Сценарій випускного вечора «ЗОРЯНЕ СУЗІР’Я – 2013»

Сценарій випускного вечора

«ЗОРЯНЕ СУЗІР’Я – 2013»

(Шкільне подвір’я прикрашене у зоряній тематиці. Звучить лірична мелодія. На сцену виходять ведучі)

Ведуча І: Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості!

На вулиці буяє зеленим цвітом перший день літа, сонце пестить нас своїми золотими промінцями, вечірні зорі сиплять дощем удачу, а прийдешній день несе нове і незвідане до сьогодні життя.

 Ведуча ІІ: Час летить і змінює все ,що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка. Але всім неодмінно світитимуть далеким вогником, сповитім солодким, стискаючим серце спогадом  – дитинство й шкільна  юність.

Ведуча І: Сьогоднішній день проводить межу між дитинством і самостійним життям . Наш вечір присвячений тим, хто ступає сьогодні на першу сходинку самостійного життя, тім, хто народився під щасливою зорею

РАЗОМ: Випускникам 2013 року!

Ведуча ІІ: Життя кожної людини можна порівняти з зорями, які то спалахують на голубому небосхилі, то виблискують вигаптуваною веселковою доріжкою, то стають відомими, то палахкотять, несучи тепло і ніжність в людські душі.

Ведуча  І: У народі кажуть, коли народжується дитина – то на небесному просторі з’являється нова зіронька – символ радості, щастя, краси, добра і удачі.

Ведуча ІІ: Зірки народжуються в небі,

Коли земний наш дивний світ,

Народжує нову дитину

З душею, мов стрімкий політ.

(Звучить пісня пісня «Кто тебя выдумал». На сцену виходить Маленький Принц з Трояндою)

Маленький принц: Добрий день, люди! Я Маленький Принц, про якого писав Екзюпері. Живу я на планеті , яка трішки більше  за мене. Але живу не сам, а з прекрасною Трояндою, за якою доглядаю.

      Хотів би я знати, чому загоряються зірки. Мабуть для того, щоб рано чи пізно кожен із нас знову міг відшукати свою. Ось моя планета, якраз над нами… але як до неї далеко

  Троянда: У кожної людини свої зорі. Для одних - вони вказують шлях, для інших — наукова загадка, а для когось - просто маленькі вогники

Маленький Принц: Сьогоднішні зорі  я засвітив для  ваших шкільних зірок . Таких немає ні в кого. Вони сяють, шлють у далеч світло , тож нехай їхнє світло буде чистим і немеркнучим.

Ведучий І: Витончені й гарні, серйозні й усміхнені стоять винуватці сьогоднішнього свята й чекають на запрошення до цієї урочистої сцени.

Ведучий ІІ: Під теплим спалахом зір вони зустрінуть новий день, провівши своє ласкаве дитинство.

Ведучий І: А нас з вами  зігріватимуть не недосяжні небесні світила, а юні, променисті, грайливі зорі-випускники - наше

РАЗОМ : Зоряне сузір’я – 2013.

(Під урочисту мелодію випускники підходять до сцени, де їх зустрічають Маленький Принц і Троянда, які проводять їх на місця).

Ведучий ІІ: Вітай, Україно,

Сьогоднішню зміну

Хай гордо й заклично

Державний Гімн звучить велично!

Ведучий І: Вечір, присвячений врученню атестатів про повну загальну освіту оголошується відкритим.

(Звучить Гімн України)

Ведуча ІІ: Дозвольте представити гостей, що присутні на нашому святі і мають до нього пряме відношення. Це найближчі, найрідніші для наших випускників люди, їх батьки. Для них сьогоднішній день – свято. Адже дивлячись на своїх дітей, радіючи за них, батьки згадують, напевне, і свій випускний, свою юність. А від того стають красивішими і навіть молодшими.

Ведуча І: Перелік буде не повним, коли не згадаємо людей які були поряд з випускниками всі роки навчання в НВК. Які віддали їм не лише свої знання, а й частинку свого життя, свого серця, своєї душі – їхніх учителів.

Ведуча ІІ:  Дорогі випускники! Вашу радість прийшли розділити шановні в місті і  районі люди.  Почесними гостями нашого свята є __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

До слова запрошується __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведуча ІІ: До слова запрошується найшановніша, наймудріша людина, котра добре знає всіх випускників, котра порадить, підтримує в скрутну хвилину до думки якої завжди прислухаються. Для неї сьогодні подвійне свято – черговий випуск у НВК та прекрасна донька випускниця. Тож до вітального слова й для вручення документів про повну загальну освіту запрошується виконуюча обов’язки директора Ворожбянського навчально-виховного комплексу №1 Біличенко Тетяна Іванівна.

(Виступ в. о директора й вручення атестатів)

Ведуча І: Шановні випускники, ось і отримали ви свій перший державний документ—путівку в доросле життя. Школа вас проводжає у великий світ. Сьогодні ви уже не тільки наша гордість, ви—надбання України, її надія у майбутньому. Вам будувати завтрашній день.

Ведуча ІІ: Від усього колективу НВК ми бажаємо неосяжного як галактика щастя, космічного здоров’я, зоряних злетів. Прийміть від тріо «Сузір’я» цю пісню в подарунок.

(Звучить пісня Т. Піскарьової «Все в нас гарно буде»)

Ведуча І: Дитинство – маленька, безтурботна планета. Кожному з нас доводиться бути на ній лише раз. І скільки б ви не шукали її в небесному всесвіті – не знайдете. Лише приємні, щасливі спогади і мрії мають чарівну здатність повернути нас у дитинство.

Ведуча ІІ: Шановні випускники! Вас вітають теперішні господарі цієї планети!

(Виступ учнів початкової школи)

1. Що це тут за сяйво сяє

Переливом кольорів?

Може це нове сузір’я

Ось сьогодні я відкрив?

2. На сузір’ї щось не схоже,

      Бач, як тут багато їх!

     Може це Чумацький Шлях

Якийсь інший тут проліг?

3. І про що це в вас розмови?

Не смішіть же хоч людей!

Ви на балі випускному.

     А багато тут – гостей.

4. Ну, а то, немов зірниці,

Гарні наші випускниці.

Поруч велетні – зірки

Юнаки-випускники.

5. Ось чому так все сіяє!

Зразу я не зрозумів.

6. Хочемо зразу ми звернутись

 До усіх випускників.

7. До незвіданих планет

Пролягатиме ваш путь,

Та до рідної домівки

 Завжди спішіть повернуть.

8. Буде все: літатимуть комети

 І метеоритні литимуть дощі..

Та живіть, як вчили вас у школі,

Не згубіть ви власної душі.

9. Хай на вашому життєвім небосхилі

Будуть сонцем обігріті дні.

           Як негода – ви не опускайте крила,

Знайдіть сили, щоб летіть у височині.

 

РАЗОМ: Хай сонце і зорі, і місяць вам сяють,

   Хай вогники в ваших очах не згаснуть.

(Під веселу мелодію діти виходять)

Ведуча І: Любі, випускники! Ваш зоряний злет розпочався одного вересневого дня. ! Ніби вчора відкрились  двері школи. Ніби вчора цвіла під вікном матіола. Ніби вчора в бузковім тумані світанок.  Перша вчителька! Росяний ранок...

1. Росяниста і срібна світанкова трава,

Вчителько моя перша, це про тебе слова.

Про турботливі руки, що підносять маля,

І про першу науку на порозі життя.

2. Не минеться безслідно на дорогах земних,

Вчителько моя рідна, будеш вічно ти в них.

У оцих пташенятах, що встають на крило,

Щоб над світом підняти твого серця тепло.

3. Вчителько! Мене ви ще впізнали,

Хоч тепер я вже доросла стала.

Ви мене малою ще навчали,

Так я вас навік запам’ятала.

Не забула той найперший дзвоник,

Як тоді всьому раділа я –

Ви вели мене по перших сходах

На порозі довгого життя.

Все мене, малую, дивувало:

Дошка і підручники мої,

З радістю у школі я навчалась,

Бо любить навчили ви її.

Наймилішим був мені у початковій школі

вісімнадцятий наш кабінет,

Тут і народилась наша доля -

На найкращій серед всіх планет.

Ведуча ІІ:  До слова запрошується перша вчителька випускників Поляруш Світлана Володимирівна

(Виступ першої вчительки)

Ведуча І: Так росли наші зірочки. З кожним роком їхні промінці сяяли все яскравіше. Вони пізнавали небесні тіла, вчились обходити астероїди,  піки, не боятись кометного палахкотіння , долали ями і впевнено виходили на свою орбіту – орбіту життя. В цьому їм допомагала незамінна у шкільному бутті людина - класний керівник.

4. Я вклоняюсь вам сьогодні!

Людина відкрила закон земного тяжіння.

 Злетіла у небо і знову на землю зійшла.

 А все це тому, що мудрість ваша світила.

 І впевнено світ до пізнання вела!

 Із початкової школи, із теплих рук першої вчительки ми, сьогоднішні випускники, потрапили до великої мандрівки, з великою кількістю кабінетів і такою ж великою кількістю вчителів. Як легко було б нам загубитися в цьому бурхливому океані, якби нас не зустріли, не підтримали турботливі руки класного керівника.

5. Класний керівник…  ну що казати,

Слів не вистачить, щоб все про неї було,

Бо вона - це друга наша мати,

Де суворість разом і тепло.

 І тепер вона із нами разом,

І сльоза бринить в очах її,

Бо прийшла пора прощатись із класом,

Проводжати діточок своїх.

Ведуча ІІ: Випускники 2013 року! До вас звертається ваш класний керівник Андрущенко Наталія Миколаївна.

(Виступ класного керівника)

Ведуча І: Колись вулицями Древньої Спарти дорослі вранці вели за руку до школи маленьких спартанців. Цих людей називали педагогами. За багато віків змінився зміст поняття “педагог”, але суть залишалася тією ж.

Ведуча ІІ: Вчитель завжди веде своїх вихованців вперед, все вище і вище. Долаючи на шляху всі перешкоди. Здавалося б зовсім трішки залишається, щоб піднятись ввись, в небесну даль. І тут вчитель змушений залишити своїх вихованців для самостійного злету.

Ведуча І: То ж до Вас, дорогі вчителі, які протягом одинадцяти років оберігали, леліяли, виховували, навчали розуму, відкривали таємниці нового світу для наших випускників звертаються винуватці сьогоднішнього свята.

6. Тим, хто пізнати добро допоміг,

Тим. Хто відкрив для нас тайни доріг,

Тим, хто нам крила дарує щодня,

Тим, хто відкрив нам жагу пізнання.

7. Тим, чия праця важка, непроста,

Тим, чиє слово добром пророста,

Тим, хто відкрив нам науки світання

Ми відкриваємо наші таємні бажання!

8. Як часто, дуже часто ми хотіли,

Щоб раптом всі ми захворіли

І в школі на півроку карантин оголосили.

9. Щоб математичка забула про урок,

З уроку пролунав пошвидше щоб дзвінок.

І зарубіжна книги погубила,

Щоб на уроках ми нічого не робили.

10. Щоб на фізиці всі прилади зламались,

А на хімії всі колби позривались.

 

І щоб перерва 45 хвилин тривала

А на урок лише щоб 10 вистачало.

11.  І щоб кохана класна керівничка

Десь на безлюдний острів зникла,

Журнал й щоденники зібрала

І з них багаття розкладала.

12.  Історика щоб в Спарту занесло,

Як ні, то хай вкраде її НЛО.

 Щоб англічанка загубила словники.

Нехай у них гніздяться павуки.

13.  А наш географ щоб сяк-так,

Зібравши карти у рюкзак

Пішов в пустелю чи за гори,

Ну в крайнім випадку за море.

14.  Щоб воєн рук узяв протигаз

І з ним поїхав на Кавказ.

Щоб він назад не повернувся

І наш урок щоб не відбувся.

15.  Сьогодні день останній, день прощання

Пробачте нас за наші ці бажання

І квіти що тримаємо в руці прийміть від нас, від щирої душі.

(Випускники дарують учителям квіти)

16.  А якщо серйозно, то, любі вчителі!  Любіть нас такими, якими ми є!
17.  Недовченими і заученими! Веселими і засмученими!
18.   Ледакуватими й непередбачуваними!

РАЗОМ: Непрощенними і пробаченими!

19. Словом, любіть нас так, як ми вас всіх любимо!
20. .Чому ж, Учителю, ти посмутнів?

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж нас терпляче в цей день привів,

Шляхи в майбутнє зорями позначив.

 

21.  Така вже доля, Вчителю, твоя -

Зустрітись, аби згодом попрощатись,

Із серця в серце перелить добро,

     Й учителем навіки залишатись.

(Випускники виконують пісню про вчителя)

Ведуча ІІ: Шкільні роки, дружба, що зародилася у стінах навчального закладу зазвичай проходить випробування десятиліттями,  але її зірка не згасає ніколи.

Ведуча І: Пройдуть роки. Хтось буде носити прізвище чоловіка, а хтось – окуляри, хтось отримає  Нобелевську премію, а хтось почесне звання «Мати-героїня» - все одно один для одного ви залишатиметесь Настею ( далі по черзі) Денисом, Наталкою, Дімоном, Оленкою, Віталькою та  Вікулею.

(Дівчата 11 класу виконують пісню «Хорошие девчата»)

 

Ведуча ІІ: Найбільша святиня на цій землі для кожної людини—рідна оселя, стежка, по якій вчили ходити вас батьки.

Ведуча І: Поява ваша в світі – диво,

Кохане і таке щасливе.

Ваш перший крик – то гімн коханню.

Хай кожен з вас це пам’ятає,

Скарбів нема цінніших в світі,

Ніж для батьків є їхні діти.

Ведуча ІІ: Мама, тато! Два найдорожчих і найтепліших слова, дві людини, які розділяють із вами гіркоту невдач і щасливі хвилини радощів, віддають вам тепло свого серця, учать вас бути хорошими і чесними, мужніми і справедливими.

Ведуча І:  Завжди несіть у свою сім’ю мир і спокій, радість і щастя, прислухайтеся до батьківських настанов, не забувайте рідної домівки, де вас завжди чекають ваші батьки. Не противтесь порадам батька, завжди обіймайте матусю, бо її ласка і  ніжність потрібні людині навіть у дорослому віці.

22.   Любий батько - глава мого роду,

Ти навчив розуміти і зло, і добро,

Де не буду - до тебе прийду на пораду

Знайду вірну стежину,

 Як би там не було.

23. Я пам'ятаю мамо, як в дитинстві

Мої ти ніжки цілувала

Як мріяла ти над колискою

І в очі мої зазирала

Весь світ в тобі для мене, мамо, був

Всі зорі, всі світанки весняні

А я ж, як крихітка, як сонечко

Купалася у теплоті твоїй.

24.  Я протупотіла перші свої кроки,

І перше слово сказане - тобі

А ти щаслива, сміялась втомлено

Раділа ти всьому, що є в мені.

25. Ти пам'ятаєш вересень в сльозах

Як не хотіла до школи йти

Як ти збирала на моїх устах

Сльозинки, що солоними були.

Ти промовляла: «Доню, не журись,

життя прожити - не поле перейти».

Забудь образи -  мамі усміхнись.

Завжди ми будем разом - я і ти.

26. Пробач мені, моя голубко сиза,

Що не сказала я досі ті слова,

Що я не слухала, коли мене просила,

Що через мене плакала, пробач.

За те, що снів своїх не додивилась,

Що я хворіла, неслухняною була,

Що радістю в очах зі мною лиш ділилась

Повір, цього ніколи не забуду я.

(Зімін Д. виконує пісню «Мама» з репертуару О. Газманова)

 

Ведуча І: Дорогі  батьки! Ваші очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлася тривога. Бо попереду ще стільки випробувань у ваших дітей . Вони люблять  вас , і будуть  завжди гідними вас!

Ведуча ІІ: Дякуємо за те, що дали життя таким прекрасним дітям, що завжди любили й вірили в їх сили. Ваші натруджені руки, добре серце, завжди допомагатимуть у дорослому житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

Ведуча І: Увага! Тиша! До випускників звертаються матері.

Мама 1: Донечко мила,

Мама 2: Милий мій сину,

Виберіть чесну, життєву стежину

Юності вашої квітне розмай,

Ми вам пахучий спекли коровай

Мама 1: Лагідні руки це тісто місили,

Хай не бракує снаги вам і сили

Любляче серце його зігрівало,

Щоб у житті вам добро квітувало.

Мама 2: Впала у тісто солона сльоза –

Хай обмине вас життєва гроза,

Квітне калина на хлібові цім –

Щоб не забули ви батьківський дім.

(Вручають дітям коровай)

Ведуча ІІ: Випускники!  Минає ваше дитинство... І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дітвори, мелодія вічно юного вальсу.

(Тихо звучить мелодія вальсу)

Чуєте… ось-ось вона накриє вас своєю п’янкою хвилею й  понесе у незвідані простори самостійного життя.

(Музика посилюється, пари починають танцювати вальс)

Ведуча І: Дорогий друже ! Пам’ятай ! Ти – дитя Всесвіту, і так само, як і зорі, і дерева маєш право бути там де ти народився, де ти виріс.

Ведуча ІІ:  Ти приходь сюди

І з важких доріг

Та цілющої спий води,

Щоб в душі своїй

Рідний край беріг,

Де б по світу ти не ходив.

Ведуча І: Рідний наш 11 клас!

Ті, що першим колись називали

Що ж тепер побажати в цей час

Ніби все, що могли вже сказали?

Ведуча ІІ: Бережіть свою вірність і честь

Те святе, тому школа навчила

I щоб кожний, хто знав вас в лице,

Міг сказати: «Це добра людина».

Ведуча І: Хай не згасне вогонь у серцях

Хай буяє наснага і сила

Хай вам буде завжди вороття

До землі, що так любо зростила.

Хай таланить рукам молодим і

Не впадіть на життєвому полі,

Хай завжди для вас буде святим

Той вогонь, що у батьківськім домі.

Ведуча ІІ: Не чекайте під камінь води, й

Прокладаючи щастю дорогу

Ви приходьте частіше сюди

До оцього шкільного порогу.

Щоб життя дарувало добро

Йдіть твердим І упевненим кроком

Щоб не соромно потім було

Перед совістю і перед Богом.

Ведуча І: Вечір, присвячений врученню атестатів про повну середню освіту оголошується закритим.

(Звучить Гімн України)

Маленький Принц: Зачекайте! Як що хтось запалює зірки, то значить це комусь потрібно. Ми сьогодні побачили яскраві спалахи ще зовсім юних зірочок з планети Ворожбянський НВК. Згадуйте цей день, їх посмішки й сумні очі, непрохану сльозу…

Троянда: Цим зіркам не завадить  мати свою зіркову алею, щоб впевнено пройти нею у доросле майбутнє.

(Звучить пісня «Прощавай, рідна школа», під яку виходять дівчатка молодших класів з зірками, на яких написані прізвища випускників)