Виховний захід з теми: “Сучасний патріотизм”

Виховний західна тему:"Сучасний патріотизм"Підготувала: Коротка Вікторія, 63 група

Мета:

Диспут – форма проведення виховної роботи під час якої відбувається спілкування людей, які стоять на різних ідеологічних, політичних, моральних позиціях, це суперечка, зіткнення протилежних думок. При проведенні диспуту обговорюються проблемні питання, відстоюються різні точки зору, факти, аргументи.

Правила проведення диспуту:

Що ви розумієте під поняттям «патріотизм»?Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. 

Перший аспект проблеми: “Сучасний патріотизм: мода чи життєва необхідність”Виступ першої групи: Аргументи, що сучасний партіотизм - мода

"…твій патріотизм – празнична одежина, а мій – то труд важкий, гаряча невдержима"Патріотизм – явище соціально-історичне, в різні історичні епохи воно має конкретні прояви. Адже кожна людина, а тим більше соціальна група, має свої специфічні інтереси, і цим визначається її розуміння патріотизму. Нерідко виникають спекуляції на цьому святому почутті.

Сучасний патріотизм – це нова мода. Бути патріотом стильно та модно, а державна символіка стала новим трендом. Проте більша частина таких от людей і близько не мають тих якостей, які притаманні відданим Батьківщині людям. Френк Пітер Уайльд працює стилістом і художником по костюмах в різних куточках світу, в тому числі і в Україні. Як каже Уайльд в інтерв'ю FW-Daily, перше фото про ситуацію, яка загострювалася до хвилини, він опублікував 21 лютого. На фото стиліст надів маску із зображенням російського лідера і взяв в руки ніж. Починаючи з 24 лютого Уайльд вирішив робити такі фото щодня, створюючи своєрідну хроніку війни і підтримуючи українців у боротьбі за свободу.“Кожен день цієї жорстокої війни я розміщую на своїй сторінці зображення на підтримку України та привернення уваги до війни”

Виступ другої групи: Аргументи, що сучасний патріотизм - життєва необхідність

Тарас Тополя, лідер гурту «Антитіла,»  говорить :«Якщо ти носиш вишиванку, на кожному кроці співаєш гімн, біля пам`ятника декламуєш вірші Шевченка, а сам свиня, хам, корупціонер, то ти не патріот. Патріотом можна бути мовчки. Робити свої справи, виховувати дітей українською мовою, можливо навіть не українською, але з любов’ю до свої держави, до своєї Батьківщини. Потрібно приносити користь. Можливо, ти не купиш у житті жодної вишиванки, але будеш готовий віддати життя країні – це справжній патріотизм»

Який взаємозв’язок між мовою якою спілкується людина в побуті, на роботі і її патріотизмом?Знання рідної мови є показником патріотизму?

другий аспект проблеми: “Патріотизм і мова”Виступ першої групи: Аргументи, що патріот повинен говорити українською мовою

Телеведучий Сергій Притула говорить:«В Україні тепер багато блогерів. І я вважаю, що це абсолютно нормально. Завдяки соціальним мережам українці отримали платформу для висловлення власних думок. Я знаю блогерів, які прийшли в політику із соціальних мереж. Але проблемою ЗМІ була й залишається відсутність української еліти. Не вистачає людей, які би показували, що українська — це модно. У нас немає яскравих лідерів, але я сподіваюся, що вони ще вчаться в школі..... Я не знаю такої цивілізованої країни у світі, де ти можеш отримати громадянство без знання локальної, рідної мови, а бажано ще й історії країни, громадянином якої ти хочеш стати»

В’ячеслав Брюховецький, з інтерв’ю«Дійсно, багато російськомовних людей є патріотами України. Але в нас не усвідомлено те, що сама українська мова як така була пригноблена свідомо і дуже жорсткими методами протягом кількох століть. Колись хтось сказав дуже правильну фразу, що тільки людина, абсолютно нечутлива до гуманітарного болю, може ігнорувати проблему української мови. Людина, яка чутлива до цих речей, не може просто сказати, що вона український патріот, але розмовляти російською. Дуже добре, що феномен російськомовного патріота в Україні існує. Але з іншого боку, якщо ти є патріотом України, ну то вивчи українську мову. Ти не спілкуйся нею кожен день, не питання. Вчити українську мову – це не зусилля, це збагачення себе. Мова сама по собі – це не просто інструмент передачі інформації, нею не тільки формулюються думки, а ще й формуються. Коли ти не знаєш мови народу, представником якого ти є, не володієш нею, в тебе формується інакша думка»

Виступ другої групи: Аргументи, що патріот може не говорити українською мовою

Український співак Дмитро Монатік (Monatik) розповів:"Ви знаєте, з дитинства у моїй родині завжди говорили двома мовами. І так, завжди я легко спілкуюся українською, і російською мовою. Щиро вважаю, що чим більше мов знає людина, тим краще. Я молюся українською, а пишу - тією, на якій приходить натхнення…. Питання не в мові, питання в людях. Я знаю багато російськомовних патріотів, які доводять свій патріотизм вчинками.."

Віталій Дейнега, засновник волонтерської організації «Повернись живим», говорить російською, проте це не завадило йому зібрати понад 91 мільйон гривень на потреби армії. За словами Дейнеги, мовне питання зараз для України другорядне. Тим більше, що на фронті є багато професійних військових, які спілкуються у побуті російською, але їхній патріотизм не можна ставити під сумнів, каже він.«Важливо, що людина робить. У нас дуже багато народу розвелося, який навчився носити вишиванку та говорити чистою українською, при цьому для країни, в кращому разі, нічого не робить. Віктор Федорович та Анна Герман дуже гарно спілкувалися українською мовою. Нехай Віктор Федорович ще на 4 з мінусом, то Анна Герман – на 5 з плюсом. Мені перед нею аж соромно за свою українську. Але сказати, що ці люди були для України чимось добрим, я не можу»

Ми маємо бути чесними з собою і прийняти два явища: По-перше. Всі російськомовні українці виросли в тій же країні, що й україномовні. Не важливо, навчались ви в російськомовній чи україномовній школі - ми всі вивчали однакову історію України, однакову географію України, однакову українську (та й зарубіжну) літературу. Нас об'єднує більше, ніж ми усвідомлюємо. Проте емоції з приводу мови затьмарюють нам раціональний центр. По-друге. Українці - двомовні. Двомовність людини, двомовність в родині чи двомовність в колі друзів. Кожен з нас зіштовхується з двомовністю щодня. Це ні погано, ні добре. Це реальність, від якої ми намагаємось втекти, і цим лише збільшуємо невдоволення собою, оточуючими та сьогоднішнім днем.

третім аспектом проблеми є “Чи можна бути патріотом за межами Батьківщини”Виступ першої групи: Аргументи, що можна бути патріотом за межами своєї країни

По-перше, діаспора щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі великі суми, лобіюючи інтереси країни за кордоном, допомагаючи українцям у важкі часи. Одним з тих українців, кого можна назвати патріотом своєї країни за кордоном, є Макар Кобилінський, віце-президент Спілки українських студентських товариств Америки. За його сприяння в зону АТО було передано одяг, взуття, гроші для постраждалих на війні. Крім цього, Макар підтримує українських студентів, які навчаються в Нью-Йорку. Кобилінський зазначає, що хоч і живе далеко від Батьківщини, але є її патріотом, намагається робити свій внесок у розвиток України.

По-друге, патріотами є люди, які, емігруючи до іншої країни, зберігають свою ідентичність, культурні надбання, шанують мову й традиції своєї батьківщини. Згадаймо родину Сірків із пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Ця сім’я – узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід. Сірки бережуть свої традиції, пам’ятають історію свого роду. Вони опинилися на чужині, проте зберегли свій «український» світ.

Виступ другої групи: Аргументи, що не можна бути патріотом за межами своєї Батьківщини

Яскравим прикладом цієї проблеми, може бути ситуація описана у творі Василя Стефаника «Камінний хрест» . Автор зображує історичний процес міграції українців у Канаду, з метою знайти легший спосіб життя. Василь Стефаник розкриває вічну і значно ширшу проблему буття. Сини головного героя втілюють образ людей, що готові покинути свою батьківщину заради легшого життя .