над їхнім життям пурпурові здійняться вітрила»
«Над їхнім життям пурпурові здійняться вітрила»
Мета: створити атмосферу свята; сприяти формуванню ціннісного ставлення до традицій навчального закладу; виховувати почуття поваги до вчителів; підсумувати події, які відбулися з випускниками за роки навчання; вручити атестати про середню освіту.
Оформлення: макет «Пурпурові вітрила»; повітряні кульки; букети квітів; екібани.
Мелодія
Класний керівник. Не знаю скільки пройде років, але в житті моїх учнів обов’язково розквітне казка.
« Однажды утром, в морской дали под солнцем сверкнёт алый парус. Тихо будет плыть этот чудесный корабль и под звуки прекрасной музыки он величественно подойдёт к самому берегу и на этом корабле они навсегда уплывут в блистательную страну, где их душа никогда не узнает слёз и печали».
Пісня «Маленький принц»
-А хіба мрія існує?
-Ну......напевно...на знаю....я її не бачила....
-Тоді.....напевно.....її немає....
-Чому одразу немає??? Я так не думаю....
-Але ж ти сама сказала, що не бачила її.....отже.....
-Отже, що!?
-Отже....це напевно....були просто казки.....фантазія.........ілюзія.....і все......
-Все.....це просто слова песиміста....
-О, ні!!! Ти помиляєшся, я- реалістка.......
-Хіба!? Хм....не впевнена...)
-Не впевнена!? Тоді, доведи, що мріє існує.....!!!
-Ну....добре.....Заплющ очі....
-Для чого???
-Довіряй мені..... Уяви, що зараз літо, ти сидиш на березі моря, останній промінь сонця обіймає тебе......Уявляєш?
-Так, але не розумію для чого все це...
-Слухай далі.....І тут з-за горизонту випливає чарівний корабель з.......з пурпуровими вітрила......пам'ятаєш.....ти дуже любила цю історію?
-Так....я нею просто захоплююсь, але це не реальність....
- Неперебивай мене.....корабель підпливає все ближче......уявляєш?
-Це просто казка, але........скоріше б літо.....я так хочу на море....
-Хіба тільки на море???
-Знаєш, я тут подумала.....а раптом дійсно.....захід сонця.....і..пурпурові вітрила.....Якби ж таке насправді, я так багато про це думаю, ще з самого дитинства)
-Я так довго чекала від тебе цих слів
Вони якісь особливі
-Ти навіть не уявляєш наскільки! Просто....розумієш.......ти не думаєш про них........ти про них мрієш.....ти надієшся, що колись корабель з пурпуровими вітрилами приплеве за тобою.......Розумієш, це і є мрія....
-Мрія!? Хіба таке можливо....це ж так просто...
-Так....це мрія.....мрія, яка, можливо, колись збудеться...
-Знаєш......дякую....
-О, за що??
-За те..........за те, що показав мені реальність.......реальність у якій існують мрії.....
Класний керівник .Життя людині дається лише раз, і варто його прожити достойно, не схиляючись під ударами долі. Але не завжди так буває. Тому тільки самовіддана, сильна духом особистість може перемогти життєві негаразди, тобто людина з високою мрією, що прагне здійснити її. Для справжніх мрійників немає перешкод, які б вони не подолали. Яскравим прикладом цього є герої повісті – феєрії «Пурпурові вітрила» О.Гріна. «Пурпурові вітрила» – це яскрава оповідь про досяжне щастя, на яке заслуговують учні мого одинадцятого класу.
(На пеньку сидить Егль, старий із палицею в одній руці, в другій тримає кораблик з пурпуровими вітрилами. На голові солом’яна шляпа, сіра блуза, заправлена у сині штан, та високі чоботи. За плечима торбина).
Ассоль. Тепер віддай мені. Ти вже погрався. Ти як спіймав її?
(Від несподіванки Егль впустив яхту, піднімає голову, роздивляється дівчину).
Егль. Клянусь Грім мами, Езопом і Андерсеном це щось особливе. Послухай-но ти, рослинко! Це твоя штука?
Ассоль. Так, я за нею бігла по всьому струмку; думала, що помру. Вона була тут?
Егль. Біля самих моїх ніг. Корабельна аварія – причина того, що я, як береговий пірат, можу вручити тобі цей приз… Як звуть тебе, крихітко?
Ассоль. Ассоль. (Ховає яхту в корзину).
Егль. Добре. Мені, власне, не треба було питати про твоє ім’я. Добре, що воно таке дивне, таке однотонне, музикальне, як свист стріли або шум морської черепашки… Я, люба, поет у душі – хоч ніколи не писав сам. Що в тебе в кошику?
Ассоль. Човники, потім пароплав та ще три таких будиночки з прапорами. Там солдати живуть.
Егль. Чудово. Тебе послали продати. Дорогою ти почала гратись. Ти пустила яхту поплавати, а вона втекла. Адже правда?
Ассоль.(Засмутившись). Ти хіба бачив? Тобі хтось сказав? Чи ти вгадав?
Егель. Я це знав.
Ассоль. А як же?
Егль. Бо я – найголовніший чарівник. (Дівчинка збентежилась, злякавшись). Тобі нема чого боятись мене. Навпаки, мені хочеться поговорити з тобою по щирості. (Помовчав, потім продовжує бесіду). Ану, Ас соль, слухай мене уважно. Не знаю, скільки мине років, тільки в Каперні розцвіте одна казка, пам’ятна надовго. Ти будеш дорослою, Ассоль. Якось у ранці в морській далині під сонцем блисне пурпурове вітрило. Осяйне громаддя пурпурових вітрил білого корабля попрямує, розтинаючи хвилі, прямо до тебе. Тихо плистиме цей чудесний корабель, без вигуків і пострілів; на березі багато збереться людей, дивуючись і ахаючи; і ти стоятимеш там… «Чого ви приїхали? Кого ви шукаєте?» - спитають люди на березі. Тоді ти побачиш хороброго вродливого принца. «Здраствуй, Ассоль! – скаже він. – Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні йприїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство…»
Ассоль. Це все мені? (Весело засміялась). Може він уже прийшов… той корабель?
Егль. Не так скоро. Спершу, як я казав, ти вирости. Потім… що говорити? Це буде і край. Щоб ти тоді зробила?
Ассоль. Я? Я б його любила.
Егль. Йди, дівчино, і не забудь того, що сказав тобі я, іди. Хай буде мир пухнастій твоїй голові! (Погладив дівчинку, попрощавшись, пішов далі).
Музика
Учениця. Мрія по світу літає.
Мрія радість несе.
Скоро вона завітає
В серце твоє і моє.
І лід в нашім серці розтане,
І все навкруги розцвіте.
Ти щастя невільником станеш,
Бо хтось покохає тебе.
Неначе у повісті Гріна
Закохані Грей і Ассоль,
Їхня мрія у світ полетіла,
Щоб вернутись і збутися знов,
Бо мріють вони про чудо,
Якого не бачив ніхто.
І буде воно, буде,
Бо в їхніх серцях панує любов.
Класний керівник. Мрійлива дівчинка Асоль з Каперни дуже вірила в диво, в пурпурові вітрила, і нарешті дочекалася здійснення своєї мрії.
Так і ви, дорогі випускники – досягли своєї мети, завершили навчання, одержали атестати й готові продовжити плавання на швидкокрилому вітрильнику мрії й надії, який понесе вас у далекі незвідані далі.
Ви не можете взяти з собою з берега Дитинства дорогих вам людей, але ви можете зберегти у своїй пам’яті світлі спогади про роки навчання.
Життя, наче потяг, де є зупинка під назвою «Школа». А далі – у кожного свій маршрут, свої життєві далі й зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги, радощі й успіхи. Та в усіх вас була спільна зупинка, і хоча немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою «Школа» завжди вам раді.
Пісня «Як ми навчались»
Невже це все? Закінчено школу й ніколи не буде уроків?
Дивне, все-таки, це слово «ніколи». Буде все: університет, сім’я, робота, а ось школярем я вже не буду й дитинства мого вже не буде ніколи.
Дитинство пішло. Воно зникало по краплинці тихо й непомітно, з каліграфічними літерами першої вчительки, з коротенькими спідничками однокласниць, з гучними дзвінками, які були дорожчими всіх теорем на світі.
А за вікном дощ змінювався снігом, і під зізнання Ромео в коханні списували алгебру, доводили недоведені теореми, писали на екзамени шпаргалки.
Пісня «Атас».
Учениця.11 років вів по життю нас учитель, віддаючи тепло свого серця. Були хвилини, коли серце втомлювалося, і тоді учитель поспішав до своїх учнів. Їх веселе щебетання вливало нові сили в стомлене серце, дитячі посмішки народжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думки. І це продовжуватиметься вічно, доки здатне битися вчительське серце.
Ми назавжди збережемо в серцях маленькі вогники від вічно великої вчительської любові до нас. Нехай спогади про рідну школу світять навіть тоді, коли згасає віра в себе. Нехай школа залишається тим промінчиком добра й любові, який вказує як іти, щоб не спіткнутися. А наші серця нехай назавжди залишаться в стінах рідного НВК.
Пісня «Море волнуется раз»
- Залишивши затишний шкільний дім, ми почуватимемось маленькими іскорками і безмежному просторі Всесвіту, і яскравим дороговказом для нас будуть мудрі настанови наших вчителів.
- А провідною зорею в нелегкому путі по тернистих стежках дорослого життя стане для кожного ім’я улюбленого вчителя.
- Одинадцять років ви, дорогі вчителі, як яскраві зорі, осявали нам своїм світлом дорогу до знань, зігрівали своїм теплом наші дитячі душі й залишили яскравий слід у серці кожного з нас.
- Знаємо, ми були далеко не ідеальним класом, проте нам теж хочеться залишити у вашій пам’яті добру згадку про себе.
Пісня «Якщо б не ми»
- Яскрава зірочка на нашому шкільному небосхилі з’явилася в 2001році і з тих пір, ви, …., впевнено керуєте комплексом. Наш клас вимагав вашої посиленої уваги й забирав чимало часу й сил. Проте вже в найближчі дні зорі обіцяють вам приємний відпочинок у колі близьких людей, можливо, на березі моря. Але з початком нового навчального року можливі нові клопоти пов’язані з нашим працевлаштуванням. Запам’ятайте, ви створені не для песимізму. Посміхайтесь, і всі негаразди обійдуть вас стороною. Спасибі вам,………..!
- Відповідальна, трудолюбива,терпляча, готова прийти на допомогу кожному учню закладу, людина, яка всю себе віддає роботі – це …... У майбутньому зорі віщують вам любов і шану від ваших учнів, тепло рідних і близьких та можливість ще не раз повертатися на шкільний небосхил, чому ваші нинішні учні завжди будуть дуже раді.
- Наша перша вчителька ……. дала нам усе , що може дати мати:
Турботу, розум, мудрість,
Тепло свого серця,
Любов, терпіння.
Ми вас вітаємо від душі, бажаємо всього найкращого в житті.
- ……….. усе життя, перебуваючи під впливом планети Меркурій ви не сидите на місці,долучаючись до позакласної роботи. У вересні вас очікує зорепад квітів, тому заздалегідь приготуйте достатню кількість ваз. А ще, починаючи з вересня, щомісяця у вас вдвічі частіше свербітиме ліва долоня, тому приготуйте побільший гаманець.
- Оскільки зірка ….. перебуває під впливом Місяця, то ми щодня спостерігали їхні припливи й відпливи, точніше перевірку шкільної форми. Зовні спокійні й врівноважені, ви маєте в душі величезний заряд енергії, який не дозволяє вам сидіти склавши руки.
- ………. встигли не одне покоління юних боромлян уже навчити премудростей хімії та біології. Школа не може існувати без вас, як і ви без неї. Тож дай вам, Боже, здоров’я й сил приходити сюди ще не один десяток років.
- Уперше ми відчули тепло …, коли переступили поріг шкільної бібліотеки. У найближчі роки на вас очікує професійне зростання, і все це завдяки вашій наполегливості й цілеспрямованості.
- Із …… на уроках у нас було як на війні, адже спілкуватися доводилося як в тилу ворога – іноземною мовою. Астрологічний прогноз на подальші роки для вас досить сприятливий із збільшенням матеріальної винагороди за свою працю. З чим ми вас уже зараз поздоровляємо, дорога…..!
- Із ……… ми зустрілися на уроках основ правознавства та історії, ……– історії рідного краю. У своєму житті ви досягли багато. Хоч ваша зірка знаходиться під впливом Місяця, але її фази змінюватимуться лише в напрямку професійної майстерності. Впродовж декількох років ваші учні займатимуть усі ваші думки, вимагатимуть багато вашої уваги, ваших сил і часу. Тому ми бажаємо вам сьогодні, шановні ……. багато мужності й терпіння!.
- ………….енергійні, високоерудовані, щирі в спілкуванні. Вони прилучали нас до безмежного світу математики, інформатики, фізики. Минулий рік був особливо сприятливим для вас. Він позбавив від необхідності приймати у нас екзамен. Тож бажаємо вам, щоб і всі роки для вас були не менш успішними.
- Цей рік досить вдалим був для ………... Їх радували успіхи волейболістів, туристів та чарівних барв Сумщини. Тож не зупиняйтесь на досягнутому, щастя вам, здоров»я
16. Невтомними, працьовитими, чуйними зорями нашого колективу можна назвати секретаря школи ……, медичну сестру …….., працівників шкільної їдальні ………
та техпрацівників на чолі з завгоспом ……..
- Ми шлем вам свої вітання
І найщиріші побажання
Здоров”я зичимо ми вам
Усім шкільним працівникам.
Хто до школи нас підвозив,
Хто накази друкував,
Хто в школі мив і прибирав,
Хто взимку нам тепло давав,
Хто спокій наш вночі охороняв,
І довгі роки близьких заміняв.
Спасибі вам за все.
- Педагогічний талант – який він? Мабуть , усім зрозуміло, що основними складниками учительського хисту є любов до дітей.
- Шановні вчителі! Гордіться, що ви обрали саме цю дорогу й радійте зустрічі з дітьми, бо вони – наймудріші філософи, найчутливіші психологи, найсуворіші перевіряючі, найвірніші друзі, найкращі астрономи, які вивчили „на відмінно”все шкільне зоряне небо і швидко знайдуть на ньому потрібну зірку.
Мелодія
Учениця.Знову шумлять журавлині ключі
На видноколі.
Молодість вічну дарує тобі
Вчительська доля.
Лист золотавий так щедро до ніг
Стелить тополя,
Ночі недоспані й радісний сміх –
Вчительська доля!
Радісне сяйво дитячих очей.
Пошуки вічні
Вчительська доля дарує тобі,
Доля велична.
Щедрість осінню і вічні жнива,
Радості й болі,
Крила орлині тобі берегла
Вчительська доля.
Вчительська доля відкрила тобі
Душу дитини.
Вчительська доля так щедро вплела
В косу сивини.
Ключ журавлиний у даль відліта
На видноколі
Хай посилає щасливі літа
Вчительська доля!
Пісня «Нам вже час прощатися із вами» ( вальс)
Учень. Шановні вчителі та працівники школи! Нехай ці прекрасні квіти, які тримаємо у руках ми, ваші учні, і наша щира любов будуть для вас подарунком за те, що ви були з нами аж 10 років, за те, що створили для нас чарівну країну добра, бо зігріта вона теплом ваших сердець!
Мелодія
(На сцені ворожка )
Ворожка. Ага! Я так і знала! Не чекаєте, без мене почали! Куди ж це я потрапила? Невже я знову забула кинути лапку жабки чи хвостик мишки? Так ні... Я все зробила за оцим рецептом.
( Дістає з кишені папірець і пильно розглядає)
А де ж друга половина рецепту? Куди ж вона поділася?
( знаходить другу половину рецепту)
Ворожка. Ой лишенько! Куди ж оце мене занесло?
Ворожка. Так це ж Випускний в одинадцятому класі! Просто чудово! А ось і самі господарі...
( Ворожка підходить до класного керівника 11 класу)
Ворожка. Красунечко, позолоти ручку – всю правду скажу: що було, що буду, чим серце заспокоїться. Лежить на тобі чорне прокляття, вже сьомий рік лежить. Так ( уважно розглядає долоню)
Але вже недовго висіти йому над твоєю головою. Усього тільки одна ніч і станеш вільна, як птах. Ні тобі виховних годин, ні генерального прибирання, ні батьківських зборів. Ось тобі амулет на щастя (чорна ручка), ручка, якою ти атестати виписувала, хай разом із нею зніметься з тебе й чорне прокляття…
( Далі підходить до якогось вчителя)
Ой голубушка, а що це в тебе на долоні написано? Та не хвилюйся ти так. Уроки сьогодні вже вести не будеш.А в майбутньому ось і тобі амулет ( червона ручка) Як будеш контрольні перевіряти, одиничку пиши, а нулик дописуй, одиничку пиши, а двієчку дописуй. І жодних проблем не матимеш.
(Підходить до директора)
О! Я чую надзвичайно сильну ауру! Це напевно козирна дама, ой ні, це ж директор школи! Тут амулетом не відбудешся, треба порчу знімати.( знімає глобусом) Щоб руки не терпли, особливо права, коли ти, голубонько, будеш Та пильно слідкуй, щоб в найостаннішому класному журналі було поменше одноцифрових оцінок, а все двоцифрові та двоцифрові.
Виходять випускниці, переодягнені в прибиральниць.
"Прибиральниці"
Ой, втомилась, я замаялася…Зовсім ніякого спочинку нема…
Ой, і не кажи, Наталко… Що за діти тепер пішли? Жах! Натопчуть, нагадять, а ми прибирай Ось як раніше діти були не те що нинішні.
Та отож, не те! Взяти хоча б той випуск, який Колодяжна випускала!
Це який? – такий випуск. Це тих кого Л.А. другими випускала?
Так, вірно, ти нічого не плутаєш Наталю? Тож 2011 року випуск був! Вже нащо виховані діти були!
Та отож , отож…Всі як люди, - культурні, а виховані які! Ніде папірця зайвого не кинуть.
Все в кармани – і додому, І додому несуть. А деякі навіть місяцями до школи не ходили – щоб багнюки не натоптати.
Та прямо диво, а не діти!
Як телевізори ламповані, ну в смислі, що зараз таких не випускають.
Так, виросли вже. Іноді, що правда, заходять, розповідають, хто ким став.
Ой, розкажи! Цікаво ж дуже!
Ну, я про всіх одразу не пригадаю. Ну, ось, наприклад, Киркач Олександр панімаєш? Так він у нас у розвідці теперича шпигуном працює, шифрується, щоб його ніхто не побачив.
Так його і в школі майже не побачити було: Ну а Алєксандров Сергій - він то ким став?
Він у нас тепер – відомий підприємець. Робота в нього – прямо як у казці!
Як у казці?
Так, так! Сидить собі в хатинці, торгує курячими ніжками!
Та невже.
Вже, Юлія, Ось ти Шевченко пам’ятаєш? Нізащо не здогадаєшся, Де вона тепер!
Ну, розкажи, вже розкажи! У монастир вона пішла, настоятильницею - настоює на лимонних шкірочках. Пляшки ото бачила – "сповідь Монаха". А хто його, думаєш, сповідував?
Та і що! А я за те знаєш, кого бачила? …Штагер Марину
Іде ж ти її бачила?
Де – де … вона ж у нас тепер фотомодель! Ти "Наталі» останній читала?
А я всі номери читала – я ж його переплачую! І де ж воно там?
На обкладинці, звичайно!
Так там написано – Клавдія Шиффер!
Шиффер у тебе, … , з’їхав з даху! Я ж тобі кажу – самісінька…Марина
А й чого? А ось Коля Загорулько як виріс! Він у нас тепер скульптор – пам’ятники різні робить, крупні форми … Обіцяв навіть у школі фонтан побудувати, як у Брюсселі.
Теж мене здивував. А я ось нещодавно Тарана Ігоря зустріла! Багатий став! Биків розводить!
Тю! Та що з них прибутку то - , з биків!
Так він їх не просто розводить! Він биків на бабки розводить!
А… Ось воно як… Значить. Усім в житті поталанило… Слухай, а ти про Касьяненка Олександра нічого не чула?
Та ні… а ти про Будник Ларису нічого не знаєш?
Та ні, не знаю…
(разом до глядачів) А може ви чули?
Виходять Грей і Ассоль.
Грей. Я делаю то, что существует, как старинное представление о прекрасно-несбыточном и что по существу, сбыточно и возможно… Благодаря Ассоль я понял одну нехитрую истину. Она в том, чтобы делать так называемые чудеса своими руками… Когда душа человека таит зерно пламенного растения-чуда, сделай ему это чудо, если ты в состоянии. Новая душа будет у него и новая у тебя… Есть не меньшие чудеса: улыбка, веселие, прощение, и – вовремя сказанное нужное слово. Владеть этим – значит владеть всем…Наше начало – мое и Ассоль – останется нам навсегда в алом отблеске парусов, созданных глубиной сердца, знающего, что такое Любовь…»
Інтерв’ю «Складові людського щастя».
Кореспондент. У мене є завдання від редакції шкільної газети взяти інтерв’ю в учнів нашого класу, бо я теж людина і хочу бути щасливою.
- Що, на вашу думку, є найважливішими складовими людського щастя? Чи співпадає ваше розуміння його з розумінням Ассоль?
1 учень. Досягнення поставленої мети.
2 учень. Справжнє кохання, дружба, честь.
3 учень. Творити диво своїми руками.
4 учень.Та людина, яка приносить щастя іншим, сама щаслива.
5 учень. Відчуття того, що ти недаремно живеш на землі і несеш відповідальність за оточуючий світ.
Кореспондент.Бачу, що ваше розуміння щастя співпадає з розумінням Ассоль, але у вас воно осучаснене. Сподіваюсь, що ваші душі наповняться щастям від того, що ви маєте мрію, яка надихає на працю, на виховання у собі почуття любові, добра, людяності, формує у вас велике бажання стати Людиною.
Мелодія «Поговори со мною мама»
Чого ти зажурена, мамо?
Чого в очах твоїх сльоза,
Чи вітер пестив тебе мало,
Чи усмішку вкрала сльоза?
Куди твоя радість поділась?
Чого зажурилась краса?
І руки твої опустились,
Чого посивіла коса?
Не треба журитися, мамо,
Чого ж у сльозах, ну чого?
Чи снігу упало немало,
І весь він – тобі на чоло?
Пісень ти співала немало,
Багато не спала ночей.
Чого ж ти зажурена, мамо?
Аж котяться сльози з очей.
Не жалій мене, мамо, не треба,
І не думай, що я ще дитя,
Подивись у глибокеє небо,
На своє ти оглянься життя.
Як тобі було важко в дорозі,
Як тебе заставала гроза.
Я стою на твердому порозі,
Чому ж в тебе іскриться сльоза?
Принесу, мамо, тобі я квіти,
В очі гляну твої ясні.
Сльози радості ніде подіти,
Ніби краплі дощу навесні
Я загляну у очі – озерця,
До щоки притулюсь, як колись,
І відчую биття твого серця,
Тільки жалібно так не дивись
Мамо, мамочко, посидь зі мною,
Хай та казка ще примариться мені,
Як колись, давно, була малою
Й засинала під твої пісні.
Мамо, мамочко та ти ж така красива,
Ти ж умене лагідна така.
І моє волосся світло-русе
Ніжно пестила твоя рука.
Це ж було, а може, і приснилось,
А якщо було, то так давно
Кажеш ти, що я чужа зробилась,
Що мені до тебе все одно.
Не вбивай холодними словами,
Та посидь зі мною, помовчи,
Просто притулитися до мами
І заплакати у неї на плечі.
Не залишай мене, матусю,
Коли у серці біль щемить.
Коли сльозами враз заллюся,
І радість щезне, відлетить.
Не залишай як, сил не маю
Молитись з вірою тобі,
Коли надія покидає
І залишають у журбі
Але ще більше прошу:
Не залишай мене тоді,
Коли тяжку ти знімеш ношу
І щастя з’явиться в житті.
Мати:
Доню моя, ти подібна сьогодні
На ніжну троянду, квітку Господню.
Юність безгрішна – ніжність ранкова,
Все ще в почині – і дія і слово.
Та я вже бачу і серцем знаю:
З квіту такого зла не буває.
Повтори мене, дочко, повтори мене, сину, в синіх щебетах ранніх,
В біло трепетних і замріяних ночах.
Не затримуйтесь довго на глухих полустанках,
Щоби жар непокою не згас, не затяг.
І коли я над вечір у безвість полину,
Не схиліться, не спіткніться у жалобі – журбі.
Повтори мене, дочко, повтори мене, сину,
І я житиму знову удруге в тобі.
Дорогі мами, прийміть від ваших дітей листи-подяки, у яких вони написали слова, які, можливо, ніколи в житті вам не говорили. Збережіть їх, нехай в родині це буде ваша маленька сімейна реліквія.
(вручення листів)
Пісня «Мамина наука».
Мелодія
Класний керівник. Грей і Ассоль зуміли зберегти свою душу, прагнення до добра, світлі почуття всупереч жорстокій дійсності. Герої пронесли свою мрію крізь морок і зло і піднеслися над буденністю на крилах своєї надії та кохання.
Це дуже добре, коли в маленької людини є мрія, до якої вона йде. Бо це значить, що вона живе повноцінним життям, приймає рішення, будує свої плани. Бажаю, щоб мрії всі збувалися, щоб корабель вашої мрії допоміг вам піднятися через терни до зірок, щоб ваші мрії обов’язково стали прекрасною реальністю.
Виходять випускники. Я хочу…
Класний керівник. Покидаючи школ , пам'ятайте: справжні скарби - це скарби вашої душі: доброта, щирість, совість. У ваших серцях є мрія, вірте в неї протягом усього життя. Адже якщо сильно повірити в мрію, то вона обов»язково збудеться! Пронесіть цю віру через роки й не втратьте її. Цінуйте її, любіть, боріться за неї - і тоді в життя кожного увійдуть пурпурові вітрила надії.
Фінальна пісня.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку