Сценарна розробка тематичної лінійки до дня пам'яті жертв Бабиного Яру

Тематична лінійка до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру

Мета: розкрити суть трагедії Бабиного Яру як однієї із жахливих сторінок порушення права людини на життя, викрити людиноненависницьку політику нацизму, формувати в учнів усвідомлення того, що права людини, мир, життя і злагода людей – найвищі цінності на Землі.

   Обладнання: монтажі, фотографії, презентація відео фрагментів.

   Хід заходу:

   Вступне слово: Кожна людина якою б то і ким би вона не була  має невід’ємне право на життя. А чи завжди права людини стояли на першому місці, чи завжди життя було найвищою цінністю? Ні це не так!

Жахливі  факти порушення прав людини, знищення цілих груп за ознаками расової чи національної належності, релігійних переконань – продемонструвала Друга світова війна, світ побачив сутність політики геноциду. Прикладом порушення права людини на життя стало винищення фашистами десятків тисяч людей в Бабиному яру під Києвом в 1941 році.

(Слайд 1)

Шановні друзі!

Наша зустріч присвячена трагічній пам’яті Бабиного яру.

Кожного року 29 вересня за рішенням Верховної Ради України відзначається День пам’яті. У цей день 1941 року нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Бабин Яр став велетенською братською могилою — символом злочинів нацистів на українській землі. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, щоб зберегти мир і запобігти насильству.

(Слайд 2)

За переписом населення 1939 року у Києві проживало 846,7 тисячі жителів, зокрема українців — 53,2 %, євреїв — 25,5 %, росіян — 16,5 %. Чверть жителів міста на момент початку війни становили євреї. Акцію знищення єврейського населення німецьке командування організувало блискавично й фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського населення міста.

(Слайд 3)

Визначили місце розстрілу — Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів (завдовжки — 2,5 км, завглибшки — від 10 до 50 метрів), де можна було б заховати тисячі трупів. Людей розстрілювали, кидали в яр, а зверху закидували землею і наступного дня на цеж місце приводили нових жителів міста для розстрілу. З гучномовців лунала музика, над яром кружляв літак, щоб заглушити звуки від кулеметної пальби.

(Слайд 4)

Смерть і насильство приніс німецький  „новий порядок“. Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани, - їх знищили вже 20 вересня. А, починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь. Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня 1941 року по 2 жовтня 1941 року.

(Слайд 5-Трансляція відеоролика)

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша…Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Закривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дремучих згар.

Дивився Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум’ям метався Бабин Яр.

(Слайд 6)

   Ведучий. Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту почали форсування Дніпра. Гітлерівці чинили шалений опір, але їх оборонну лінію  „Східний вал“ було прорвано. У Битві за Дніпро і визволення Києва прославилися воїни багатьох національностей.. Серед них 1 838 росіян, 434 українців, 49 татар, 47 білорусів, 31 єврей, 28 казахів, 27 узбеків, 26 мордвин, 22 башкири, 19 грузин, 15 вірменів, 13 чувашів, 7 осетин і 49 воїнів інших національностей.

  6 листопада 1943 року багатостраждальний Київ було визволено від нацистських загарбників.

  Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів. У ті дні Павло Тичина писав:

Ти – наша честь, і гордість, і краса.

Як голуб – ніжний, гострий, як коса.

Ти – наша слава, помста за руїни,

Ти – невмируще серце України.

   Ведучий. Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського  „нового порядку“: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

(Слайд 7)

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг би залишитися на світі

Незнищенним хоча б один єврей ?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений  рейхстаг.

   Ведуча. Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку і тільки через 30 років на місці массових розстрілів було встановлено пам’ятник жертвам у Бабиному Ярі.

(Слайд 8)

   Ведучий. Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода – це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.

Народе, що дав геніїв великих,

Народе, що несеш із світових глибин

Високий чесний дух серед обмовин диких,

Низький тобі уклін !

Нас хліб живив один, одні поїли води,

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

Життя віддать не жаль.

Нас не зломать повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод…

Не умирать, а жить, євреї, українці !

Нехай живе народ !