Сценарій випускного вечра у 4 класі

Сценарій випускного в 4 класі

 

За сценою урочисто звучать слова:

 

В чудеса не вірять люди,

Бо відомо всім давно,

Що чудес ніде не стріти,

Крім казок і крім кіно.

Але раптом так буває,

Що в найкращий день весни

Чудо в гості завітає

І повірим в нього ми.

 

Хлопчики виводять дівчаток

 

Що за диво сталося з вами?

Із прекрасними дівчатками-школярами?

А ось прийшла нарешті довгождана мить –

І знову сміх тут радісно дзвенить,

І казка в залі в залі оживає…

 

Вальс

Леді і джентльмени. Пані та панове. Сьогодні в житті кожного з нас, у житті нашого села знаменна подія.

 

День сьогодні такий незвичайний!

Сонце встало, умите в росі,

Скликав до школи дзвоник останній,

І зібрались на свято усі!

 

• Слухайте! Слухайте!
• І не кажіть, що ви не чули!
• І не кажіть, що ви не бачили!
• Сьогодні в нашій школі свято!

З нагоди закінчення початкової школи!

- знайомтесь!

- Веселий!

- Дружний!

- Пустотливий!

- трішечки галасливий! Четвертий клас.

- Наш клас населяють 7 осіб. З них абсолютна більшість – діти.

- загальний вік -    роки

- загальний ріст -

- загальна вага –

- при чому за 4 роки навчання у початковій школі кожен в середньому виріс на 15 см. І поправився на 4 кг.

- з’їли 4 тонни хліба. Випили 5 бочок чаю.

- ну, пару раз посварилися, але це така дрібниця!

- А ще ми набралися розуму, навчилися дружити і веселитися!

 

- Доброго дня! Сьогодні      травня. Чудовий день! Сонце ваших посмішок світить яскраво. Настрій безхмарний. До нас рухається теплий фронт щирих і добрих слів. Можливі громові розкоти сміху з поривами оплесків і рідкісний поперемінний дощ із сліз радості і печалі. Температура повітря зігріває серця, піднімає настрій, а легкий вітерець розганяє хмари смутку і дозволяє насолоджуватися життям.

 

• Сьогодні в нас останній урок …
• Як – то останній?
• Ми попрощаємося з початковою школою.
• От добре, бо я вже думав, що ця мука ніколи не скінчиться…А що ж далі?
• Я від старших чув, що на нас чекає старша школа.
• А мені розповідали, що там справжнісінька каторга: твори, перекази, контрольні та ще й іспити якісь!
• Щось мені вже не хочеться туди…
• Давайте краще тут залишимося, ми вже все знаємо, будемо усі відмінниками!
• Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш.
• Невже у нас випускний?
• Так, 4 роки – це не жарти.
• А пам’ятаєте, якими малюками прийшли у перший клас, нічого не вміли.
• Так, цілком вірно, я ось, наприклад, не вмів шнурки зав’язувати, я і зараз не вмію. Але нічого, у мене попереду ще сім шкільних років. Навчусь.
• А я так довго плакав за дитячим садком. А тепер довго буду плакати за початковою школою.
• Я вам чесно скажу: життя в школі нашій чудове, яскраве і дуже цікаве. І мрію я давно, про життя таке зняти кіно.
• Кіно? А що, цікава ідея. В мене і назва є «Назад у минуле».
• Отже, досить розмовляти. Увага, час прийшов мотор включати.

 

Звучить музика «Назад у минуле». На сцену виходить чарівник з букварем.

 

Чарівник. А хто тут згадав про повернення часу? Так-так, впізнаю…

 

• Пробачте, а ви хто?

 

Чарівник. Я – великий чарівник Еклібріс – хранитель книжкових багатств. І можу повернути вас у минуле, щоб ви усе пригадали і не сумували. Ось бачите, у мене є чарівна книжка…

 

• Так!

 

Чарівник. Тоді слухайте і запам’ятовуйте! Ви потрапите не у звичне минуле, а у казкове, під назвою «Маленька країна», щоб пригадати усе найцікавіше, що з вами сталося.

 

Чарівник відкриває букварик і лунає звук відліку годинника

 

Чарівник. Здається  ми вже перенеслися у минуле…Ой, погляньте!

 

Презентація «Дитинство»

 

Дитинство синьооке, мов волошки,

Його завжди буває зовсім трошки.

Воно веселе і дзвінкоголосе.

Розпустить коси і блукає босе.

 

 Дитинство різнобарвне і щасливе,

Яскраве, простодушне, галасливе,

 Воно ще поряд, зовсім недалеко,

Та вже летить у вирій, мов лелеки.

 

Дитинство пахне мамою і хлібом.

 І навіть спогадом сумує ніби,

Та завжди в пам’яті моїй просторе,

 Безмежно – синє волошкове поле.

 

Пісня «Дитинство не втрачай»

 

Дитинство йде від нас кудись,

Тікає швидко босоніж -

І сліду не знайти...

Та нещодавно зовсім ми

Були маленькими людьми

І звалися дітьми!

 

Приспів:

Там щирі надії,

Там здійснені мрії,

Чекай, дитинство,

Не зникай!

Там друзів багато,

Там мама і тато,

Чекай, дитинство

Не втрачай!

 

Дитинство поряд недалеко,

Але несуть його лелеки

В край, де нас нема...

Воно зникає, але ми

Завжди лишаємось дітьми,

Мрійливими дітьми!

 

Приспів.

 

Що сумно на душі -

Мрії всі свої згадай,

Дитинство не втрачай!

Навколо світ зміни

І собі повір ти!

Дитинство не втрачай!

Дитинство не втрачай!

 

Дитинство поряд,

Дитинство поряд,

Недалеко, але несуть,

Але несуть його лелеки -

Воно зникає,

Воно зникає, але ми

Завжди лишаємось,

Завжди лишаємось дітьми!..

 

• А в моїй пам’яті залишився перший наш дзвінок, перший наш урок!

 

Презентація «Перший раз у перший клас»

 

Ми пам’ятаєм той дзвінок веселий,

Що пролунав нам перший раз,

Коли ввійшли ми з квітами у школу,

У свій найкращий перший клас!

 

Були ми зовсім ще малими,

Не знали, як себе вести,

Як на уроках нам сидіти

І на перервах куди йти?

 

До успіхів було далеко,

Нам заважали балачки.

І виявилось, - ой нелегко

Писати палички й гачки.

 

Що за муки ми терпіли.

Доки букв писать не вміли!

 

Та поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули : «Молодці!»

 

Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово.

Диктантів купу написали.

Досвідченими трохи стали.

 

Чотири перших роки промайнуло,

Тих незабутніх шкільних літ.

І сьогодні, мов пташата з гніздечка,

Ми летимо у доросліший світ.

 

Пісня «Ми першокласники»

Нові портфелики,

А в них - букварики.

Не так то просто

Серед друзів нас знайти.

 

Приспів.

Ми - першокласники,  |

Ми - однокласники,   |

О, як нам весело     |

Гуртом до школи йти! | (2)

 

Ми пишем палички,

Крючечки, галочки.

Складаєм літери

До купки у склади.

 

Приспів.

 

Малюєм пташечки,

Квітки-ромашечки,

Співаєм весело,

Ти, пісенько, лети!

 

 Вчитель веде нас за руки 

 Стежиною, що йде від Букваря!

 Щоб незгасимо сяйвом науки

 В житті нас завжди кликала зоря.

 

 Нас привели до вас за руку мами,

 Непрошену сльозу змахнувши з вій.

 І ви всміхнулись лагідно, весняно,

 І повели нас у веселковість мрій!

 

Мене до школи мама привела,

Та вчительці, як скарб, передала.

Так гарно й радісно було в той день мені,

Бо з того дня матусь вже мав я дві.

 

У першім класі, той малий буквар,

 Як таємницю, ви його розкрили,

 Ви певно, мали чарівний дар,

 Бо нас читать навчили

 

Перша вчителько, добра, терпляча,

 Ви, як мама, були нам, малим,

 Ваша посмішка щира, гаряча

 Зігрівала серця нам усім.

 

 Та ми вже доросліші стали в цю мить

 І хочем хороше на згадку лишить.

 Забудьте всі пустощі наші й жалі,

 Пробачте нам, рідна, ми були малі.

 

Дякуємо вчительці своїй,

Добрій, ласкаві, привітній такій

За те, що навчила не тільки писати,

Навчила усьому, як вчить рідна мати!

 

І хоч ми провели один тільки рік

Під вашим крилом мов маленькі пташата,

Та ми не забудемо ніколи, повік

Ту мудру науку, бо ви нас, як мати,

Ще зовсім малими за руку взяли,

Й у світ дивовижний всіх нас повели.

Дякує Вам за все!

 

Пісня «Перша вчителька»

 

Букварі і читанки, парти в два ряди,

Наша перша вчителька в серці назавжди.

Споришева стежечка, стежечка-мережечка,

Що водила нас ще й у перший клас,

Що водила нас ще й у перший клас.

 

Сонце світлі зайчики сипле у шибки,

Кришуть крейду пальчики, пишуть палички.

Добре нам читається, вчителька всміхається,

А як хтось не зна - хмуриться вона.

А як хтось не зна - хмуриться вона.

 

Скільки розгадали ми з нею загадок,

Скільки прочитали ми віршів і казок.

Стороною рідною, рідною-погідною

Йшли через покіс у багряний ліс,

Йшли через покіс у багряний ліс.

 

Наша перша вчителька інших науча,

Букварі і читанки їм вона вруча,

Споришева стежечка, стежечка-мережечка,

Інших перший раз повела у клас,

Інших перший раз повела у клас.

 

• Слово для привітання надається першій вчительці!

 

Та з нами відбувалися дива,

І перша вчителька в нас не одна.

 

Хоч сьогодні в нас і свято,

Тільки є одна печаль,

Вчителька не йде у п’ятий.

Розлучатися так жаль!

 

Пустували не раз і не два,

 І уроки зривати уміли,

 В вас боліла від нас голова,

 Але ви все одно нас любили.

 

 Останнє нині в нас побачення,

 Нам сумно розлучатись з вами.

 І просимо у вас пробачення.

 Ми найщирішими словами.

 

 Прощавайте, вчителько перша,

 Ми сьогодні від Вас вже ідем.

 Та сюди ще не раз повернемось,

 Свою радість ще Вам принесем.

 

Ми Вас любимо так щиро!

Пам’ятайте і Ви про нас.

А тепер для Вас цю пісню

Заспіває весь наш клас.

 

Пісня «Ви, навчили нас жити»

 

Кожен день обов’язково зранку ми ідем до школи

ідем до школи

Щоб навчитись щоб все знати з вами щоб поспілкуватись

поспілкуватись

На уроках нам цікаво ви завжди розповідали

розповідали

Будемо ми пам’ятати будемо завжди ми знати

завжди ми знати що

 

Ви навчили нас жити навчили любити

Рідну мову і країну свою

Читати писати батьків поважати

Збагатили юну душу мою

Пройдуть швидко роки ми станем дорослі

Всі підем своєю дорогою багатий і вічний

Життєвий ваш досвід ми візьмем в життя з собою

 

Ви чарівна і привітна матінка багатодітна

Багатодітна

Словом тихим дивовижним поглядом ясним і ніжним

ясним і ніжним

Зігрівали наче вперше ви моє дитяче серце

дитяче серце

Ми із вами завжди будем і ніколи не забудем

ми не забудем що

 

Ви навчили нас жити навчили любити

Рідну мову і країну свою

Читати писати батьків поважати

Збагатили юну душу мою

Пройдуть швидко роки ми станем дорослі

Всі підем своєю дорогою багатий і вічний

Життєвий ваш досвід ми візьмем в життя з собою

 

Ви нам відкрили світ весь

Ви запалили світло

Ми всі вас дуже любимо

Вас ми вже не забудемо

Ви справедлива і чесна

Ви мов зоря небесна

Що по житті нам світить

Адже ви перша в світі що…

 

 Сьогодні скінчився останній урок,

 По школі лунає останній дзвінок.

 Сьогодні востаннє 4 наш клас,

 І школа чекає у п’ятому нас.

 

 Ми всі закінчили четвертий свій клас,

 І старше життя вже чекає на нас.

 Але ми сьогодні в останнє свято

 Велике "спасибі” повинні сказати

 Всім вчителям в урочистий цей час,

 За те, що навчили ви добре всіх нас!

 

Учителі найкращі, рідні,

Ну як не дякувать вам в цей час

За те, що розум, щирість, вміння –

Все віддавали ви для нас.

 

Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.

 

 Свої надсилаємо вам привітання,

 Найкращі прийміть від нас побажання.

 У святковий, веселий і радісний час

 Звертаємо нашу увагу на вас!

 

 Спасибі керівництву школи

 За те, що школа – дім наш рідний.

 Не підведемо її ніколи,

 Її ми слави будемо гідні.

 

Спасибі усім, хто працює у школі

 За ласку, увагу, турботу й привіт!

 Ми всі полюбили цей рідний куточок!

 Бо тут нас навчали про весь білий світ.

 

Пісня «Щиро вдячні вчителі Вам за науку…» (на мелодію Despasito)

Дивись, який реально красивий

Наш з тобою край:

Голи, доли, ріки, чорнозем!

Дивись, які реально мудрі люди

Народились в нас:

Найдорожчі наші вчителі

Ми можемо зробити все самі,

Можем обійти ми пів Землі,

Але без знань куди нам йти.

Ви всю свою любов нам віддали

І у світ науки повели

Щоб почали світ мінять із себе!

 

Приспів:

Щиро вдячні

Вчителі вам рідні за науку.

За любов, за ласку і за вміння,

За пораду і за розуміння.

Ви пробачте,

Що уроки інколи зривали,

І домашнє завдання не готували

Обіцяєм, більше так не будем!

 

В школі ми проводимо багато часу

Чуєм мову солов'їну

Милозвучну, як молитву.

Є відомі в світі наші

Науковці і спортсмени,

Мудреці і музиканти,

А які у нас поети:

Ліна Костенко і Тарас Шевченко,

Сосюра, Франко і Леся Українка

Ми знаємо про них,

І це завдяки всім вам-вам,

Співаємо свої пісні

І дякуємо вам-вам.

А ваші уроки, і щирі повчання

Так файно звучали, за душу чіпали.

Нас поведуть в дорогу і будем пам’ятати,

Як вчила рідна вчителька, як рідний край кохати.

 

По світу по світу нас порозкидає,

У кожного є доля, і що ж бо нас чекає?

І все на світі треба пережити,

І наперед не треба ворожити!..

По світу по світу нас порозкидає,

У кожного є доля, і що ж бо нас чекає?

І кожен фініш це по суті старт,

І за минулим плакати не варт...

Приспів.

 

По світу по світу нас порозкидає,

У кожного є доля, і що ж бо нас чекає?

Повертайся будувати

Справжню Батьківщину, рідну Україну!

По світу по світу нас порозкидає,

Нас буде чимало по цілому світу,

Повертайся будувати

Справжню Батьківщину, рідну Україну!

• В народі кажуть: «Сміх – це здоров’я!»
• Тож оголошуємо «Веселу перерву»

 

Дочекалися перерви –

Швидше, друзі, із-за парт!

Щоб розслабить трохи нерви –

Тут завжди доречний жарт!

 

• Хлопчику, яку оцінку ти одержав сьогодні в школі?
• Четвірку.
• А з якого предмета?
• З чотирьох одразу…

 

Не сам

        Учитель, проглядаючи завдання учня, дивується, як це одна людина могла допустити так багато помилок.

        Учень і каже:

• Зовсім не одна. Тато допомагав мені.

 

Шкільні бувальщини

Учитель:

• Скажи, Костику, якщо у нас у північній півкулі зима, так де в цей час літо?

Костик:

• Взимку тепло в потопленій кімнаті, а влітку холодно – в холодильнику.

 

 

Коли помилок менше

• Грицю, у твоїй письмовій роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
• Могло б, якби робота була коротшою.

 

• Валеріє, скільки буде 3 + 5?
• Не знаю…
• Ну, от я візьму і покладу тобі в одну кишеню 3 цукерки, а в другу – 5. Скільки буде всього?
• Нічого не буде.
• Та чому ж не буде?
• А тому не буде, бо у мене в кишенях – дірки!

 

• Женю, покажи на карті Чорне море.
• Олено Миколаївно, я на карті бачу лише сині та блакитні моря, а чорного тут нема.

 

 

• Васильку, було в нас 4 апельсини, 3 ми дали Оленці. Скільки у нас залишилось?
• А ми їй краще не дамо, бо в неї діатез буде!

 

   -  Кожен із моїх випускників мріяв про те, як прогуляти школу, не виконати домашнє завдання і при цьому не отримати двійку, а дехто навіть стати директором і завучем школи, щоб внести зміни у навчальний процес. Давайте поглянемо, як це відбувалося.

 

Сценка «Лист міністру»

• Як мені набридла ця школа, ці уроки… Як би ж  то ми змогли щось змінити…
• Так…Як би ж то ми змогли написати листа міністру…
• А давайте напишемо!
• Сідай, Андрій, будеш у нас писарем, а ми з Олегом і Дімою, будемо думати. Що ж писати? Ага, пиши. Пане Міністре…
• А вітання де? Ми ж чемні люди!
• Ой, який ти розумний, пиши: Доброго дня, високоповажний, пане Міністре. Ми вирішили з хлопцями написати листа від імені всієї громади.
• Може б і не писали, але є проблеми. Пиши, що букви забув? Ви не думайте, що у нас все погано. Школа у нас дуже гарна, простора, світла. Ми тут, наче в санаторії. А от процедури: тяжкі та болісні. Потрібні зміни і терміново. Сподіваємося на Вашу допомогу.
• По-перше, ну хто придумав так рано йти до школи. Не встиг лягти, вже вставай разом із сонцем. Йому то до школи не йти, цілий день світить та за нами у нові вікна школи спостерігає, як ми важко працюємо.
• Потрібно починати уроки о 12:00 год. Дивись, прийшов, пообідав, то воно й легше якось вчитися. А там і до вечора недалеко.
• По-друге, треба відмінити підручники. Ми вже такі м’язи накачали, що можемо на ринг виходити. А нашим дівчатам, як важко!
• Ой, Діма, які ж у нас дівчата красуні, тендітні, як пелюстки троянди. Я б оце дивився на них і дивився. Так ні, на ту кляту дошку треба дивитись.
• По-третє, вимагаємо відмінити домашні завдання. Немає домашнього завдання -  немає і щоденника, а то він у нас, як книга скарг і пропозицій. Ти ж диви, як хитро придумали. Спочатку вчитель пропонує домашнє завдання, а потім, ще й скаржиться, що не виконали. Батьків треба берегти. Їм нервуватися не можна.
• По-четверте, треба змінити меню в їдальні. Ми ж голодні! Ми не хочемо їсти супи, каші, борщі. От якби була піца, суші… Ох!
• Ти, що навіщо тобі ота заморська гидота. Краще наша українська їжа: вареники, галушки і шматочок сала.
• Так, сало – це добре, але якщо той Міністр не погодиться.
• Тоді ми йому напишемо, що дуже йог поважаємо і ждемо змін у нашій освіті. Підписуй. Файні хлопці.
• Ходімо відправляти.

 

Веселі історії траплялись насправді.

І як прожить без сміху школярам.

Нехай і вас весела вдача не покидає,

Бо сміх здоров’ю дуже помагає!

 

 

Пісня «Посміхайтеся люди частіше»

У колисці маля посміхнеться,

Сонце світить тепліше, здається.

Посміхнеться дівчині юнак-

І два серця заб’ються у такт.

 

Приспів: Посміхайтеся, люди, частіше,

На землі тоді буде тепліше.

Хай турботам немає кінця,

Але посмішка всім до лиця.

 

Така гарна усміхнена мама,

Як з портрета зійшла до нас прямо.

Посміхнеться щасливо татусь –

І проблеми зникають чомусь.

 

Посміхнеться до діда бабуся –

Дід підкрутить зажурені вуса.

Навіть старість зникає на мить,

Доки посмішка в серці горить.

 

- Бабуся і дідусь.. Чи є у світі люди кращі. Мабуть ні. Які вони добрі, ніжні, щирі. Як люблять і чекають своїх онучат.

 

Чи мороз, чи віє хуга –

Я нічого не боюсь,

Це тому, що маю друга.

Мій найкращий друг – дідусь.

 

Недарма вважає вся наша сім’я,

Що на діда зовні дуже схожий я.

Підросту ще трошки, усього навчусь

І таким завзятим стану, як дідусь!

 

Подивіться в бабусині очі у них не побачиш ні лукавості , ні хитрування. Це погляд добра і любові.

 

Ще сонце не встало, ще тільки сіріє –

Мене до світанку два сонечка гріють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі­ –

Це дивляться тепло бабусині очі.

 

Вже сонце схилилось, пташки сплять у гаї

Засну – наді мною два сонечка сяють. –

Два сонечка ніжні від ранку до ночі,

Два сонечка ясні – бабусині очі.

 

Дай бабусю поцілую сивину твого волосся,

Теплим подихом зігрію снігом вибілені коси,

Може і на них розтане лоскотливий срібний іній,

І усмішкою засяють твої ніжні очі сині.

Пісня «Заспівай мені, бабусю»

Знов моя бабуся пісню заспіває

І, відклавши справи, сяде край вікна.

Я дрібненькі зморшки на щоках торкаю,

Але ти для мене завжди молода!

Кожен день дитинства зв'язаний з тобою,

Ти мене навчила мудрості життя.

В першому коханні, в радості і в горі

Вірна, нерозлучна подруга моя!

 

Приспів:

Заспівай мені, бабусю,

Тиху колискову.

Я з тобою повернуся

У дитинство знову.

І нехай душі торкнеться

Пісня солов'їна.

Заспівай мені, бабусю, |

Рідна і єдина!         | (2)

 

Пам'ятаєш, бабцю, в сніжні хуртовини

Завжди засинала на твоїх руках

І звучала пісня ніжна солов'їна,

Усмішка сіяла на твоїх устах.

 

- Мати й батько – найрідніші й найдорожчі кожному з нас люди. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

 

Бо без батьків – чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного гнізда.

 

- Батько… Тато… Суворий і вимогливий. А його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою повинна бути батьківська любов.

 

Горе чи нещастя, чи біда яка,

Всіх нас виручає татова рука.

Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,

І життя дорога з нею не страшна.

 

 

 

Дорогий, хороший, рідний тату,

Кращого від тебе не знайти!

Дорогий, хороший, рідний тату,

Як чудово, що у нас є ти!

 

Я виросту скоро, хоча це й не просто.

Я буду великий, як тато, й дорослий.

Я буду їсти не ложкою – лопатою,

Щоб вирости сильним й сміливим, як тато мій.

І чистити зуби, й робити зарядку,

І навіть в столі в мене буде порядок.

Коли ж побажають спокійної ночі,

А спати у цей час всі діти не хочуть,

Я плакать не буду і вередувати,

Бо хочу як тато, мужчиною стати.

 

 

Пісня «Таточку, татусю, найрідніший мій»

Багато пісень ми про маму співаєм,

В думках ми у неї весь час.

Але ми прекрасно про те пам'ятаєм:

Без батька не було би й нас.

Ти сильний, красивий, я кращих не знаю,

А посмішка – спокій сім'ї.

Молюся до Бога, його я благаю,

Щоб довго ти жив на землі.

 

Приспів:

Таточку, татусю, найрідніший мій,

Таточку, татусю, ти мов оберіг!

Таточку, татусю, ти один такий,

Будь же, мій татусю, завжди молодий! | (2)

 

Щоб впевненість твоя мене надихала

Щасливо прожить кожен день,

А я щоб про тебе й матусю співала

Нових задушевних пісень.

З тобою, я знаю, пройдем всі дороги,

Стежки, що до щастя вели.

І завжди ми будем на рідні пороги

Вертатися де б не були.

- Мама… Чи є на світі слово більш прекрасне і ніжне? У матері найвірніше і найчутливіше серце – в ньому ніколи не замовкає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років – 5 чи 50, тобі завжди потрібна мама.

 

Бува таке скажем прямо,

Що через нас сумують мами.

Тож всі сьогодні просим вас:

Пробачте, любі мами, нас.

 

Найсвятіші молитви, що йдуть до Бога,
Це твої, коли я йду у путь-дорогу.
Найрідніший блиск очей, що впав сльозою,
Бачу я, коли прощаюся з тобою.

Вірна мамина любов пресвятая
Нас, дітей, від бід усіх оберігає.
Добре серце матерів не старіє,
Нас теплом своїм завжди обігріє.

Хоч позве мене життя в сіт далеко.
Хоч іти поміж чужих, ой, нелегко,
Пісня мамина в душі моїй лунає.
Слово мами - оберіг в чужому краї.

 

Пісня «Мамина молитва»

Матуся молиться за мене

У світлий і печальний час,

Матуся молиться за мене,

Ховає сльози на очах,

Щоб рівно стежечка стелилась

І повертала на поріг,

Щоб моя доля не барилась

І завжди Бог мене беріг!

 

Приспів:

Мамина молитва від біди рятує!

Мамина молитва лихо відверне!

Мамина молитва - Бог її почує!

Мамина молитва береже мене!

 

Спасибі, мамо, за терпіння,

За серце, сповнене тепла,

За ті слова благословіння,

Що на дорогу ти дала,

Щоб рівно стежечка стелилась

І повертала на поріг,

Щоб моя доля не барилась

І завжди Бог мене беріг!

 

 

- Вічна тема «Батьки і діти». Вічний невирішений конфлікт…

 

Коли б я начальником став хоч на годину,

То я б одразу наказав закон ввести єдиний:

У дні святкові й вихідні батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон, до цирку й до театру,

Ще б всюди входи спорядив словами охоронними:

Вхід без дітей для всіх батьків суворо заборонений.

 

• Ну і мама! Ну і тато!

наче справжні дошкільнята.

Нічогісінько не знають

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне»чому» й «чому»?

• ти чому образив Віку?
• А чому отримав двійку?
• А чому прийшов так пізно?
• І чому в шкарпетках різних?
• Ти чому такий непослух?
• А чому не стелиш постіль?
• Ти чому це вірш не учиш?
• А чому портфель без ручки?
• І чому такий синець?
• Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш ти ніколи,

Хоч би й дуже захотів!

Треба їх послать до школи –

Хай спитають вчителів.

 

Що не кажіть, а таки

Не розуміють нас батьки.

Приходить тато втомлений

З роботи вдень буденний.

І зразу від порога:

- Ану давай щоденник!

Тебе чекають друзі, та не ступить і кроку,

Бо мама тут же спинить:

• А ти зробив уроки?

І так щодня, постійно…

- Чому сидиш без діла?

- Чому не почитаєш?

- Ти все вже, мабуть, знаєш?

- Наукою б зайнявся!

- Магнітофон облиш!

- Ти ще не утомився?

- Лягай, бо знов проспиш!

Скажіть, хіба життя це?

Ну де б од них сховаться?

Хоча б не день, хоча б на мить,

Щоб наодинці нам зуміть

Подумати, помріяти,

Свої діла поміряти,

Забувши про уроки

Та про шкільні мороки.

Як пояснити мамі?

Як пояснити тату?

Що іноді, хоч зрідка,

Не треба нас чіпати.

Не треба нас виховувать,

Не треба нас учити,

А треба нам дозволити

Хоч щось самим робити.

 

І дійсно, треба батькам іноді, хоч зрідка дозволити дітям хоч щось самим робити. А зараз запрошуємо вас затанцювати «Родинний вальс».

 

Шановна вчителько нова,

За нас ви будьте певні,

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні.

 

Ми будемо учитись на 12!

І з поведінкою в нас буде все гаразд!

Та ви прийміть нас із любов’ю тільки

І заведіть нас в старший 5 клас.

 

Пісня «Прощавай початкова школа моя!»

Пролунав дзвінок останній,

Соловейком віддзвенів,

Ми йдемо в дорогу дальню

На очах учителів,

На душі бринить тривога,

Занімів порожній клас,

То дитинство босоноге

Проводжає тихо нас...

 

Приспів:

Прощавай, рідна школо,

Тільки знай, сумуватиму я,

Пам'ятай ті слова золоті:

Ти для нас - найдорожча в житті!

 

Впадуть на землю роси,

Зійде сонце на поріг,

Дітвора дзвінкоголоса

Тихо стане на поріг

І здійсняться сни пророчі

На стежині будніх днів

І теплом засяють очі

Наших рідних вчителів.

 

 

Слово вчителя.

 

 - Знайдіть себе у житті і будьте собою. Один мудрець сказав: « Якщо не можеш бути сосною на вершині пагорба, будь деревцем у долині; але ж тільки будь найкращим деревцем! Будь кущиком, якщо ти не можеш  бути деревом. Якщо ти не можеш бути кущиком, будь травинкою і зроби дорогу щасливою». Проявляй усе краще, що в тобі є. Нехай дорога вашого життя завжди буде встелена квітами, а зозуля накує вам достатку та щастя на довгі роки. Нехай щасливим буде ваше майбутнє. Вам будувати нашу рідну Україну. Ви молоді, сильні, перспективні. Знання отримані в школі віддавайте на благо суспільства.

 

Якби я тільки птахом могла стати,
щоб у політ вас в небі проводжати,
де вільно ви завжди могли б літати,
чого бажаєте – того і досягати.

 

Там перешкод нема, відсутні чвари,
нема підніжок і очей у спину,
нема дверей зачинених, лиш хмари,
що линуть, мовби мрії, безупинно.
 

Та я – не в небі, ви – земні пташата,
в житті зустрінете багато перепон.
Бажаю вам усі їх подолати.
Хто прагне – той долає! Це – закон!

У двері стукайте – і вам відчинять точно.
Шукайте квітку щастя – і знайдіть.
Любов пізнайте серцем – не заочно,
її крізь терни й смуток пронесіть.

Душею риньте в небо, не плазуйте,
не бійтесь мріяти, попри поразки страх.
Своє життя завжди самі будуйте,
літайте вільно, як у небі птах!

І вам, шановні батьки,

Спасибі хочу сказати

Із щирим вчительським теплом,

За ночі ті, що недоспали,

Коли задачі ви розв’язували,

За вірність прикладів і вправ

І за малюнки з малювання –

Тут кожен батько участь брав.

Це перший крок,

А попереду ще сім років,

Отож навчайтеся, батьки,

І кожен день робіть уроки.