Сценарій літературного салону «Все починається з любові…»

 «Все починається з любові…»

Сценарій  літературного салону

(під час проведення тижня зарубіжної літератури)

Мета:

формувати сприймання художнього слова як способу передачі особливих почуттів людини,  почуття кохання як людського фактору, а не жіночого або чоловічого; сприяти активізації естетичних переживань учнів;

розвивати інтерес до світової культури;

виховувати почуття гендерної рівності, доброти і поваги,  естетичний смак.

Обладнання:

плакати з висловлюваннями про кохання; мультимедійна презентація, музичні записи.

Очікувані результати:

навички розуміння мови віршів, романсу, танцю;

розвиток художніх здібностей;

формування  культури спілкування, вміння слухати;

виховування любові до поезії, шанобливого ставлення до людей та їхніх  почуттів.

 

П е р ш и й  в е д у ч и й. Дорогі друзі! Сердечно вітаємо вас з Днем усіх закоханих.  

Звучить мелодія «Якщо б не було тебе…» (з репертуару Джо Дассена)

Мені здається, — може, я не знаю, —

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

(В.Симоненко)

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Кохання торжествує на світі. Воно поза віком і часом.

П е р ш и й  в е д у ч и й. Про нього мріють. Його чекають. Кохати хочуть всі. Це так само природно, як рости траві навесні.

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Любов – це  прекрасне почуття,  це почуття, що творить чудеса, що звеличує людину, робить її чистою, сильною, доброю, зарядженою позитивом!   

П е р ш и й  в е д у ч и й. Тільки почуття закоханості змушує  серця горіти відвагою,розквітати чарівною квіткою, вимовляти прекрасні слова!

Д р у г и й  в е д у ч и й. Нехай же світом править любов!

П е р ш и й  в е д у ч и й.Звернімося до цього вічного джерела відродження людства, відродження як духовного, так і фізичного. Торкнімося своїми серцями цього дива, що змінює увесь світ і нас у ньому, робить людей кращими, добрішими, благороднішими! Услід за митцями різних часів і народів увійдімо до казки любові, аби спробувати розгадати таємницю її незнищеності.

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Сьогодні – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі.

П е р ш и й  в е д у ч и й. А.П. Чехов говорив: «Те, що ми відчуваємо, коли буваємо закохані, мабуть, єнормальним станом. Закоханість вказує людині, якою вона повинна бути».

Д р у г и й  в е д у ч и й.Отже, у нас сьогодні свято кохання і ми вас щиро ві- таємо в літературному салоні на святі « Все починається з любові…»

Звучить пісня «Намалюю тобі зорі…» у виконанні учениці(демонстрація мультимедійної презентації)

Літературна вікторина «Сторінками улюблених книг…»

1. Від сили кохання якого міфічного героя ожила мармурова статуя? (Прометея, Пігмаліона, Зевса)
2. Що з перерахованого є символом любові? (нитка Аріадни, камінь Сізіфа,  стріла Амура )
3. Які білі птахи вважаються символом любові? (лелеки, лебеді, голуби)
4. Що, як вважає народна мудрість, втрачає нерозважливо закоханий чо- ловік? (серце, руку, голову)
5. Історію кохання якої знаменитої пари її автор назвав найсумнішою повістю на світі? (Руслана і Людмили, Орфея і Евридіки, Ромео і Джульєтти)
6. Що, згідно відомої пісні про війну, повинна була зберегти Катюша, коли її коханий оберігав рідну землю від ворогів? (любов, надію, яблуні та груші)

П е р ш и й  в е д у ч и й. Так, саме любов, тому що вона об′єднує людей, допомагає їм жити і переборювати труднощі.Ф.М.Достоєвський говорив, що любов здатна перероджувати нас самих.

Д р у г и й  в е д у ч и й. А французький драматург Ж.-Б. Мольер писав:

«В душе померк бы день и тьма настала б вновь,

Когда бы из неё изгнали мы любовь.

Лишь тот блаженство знал, кто страстью сердце нежил,

А кто любви не знал, тот всё равно что не жил».

 

Читець:

- Люди! Бедные люди!

Как вам скучно жить без стихов,

Без иллюзий и без прелюдий,

В мире счётных машин и станков!

Без зелёной травы колыханья,

Без сверканья тысяч цветов,

Без блаженного благоуханья

Их открытых младенческих ртов.

О, раскройте глаза свои шире,

Нараспашку вниманье и слух,

Это ж самое дивное в мире,

Чем вас жизнь одаряет вокруг.

Это первая ласка рассвета

На росой убеленной траве,-

Вечный спор о Ромео с Джульеттой,

О жаворонке и соловье.

 

Пусть велика земля, но даже и она

Имеет свой предел,

Но в мире этом есть одно,

Чему конца не будет никогда,

И это бесконечное – любовь!

П е р ш и й  в е д у ч и й. Це  почуття  подарувало нам велику  кількість пісень,  балад, поем, трагедій, а також імен: Беатріче,  Лаура, Тетяна Ларіна, Шагане. Ми не знали б їх ніколи, якби не чудові вірші, створені на їх честь.

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Кохання  оспівано  композиторами,  художниками,поетами. Воно пронизує поезії В.Сосюри таІ.Франка, О. Пушкіна і М.Лермонтова, В.Шекспіра і Ф.Петрарки, Л.Українки та Олександра Олеся…

П е р ш и й  в е д у ч и й.Двоє. Він і вона. Пригадайте літературні твори, в яких «зустрічаються двоє».

(Відповіді присутніх)

Д р у г и й  в е д у ч и й. І неважливо, чоловік це чи жінка! Кохання робить рівними усіх. Незважаючи на вік, суспільне положення, традиції того часу чоловік і жінка у справжньому коханні самовіддані, вірні, здатні на героїчні вчинки або самопожертву.

П е р ш и й  в е д у ч и й. Про любов написано багато. Десятки рядків продиктовані душевнім хвилюванням і глибокими роздумами.

Д р у г и й  в е д у ч и й.Про любов написано мало. мало, тому що почуття це  невичерпне. І скільки б не було написане про любов, її новизна, драматизм, привабливість і чарівливість не можуть бутивичерпані, поки жива на землі людина і доки б'ється її серце.

Читець (Р.Рождественський «Все починається з любові…»)

П е р ш и й  в е д у ч и й. Але для розуміння такого стану потрібна душевна зрілість. Поза почуттям любові немає справжнього високого людського існування.

Інсценізація. На сцені стіл з книгами, свічка, аркуші паперу, за столом сидить юнак, за його спиною – дівчина.

Дівчина:«Я виходжу заміж за друга моєї юності Миколу Степановича Гумільова. Він любить мене вже три роки, і вірю, що моя доля бути його дружиною… Я клянусь вам усім для мене святим, що ця нещасна Людина буде щаслива зі мною. Він пише мені незрозумілі слова, а я ходжу з листом до знайомих і питаю роз’яснення» (Анна Ахматова)

Юнак

Вот я один в вечерний тихий час,

Я буду думатьлишь о Вас, о Вас.

Возьмусь за книгу, но  прочту:  "Она".

И вновь душа пьяна  и смятенна,

Я брошусь на скрипучуюкровать,

Подушка жжет... нет, нет мне спать, а ждать.

И, крадучись, я подойду к окну.

На дымный луч взгляну и на луну,

Вон там, у клумб. Вы мне сказали: "Да"

О,  это "да" со мною навсегда.

И вдругсознаньебросит мне в ответ,

Что Вас покорной не было и нет,

Что Ваше "да", Ваш трепет у сосны.

Ваш поцелуй – лиш бред весны и сны.

П е р ш и й  в е д у ч и й. Ти знаєш, Олександр Іванович Купрін плакав над рукописом "Гранатового браслета". Плакав скупими і полегшуючими сльозами. Він говорив, що нічого більше цнотливого ще не писав. Любов в розповіді як нежданий подарунок, поетичний і осяваючий життя, - серед буденності, серед тверезої реальності й налагодженого побуту.

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Любов безкорислива, що самовіддана, така, що не чекає нагороди. Та, про яка сказано: "Сильна, як смерть". Така любов, для якої вчинити будь-який подвиг, віддати життя, піти на муку - зовсім не працю, а радість. Неможливо без важкого душевного хвилювання читати фінальну сцену розповіді з його дивовижно знайденим рефреном: "Та святиться ім'я твоє"!

Читець  (на фоні музики  з кінофільму «Шербурзькі парасольки» читає уривок із «Гранатового браслета» О.Купріна – лист Желткова)

"Я не виноват, Вера Николаевна, что богу было угодно послать, мне, как громадное счастье, любовь к Вам. Случилось так, что меня не интересует в жизни ничто: ни политика, ни наука, ни философия, ни забота о будущем счастье людей - для меня вся жизнь заключается только в Вас. Я тепер чувствую, что каким-то неудобным клином врезался в Вашу жизнь. Если можете, простите меня за это. Сегодня я уезжаю и никогда не вернусь, и ничто Вам обо мне не напомнит… Я бесконечноблагодарен Вам только за то, чтоВы существуете. Я проверял себя - это не болезнь, не маниакальная идея – это любовь, которою Богу было угодно за что-то меня вознаградить. Пусть я был смешон в Ваших глазах и в глазах Вашего брата, Николая Николаевича. Уходя, я в восторге говорю: "Да святится имяТвое".

Восемь лет тому назад я увидел Вас в цирке, в ложе, и тогда же в первую секунду я сказал себе: я ее люблю потому, что на свете нет ничего похожего на нее, нет ничего лучше, нет ни зверя, ни растения, ни звезды, ни человека прекраснее Вас и нежнее. В Вас как будто бы воплотилась вся красота земли...

Подумайте, что мне нужно было делать? Убежать в другой город? Все равно сердце было всегда около Вас, у Ваших ног, каждое мгновение дня заполнено Вами, мыслью о Вас, мечтами о Вас... сладким бредом. Я очень стыжусь и мысленно краснею за мой дурацкий браслет, - ну, что же? - ошибка.

Воображаю, какое он впечатление произвел на Ваших гостей.

Через десять минут я уеду, я успію только наклеить марку и опустить письмо в почтовый ящик, чтобы не поручать этого никому другому. Вы это письмо сожгите. Я вотсейчас затопил печку и сжигаю все самое дорогое, что было у меня в жизни: ваш платок, который, я признаюсь, украл. Вы его забыли на стуле на балу в Благородном собрании. Вашу записку, - о, как я еецеловал, - ею Вы запретили мне писать Вам. Программу художественной выставки, которую Вы однажды держали в руке и потом забыли на стуле при выходе...

Кончено. Я все отрезал, но все-таки думаю и даже уверен, чтоВы обо мне вспомните. Если Вы обо мне вспомните, то... я знаю, что Вы очень музыкальны, я Вас видел чаще всего на бетховенских квартетах, - так вот, если Вы обо мне вспомните, то сыграйте или прикажите сыграть вторую сонату Бетховена вторую часть второго опуса.

Я не знаю, как мне кончить письмо. От глубины души благодарю Вас за то, чтоВы были моей единственной радостью в жизни, единственным утешением, единой мыслью. Дай бог Вам счастья, и пусть ничтовременное и житейское не тревожит Вашу прекрасную душу. ЦелуюВаши руки. Желтков»

П е р ш и й  в е д у ч и й. Тільки любляче серце здатне сказати такі слова. Дай Бог кожному зустріти таку любов, і нехай ця любов буде взаємною!

Читець(Е.Асадов «Слово про любов» (на фоні «Мелодія дощу»))

Д р у г и й  в е д у ч и й.  А чому ми увесь час говоримо про чоловіків- поетів? Хіба про любов писали тільки вони?

П е р ш и й  в е д у ч и й. Не можу не погодитися! Століття ХХ, століття бурь, потрясінь і втрат, принесло в літературу багато жіночих імен. Серед них і Марина Цветаєва. Усе життя вона писала про трагізм і велич жіночої любові.

(Звучить мелодія з кінофільму «Довга дорога в дюнах»)

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Коли закоханий не відповідає бурхливій енергії душі і серця, любов стає поєдинком, суперечкою, конфліктом, смертю і майже завжди кінчається розривом.

П е р ш и й  в е д у ч и й. Жінка завжди прекрасна, коли любить!

Читець(М.Цветаева «Вчераеще в глазаглядел….»)

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Талант люблячого серця потрібно плекати, виховувати, розвивати, адже ми у відповіді за тих, кого любимо, і тільки від нас залежить, чим стане наша любов. Послухаємо вірші, які написані щирим жіночим серцем, які вчать нас розуміти мову кохання.

Читець (Л.Татьяничева «Чемстанетлюбовь твоя…» )

Читець  (О.Высоцкая «Любовь – онабываетразной» )

П е р ш и й  в е д у ч и й. Втрата коханої людини – найтяжче в житті горе. Леся Українка пережила таку біду. Не зважаючи на своє здоров’я, вона робила все, щоб врятувати свого коханого, Сергія Мержинського, та, на жаль, він помирає на її руках.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

 

Виконується танець

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Люди з досвідом кажуть, що кохання швидко проходить. Одні кажуть, що чоловіки вміють кохати сильніше, інші – що жінкам притаманна вірність і самопожертва. Та чи можна розділяти кохання на чоловіче чи жіноче? В  коханні люди рівні! Не мають статі, не мають віку, мають тільки душу!

П е р ш и й  в е д у ч и й. Про вірність у коханні написано й розказано чимало. Ці історії вражають глибиною почуття. Згадаємо одну з них. Видатний російський мандрівник і державний діяч Микола Рєзанов у 1806 році вирушив у подорож до Каліфорнії. На зворотному шляху він помер у Красноярську. Донька губернатора Сан-Франциско, Кончита, заручившись із графом Рєзановим, чекала його 35 років. Ця романтична історія покладена поетом А.Вознесенським і композитором О.Рибніковим у відому рок-оперу «Юнона і Авось».

Читець (А.Вознесенський «Сага»)

П е р ш и й  в е д у ч и й. Не менш романтичною і трагічною є ще одна історія кохання, кохання поетеси Вероніки Тушнової та поета і письменника Олександра Яшина. Ця любов була таємною, бо О.Яшин був одруженим, а В.Тушнова ніколи не змогла б розбити сім’ю коханого. Її вірші – сповідь жінки, що кохає.

Читець  (В.Тушнова «Улыбаюсь, а сердцеплачет…» )

Пісня на вірші В.Тушнової «Не отрекаютсялюбя…»

Д р у г и й  в е д у ч и й.  А може, зовсім і немає ніякої любові? Довели ж учені, що любов - це просто хімічна реакція. Навіть формулу вивели.

П е р ш и й  в е д у ч и й. Я не думаю, що учені-хіміки думають про хімічнийсклад формули любові, коли вони дивляться на своїх коханих. Вони мислять іншими категоріями і, зокрема, красивими віршами.

Романс на слова Б.Ахмадуліної «А напоследок я скажу…»

Д р у г и й  в е д у ч и й.  А ось я згодна з Іваном Олексійовичем Буніним. У новелі "Темні алеї" він писав: "Всяка любов - велике щастя, навіть якщо вона не розділена".

Читець  (Ю.Друніна «Ты рядом, и все прекрасно» )

П е р ш и й  в е д у ч и й. Випробувати пекучу потребу в духовній близькості з коханою людиною можна лише тоді, коли душа дозріла для такого єднання. Поза любов'ю і душевною близькістю немає, ймовірно, і справжнього людського існування.

Читець (Ю. Друніна «Как объяснить?» )

П е р ш и й  в е д у ч и й.  З любові все починається і закінчується теж нею. Так що ж таке любов? Що вона для кожного з нас? Для усіх нас разом?

Д р у г и й  в е д у ч и й.   Упродовж усього життя ми не раз і не два задаватимемо собі ці питання. І кожного разу, відповідаючи на них, вражатимемося тому, що таке маленьке слово має безліч значень і має таку потужну силу, яку зломити неможливо.

П е р ш и й  в е д у ч и й.  Про любов написано багато: тисячі сторінок. Поки жива на землі людина, поки б'ється її серце, поки звучать в прекрасних віршах голоси тих, хто залишив нам свої почуття, драматизм і новизна любові не будуть вичерпані. Любов буває різною: щасливою і гіркою, взаємною і безвідповідною.  Любов-радість і любов-страждання. Але справжня любов завжди прославляє людину, робить її кращою.

Д р у г и й  в е д у ч и й.  Всім-всім ми бажаємо чистої, щирої, вірної, взаємної  любові!

Пісня  з репертуару Н.Валевської «Палала» (Слова: Віталій Куровський, Музика: Руслан Квінта)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Р.Рождественський «Все починається з любові»

Все начинается с любви..

Твердят: “Вначалебыло слово”.

А я провозглашаюснова:

“Все начинается с любви!”

Все начинается с любви:

И озаренье, и работа,

Глазацветов, глазаребенка -

Все начинается с любви!

Все начинается с любви.

С любви! Я это точно знаю.

Все, даже ненависть –

Родная и вечная сестра любви.

Все начинается с любви:

Мечта и страх, вино и порох.

Трагедия, тоска и подвиг –

Все начинается с любви.

Весна шепнет тебе: “Живи!”

И ты от шепотакачнешься.

И выпрямится. И начнется.

Все начинается с Любви!

 

 

Е.Асадов «Слово про любов»

Любить — этопреждевсегоотдавать.

Любить — значитчувствасвои, какреку,

С весеннейщедростьюрасплескать

На радостьблизкомучеловеку.

Любить — этотолькоглазаоткрыть

И сразуподуматьеще с зарею:

Ну чембыпорадовать, одарить

Того, кого любишьтывсейдушою?!

Любить — значитстрастно вести бои

За верность и словом, и каждымвзглядом,

Чтоббылисердца до концасвои

И в горе и в радостивечно рядом.

А ждетлилюбовь? Ну конечно, ждет!

И нежностиждет и тепла, но только

Подсчетовбухгалтерских не ведет:

Отданостолько-то, взято столько.

Любовь не копилка в зашкафноймгле.

Песне не свойственнозамыкаться.

Любить — это с радостьюоткликаться

На все хорошее на земле!

Любить — этовидетьлюбой предмет,

Чувствуя рядом родную душу:

Вот книга — читал он ееилинет?

Груша... А какемуэта груша?

Пустяк? Отчего? Почемупустяк?!

Поройведь и каплею жизньспасают.

Любовь — этосчастьявишневый стяг,

А в счастьепустячного не бывает!

Любовь — не сплошнойфейерверк страстей.

Любовь — этоверные в жизни руки,

Она не страшитсяничерныхдней,

Ниобольщений и ниразлуки.

Любить — значитистинузащищать,

Дажевосставпротиввсейвселенной.

Любить — это в горе уметьпрощать

Все, кромеподлости и измены.

Любить — значитсколько угодно раз

С гордостьювыдержать все лишенья,

Но никогда, даже в смертный час,

Не соглашаться на униженья!

Любовь — не веселыйбездумный бант

И не упреки, чтобьютпод ребра.

Любить — этозначитиметь талант,

Можетбыть, самыйбольшой и добрый.

И к чертужалкиерассужденья,

Все чувствауйдут, как в песок вода.

Временнытольколишьувлеченья.

Любовь же, каксолнце, живетвсегда!

И мне наплевать на циничныйсмех

Того, кому звездныхвысот не мерить.

Ведьэтистихимоилишь для тех,

Ктосердцемспособен любить и верить!

 

Л.Татьяничева «Чемстанетлюбовь твоя…»

Чемстанетлюбовь твоя?

Песней?

Хлебом?

Кипящейсталью?

Соколом в поднебесье?

Морем за дальнейдалью

Илисорвавшись с выси,,

Камнем в глубьсердцаканет...

От нас самих зависит,

Чемлюбовь наша станет!

 

О.Висоцька «Любовь – онабываетразной»

Любовь - онабываетразной.

Бываетотблеском на льду.

Бываетбольюнеотвязной.

Бываетяблоней в цвету.

Бываетвихрем и полетом.

Бываетцепью и тюрьмой...

Мы ей покоем, и работой,

И жизньюжертвуемсамой!

Но естьещелюбовьтакая,

Чтонезаметноподойдет

И, поднимая, помогая,

Тебясквозьгодыповедет

И будет до последнихдней

Душой

И совестьютвоей.

 

А.Вознесенський«Сага»

Ты меня на рассвете разбудишь,

проводить необутая выйдешь.

Ты меня никогда не забудешь.

Ты меня никогда не увидишь.

Заслонивши тебя от простуды,

я подумаю: "Боже всевышний!

Я тебя никогда не забуду.

Я тебя никогда не увижу".

Эту воду в мурашках запруды,

это Адмиралтейство и Биржу

я уже никогда не забуду

и уже никогда не увижу.

Не мигают, слезятся от ветра

безнадежные карие вишни.

Возвращаться — плохая примета.

Я тебя никогда не увижу.

Даже если на землю вернемся

мы вторично, согласно Гафизу,

мы, конечно, с тобой разминемся.

Я тебя никогда не увижу.

И окажется так минимальным

наше непониманье с тобою

перед будущим непониманьем

двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью

пара фраз, залетевших отсюда:

"Я тебя никогда не увижу.

Я тебя никогда не забуду."

 

В.Тушнова «Улыбаюсь, а сердцеплачет…»

Улыбаюсь, а сердцеплачет в одинокиевечера.

Я люблю тебя.

Этозначит - я желаю тебе добра.

Значит, как мне тебя покинуть,

Как мне памятьизсердцавынуть,

Как не гретьтвоих рук озябших,

Непосильную ношу взявшись?

Кто же скажет, моя отрада, что нам надо,

А что не надо,

Посоветует, как же быть?

Нам никто об этом не скажет,

И никтопути не укажет,

И никтоузла не развяжет...

Ктосказал, что легко любить?

 

Ю.Друніна «Ты рядом, и все прекрасно»

Ты - рядом, и все прекрасно:

И дождь, и холодныйветер.

Спасибо тебе, мойясный,

За то, чтотыесть на свете.

Спасибо за этигубы,

Спасибо за руки эти.

Спасибо тебе, мойлюбимый,

За то, чтотыесть на свете.

Ты - рядом, а ведь могли бы

Друг друга совсем не встретить..

Единственныймой, спасибо

За то, чтотыесть на свете.

 

Ю. Друніна «Какобъяснить?»

Какобъяснитьслепому,

Слепому, какночь, с рожденья,

Буйство весенних красок,

Радуги наважденье?

Какобъяснить глухому,

С рожденья, какночь, глухому,

Нежностьвиолончели

Илиугрозугрома?

Какобъяснитьбедняге,

Рожденному с рыбьейкровью,

Тайну земного чуда,

Названноголюбовью?