Сценарій "Як маленька Леся великою поетесою стала", присв*ячений Лесі Українці

Як маленька Леся великою поетесою стала

Ведучий  1   Коли дівчині булло 13 років, з’явився і перший друкований вірш «Конвалія». Передбачлива мати, відсилаючи вірші до друку в Галичину, підписувала їх під псевдонімом «Леся Українка»  (здрібніле ім’я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» писала тому, що їй не подобалося слово «українофіл», тоді часто вживане; «Українка» - значить дівчина з  України). Так Олена Пчілка назавжди поєднала долю Лесі з долею України.

 

Ведучий    2   У сім’ї Косачів була хороша традиція – влаштовувати родинні літературні та народні свята. Душею цих свят завжди була Леся: вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

 

Ведучий  3   Доля розпорядилася так, що нагородила Лесю дивовижними здібностями і водночас змусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку цікавість потягнула дівчинку до берега річки Стир, подивитись, як освячуватимуть воду та так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Наслідок не забарився: спочатку боліла нога, потім рука. Діагноз – туберкульоз кісток. Лесі було  10 років. Щоденна боротьба з болем гартувала Лесину волю. Відраду і фізичне заспокоєння приносила праця. Дівчина захоплювалась світовою історією, літературою, мовами; багато читала, перекладала з російських та зарубіжних поетів і письменників.Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати, треба сміятись. Отак і змагалася з важкою недугою все життя. Іноді цілий місяць доводилося лежати в гіпсі, в «липучих кайданах»,  як казала вона сама.

Леся                                              В лихім гуморі муза

Так само,як і я,

Прив’язана за ногу

Фантазія моя.

Вернусь на грунт «реальний»

До ближніх, власних справ!

Вночі тепер сплю мало.

А ледве сліз не ллю,

А вдень зо всієї сили

Об землю лихом б’ю…

 

Ведучий 1   Леся не вчилася у жодній школі, а всі знання здобувала самотужки. Вже в 13 років була читачкою київської університетської бібліотеки. В 19 написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (видано 1918 рік).

 

Ведучий 2 Часто їй доводилося їздити на лікування в Крим, на Кавказ. З вікна поїзда милувалася вона краєвидами, а поетична уява творила вірш «Красо України, Подолля», що увійшов до циклу «Подорож до моря».

 

Ведучий 3 В 15 років Леся знайомиться з Максимом Славінським, який став її першим кохання. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. В майбутньому Славінський стане одним із керівником Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре в тюрмі. Леся Українка присвятила М. Славінському такі шедеври любовної лірики, як "Горить моє серце", "Стояла я і слухала весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати"...

 

Ведучий   1  Хвороба  не відступала, але  Леся все сподівалася на диво, на одужання. В 1899 році украй зболену, змучену багаторічним туберкульозом кісток Лесю відвезли на чергову операцію до Берліна. Операція пройшла нібито успішно, однак післяопераційний період був тяжким. І хоча дівчина писала: «Але поки я притомна, стогін мій не злунає!», вночі втрачала свідомість, декламувала вірші італійською і німецькою і … таки плакала. Той плач краяв серце матері, котра ночами не відходила від Лесі. Професорів, що лікували дівчину, дивували мужність і терпіння, з якими вона переносила страждання.

Леся                                      Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела

жалі та голосіння, –

то ж була буря весняна,

а не сльота осіння.

А восени… Яка журба,

чи хто цвіте, чи в’яне,

тоді й плакучая верба

злото-багряна стане.

Коли ж суворая зима

 

покриє барви й квіти –

 

на гробі їх вона сама

 

розсипле самоцвіти.

 

 

 

Ведучий   2 Після складних операцій Леся вирушала відновлювати сили до Одеси, Ялти, Тифліса, Кутаїсі, за кордон  - в Болгарію, Німеччину, Італію, Єгипет.

 

Ведучий     В Ялті Леся зустріла друга по нещастю – хворого чахоткою революціонера Сергія Мержинського – із числа перших білоруських марксистів: йому було 27, їй – 26. Листи, короткі зустрічі. Її обранець навіть  приїздив до Лесиної матері, але та була проти їх почуттів, користуючись матеріальною і фізичною залежністю хворої дочки. Але Леся, нехтуючи всіма заборонами й надмірною материнською опі-кою, майже шість місяців доглядала його в Мінську. Смерть Мержинського в 1901 році стала для неї «чорним днем й одночасно найяскравішим сплеском у творчості».  Фактично за одну ніч  Леся написала драматичну поему «Одержима», яку присвятила другові, що назавжди пішов із життя. Протягом однієї трагічної ночі і страшною ціною Леся Українка стала драматургом

Леся    «…я писала в таку ніч, після якої вірно довго буду жити, якщо вже тоді жива залишилась. І писала,навіть не вичерпавши скорботи, а в самому її апогеї…»

Ведучий    3                    І було горе ...І був відчай ...

Уста говорять :”Він навіки загинув!”

А серце каже :”Ні, він не покинув”.

Ти чуєш як бринить

Струна якась тремтяча?

Тремтить – бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в  глибині і б’ється враз зі мною:

-  “Я тут, я завжди тут , я вся з тобою!”

І кожний раз, коли почне бриніти,

Тремтять в моєму серці тії квіти ,

Що не хотів їх у труну ховати,

 

Тремтять і промовляють враз зомною

“Тебе нема, але я все з тобою.”

Ведучий  2    Через шість років після смерті Мержинського, коли Лесі виповнилося 36 років, вона познайомилась зі студентом-першокурсником Климентом Квітке. Він вивчав народну музику та записував українські пісні й мелодії. Їх зблизила спільна робота над фольклорними збірками. І цього разу Леся не дозволила матері перешкодити її жіночому щастю: коли Леся об’явила про своє рішення вийти заміж за Квитку, мати була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий: вона повністю відмовилась від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове і самостійне життя.

Ведучий  3  У 1907 році Климент і Леся обвінчались у Вознесенській церкві у Києві. Одружившись, Климент доказав Лесі свої почуття: прикладав усі зусилля, щоб зібрати гроші на її лікування, продаючи все нажите. На ці гроші Леся лікувалася в Європі у найкращих лікарів, але хвороба продовжувала прогресувати..

Ведучий  1     На ці роки припадає розквіт творчості Лесі Українки. За останні п’ять років створені монументальні композиції драматичних поем «Лісова пісня», «Камінний господар», «Оргія», які Ліна Костенко назвала «феноменальним явищем в українській літературі. За масштабами художнього мислення це явище рідкісне навіть у контексті досягнень світової культури… В українській літературі  до Лесі Українки драматичної поеми практично не було. Таке визнання жанру «драматична поема» - вона впровадила перша».

Ведучий 2   Останні роки поетеса жила далеко від рідних місць, маючи потребу в теплому кліматі. Зиму вона проводила в Італії або Єгипті, літо – в Грузії.

 

Ведучий   3    Вершина поетичного генію Лесі Українки драма-феєрія «Лісова пісня». За її словами за 10-12 днів вона сотворила чудовий сплав, де краса недоторканої природи, дивний світ наївної народної міфології протистоять людській убогості і безкрилості. Сила «Лісової пісні» в тому, що в ній злилися в одне ніжна мелодія поетичного слова і надія, що доброта, щирість, самопожертва можуть стати порятунком для людського духу. А останній монолог  дочки лісу – Мавки – звучить як заповіт самої поетеси.

 

Мавка                        О, не журися ти за тіло!

 

Ясним вогнем засвітилось воно,

 

Чистим, палаючим, як добре вино,

 

Вільними іскрами вгору злетіло.

 

Легкий, пухкий попілець

 

Ляже, вернувшися, в рідну землицю,

 

Вкупі з водицею зростить вербицю, -

 

Стане початком тоді мій кінець.

 

 

 

Ведучий  1    1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії у містечку Сурамі.  Життя обірвалось у злиднях далеко від України. Обірвалось під час могутнього злету духу, здолавши рамки хворого тіла.

 

Ведучий  2     Коли Лесю ховали в Києві, на Байковому кладовищі, влада не лише заборонила нести труну з тілом поетеси на руках, тримати вінки чи квіти, співати дорогою «Вічна пам’ять», а й навіть виголошувати промови. Імперії не люблять живих, бо живим притаманна пам’ять. Але ще більше імперії не люблять мертвих, бо їхні останні сумні пристанища нагадують:земля належить тим, хто поливає слізьми і обсипає квітами розкидані по ній могили. Бо їхня пам’ять живитиме прийдешні покоління, зароджуватиме в серцях бажання бути вільними на своїй землі.

 

Бібліотекар    Прожила Леся всього 42 роки, і 33 із них плідно працювала на літературній ниві.

 

Леся, яка стільки зробила для розвитку рідної культури, була і залишається нашою національною гордістю. Світова література не може назвати іншого письменника з таким талантом, щирим і самобутнім голосом, полум’яним серцем і мудрим розумом.

 

Ведучий 1 Творчість Лесі Українки настільки багатогранна й плідна, що іноді навіть не віриться, що здійснитися вона могла пером жінки, яка прожили лише сорок дня роки. У спадок майбутнім поколінням поетеса передала велику мудрість справжньої любові до України, яку вона пронесла через усе своє життя. У циклі "Сім струн" своєрідний заспів до всієї творчості, поетична програма авторки. Її пісня "по світі широкому... буде літати", буде шукати за синім морем, за горами, у чистому колі долі, долі Батьківщини.

 Ведучий 2   І, може, тоді завітає та доля жадана

                   До нашої рідної хати,

                   До тебе, моя Україно мила, кохана.

                   Моя безталанная мати.