Сценарій заходу "Вони захищали нашу країну"

 

 

 

 

С Ц Е Н А Р І Й

 

«Вони захищали

 нашу Вкраїну...»

 

(до  Дня Захисника Вітчизни)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Кабак Н. О.

 

Виходять ведучі (в українських костюмах) тримають в руках вишитий рушник на якому лежить хліб. Інтер’єр української хати.

М Е Л О Д І Я № 1 (лірична мелодія)

1Ведучий: Для гостей відкрита

Наша хата біла

Тільки чужа б кривда

До нас не забігла.

2Ведучий: Хліб духм’яний в хаті,

Сяють очі щирі

Хай живеться в правді

Хай живеться в мирі.

М Е Л О Д І Я № 2 (лірична мелодія)

Відходять на бік. 

 Колискова.

Заходить мати (в українському)на руках тримає дитину і співає колискову.

Мати: Мій синочок маленький,

В нього чубчик біленький,

В сина брови – шнурочок –

Гарний буде козачок.

Нічка пахне м’ятою,

Сон іде під хатою

Мама чубчик розчесала

І дитя заколисала.

Підросте за нічку

Козак невеличкий.

Чути голос з-за куліс:

Голос: І синок підростає…

Мати: Синку, яка доля судилася тобі? Які дороги на тебе чекають?

М Е Л О Д І Я № 3 (лірична мелодія)  Виходять ведучі.

1Ведучий: Україну імені лишали

Вже кілька закривавлених століть

Вбивали, шматували…

Але завжди на варті

Воїн захисник стоїть.

2Ведучий: Захищати рідну землю – святий обов’язок кожного. Хоч як боліло мамине серце, а мусила вона в усі часи проводжати синів. Благословляла в похід, благала Бога, щоб сини повернулися. Проклинала війни…

А сини часто не поверталися з походів, гинули захищаючи рідний край.

1Ведучий: Господи, та це ж протиприродно: колисала, любила, навчала, ростила – а війни забирали…

2Ведучий: Страждала не лише мати, страждала й Україна…

М Е Л О Д І Я № 4 (лірич мелодія ). Під час того як голос читає слова. 

Голос: З глибини віків так гордо й величаво

Встає легендами овіяне ім’я Русі

Красою вірності крізь товщу літ сіяє.

Княгине руська! Де твої сини?

Де горді вої? Де щити й мечі?

Щоб захистить могли від зайд,

Від диких половців, татар, батия?..

Двосічного меча душа сталева.

Понад Босфором розтинала вись

Гей, княже – лицарю, озвись!

 

Інсценізація «СВЯТОСЛАВ»

Дійові особи: Автор

Свтослав

Хорунжий 1

Хорунжий 2

Посол1

Посол 2

Виходить Святослав з двома дружинниками.

СВЯТОСЛАВ: Не осоромимо землі руської!

АВТОР: А чия ж то слава?

      Чи не Святослава?

      Від Балкану до Дунаю

      залунала слава.

Цар скликає раду

на велику зраду:

йдуть посли до Святослава

з міста Цареграду.

М Е Л О Д І Я № 5 (Марш Адамцевич).  Виходять два посли.

Підходять до Святослава і вклоняються йому.

ПОСОЛ1: Княже Святославе,

        в тебе військо браве,

        добуває собі честі,

        а князеві слави.

ПОСОЛ2: А наш цар не темний,

                             шле поклін доземний,

                             бачить, що з тобою битись

                             був би труд даремний.

ПОСОЛ1:  Кілько в тебе воїв,

тілько тобі зброї,

тілько тобі, княже, буде

парчі дорогої. –

АВТОР: Чує серце княже

хитре діло враже.

Десять тисяч війська має,

двадцять тисяч каже.

Не минає днина

лихая година!

Зажурилась в Святослава

смілива дружина.

Йде сто тисяч царських

воїнів лицарських;

завмирає серце в грудях

в сміливих, боярських

Бачить князь тривогу

серед війська свого:

СВЯТОСЛАВ: Браття! Хоче хто втікати

не держу нікого!

АВТОР: Та втекти нікуди,

греки стали всюди;

вражі стріли б'ють у плечі

ліпше, ніж у груди.

СВЯТОСЛАВ:  Воля чи неволя -

не втекти нам з поля;

соромом себе покрити -

незавидна доля!

А коли поляжем

під напором вражим,

то Вітчизні у спадщині

славу перекажем.

Радьте ж між собою,

я іду до бою!.. -

АВТОР: А все військо каже:

ВІЙСЬКО:  - Княже! гинемо з тобою!

АВТОР: Почалась кривава

з греками розправа.

Побідою вінчалася

слава Святослава.

В.Щурат «Святослав»

1Ведучий:  Від часу утворення держави за Володимира Великого, Ярослава Мудрого, їх наступників, військо прийняло організаційні форми, адже давня держава мусила себе боронити від наступу азіатських орд - творилося свідоме національне військо.

Читець:

 Були і в нас прославлені мужі,

Була і ця земля колись могутня…

І через млу брехливості і олжі

Пробилася до наших днів, славутня.

Роман Волинь і Галич поріднив

Боярську підкоряючи сваволю

Данило від чужинців боронив

Землі своєї правду, віру й волю

З них жоден на престолі не сидів:

Безперестанку ждали їх походи

До половецьких степових рядів

І на ятвязькі та угорські води

Тремтіли і не раз! -степовики.

Що лихом повсякчас грозили.

СВЯТОСЛАВ: Нехай ім’я твоє святиться,

Нехай святиться кров!

О, рідна земле!

Тобі – уся любов!

ВОЛОДИМИР: О краю рідний! Ти для мене все!

З усіх-усюд до тебе серцем рвусь.

Манить мене сріблястий чар пісень!

І променисте золото церков, о, Русь!

РАЗОМ: Поляжем, а не посоромим землі нашої!

М Е Л О Д І Я № 6 (лірична мелодія).  Виходить мати з сином.

МАТИ:  Припливайте до колиски, лебеді як мрії

Опустіться тихі зорі, синові під вії.

В.Симоненко.

П І С Н  «М О Л И Т В А»

ГОЛОС(чол.): Б’ють литаври в небо.

Землю рвуть гармати,

Доки буде мати,

Рученьки ламати?

ГОЛОС(жін.):  - Що кому до поля?

Що кому до жита?

Доки буде поле

Копитами збито?

 Г р а    н а   б а н д у р і

 М Е Л О Д І Я № 7 (Б. Сапелюк Марш) 

КОЗАК:  Товариство, встаньмо!

До стремена списи,

Вище, хлопці, стяги!

Хто ж не дивувався

З нашої відваги!?

Славна Запорозька Січ,

Ворогам ішла на встріч,

Рідну землю захищала

І народ наш прославляла.

Лиха, що наш край зазнав

Не бажаємо нікому,

Людолов нас чатував,

Щоб позбавить свого дому.

Але ми їм не здалися

І отамани знайшлися!

Сагайдачний йде до нас із Січі,

Розгубивши побратимів по степах!

Козаків до бою Байда кличе,

В ім’я волі України і звитяг.

Гей, рівняйся, військо запорізьке,

Україно, не журись!

То Хмельницький

Вже до нас із військом,

Мов, розсунувши віки, спішить

Крізь товщину віків – Мазепи постать.

Гірку життєву чашу випив він до дна.

Горджуся тим, що був він українцем

І що у нас вітчизна з ним одна.

Іван Сулима – гетьман запорізький.

Народ свій любив.

І мужньо захищав від турків і татар,

Котрі з Туречинни ішли

На нашу Батьківщину.

РАЗОМ: Всі козаки стояли за рідну Україну.

 М Е Л О Д І Я № 7 (Б. Сапелюк Марш) 

ПІСНЯ «Козацький марш. Учні школи

МАТИ: Хай розквітне доля, наче маки в полі

А ранкове сонце визирне з дібров

Козацькому роду нема переводу.

Козаки в колисках підростають знов.

ГОЛОС: Співала мати колискову,

В дитя вчаровувала мову,

Вдихала душу в ніжну плоть.

МАТИ: Так би людоньки, вік нам жить,

Набиратись духовних сил,

Бога славить, дітей ростить,

Світла прагнути й краси!

ГОЛОС: Але грізні часи прийшли –

Читець: Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного,

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому…

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травиці… І кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: № 9 «Війна».

Олекса Роздольській

 М Е Л О Д І Я № 10 (Вставай страна огромная) 

1ВЕДУЧИЙ: На крутих плечах шинелей скрутки,

І пушок рожевий на щоках,

Все ідуть й ідуть вони шеренгами

З маминими торбами в руках.

2ВЕДУЧИЙ: Кожен крок вбиваючи в бруківку,

Наче в вічність пропадає слід,

До пуття не бачили гвинтівки,

Молоді – по 18 літ.

1ВЕДУЧИЙ:  Вони йдуть, щоб молодою силою

Свою вітчизну стійко захищать

Щоб рідну матір, землю нашу милую,

Не смів катюга, як свою топтать.

 М Е Л О Д І Я № 11 (Степом, степом…) 

Проходить шеренга хлопців(вони одягнені у цивільне) їх проводжають дівчата.

 М Е Л О Д І Я № 12 (Довоєнний вальс) 

Танцюють вальс.

Виходять ті солдати які танцювали вальс і кажуть такі слова.

Солдат 1: Дамо відбій душителям

Усіх зоряних ідей

Насильникам, мучителям,

Грабіжникам людей!

Солдат 2: В боях з жорстоким ворогом

Не ступимо назад,

За землю нашу рідную

І за квітучий сад.

Солдат 3: «Я, син батьківщини і вихованець трудового народу, клянусь захищати рідні Ківерці, хоробро і уміло використовувати свою зброю. Знищу як можна більше ворогів і своє життя віддам як можна дорожче»

ПІСНЯ «ІДЕ СОЛДАТ» - виконують учні школи.

ТРОЄ

АВТОР: Звичайна сільська родина,

Таких на землі багато.

Жили собі батько-мати

І мали одного сина.

Він ріс, а батьки старіли,

Минали літа поволі...

Жили, не гнівили долі,

Аж поки біди не стріли.

Інтер’єр українська хата. Батько сидитьза столом з газетою, тримається рукою за голову. Заходить мати несе у глечику їжу і ставить на стіл. Мати ставить на стіл їсти.

Мати: Ось і вечеря готова. Сідайте до столу швидше, бо все охолоне.

Василю, сину. (Кличе сина) . Петре, кидай ту газету читати.

Підходить син, сідає за стіл. Мати стає біля батька.

Мати: Ну що там пишуть….

Батько: Ет, Галино…, що пишуть, що пишуть. Війна Галинонько іде…

 М Е Л О Д І Я № 13 

Ішла вона, чорним-чорна,

І профіль арійський мала.

Крутились вселенські жорна,

По каменю кров стікала.

Під час слів по хаті щоб пройшлася дівчина вся у чорному з червоними стрічками і у воєнній гімнастьорці. Музика лиха. Батько і мати із похиленими головами сидять за столом  і не помічають її. (війни-смерті).

Дівчина зникає, чути стук у двері. З’являється листоноша.

Листоноша: Галю, Петре, Галю.

Мати: І кого там серед ночі носить.

(Заходить листоноша).

Листоноша: Наш голова Митько сказав усім хлопцям зібратися на сходку біля сільради. І казали вашого Василя кликати уже з речами.

Автор: І встав тоді син з-за столу,

Вклонився батькам у ноги.

До самого видноколу

Тривожно гули дороги.

Син встає підходить до батьків. Низько вклоняється.

Син: Мамо, Тату – благословіть у дорогу. Не плачте мамо… Ви чекайте вісті, я вам напишу з Берліна.

Син і листоноша виходять разом із хати. Мати прихиляється до батька.

М Е Л О Д І Я № 14 (лірична мелодія)

ГОЛОС: Минав час, а батьки все чекали свого сина…

Після музики заходить листоноша.

Листоноша: Петре там Федорів Павло із фронту вернувся… Каже, що був у одному полку із вашим Василем.

Мати: Павло… Із фронту вернувся … А Василь? Мій синочок… Треба швидко бігти до Павла, можливо, той що про Василя знає. Петре, вставай швидко та до Федора.

Поки батько та мати метушаться заходить Павло у руках із листом. Батьки побачивши його замовкають. Павло мовчки знімає шапку.

Павло: Дай Боже Вам здоров’я… А я оце із фронту… (мовчить). Тут вам лист…№ 15 (Дає листа батькові і мовчки виходить з хати).

Батько і мати швидко хапають листа і батько очима пробігає по листу, а далі читає вголос.

Батько: Потонув у Віслі

Убила ворожа міна.

Загинув… Поліг героєм.

Автор: Вселилась печаль у хаті,

Де двоє стареньких сиріт.

Забилась в риданні мати,

А батько за ніч посивів.

Ой, троє було їх, троє,—

Самі серед стін лишились

Отямився першим батько

І мовив – здригнулася вічність:

Батько встає із лави.

Батько: «Я мертвим його не бачив

І в синову смерть не вірю»

Автор: І мати утерла очі,

Повиті в журбу жіночу:

Мати: «Я ждатиму дні і ночі —

І чути про смерть не хочу».

Автор: І вірять батьки героя,—

І їм не дивують люди,—

І По троє було їх, троє,

І троє довіку буде.

Солдат:    Я знаю, що нема моєї в тім вини,

Що не вернулись земляки мої з війни,

Вже шість десятиліть я кожного так добре пам'ятаю,

І їх останій бій, і день останій я не забуваю.

На фоні притишеного вокалізу  (М Е Л О Д І Я № 16 )

мати говорить гнівно і величаво.

Мати:  Встань, весь край мій сплюндрований,

На катюгу-хлюща,

Щоб опудалом ляканим він боявся куща.

Знай же, вбивця без совісті, хто розграбив

наш дім,

По старинній традиції, — не господар ти в нім. 

Прокляну тебе, ката, якщо десь там в бою

Син єдиний загине за Вітчизну свою.

(М Е Л О Д І Я № 16 )

МАТИ: Так, я мати свого сина.

ДРУЖИНА: (стає поряд з матір'ю): Я — дружина

НАРЕЧЕНА: (також стає поряд з матір'ю): А я — наречена.

Ведуча:    Не діждалась мати сина,

Лишилась вірною дружина,

Не дочекалась наречена,

Вдова навіки не вінчена.

Мати:  Я сина ростила не для ворожби і вбивства. Я готувала його до великого і щасливого життя, для Доброти. Та йому довелось забути про все це. На нас упало фашистське зло. І я сказала: «Сину мій, будь нескінченно щедрим на помсту за зло, яке тобі причинив фашист»

Дружина: Я в тяжкім труді всіх дітей піднімала,

Всім душу і серце своє віддала,

Лише свого щастя я майже не знала,

Тому, що була солдатка-вдова.

Наречена: Ні плакати, ні голосити тоді не змогла я,

 Застряли у горлі, як камінь, слова:

 «Хіба це можливо, щоб любий загинув,

 А я не дружина і не вдова»,

Ведучий 1:  Тоді ми за всіх свинцем з карабіна,

Трощили заклятих своїх ворогів,

До бою звелась богатирська лавина

Відважних героїв сестер і братів.

Ведуча2:    На ката чекала ганьба й домовина,

Де б чоботом він не ступив,

До бою уся піднялась Україна

Під прапором славних і вірних синів.

Ведучий1: День перемоги наближався невпинно. Одне за одним звільнялися міста і села Ураїни.

У 1944р. Радянський Союз вступив у завершальний етап Великої Вітчизшшої війни. Кампанія 1943р. переросла у великі поступальні операції з метою остаточного вигнання німецько - фашистських загарбників.

1 лютого 1944 р. війська 1-го Українського фронту визволили наше місто.

Ведучий2: У ході Луцько - Ровенської поступальної операції було визволено міста і села Ківерцівшини і Волині загалом.

5 лютого у Москві було дано салют в честь перемоги радянських військ і визволення Луцька, Рівного, Здолбунова.

22 липня вся Волинь була повністю звільнена від німецько- гітлерівських окупантів. 

Ведучий1: І хоч цього року уже минає ___-років з часу визволення України,  від німецько-фашиських загарбників. Та з пам’яті поколінь ніколи не зітруться подвиги воїнів армії при визволені нашого міста та прибічних сіл навколо нього.

Ведучий2: Україно моя!

Ти не в праві тих хлопців забути, -

Їх стежки пролягли,

наче зморшки, до твого чола,

Побратиме мої!

Ви не вправі  тих хлопців забути,

Бо жива Україна, і правда на світі жива.

Ведучий1:Тож давайте хвилиною мовчання вшануємо тих, хто загинув захищаючи нашу країну.

Ведучий2: Чим далі відходить від нас минуле, тим дорожчі для нас є сьогодніші ветерани – живе втілення подвигу, якому немає рівних у світі. Вони свята пам’ять, яка потрібна всім.

Читець:  Я ще не був учасником війни

І пороху війни не нюхав зроду,

Я ще не знаю, а які ж  вони –

Закляті вороги мого народу.

Я тільки знаю правду про своїх

Батьків, дідів і прадідів великих

І про чужинницький смертельний гріх,

Який тоді навис над долею країни.

І в щирості до вас усіх,

За подвиг ваш святий і невмирущий,

Прийміть від покоління молодих

Ці квіти нашої любові.

Ведучий1: Сьогодні у нашому залі є люди, хто родом з війни, чиє дитинство, юність обпалені війною.

Низький уклін вам наші ветерани.

(Звучить мелодія № 17, якщо, діти вручають квіти ветеранам)

«Н Е   С Т А Р Е Ю Т   Д У Ш О Й   В Е Т Е Р А Н И»

Ведучий2: А зараз запрошуємо до слова _____________________________

Солдат 1. Ми зброю надійно тримаєм

Під прапор державний стаєм,

Історію нашу вивчаєм

Й присягу військову даєм.

Солдат 2. Ми приклад з героїв беремо весь час

Ми станем за честь і красу Батьківщини,

Щоб сонце свободи світило для нас.

Щоб нас поділити ніхто не посмів.

І захист всебічний Вітчизни будуєм,

Щоб вічно з тризубом наш стяг майорів.

М Е Л О Д І Я № 18 (лірична мелодія)  Виходить мати з дитиною.

МАТИ:  Як вічну правду, підніму дитину:

• Мир люди, всім! – Цю заповідь єдину

Несе вам Мати, що дала життя.

М Е Л О Д І Я № 19 Пісня КАТЯ «УКРАЇНА»