Сценарій заходу для першокласників "100 днів у школі"

СВЯТО ПЕРШОКЛАСНИКІВ "100 ДНІВ У ШКОЛI"

 

Сценарій складено за матеріалами, поширеними в мережі Інтернет (одні й ті ж слова підписані різними авторами, тому ідентифікувати справжнього автора неможливо)

 

Мета: виховувати почуття гордості за статус школяра, любов і повагу до вчителя; розвивати інтерес і повагу до знань, вчити самостійно і творчо їх здобувати; формувати пізнавальні  здібності першокласників. Розвивати вміння жити в колективі однолітків, дотримуватись певних правил і знати свої обов’язки. Виховувати почуття дружби, взаємодопомоги.

 

Герої свята: Знайко, Незнайка, Пеппі, Одиниця, Двійка

Святково прибрана зала повітряними кульками, паперовими шарами-сотами, стрічками. Біля завіси напис «100 днів у школі». Біля сцени стоять (сидять) вишикувані і святково одягнуті діти. Батьки і гості сидять навпроти учнів класу.  

 

Дівчинка        Тату, а чому гримить грім?

Тато               Підеш до школи, дізнаєшся!

Дівчинка        Тату, а у Баби Яги є дід Яга?

Тато               Звідки я можу знати?!

Дівчинка        Тату, а навіщо коняці коси на плечах?

Тато               Запитай у коняки!

Дівчинка        Тату, а кенгуру любить цукерки?

Тато               Не знаю, я його не запитував!

Дівчинка        Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все запитую?

Тато               Що ти моя, дитино! Як можна! Адже чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати. От, яке непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи віддати.

 

ШКІЛЬНА  ПІСНЯ

 

Дівчинка      Ціле літо я чекала,

                     Їла кашу, підростала,

                     Щоб портфель не був великим,

                     Не спадали черевики.

 

У золотистому вінку,

Серед густих отав,

За Серпнем - Вересень ішов,

До школи поспішав.

 

Він нас зібрав усіх сюди

У вересневу рань,

Щоб вчитися змогли всі ми

І набиратись знань.

 

Дівчинка      Довго я цей день чекала!

                    Ось нарешті він настав!

                    Тепер у школі я школярка

                     І читатиму Буквар!

 

Час летить вперед невпинно.

Грудень місяць надворі.

Уже сотню днів навчатись

Довелося дітворі.

Яскраве сонечко надворі

Кидає промінці у клас.

Такого свята ще ніколи

У школі не було у нас.

 

Тож радійте, друзі, з нами,

Бо веселий день в нас цей.

1-А святкує нині

Свій маленький ювілей.

 

Дорогенькі мами й тати!

Раді бачить вас на святі.

Хочем, щоб ви подивились,

Чого за сто днів ми навчились.

 

Хто вже вміє рахувати,

Той повинен добре знати,

Що кожен учень провчитись зумів

100 найперших в школі днів.

 

ПІСНЯ "РІДНА  ШКОЛА"

 

1 вересня – величний день у житті кожної дитини. Цей день буває у житті кожної людини. Але буває лише один-єдиний раз у житті. День, коли дитина вперше переступає поріг школи, відкриває своїми маленькими ручками двері у широкий світ науки, потрапляє у нову незнану їй доти Країну Знань. І, мабуть, тому той день 1 вересня був у нас таким хвилюючим, незвичним.

А ось сьогодні минуло вже цілих 100 днів вашого, діти, шкільного життя. Перші 100 днів нового, важкого, напруженого шкільного життя. Уже цілих 100 днів ви школярі, вас шанобливо називають на прізвище і ставляться до вас, як до дорослих людей.

Тож сьогодні ми запросили своїх батьків, шановних гостей, щоб разом відсвяткувати свої перші іменини – 100 днів у школі. Ми спробуємо розповісти про те, що ми вже знаємо, вміємо, чого хочемо навчитись, у що вміємо гратися.

(звучить музика і на сцену виходить Знайко. В руках у нього папка)

Знайко:   Шановні пані та панове! Ми раді вітати Вас на цьому святі! Сьогодні в нашому Царстві                         Знань урочиста церемонія «100 днів навчання у школі», яку я оголошую…

На сцену вбігає Пеппі, вихоплює з рук Знайки папку і тікає.

Знайко:   У чому річ? Чиї це жарти?

Пеппі:   Мої, а що?

Знайко:   Ну звичайно, я міг і сам здогадатися. Ваші жарти, шановна пані Пеппі, недоречні. У нас тут серйозна урочистість для пешокласників. Вони вже сто днів або 14 тижнів провчились у школі.

Пеппі:   Для кого кажете урочистість?

Знайко:   Для першокласників!

Пеппі:   Для кого, для кого?

Знайко:   Для першокласників.

Пеппі:   Які ж вони першокласники? Вони ж не знають елементарного.

Знайко:   О ні, тут Ви, шановна Пеппі, помиляєтесь, вони такі розумні, такі кмітливі, такі сміливі…

Пеппі:   Що красиві то красиві, але вони незнайомі навіть з моїми вірними друзями.

Знайко:   Якими такими друзями?

Пеппі:   А ось з якими?

(на сцену виходять під музичний супровід Одиниця і Двійка)

Одиниця: (улесливо)   Любі друзі! Ми так хочемо з вами познайомитись!

Двійка:   Вам з нами буде так весело, давайте дружити.

Знайко:   Діти, не потрібні вам такі друзі, вони нічого не вміють, та нічому гарному вас не навчать. Дружба з ними небезпечна.

Пеппі:   Ні, Знайко, ми все вміємо.

Знайко:   А ми зараз перевіримо. Одиничко, до скількох ти вмієш рахувати?

Одиничка:   До кінця.

Знайко:   Добре, порахуй ось ці кубики.

Одиничка:   Один,… один,…один,…все!

Знайко:   Усе зрозуміло!

Знайко:   Двієчко, а який сьогодні день тижня?

Двійка:   Сьогодні п’ятниця (дивиться на годинник)

Знайко:   Чому?

Двійка:   Якщо стрілка стоїть на п’ять це означає п’ятниця.

Знайко:   Нічого ви не вмієте та не знаєте, тільки шкодити можете. А хочете ми вас з собою візьмемо та навчимо всього, що вміємо?

Пеппі:    Дуже хочемо! Я ніколи не ходила до школи. Візьміть мене до себе!

Одиничка, двійка:   Будь ласка!

Знайко:   Діти візьмемо з собою їх в нашу чудову школу?

Діти:   Так.

Учитель:   Діти, подивіться кожна з них окремо - це всього лише одиниця та двійка, а разом…? Правильно «12»! Ось із дванадцятьма балами ми будемо дружити.

- Обіцяєте бути слухняними учнями, слухати вчителів і виконувати старанно всі завдання? Бо навчання – це дуже тяжка праця.

Тоді ласкаво просимо до Царства Знань! (під музику йдуть до дітей в зал)

Давайте, діти розкажемо нашим гостям чого ми навчилися за 100 днів.

Я уже казки читаю,
Віршика напам’ять вчу.
Сам задачку розв’яжу
Й не писаю, а пишу!

 

Я навчилася сидіти,
Гарно руку піднімать.
Вмію вже уроки вчити
Й хочу все на світі знать.

 

Я в їдальні вмію їсти
І веду себе, як слід.
У моїй тарілці чисто,
Бо з’їдаю весь обід.

 

На перерві не гасаю,
Не кричу і не пищу.
У цікаві ігри граю,
Правила шкільні учу.

 

В зошиті пишу старанно
І на парту не хилюсь.
А тому виходить гарно.
Ось я зараз похвалюсь!   Показує свій зошит.

 

Я навчилась малювати,
Хоч це й важко для руки.
Свій малюнок показати
Можу всім вам залюбки.   Показує малюнок.

 

На листочках змалювати
Ми зуміли цілий світ.
Хочем вам це показати.
Хоч нам зовсім мало літ,

 

ПІСНЯ  "ОЛІВЦІ"

 

Знайко:   Я вважаю, що ви всі розумні, кмітливі, і багато чому вже навчились, тому  мої друзі загадають вам загадки, а ви їх розгадайте. Слухайте:

1:   Ворон каже: «Кар-кар-кар! Я кращий в лісі перукар»

      Прилетіли 3 синички заплести собі косички.

      А сорока Алла хвіст пофарбувала.

      І промовив ворон: «Ох!»  Клієнтів обслужив скількох?        (4)

 

2:   Запитала мама в дочки: «Скільки звуків в слові бочка?»

      Як же нам цього не знать - в слові бочка звуків ….   (5)

 

1:   Дідусь запитав у Кості: «Скільки звуків у слові гості?»

      Костя вміє рахувать. Відповідь відома - …  (5)

 

2:   Справжніх друзів на обід запросив до себе кіт.

      Став він думать і гадать, чим їх буде пригощать:

      Їжачок, 2 киці, 3 крота. Скільки друзів у кота?    (6)

 

1:   «У котика Маркіза є сестричка Ліза

      І старший брат Тимко, меншенький Васько,

      А ще є Сніжинка» - сказала Яринка, -

      Зовсім не маленька котяча сімейка.

      Часу не  марнуйте - котів всіх порахуйте.   (5)

 

2:   Знаєш ти, що у нас самий дружній в школі клас

      Нумо, друже, поміркуй і уважно порахуй:

      4 хлопці, 14 дівчаток. Скільки разом всіх маляток?      (18)

 

Пеппі:   Разом з нами на свято повинні були прийти казкові герої. Але, на жаль, вони не змогли приїхати. Надіслали лише телеграми. Спробуйте впізнати, хто це.

 

«Дуже засмучена. Мишка випадково розбила яєчко. Прийти не зможу.»     (Курочка Ряба)

«Терміново треба їхати до млина, намолоти борошна.»       (Півник)

«Треба тікати, поки мене дід з бабою не з'їли.»       (Колобок)

«З’їв семеро козенят. Болить живіт.»     (Вовк)

«Захворіла бабуся, треба віднести їй пиріжків.»       (Червона Шапочка)

«Приїхати не зможу. Тато не зробив мені човник і весельце.»    (Івасик -Телесик)

«Терміново викликали лікувати звірів в Африку. Не встигну повернутись.»   (Лікар Айболить)

«Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо.»     (Дід)

«Не хочу вас засмучувати, бо я нічого не знаю.»       (Незнайко)

 

Пеппі:   Бачу,  ви добре знаєте казки. Молодці. Я вами задоволена.

 

Виходить Незнайко з паперами і палкою в руках та починає розмірковувати.

Незнайко:

«Не знаю» — слово є таке і серце не лоскоче.
Не чарівне, зате легке! «Не знаю і не хочу!»
Не знаю — як, не знаю — де, нічого я не знаю.
Від чого дощ чи сніг іде — я й знати не бажаю.
Як схочуть — скажуть, що і як, нащо мені трудитись?
Подумаєш, що я лайдак! Я й не бажаю вчитись...
Ну, не бажаю, от і все! І що там ваша лайка?
Життя й саме у світ несе... А звуть мене — Незнайко!
Ну, все-таки ж не може знать всього одна людина.
То нащо голову ламать повинна ще й дитина?

Знайко:   Бідна дитина. А що це у тебе в руках?

Незнайко:    Та ось, змусили написати твір. Я й написав.

Знайко:   А що ж ти написав? Покажи!

Незнайко:   Не знаю. Щось написав. На, дивись.

Знайко:    (Читає вголос.) Майка над морем літала й рибку маленьку впіймала.

                                         На гілках тишком-нишком висять соснові мишки.

                                         Полюбляє пити Клава з молоком гарячу ґаву.

                                         На голові у королеви корова сяє кришталева.

Ой, що ж це ти написав, ти хоч знаєш?

Незнайко:   Не знаю. Я списував.

Знайко:    Та ти хоч читав, що списував?

Незнайко:     Не знаю...

Знайко:   Ой, горенько ти наше! Давайте, діти, допоможемо виправити помилки. Та ж цього учня і кури засміють! Таке написати! Беріть червону ручку і виправте помилки. 

КОНКУРС "Знайди помилку"      

(Виходять  по черзі діти і виправляють  помилки.)

Знайко:    І як ото таким Незнайком бути? Нічим не цікавитися, нічого не знати? А головне, і не хотіти нічого ні знати, ні думати, ні вчитися. Може, ти і не землянин, а з іншої планети?

Незнайко:     Не знаю...

Знайко:   Та ти розкрий очі і подивися навколо себе! Світ такий, як казка: дивовижний, незвичайний, чарівний і в ньому стільки є питань, стільки незвіданого, цікавого, що дух захоплює. А ти отак живеш і нічим не цікавишся. Як таке можливо?

Незнайко:     Не знаю...

Знайко:   Ну! Ти й, справді, незнайко. То хоч послухай дітей. Хай вони тобі розкажуть, як цікаво жити на цій Землі. Діти усе хочуть знати, вони усім цікавляться, про все на світі питають, пізнають світ, у якому живуть і, звичайно, себе пізнають у цьому світі, вчаться, творять, думають. Вони справжні Пізнайки. Ось послухай їх!

На Землю Сонце шле привіт
Й тепло всьому живому.
І ми прийшли в цей дивний світ,
Щоб мудро жити в ньому.
А в світі стільки є чудес,
Ну, просто неможливо!
І з кожним днем такий прогрес!
А світ наш — справжнє диво!
Тому в нас сотні запитань,
Бо ж хочеться все знати!
Скрізь чудеса — куди не глянь,
І треба все пізнати!
Тому й питання задаєм,
Щоб зрозуміло стало.
Бо ми мужніємо, ростем,
А знаємо ще мало.

Чому як сонечко встає,
То соловей співає?
Чому як осінь настає,
То лист з дерев злітає?

Чому ведмідь узимку спить,
А мишка так не хоче спати?
Чому сова вночі кричить
Й не вміє пісні заспівати?

Чому як сонечка нема,
То сумно всім буває?
А от коли прийшла зима,
Є іній, сніг літає?

Чому туман, чому роса?
Скажіть про це, будь ласка.
Чому довкіл така краса,
Весь світ, неначе казка!

Чому веселки дивний міст
Сім кольорів тримає?
Чому в лисички пишний хвіст,
А в жаб хвоста немає?

В нічному небі стільки зір,
А як усі злічити?
Нам на Землі потрібен мир,
Як без війни прожити?

Ще вчора місяць, наче м’яч,
По небу вдаль котився,
А вже сьогодні, бачиш, бач?
Чому він нащербився...

Чому найбільший в морі кит,
На суші слон найбільший?
А от м’який біленький кіт
Для мене наймиліший?                      

Чому комарик так пищить,
Такий він голос має?
Чому так ластівка дзвенить,
Як в небесах літає?

Сто тисяч тих «чому?» і «де?»,
«Коли?» «Куди?» «Як звати?»
Хто відповідь на них знайде,
Той буде більше знати.

А світ чарівний, дивний світ
Нас кличе вдаль невпинно.
Вчись пізнавати з юних літ
Великий світ, дитино!
Тому дарма часу не гай,
Як хочеш все це знати.
Книжок побільше сам читай,
В людей умій спитати.

І завжди відповідь знайдеш,
Ти тільки постарайся.
Питанням тим немає меж,
Та ти питай, навчайся.
І пізнавай великий світ,
Бо жити треба в ньому.
Все пізнавай з маленьких літ
І не зважай на втому.

Нема ніде таких людей,
Щоб все на світі знали.
Але нема й між нас таких,
Щоб зроду не питали.
Тому і ти отак дарма
Не гай часу ніколи,
Читай, питай, учись, дивуйсь,
Щодня іди до школи.
Бо школа нам дає знання,
Вчить світ цей пізнавати.
Щоб ми ішли не навмання,
А вміли працювати.
Добро творили на Землі
І відкриття робили.
І поки в школі ми, малі,
Щоб всі науки вчили.

Незнайко:     Гаразд, гаразд, які мудреці тут зібралися. Аж соромно стало, що я нічого не знаю. Але ж для початку хочу вивчити букви, щоб читати. У мене тут цілий мішок є, а жодної ще не вивчив. Може допоможете мені?

 

Діти:   Так.

КОНКУРС "Назви букву"      

(Незнайко підходить з мішком  по черзі до кожного учня, той просовує руку в мішок, і називає букву, яку взяв у руку, потім виймає і демонструє всім. Буква залишається в дитини.)

Пеппі:    

Це дуже добре букви знати,

А чи навчились ви писати?

І перше слово буде — ШКОЛА,
Виходьте, діти-букви, з кола!

 

Діти складають слово «Школа».

А друге слово — УКРАЇНА,
Його складете неодмінно.

 

Діти складають слово «Україна».

Пеппі:    

Ну, що? Нема де правди діти,
Тепер вже грамотні в нас діти!

Дитина:
Ми можем більше ще, повір.
Ось речення: «Ми всі за мир!»

 

Діти шикуються і складають речення «Ми всі за мир!».

Знайко:    

Ви молодці, чудові діти,
За вас ми можемо радіти!
Ви знаєте вже стільки слів,
Скажіть, хто вас цьому навчив?

 

Дитина:
Це наш Буквар, який щодня
Дає потрібні нам знання.

 

ПІСНЯ ПРО БУКВАР

 

Незнайко:    

Дуже гарно заспівали, але сталася біда

букви всі кудись пропали знову з мого букваря.

КОНКУРС "Знайди пару"

(Батьки (запрошені учні) з протилежного кінця залу тримають по дві літери (велика та мала), учні, розділившись на дві команди, повинні по одному підбігти до батьків, вибрати пару літер (з'єднати велику і малу літери)  і повернутися назад)    

Одиниця :    Любі  хлопчики  й дівчатка, ой, пробачте, школярі,

                     Чи погодитесь зіграти з нами в гру цікаву ви?

 

 Двійка:     10, 9, 8, 7 - гра подобається всім

                 6, 5, 4, 3 - назви друзів ти.                 (обирає ведучого)

 

 КОНКУРС «Впізнай своїх друзів»

Діти тримають у руках маски, якими прикривають своє обличчя. Обраний учасник повинен відгадати товариша, що ховається під маскою. Перемагає той, хто назве більше учнів.

 

КОНКУРС «Склади зимове слово»

 

Бабуся - Зима складала слова, які написав для неї Морозець. Але в неї нічого не вийшло. Вона розлютувалася і покликала до себе Завірюху, щоб та рознесла сніжинки по світу. От кілька таких сніжинок потрапило до нашої зали. Я пропоную  вам  зібрати і скласти з них зимові слова. До гри запрошуються два учасники.

 

Знайко:    Що ж,  першокласники гідно справилися з усіма завданнями, що постали перед ними,  і я з упевненістю можу сказати, що вони стануть справжніми знайками - достойними учнями цієї школи. Але і для їхніх батьків ми приготували маленьке випробування. Адже ви, шановні, знову пішли до першого класу.

Тому часу не гаємо - пелюстку обираємо,

загадочку читаємо - і кажемо, що знаємо... 

(Пеппі підносить до батьків квітку. Мама чи тато відриває пелюстку ромашки, читає загадку і відгадує її).

 

КОНКУРС «Хитрило-мудрило»

 1) Хто ховає під кущі наші супи і борщі? (Картопля).

2) Латка на латці, а посередині гризь? (Капуста)

3) Стоять на припоні, не їдять, не п’ють, а все гладкими стають. (Огірки).

4)  Скільки у велику каструлю картоплин улізе? (Картопля не лазить).

5) До яких продуктів при варінні можна додати кілограм солі, варити 15 хвилин, а солоними вони не будуть? (Яйця).

 

За велику справу я в житті берусь,

Не кажу «не вмію», а кажу – «навчусь»!

Я навчусь писати, рахувати, читати.

Бо в житті складному треба розум мати!

Треба в світі багато всім знати,

Нас чекають великі діла…

Нам країну свою будувати,

Щоб вона процвітати могла!

 

Хвилювалась мама, хвилювався тато,

Чи мене до школи в 1-й клас пускати.

– Ти іще маленька, почекай ще трішки,

Сили наберися, хай зміцніють ніжки.

А я усміхнулась, обійняла неньку:

– Подивись, матусю, хіба я маленька?

Сама піднімаюсь рано – пораненько

І буджу я кішку: – уставай, маленька.

І в руках я також трохи сили маю,

Бо повну тарілку борщу виїдаю.

А коли ще з ранку молока нап’юся,

То така смілива – собак не боюся.

То чого я маю удома сидіти,

Коли в школі вчаться шестилітки – діти?

Буду я учитись, буду виростати,

Буду Україну нашу будувати.

 

Вчитель.    Ми сьогодні ще маленькі, але добре знаємо, що майбутнє нашої держави, майбутнє нашого українського народу залежатиме від нашого вміння працювати, від наших успіхів у навчанні, від того, як ми будемо любити свою Батьківщину. Край, де ми народилися, де ростемо, живемо, де будемо працювати у майбутньому, треба вчитися любити, берегти, вивчати його історію.

 

ТАНЕЦЬ "ДОНЬКА УКРАЇНИ"

 

Вчитель.    Кожна дитина – це майбутній громадянин незалежної України, її опора і надія. Кожна дитина мріє про своє майбутнє, про корисні справи, які вона зробить у дорослому житті.

 

1. Тепер ми учні, 1 клас,

Нове, життя тепер у нас.

Прийшов урок на зміну грі,

Тепер ми учні школярі.                         

 

2. І від дзвінка, і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Лічи, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.                

 

3. Та все це не лякає нас

Бо ми старанний 1 клас!

У школі нас всьому навчать

І роки весело біжать.                 

 

4. Я прийшов до школи вчитись

Бо поставив за мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту!                        

 

5. Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Буду, мабуть, футболістом,

Або зіркою кіно!                         

 

6. Поки ще сказати рано,

Може, в бізнес я піду,

Чи фотомоделлю стану,

Як по росту підійду!                     

 

7. Я банкіром хочу стати –

Полюбляю рахувати!

Може,  стану депутатом

Бо люблю голосувати.                     

 

9. А я в лікарні після школи

Всім робитиму уколи.                      

 

10. Мріймо! Мріяти не рано!

Кажуть, роки швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

В школі нас всьому навчать!       

 

ПІСНЯ "ШКОЛА, ШКОЛА, ШКОЛА"

Вчитель.    Після ста днів настає сто перший і навчання у школі для першачків продовжується. Хтось із них вже читає досить добре, а хтось ледве складає букви у склади. Хтось рахує до ста, а іншому з математикою туго. Одні уважні, другі непосидющі, треті розсіяні, четверті допитливі, п’яті замкнуті в собі, шості галасливі. Але я намагаюсь гуртувати таких різних дітей в одну класну сім’ю. Всі мають одне завдання – навчити дитину, виховати її, щоб стала вона справжньою Людиною з великої літери. І такі заходи як «свято сотого дня» – один зі багатьох кроків до досягнення цієї благородної мети. Дякую за увагу.