Сценарій культурно-етнографічного заходу, присвяченого циклу різдвяних українських святрій

Міністерство освіти і науки України

Білгород-Дністровський морський рибопромисловий фаховий коледж

 

 

 

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Заступник  директора                                                                                              з виховної роботи

_______Оксана РЄКА

 

 

Сценарій культурно-етнографічного заходу, присвяченого циклу різдвяних українських свят

 

Мета заходу: поглибити знання здобувачів освіти про звичаї, обряди, традиції, пов'язані з циклом різдвяних свят; розвивати творчі здібності, виховувати повагу до традицій наших прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного; об’єднати студентів, викладачів, працівників коледжу в дружньому колі.

Ведуча: Добрий день. Раді вітати нашу дружню коледжанську родину на культурно-етнографічному заході, присвяченому циклу різдвяних українських свят.
Різдвяно-новорічний цикл свят розпочинається 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці і завершується на Водохреща (19 січня). До цього циклу входять свята: святої Катерини та Варвари, святого Андрія та Миколая, Різдво, Новий рік (або свято Святого Василя) та Водохреще. Це час, коли наші предки завершували усі сільськогосподарські роботи й відпочивали.У загальному циклі різдвяно-новорічних свят Різдво посідає перше місце, бо ж традиція його святкування сягає І тисячоліття до нашої ери.

Починається святкування Різдва зі Святого Вечора.
Святвечір або Святий Вечір — традиційна святкова вечеря напередодні Різдва Христового, яку християни східного обряду відзначають 6 січня. Святвечір втілює духовну єдність родини. У цей вечір збирається вся родина, щоб побути разом. Головна українська традиція на Різдво — ставити на покуті дідуха, що вшановує духів пращурів. Для душ на підвіконні залишають склянку води, а також згадують загиблих на війнах та у час Голодоморів. Вся сім'я, крім маленьких дітей та хворих, нічого не їсть цілий день, а за стіл сідають тільки з першою зіркою. 

В цей вечір готують лише пісні страви. При чому їх повинно бути 12 — за кількістю апостолів та місяців у році. Кожна має свій символ для українського народу.
Сьогодні ми приготували вечерю, яка об’єднала майже  всю нашу коледжанську родину. І зараз ми більш детально розповімо вам про страви і їх значення.

Кутя (121гр.)

Кутя - це головна страва на столі, з неї починають трапезу. Готують її з пшениці з додаванням маку та меду. Зерно для наших пращурів було символом вічного життя, багатства, достатку. Мед означав Боже слово, чистоту, християнську віру. Також до куті обов’язково додавали мак. Він символізував невинно пролиту кров, мучеництво. Коли кожен член сім’ї спробує всі 12 страв на Святий вечір, кутю ставили на столі на всю ніч. Вірили, що прийдуть душі покійних пращурів, щоб її скуштувати. Взагалі в українського народу кутя була символом єднання світу живих зі світом мертвих.

Узвар 421гр.

Другим за значимістю  на столі з 12 страв на Святу вечерю вважається узвар. Він символізує нове життя, народження, яке було дароване людині Богом. Готували узвар з сухофруктів та чистої джерельної води. Остання, зі свого боку, була символом очищення тіла та душі. Також до напою обов’язково додавали мед.

Борщ (студрада).

Обов'язково на Святвечір готують пісний борщ. До нього додають лише овочі та заздалегідь заквашений квас з буряка. Саме тому страва виходить насиченою та має темно-червоний колір. Борщ в українській традиції вважався символом крові невинних дітей, яких цар Ірод убив в Вифлеємі.
 

Риба (221гр.)
Риба - це особливий символ християн. Три переплетені рибини або рибина з трьома головами є символом Святої Трійці в багатьох народів. Тому в списку 12 страв на Святий вечір вона є завжди. Риба живе вільно у водоймах. Тому існує легенда, що так і християни починають повноцінно жити лише після купання в освяченій воді. Знак риби був навіть першою монограмою Ісуса Христа, тому що грецька абревіатура імені Спасителя (ІХТІОС) перекладається як “риба”.

 

 

 

 

 

Вареники 121гр.

Здавна вареники були символами ситості, достатку, заможності і благополуччя в родині на увесь рік. Також наші пращури часто говорили, що Господь подарував людині можливість жити на Землі “як вареник в маслі”, що означало "дуже добре".

Калач (222гр.)

Калач, карачун або хліб. Наші предки називали його символом смерті та подальшого воскресіння. Пояснювалося це тим, що зерно спочатку сіють у землю, де воно “помирає”, а потім проростає та дає плоди (ніби “воскресаючи”).

 

Страви з квасолі, гороху чи капусти (211гр.)
Символом простоти, міцності і єдності навколо Ісуса Христа у християн капуста вважалась, а квасоля і горох - символом Божої весни, відродження. А ще горох символізує єдність всіх членів сім’ї, адже на Святвечір вони всі збираються за одним столом для святкування Різдва Христового, як горошини в стручкові.

Пампушки (профспілка).
Серед наших предків уявити 12 страв на Святий вечір без пампушок було неможливо. Вони вважалися символом святих, які увірували в Ісуса Христа і отримали вічне життя на небі. Простий же народ бачив в пампушці символ щастя, достатку та радості, які шукає кожен в різдвяні свята.

Пироги (профспілка).
Ще одним символом достатку і ситості вважалися пироги. Їх пекли з пісною начинкою: картоплею, грибами або капустою і пригощали всіх, хто заходив в цей вечір до хати.

Голубці (111гр.)
Голубці. Назва цієї страви з 12 на Святий вечір співзвучна з “голубом”, який вважається символом Святого Духа, що несе до людей Божу любов. В усьому світі цей птах символізує мир, дружелюбність і спокій. Тому і страва «Голубці» символізує Божу любов, Святий Дух, мир, красу і силу, отриману від Всевишнього.

Млинці із пісною начинкою (321гр.)
В святий вечір готували млинці на воді без додавання молока та яєць, з пісною начинкою. Вона могла бути солоною чи солодкою. Символізує ця страва животворне сонце і відродження. У стародавні часи люди вірили, що через круглі і золотисті млинці відображають зв’язок людини з потойбічним світом.

Різдвяні пряники (студрада)
Окремої уваги заслуговують – різдвяні пряники. Їх випікали здебільшого для того, щоб пригостити дітей, що приносять вечерю своїм родичам і хрещеним. Також пряниками  прикрашали карнизи печі і довго зберігали, а потім розмочували в молоці і смакували після різдвяних свят, а ще ними пригощали колядників, які приходили з різдвяною зіркою на Різдво, щоб привітати господарів колядкою, в якій співається про народження Іісуса Христа – сина Божого.
Здається і нам сьогодні є кого пригощати, бо колядники завітали в гості.

(Заходять колядники і співають колядку).

Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю».

Ведуча: Ой, як гарно колядували наші колядники.

(Пригощають колядників різдвяним печивом)

Ведуча: А чи є у вас карнавка? (Карнавка –це скарбничка, в яку колядники збирали гроші на добру справу).

Колядники: Звісно, що є. В цей складний для України і українців час нас всіх об’єднує одна мета – Перемога України і мир на нашій рідній землі. Тому ми збираємо кошти на добрі справи.

Ведуча: Хто хоче долучитися може поповнити карнавку наших колядників. Віримо в Україну і зичимо усім миру на рідній землі!

А ми продовжуємо далі розповідь про різдвяні свята.

13 січня, напередодні свята Нового року за старим стилем українці святкують Щедрий вечір - веселе українське свято з обрядами та забавами. Дівчинка Маланка приходить на щедрий вечір разом із Василем, козою та щедрівниками сповістити господарів про наступні урочистості та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Маланки. За традицією співають пісні - «щедрівки», бо в цих піснях бажають господареві „щедрого“ року на все, що є в господарстві. 

До нас сьогодні теж завітали щедрівники. Давайте їх зустрічати.

(До колядників приєднується Маланка, Василь і Коза)

 

Маланка:
Ой господар, господарочку

Пусти в хату Маланочку

Ми прийшли вас привітати

Дозволите щедрувати?

 

Щедрівка «Щедрий вечір»

 

Коза:
Я коза-дереза пів боки луплена, за три копи куплена,

Тупу-тупу ногами, заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу, хвостиком замету,

Тут тобі й край, пироги давай!

 

Василь:

Щедруємо, щедруємо,

Пироги носом чуємо!

Щастя зичимо родині,
Миру неньці Україні,
Всім достатку і везіння
У сім’ї порозуміння!

 

Як тут не пригостити пирогами, коли так гарно щедрували.

(Пригощаємо щедрівників пирогами)

 

Ведуча: Дякуємо щиро!!!

14 січня відзначали Новий рік (за старим стилем) і свято Василя. Традиційно зранку ходили посівати посівальники-хлопчики, обсіваючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. Посівальниками мають бути хлопчики, оскільки існує повір’я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік, щоб все було добре і в родині, і в господаря. Посівали зерном, в основному — житом, пшеницею. Першому засівальнику, як правило, приділялася особлива увага, тому зранку хлопці намагалися встати якомога раніше, щоб бути першим.

(Заходять хлопці і засівають зерном)

Хлопець:
Сію-вію-посіваю
З Новим Роком Вас вітаю
Сію щедро із долоні
По долівці по ослоні
Засіваю Вашу хату
Будьте радісні й багаті
Сію густо перехресно
На добробут людям чесним
Промовляю з кожним кроком
З Новим Щастям з Новим Роком!

Ведуча: Дякуємо, хлопці! Гарно засівали!

(Пригощаємо яблуками, печивом)

Ведуча: Ось і добігають кінця тривалі зимові свята українців.
Сьогодні 18 січня за новим стилем - святкуємо «Голодну кутю» або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.

 

По вечері хлопці проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

 

Тікай, кутя, із покуття,
а узвар — іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
а «дідух» — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
 

Уже геть ввечері, як стемніє, виносять з хати «дідуха», несуть його на вигін або в садок — як де ведеться — і палять: пускають на «теплий дух». Це — символічне палення зими, щоб «покинути кожух» — накликати весну. В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — «безсмертником» або сухими васильками — «щоб Бог милував від злої напасти».
Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям — «щоб добре плодилися».
Вода, освячена в надвечір'ї Богоявлення — «вечірня вода» — вважається захищає від усього лиха.
 

Різдвяно-новорічні урочистості за­вершуються 19 січня святом Богоявлення, ві­домим в народі як Водохреща. Водохреща – це третє найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят. В цей день обов’язково ходили до церкви свя­тити воду. Цією свяченою водою почи­налася трапеза, нею ж кожний госпо­дар кропив усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі. Кульмінаційний момент церковно­го свята Водохреща — занурення свяще­ником хреста у воду, після чого вона вважалась освяченою. За давньою тра­дицією, ця церемонія відбувалась під відкритим небом, на берегах річок.
Зимові свята у народно-побутовому календарі завжди були та лишаються часом веселощів і до­звілля.
 

Ось і наша з вами зустріч добігає кінця. Сьогодні ми згадали наші добрі українські традиції та обряди зимового циклу різдвяних свят, які передаються із покоління в покоління. Бережіть їх, примножуйте і живіть в мирі, злагоді і любові!
 

Дякуємо всім за увагу.