Презентація "Правила золотого мільярда для забезпечення соціальної та екологічної безпеки"

Виконала: Мельник Т. О. Правила золотого мільярда для забезпечення соціальної та екологічної безпеки

Населення України зменшується. До нас прийшла депопуляція. Наркоманія, проституція, алкоголізм, торгівля людьми і людськими органами, вбивства і пограбування, генно-модифіковані продукти і біологічні добавки – дари демократичних реформ, “яким немає альтернативи”.

«Золоти́й мілья́рд» (рос. Золотой миллиард) — вираз-термін, яким позначають населення розвинутих країн з достатньо високим рівнем життя в умовах обмежених ресурсів. Чисельність даного населення в мільярд пов'язана з чисельністю сумарного населення таких країн і регіонів, як США (310,5 млн), Канада (34,3 млн), Австралія (22,5 млн), Євросоюз (27 країн, загалом 500 млн), Нова Зеландія (4,4 млн), Ізраїль (7,5 млн), Ліхтенштейн (35800), Монако (33000), Люксембург (0,5 млн), Андорра (84000), Ватикан (920), Мальта (0,4 млн) до початку третього тисячоліття.

Перший закон народонаселення сформулював Томас Мальтус у книзі «Досвід про закон народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства» (1798), де показав загрозу зростаючого населення, що збільшується у геометричній прогресії та ресурсами продовольства, які зростають в арифметичній прогресії. Він розрахував максимально можливу кількість населення Землі, стверджуючи, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1,4 млрд. Сучасні «мальтузіанці» скоротили цю цифру до мільярда, який назвали «золотим». Станом на 1 січня 1990 року на Землі проживало 5,5 млрд людей, на 2009 рік — понад 6,5 млрд. За даними ООН, сировини й енергії вистачить (за оптимального використання) лише на 1 млрд чоловік. Не випадково, що до золотого фонду «одного мільярда» належать такі країни, як США, Японія, країни ЄС та ін., в той час як 4/5 населення Землі з Азії, Африки, пострадянського простору, Латинської Америки, що володіють основною масою сировини й енергії, витіснені з «місця під сонцем» і насправді є сировинними колоніями зазначених країн. Американський дослідник Френсіс Фукуяма поділяє народи на історичні і постісторичні. Якщо для перших можливі конфлікти і голод, то других можуть тривожити лише теми нудьги і духовної порожнечі постісторичного буття. Теоретик «відкритого суспільства» включає в обрані — постісторичні народи. До історичних відносяться чотири мільярди людей, що живуть на грані існування, тобто 2/3 населення планети. Під егідою ООН за останні десятиліття розроблена різностороння концепція сталого розвитку суспільства і економіки. Для ефективного функціонування цієї системи достатньо 20 % найкваліфікованіших працівників, вчених та спеціалістів планети. Вони, в основному, уже інтегровані країнами «золотого мільярда».

Концепція, що дістала назву «золотого мільярда», була розроблена в надрах Римського клубу. Але в ній уже не моделюється можливість стерпного існування всіх людей. Відповідно до неї, ресурси й запаси стійкості Землі можуть забезпечити стабільний розвиток і високий рівень життя тільки для одного мільярда людей. Саме до такої межі й треба, на думку розробників моделі, скоротити населення Землі

Ри́мський клуб — міжнародна неурядова організація, що об'єднує в своїх рядах вчених, громадських діячів і ділових людей більш, ніж з 30 країн світу, стурбованих перспективами розвитку людства. Зусилля членів Римського клубу націлені на вирішення актуальних проблем сучасності шляхом розробки нового напрямку в їх вивченні, що отримав назву глобальне моделювання. Так виникла нова наука глобалістика, що вивчає проблеми всього людства за допомогою моделювання на ЕОМ, без поділу на Захід і Схід, Північ і Південь. Римський клуб в даний час складається з приблизно 100 окремих членів; понад 30 національних та регіональних асоціацій; Міжнародного центру у Вінтертурі, Європейського центру підтримки у Відні та фонду Римського клубу, який забезпечує можливість для великих індивідуальних донорів взяти участь у розробці та поширенні проектів Клубу.

Діяльність Клубу керується Генеральною Асамблеєю, яка обирає зі своїх членів невеликий Виконавчий комітет, що здійснює нагляд за діяльністю клубу. На даний час клуб очолює два президенти — Андерс Війкман (Швеція) і Ернста Ульріх фон Вайцзеккера (Німеччина). Роберто Печчеї — віце-президент. На відміну від багатьох інших некомерційних організацій, робота Римського клубу обумовлена участю і зусиллями його членів.

Основні цілі Римського клубу:виявлення найбільш важливих проблем, які визначатимуть майбутнє людства на основі комплексного та перспективного аналізу;оцінка альтернативних сценаріїв майбутнього;розробка практичних рішень виявлених проблем;стимулювання суспільної дискусії;ефективні заходи для поліпшення перспектив на майбутнє.

Римський клуб в своїй діяльності дотримується трьох засадничих принципів:глобальний погляд на комплексні, масштабні світові проблеми, що відображує дедалі зростаючу взаємозалежність країн в рамках єдиної планетарної системи;міждисциплінарний («холістичний») підхід та розгляд сукупності актуальних проблем — політичних, економічних, соціальних, екологічних, технологічних, культурних і соціо-психологічних — в їхній взаємодії як частин єдиного цілого;розгляд довгострокових наслідків нинішніх проблем, а також політичних рішень і практичних заходів, що знаходяться в арсеналі сучасної політики — підхід, який не завжди можуть собі дозволити уряди, що зазвичай реагують переважно на поточні потреби слабо поінформованих виборців.

Концепція «золотого мільярда» за своєю суттю відверто антигуманна. Вона фактично виправдовує війни й інші подібні методи скорочення кількості населення. До того ж, хоч і називається цифра в один мільярд, відомо, що вона завищена. Просто населення країн, зарахованих до елітної групи на благоденство, на момент створення концепції саме таким і було. У стратегії «сталого розвитку» багатьох із них (США, Німеччина, Швеція та ін.) у завуальованому вигляді покладено ту саму ідею: успішне майбутнє тільки для обраних країн зі збереженням «золотого мільярда» процвітаючої частини людства. Послідовники цих ідей є і в Росії.

Сценарій виходу на потрібну кількість досить простий. На першому етапі «золотий мільярд» живе за рахунок декількох мільярдів людей, що становлять «інше людство».

Він задовольняє свої потреби за рахунок матеріальних ресурсів усієї планети. При цьому робиться все можливе для скорочення кількості цього «іншого людства», що легко досягається «скиданням» туди брудних виробництв і шкідливих технологій. Тим само цілям слугують підтримка корумпованих режимів, що розкрадають гроші країни, впровадження програм, які передбачають скорочення різних соціальних заходів. До речі, Україна – один із полігонів з «обкатування» цієї програми глобальної колонізації та вимирання.

Дані ЦРУ (станом на середину 2001 року) свідчать: усупереч твердженню, начебто в багатьох країнах Заходу триває спад народжуваності, ця тенденція характерна лише для країн колишнього СРСР і соцтабору. Чи випадково зі зміною режиму тут почалося виродження?.. Коли вибухне катастрофа, то саме в цих принесених у жертву країнах вона «добиратиме» решту «зайвого» населення.

Сьогодні політики різних напрямів продовжують стверджувати про стабільніше майбутнє та щасливіше життя через 10–15 років. Але як цього досягти, якщо рік у рік зростає кількість голодних, біженців, дедалі більше деградує біосфера?

Усі докази, що їх має у розпорядженні Римський клуб, свідчать: із трьох альтернатив – необмеженого зростання, добровільного обмеження та виходу до природних меж зростання – насправді реальними є лише два останні.

Економічні кризи стрясатимуть планету доти, доки людство увійде в епоху Великої відмови – відмови від багатьох благ, ідей, ілюзій. Час «прямолінійних» ідеологій завершився. Нині вже треба подорослішати й жити, керуючись здоровим глуздом. Аналіз різних теорій, наведених у статті, дає змогу передбачити варіанти майбутнього, «спроектувати» його і зрозуміти, яка людина зможе в цьому майбутньому жити.

Супротивники концепції часто посилаються на ефективність капіталістичного ринку — вільна торгівля для того і існує, щоб зробити будь-кого багатим. Прихильники заперечують, що теперішній процес відтоку дешевих людських ресурсів із бідніших країн у багатші для обслуговування інтересів транснаціональних корпорацій не компенсує нерівність. У одній із своїх книг Джуліан Саймон висловлює думку, що брак матеріальних ресурсів можна подолати за допомогою науки. Наприклад, аргументу браку нафти можна протиставити певні стратегії енергетичного розвитку, таких як використання синтетичного палива.

Потрібно також відмітити, що якби залишився і 1 мільярд, але Землю продовжували забруднювати поліетиленом, мийними засобами, пестицидами, радіацією, через якийсь час це все одно стане небезпечним..

Нехтування принципами сталого розвитку призвело до різкої активізації антиглобалістського руху прибічників захисту навколишнього середовища. Антиглобалісти відстоюють принцип децентралізації рішень, поглиблення участі неурядових організацій у вирішенні ключових питань економічного розвитку країн та укладання міжнародних угод. При цьому стратегічні принципи сталого розвитку вони розглядають як спосіб вирішення глобальних проблем розвитку цивілізації.

Важливо наголосити, що сталий розвиток світу або окремої країни – це керований, науково організований довготривалий розвиток, який відбувається в умовах гармонійної взаємодії людства і біосфери. Він стверджує, що тільки на основі принципів узгодженої політики світового співтовариства щодо охорони і раціонального використання екосистем можна забезпечити надійне майбутнє нинішньому і прийдешнім поколінням.

http://veche.kiev.ua/journal/2459/https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BAhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8 C%D1%8 F%D1%80%D0%B4http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1484 Використані джерела:

Дякую за увагу!