Кузьменко Світлана Іванівна, учитель біології вищої категорії, учитель-методист НВК “Чаплинська школа-гімназія” , смт Чаплинка, Херсонська обл.

 

Сценарій виступу агітбригади

«Охорона першоцвітів»

 

1 учень.Увага!

2 учень .Увага!

Разом

Увага!

3 учень.Сьогодні іскристо вирує наснага.

4 учень.І щедрість природа дарує всякчас.

5 учень. Ви слухайте!

6 учень. Слухайте!

 

Разом

Слухайте нас!

 

1 учень. Вас вітає агітбригада «Флора плюс Фауна» навчально-виховного комплексу «Чаплинська школа-гімназія»

 

2 учень. Усі найкращі почуття у людини пов’язуються з весною.

 

3 учень. Коли після зимових холодів прокидається природа.

 

4 учень. І все живе тягнеться до сонця і тепла.

 

5 учень. То в людини зміцнюється надія, віра та любов.

 

6 учень. І провісниками цього є весняні квіти – першоцвіти:

(синхронно демонструються на екран фото квітів, які називають учні)

 

1 учень. Підсніжник.

 

2 учень. Першоцвіт.

 

3 учень. Пролісок.

 

4 учень. Ряст.

 

5 учень. Конвалія.

 

6 учень. Сон-трава.

 

1 учень. Мати-й-мачуха.

 

2 учень. Барвінок.

 

3 учень. Горицвіт.

 

Разом. Сьогодні вони в центрі нашої уваги.

 

Музично- танцювальна композиція  (Черемшина).

 

Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Приспів:
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку,
Жде дівчина, жде. (весь куплет – 2)
 

 4 учень. Природа – це казка.

 

5 учень. Природа – це диво.

 

Всі разом. Все для всіх у неї є!

 

6 учень. Йдімо, друзі, в природу щасливо.

 

Всі. Людям радість вона дає.

 

1 учень. Світ – для нас, ми – діти світла й сонця.

 

2 учень. Квітне вже земля у котрий раз.

 

3 учень. Посміхається підсніжник нам привітно.

 

4 учень. Ронить пелюстки шафрана цвіт.

 

5 учень. Квітне все навкруг,  як квітло й буде квітнуть.

 

6. учень. Буде квітнуть? Друже зупинись!

 

1 учень. Не радій, бо вже підкралось лихо:

 

Всі. Ти в Червону книгу подивись!

 

2 учень. У Червону книгу? Ви вже налякали.

Зникнуть квіти – нові насаджу!

 

3 учень. Зникнуть першоцвіти, проліски

Й весни без них не стане…

 

2 учень. Зникнуть ті, якими дорожу?

 

4 учень. Першоцвіт і пролісок, мій друже,

Ті, що брами відкривають весняні.

 

5 учень. Ні, до них мені вже не байдуже,

Я їх від морозів захищу.

 

6 учень. Від морозів, чуєте, врятує?

Від людей і рук, що рвуть, врятуй!

 

Всі. Хто не чув, побачить хай і знає!

 

Вальс квітів із Лускунчика

 

1 учень. Пролісок

Я – пролісок, чарівна, ніжна квітка.

Я навесні до вас прийшов,

І сонце ясне привітав,

І землю у красу ввібрав.

 

2 учень. Білоцвіт

Я – білоцвіт, живу мільйони літ

Сміливістю своєю світ дивую

І серед квітів першим я квітую.

 

3 учень. Сон-трава

Звусь я ніжно сон-трава

І скажу вам далі я:

Хоч сумна, все ж дуже гарна

Фантастична, надзвичайна.

 

Музика змінюється на тривожну

 

4 учень. Браконьєр

Я прийшов до вас у ліс,

Кошик у руках приніс.

Вас зірву й озолочусь,

Зараз я до вас дорвусь!

 

5 учень.Топтав він квіти на узліссі,

І виривав їх без жалю.

 

6 учень. Вони голівки опускали,

На плаху мічену свою.

 

1 учень. Чому галявина змарніла,

Навколо стоптана трава?

 

2 учень. З-під чобіт лиш одна біліла,

І тихо мовила «Жива».

 

4 учень. Браконьєр

Притомився, поки крав оцей товар.

Природа щедра! Не полінуйся – і візьми.

Ох добрячий нині, бач, навар! (перебирає квіти)

Ось першоцвіт біленький!

О, конвалія! Душа весни,

А ось пролісок синенький.

Кошик я нарвав повненький

Скільки ж грошей!

Гривні, гривні, гривночки мої.

Мій омріяний навар. (дивиться на годинник)

Побіжу чимдуж до міста,

Бо вирує вже базар!

 

3 учень. Нащо йому весна крилата

Яку він підло обікрав?

 

5 учень. Хіба душа в нього багата,

Коли красу він обібрав?

 

6 учень. Першоцвіти безжально винищуються людьми: кимось - заради примарної краси, кимось - заради грошей.

 

5 учень. То як же можна цьому зарадити?

1 учень. Якщо люди не будуть купувати першоцвіти, то їх перестануть винищувати.

2 учень. І тоді можна буде, гуляючи лісом, просто милуватись квітами.

3 учень. А, може, колись і перед вашими вікнами засиніє поле крокусів чи пролісок …

Всі. Хіба ви відмовитесь від такої краси?

 

4 учень. Жовті квіточки оці –

Наче сонця промінці:

Радують весною світ!

Звуть їх гордо – горицвіт!

 

5 учень. Ще земля в зимових шатах білих,

Та з-під снігу, майже непомітний,

Виглянув зненацька серцю милий,

Соромливий пролісок блакитний.

 

6 учень. Яка прекрасна ця рослина,

Від неї дивний спокій лине!

Дивлюсь – і кругом голова,

Бо це чудесна сон-трава!

 

- вивчили  правила  поведінки у природі;

 

- провели анкетування населення з питань покращення екологічного стану довкілля;

- організували проведення екологічних ігор, захистів рефератів і проектів стосовно покращення стану природного середовища, охорони першоцвітів;

- організували  виставку  учнівських робіт, малюнків, творів, віршів, пісень.

3 учень. З віків прийшли всі першоцвіти,

Вони в легендах і живуть.

 

1 учень.А чи знаєте, ви, легенди про першоцвіти?

 

Всі. Ні, розкажи нам.

 

1 учень.За давньогрецькими міфами, конвалії виникли з краплин поту богині полювання Діани. Коли богиня, полюючи на диких звірів, заблукала

в густих лісових нетрях, на неї напали фавни. Безтямно закохані в красуню-богиню, вони хотіли її полонити. Діана кинулася тікати. Вона бігла так швидко, що з неї рясними краплинами стікав сріблястий піт і перетворювався на запашні дзвіночки квітів – конвалії.

 

2 учень.І в українському фольклорі є цікава легенда про виникнення конвалій. За легендою, ці ніжні квіти, що схожі на перлини, є не що інше, як застиглий сріблястий сміх лісової русалки – Мавки, яка вперше відчула радість великого, щирого кохання. Цей щасливий сміх і перетворився на конвалії.

 

3 учень. Першоцвiт весняний – квітка з жовтими келихами, знайома як примула. Назву рослина дiстала за схожiсть до в’язки церковних ключiв. Одного разу апостолу Петру були ввiренi ключi вiд царства небесного.

На той час вiн знаходився бiля входу в рай i раптом йому сповiщають, що нечистивi пiдробними ключами намагалися потрапити в рай без його дозволу. Вражений такою сумною вiсткою апостол з переляку випустив з рук в’язку своїх золотих ключiв. Долаючи вiдстанi вiд зiрки до зiрки вона зрештою впала на Землю. Щоб перехопити ключi апостол у навздогiн послав ангела. Але поки ангел її вiдшукав, в’язка вже впала на землю i глибоко загрузла. I так з неї виросла жовта, схожа на ключi апостола квiтка. I кожен рiк пiсля цього на мiсцi падiння ключiв виростають квiти, котрi вiдчиняють дверi до теплої погоди i теплого лiта.

1 учень. А спробуйте ще й загадки відгадати.

 

4 учень. Дзвіночки в лісі ніжні - ніжні,

Немов сніжинки білосніжні.

В зеленім листі спочивають,

П'янкий весняний запах мають. (конвалія)

 

5 учень.Перша квіточка весняна

Тихо під сніжком куняла.

Дмухнув вітерець тепленький,

І з'явився цвіт біленький. (підсніжник)

 

 

6 учень.Ще в долині сніг біліє,

Юна ж квіточка синіє.

З проталини на горбочку

Визира блакитне очко.

Як розкрилася вона -

Значить, вже прийшла весна. (пролісок)

 

 

1 учень. Він маленький, він біленький 
Має ніженьку тоненьку.
З ним легенько вітер грає 
Все гойдає, колихає, 
Сповіщає рідний край: — 
Гей. Весна прийшла! Стрічай! (підсніжник)

 

 

 

2 учень. Я на інших геть не схожий;

Кучерявий та пригожий.

Постелю під голе віття

Фіолетове суцвіття. (ряст)

 

3 учень. Лист зелений і міцний,

   Сніг для нього не страшний,

   А коли весну стрічає,

   Сині очі розкриває.  (барвінок)

 

4 учень. Весняні зорі – це перші квіти,

У наших душах хай живуть.

 

5 учень. Невже в майбутньому на світі,

Не будуть квітнуть дивні квіти?

 

6 учень. Конвалії й проліски ніжні,

І вісник березня – підсніжник?

 

1 учень. Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче?

 

2 учень. Троянда степу – квітка мрії,

Жар-цвітом Землю не зігріє?

 

Всі. Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду!

 

(Завершується виступ піснею «Це мій рідний край (Вдалині за річкою…)»

 

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йдем не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

 

Приспів:

Це край, де ми родились і живем,

Де все для нас є рідне — не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ви нас пострічали милі друзі.

Це край нашої втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулимось до вкраїнської краси,

Бо це взяли від батька і від мами.

 

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай

І душа утішена — це наш рідний край!

 

Приспів.