Сценарій заходу "До Дня матері".

Тема.                         Який кущ – така й калина,

                                   Яка мати – така й дитина.

 

Зал прикрашений рушниками, квітами, кульками-сердечками, плакатами про жінку, ікона Матері Божої.                               

 

                                   (Звучить пісня про маму)

 

Учитель. Сьогодні ми зібралися з вами в цьому залі, щоб висловити свою любов і шану найдорожчим нам людям, які дали життя, виростили та викохали. Від чистого серця простими словами сьогодні ми, друзі, говорим про маму. Скільки не буде тобі років – завжди потрібна мама, її ласка, її погляд. І чим більша твоя любов до неньки, тим світліше і радісніше життя.

 

Учень. «Роби добро», – мені сказала мати,

 – і чисту совість не віддай за шати».

Благословенний мамин заповіт

Ніхто в мені не зможе подолати.

 

Учитель. Так, мамин заповіт звучатиме завжди. Ось і сьогодні, як і наші предки, ми вшановуємо рідну матір.

 

  (Звучить мелодія, в українських костюмах виходять три дівчини)

 

1 дівчина. – Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

стрічаємо з хлібом, любов`ю і миром.

 

2 дівчина. – Для батьків відкрита наша хата біла,

тільки б жодна кривда в хату не забігла.

 

3 дівчина. – Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

        (Уклоняються мамам, на рушнику вручають коровай)

 

Учитель. Перше слово ми вимовляємо – мамо. Чи є на світі слово більш прекрасне і ніжне? І в наших матерів, присутніх на сьогоднішньому родинному святі, добрі і ласкаві руки, найвірніше і найчуйніше серце – у ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б не довелося пережити, мама здолає все і заспіває пісню. Лебедина мамина пісня… Вона оповита ласкою, загорнена тугою, заколисана серцем. Мамина колискова – це свята і незабутня пісня нашого дитинства. У ній і любов до сина чи дочки, і вболівання за їхню долю, і мудра настанова, і розмова з дитиною.

 

Учень. Мамо! Мамо! Вічна і кохана.

Ви пробачте, що був неуважний.

Знаю, ви молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.

                                  (Мами співають пісню) 

 

Учитель. Ненька – всьому початок. Усе прекрасне в людині – від променів сонця і від молока матері. Матуся – берегиня роду, усього того, що передається з покоління в покоління.

 

Учень. В хаті сонячній промінь косо

            На голівку лягає з вікна,

         Твої чорні шовкові коси

         Припорошила вже сивина,

         Легкі зморшки обличчя вкрили –

         Це життя трудового плід.

         Але в кожному русі – сила,

         В очах юності видно слід.

         Я таку тебе завжди бачу,

         Образ в серці такий несу –

         Материнську любов гарячу

         І твоєї душі красу.

         Я хотів би як ти прожити,

         Щоб не тліти, а завжди горіть,

         Щоб уміти, як ти любити,

         Ненавидіть як ти умів.

                            Василь Симоненко

 

Учитель. Наші мами – невтомні трудівниці. Вони всі різні за професією, але їх об`єднує одне – материнство.

 

Учень. Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту.

            Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

            Нічого не треба, не хочу від світу,

            Лишень аби мама на білому світі була.

 

Учитель: Немає любові сильнішої від материнської, ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, тривоги тривожнішої від безсонних ночей. Людство існує тільки тому, що існує мама.

 

                (Розповідає легенду про матерів за Паньковим)

 

Учитель. Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята. Закінчувалися вони пусканням стріл щастя. Подивитися на них виходив із

морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний

і сердитий володар морської стихії.

 

Нептун. – Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли в бік моїх володінь!»

 

Учитель. Говорив він, сміючись. Одного разу вийшли до вогнища юнаки

і, повернувшись у бік моря, усі як один випустили стріли. Як же розгнівався Нептун.

 

Нептун. Я всіх вас поховаю в безодні морській».

 

Учень. Так він заревів. Жінки, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морський і справді може поховати їхніх синів у морі. А жінки тут були сильні, вродливі і ніколи не старіли.

 

Учень. Думали, думали жінки і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, узявши материнську силу, підійшли до самого берега. Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув на берег величезний вал, але юнаки жили

 

Учитель. Ти бачив будь-коли слабких жінок? Якщо стрінеш, то не насміхайся з них: усю свою силу вони віддали таким самим дітям, як ти.

 

Учень. Коли Нептун побачив, що юнаки витримали важкий вал, він люто вигукнув жінкам.

 

Нептун. Хай ваші сини вистояли на суші, але в морі я порву їм руки!

 

Учень. Жінки знову задумалися. Раптом на поверхню води вийшли доньки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, тому і сказали.

 

Доньки Нептуна. Жінки, віддайте нам свою красу, за це ми дістанемо з морського дна міцної трави, зів`ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки в них будуть такі ж міцні, як у мого батька.

 

Учитель. Жінки погодилися й віддали свою красу дочкам морського царя. Якщо ти побачиш будь-де некрасиву жінку, не відвертайся від неї. Знай, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

 

Учень. Коли цар Нептун дізнався про цей вчинок доньок, страшно розгнівався, викинув їх з моря і перетворив на чайок. Ти чув, як чайки плачуть над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моря на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть, тому що вони носять красу їх матерів. Юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли і зникли.

Учень. Чекають матері – не повертаються сини. З`явився знову перед жінками Нептун і голосно-голосно зареготав.

 

Нептун. Не діждатися вам тепер синів своїх! Вони заблукали.

 

Учень. Матері забули, що на морі немає доріг. Тоді жінки вигукнули.

 

Жінки. Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше горять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів!

 

Учитель. Тільки сказали це, у небі відразу ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось чому моряки сильні та непереможні, бо матері віддали їм усе краще, що мали.

       Але часто в дитинстві легко ми беремо від матері пожертвування, без кінця щось вимагаємо, але мало віддаємо, нам постійно ніколи. А те, що це жорстоко, дізнаємося значно пізніше – від своїх дітей. Золоті дні дитинства не вічні. Приходить дорослість, тоді ми відчуваємо самостійність і віддаляємося від мами. Якщо ви будете далеко, зігрійте їх теплими рядками листа або зателефонуйте. Не завдавайте їм прикрощів, бережіть їх, бо вони єдині на світі.

 

                                   (Звучить пісня про маму)

 

Учень. Мамо рідна! Квіти ці тобі.

Щоб не гасло сонце у журбі,

Кожну крапельку душі до дна,

Щоб ніколи не була сумна!

Вже в третім броді гасне літо,

Скільки зроблено, відболіло, прожито!

Це тобі вірш життя складає,

Бо дорожче мами не буває!

 

           (Звучить пісня про маму, діти вручають квіти мамам)

 

Учитель.         Єдиній

 

Я дякую за те, що народила,

Дала життя у цей чудовий світ,

А ще людей любить навчила

І берегти пахучий білий цвіт.

Дорогою вела до знань науки,

Учила буть терплячою в житті

І зносити страждання всі і муки,

А також мати роботящі руки.

У Господа молить благословення,

В душі з собою мати одкровення,

Прощення вміти попросити,

А іншого навчила ти простити.

Ще дякую за все, що досягла я,

За все, що маю у житті.

Хороше і погане – все змішалось,

Любов і страждання – усе мені дісталось.

Тому люблю і вічно пам’ятаю,

Та про одне лише тебе благаю:

«Прости, що не сказала я спасибі

За всю науку та радість у житті,

Що рано відпустила твою руку

І віддала Йому на небесі».

І знов люблю і завжди пам’ятаю

Мою рідненьку мамочку одну

І в Господа єдиного благаю,

Щоб Він прийняв тебе в свою сім`ю.

 

Учитель. Але, на жаль, не в усіх є мами. Тому прошу всіх устати і пом`янути хвилиною мовчання тих, кого вже з нами немає.

(У кожного в руках свічечка, їх запалюють і червоні сердечками кульки, до яких прив`язані ангелочки, випускають).

Учитель. Мама! Її наспів засівав дитячу душу любов`ю до людей, до природи, до всього живого. Тому пам`ятаймо, любі діти, пам`ятаймо, дуже прошу, що для нас в усьому світі найдорожчі наші мами.

Хай кривда минає серця материнські,

Сльоза лиш від радості хай лиш бува,

Хто маму забуде, той долі не має –

Тож дбаймо, щоб мама жила!

 

                                       (Показ презентації про мам)

 

Пройдуть роки і діти, мов лелеки, розлетяться  з рідного теплого маминого гнізда. Та однієї щасливої погожої днини матуся збере вас до своєї домівки і защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у ваших серцях.

Вертаючи з віддалених країв,

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені й ласкаві рідні руки!

Ніщо не вічне, вічні матері,

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі

У кожного живе у серці мати.

 

                                       (Звучить пісня про маму)