Щедра осінь. Лінійний малюнок натюрморту в кольорі.

Тема уроку: Щедра осінь. Лінійний малюнок натюрморту в кольорі.

Мета: познайомити учнів з жанром образотворчого мистецтва натюрморт; навчати їх малюванню в жанрі натюрморту. Дати уявлення про світлотінь як засіб передачі об'ємних властивостей предметів. Формувати в дітей поняття про передній і задній план, уміння аналізувати природні форми та передавати форму, об’єм і фактуру предмета, працювати над композицією. Коригувати просторову уяву, зорову пам»ять, вміння в ході зорового сприймання предметів визначати кольорово-тонове відношення. Розвивати творчі здібності учнів, уяву, спостережливість, гостроту зору, виховувати почуття краси.  Обладнання: овочі та фрукти, тканина для тла, репродукції картин відомих художників, дитячі малюнки, презентація, відео, матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи, свічка, візуальна рамка, підставка, схема.

 Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, гумка, склянка, фарби, вода.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Кольорова розминка.

• На столах спеціальні кольорові картки. Спочатку давайте закриємо очі, уявимо жовтий колір. Що ви знаєте такого кольору? Сонце, соняшник, половинка прапора України. Знайдіть картку такого кольору, покажіть. Що Вам нагадує її форма? (червоний – мак, вишня, помідор, зелений – трава, жабка, ківі).
• Якими ще словами можна назвати вгадані вами предмети? Плоди, фрукти, овочі.
• Коли їх збирають в садах і на полях?
• А де їх потім зберігають?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

• А от художники ще дуже давно помітили, що коли скласти фрукти й овочі гарно скласти, то утворюється дуже гарна композиція, група, підбір плодів, які так і хочеться намалювати. Так вони й робили, внаслідок чого створили окремий жанр образотворчого мистецтва. Давайте й ми з ним познайомимось. (Мульт.)
• Натюрморт в перекладі з французької мови означає «нежива природа». В них зображують фрукти, овочі, посуд, квіти, рибу чи дичину. Такими картинами люди прикрашають свої житла, робочі кабінети, а ще виставляють картини в музеях, на виставках. Ось у нас з вами виставка дитячих робіт у жанрі натюрморт.
• А де в нашій школі ви бачили натюрморти? (в їдальні).
• Хто не бачив, повинен на перерві обов»язково розглянути цю картину і на наступному уроці розповісти, чи сподобалась вона і чим саме.

Почалося все дуже давно, коли елементи натюрморту (найчастіше це були квіти) зустрічалися лише в мініатюрах, що прикрашали сторінки манускриптів, та зрідка - у церковних розписах. Лише художники італійського Відроження привернули увагу глядачів до матеріальної сутності та краси квітів і фруктів, які перетворюються на прекрасні гірлянди, що оздоблюють образи святих. Поступово, у міру того, як інтерес до навколишнього світу ставав усе глибшим, а майстерність художників зростала, з’являються перші спроби створення самостійного натюрморту. Зображення предметів, що оточують людину, в живописних творах мали для тих часів глибокий сенс і значення. У творчості одного з італійських художників - Арчімбольдо – квіти, фрукти й овочі стали матеріалом для створення химерних фантазій – своєрідних «портретів» пір року або стихій.

Дещо пізніше, наприкінці XVII – початку XVIII ст., у Нідерландах закріпився інтерес до мистецтва, що правдиво й точно відображало побут, характер людей і природу невеликої країни. У цей час натюрморт стає самостійним жанром образотворчого мистецтва: різні види їжі, фрукти, овочі, посуд та інші предмети стали самостійним об’єктом живопису. Видатні натюрморти голландських майстрів В. Хеді та В. Кальфа можна назвати гімном життю. Виблискує прикрашене позолотою чеканне срібло дорогоцінного посуду, яскравими відблисками світиться рідкісний фосфор, тьмяно переливається шовковистий ворс килима - кожна із зображених речей має нескінченну безліч властивостей, що надають глядачеві радісне відчуття повноти та цінності життя. І всі вони з вишуканим смаком, тонким відчуттям гармонії та прекрасною живописною майстерністю об’єднані в єдине ціле. Особливе місце в голландському натюрморті посідали квіткові композиції. У Голландії XVII ст. була мода на квіти, багато з яких привозили з інших країн, як наприклад тюльпани, вперше привезені до Європи з Туреччини в 1554 р. Натюрморти з розкішним букетом коштували дешевше за живі квіти. Вази з букетами дозволяли художникам розкрити багатство рослинних форм природи в її колірній пишності. Дорожнеча квітів вимагала від художника абсолютної точності її відтворення. Створюючи ідеальні букети, голландські майстри вводили в оману глядачів зображенням комах або крапельками роси.

Згодом, в епоху захоплення історичним жанром ( XVII – середина XIX ст.) натюрморт визначили як «нижчий» жанр живопису і він став лише одним із елементів навчання мистецтва. Проте, і в цих умовах створювалися яскраві твори, що стали зразками жанру. Прикладом є натюрморти Ж. Шардена. Вони визначаються спрощеністю зображених предметів.

 У другій половині XIX ст. художників привертає вже не стільки матеріальна структура речей, скільки зміна вражень – мерехтіння фарб, світлові ефекти. Звільняючи живопис від академічних норм, у зображенні квітів Едуард Мане завдяки відкритому мазку та відтінкам кольору продемонстрував дивовижне розуміння життя квітки. Імпресіоністи, сповідаючи принцип миттєвого зорового сприйняття, повністю відмовилися від матеріальних характеристик предметів на користь мінливості барвистих поєднань, особливого значення світлоповітряного середовища. Тонкі колірні нюанси створюють нове для мистецтва того часу відчуття багатобарвної цілісності світу.

 Наприкінці XIX ст. набирає сили напружений пошук нових виразних засобів, а також нових граней пізнання навколишнього світу та людини. Перше місце посідають не традиційні, вивірені часом, підходи та прийоми, а особисті відчуття від зустрічі з предметами й індивідуальна манера їх живописного втілення.

 Створюючи серію натюрмортів «Соняшники», В. ванГог згадував в одному з листів про те, що «прагнув досягти ефекту вітражів у готичній церкві». «Сонячні квіти» привертали його пошуком гармонійного колориту.

 Якщо впродовж трьох століть свого становлення і розвитку натюрморт був для художників засобом пізнання світу, то на початку ХХ ст. він стає їх творчою лабораторією.

 У цілому натюрморт ХХ ст., спираючись на кращі класичні традиції цього жанру і сміливий експеримент початку століття, вписав яскраву сторінку в історію образотворчого мистецтва, зберігши любов до світу, щедрості природи і тепла речей, що оточують людство.

• Проте одна справа просто намалювати кружечок з хвостиком і сказати, що це яблуко, а інша справа, намалювати так, щоб речі виглядали мов живі. Є така історія про двох давньоримських художників, Зевкіса і Паррасія. (розповідь, як малювались виноградні грона й завіса).
• Для того, щоб передати всі деталі предмета на зображенні, зробити його об»ємним, наче живим, потрібно дуже ретельно попрацювати. Що спочатку слід зробити? (уважно розглянути, зрозуміти і запам'ятати його форму, пропорції, колір, особливості).
• Щоб предмети, які зображені на площині, виглядали або сприймались нами як об’ємні, потрібно кольором показати світлову частину, тінь, півтінь, рефлекс, блик, власну та падаючу тіні.
• Розглянемо наш з вами набір фруктів, нашу композицію. З чого вона складається?
• Перед тим, як почати малювати кожен об»єкт зокрема, ми повинні підібрати на листку місце для композиції. Де вона вся повинна розміщуватись? (за допомогою рамки визначають).
• Далi  позначаємо окремі предмети, враховуючи їх величинуй форму. Коли все це нас влаштує, ми можемо виконувати детальну промальовку кожного предмета.
• Промальовуємо контури легкими рухами. Перевіряємо симетричність. Надаємо об’ємності: промальовуємо овал і півовал. Гумкою не слід зловживати, адже зруйнована фактура паперу темнить та глушить колір.
• Для того, щоб краще бачити світло й тінь, запалимо свічку.
• Тональне вирішення слід почати з визначення найсвітлішого й найтемнішого місць натури.
• Намічаємо легкою лінією межі відблиску, або ми кажемо блику, світло, тіні.
• Час від часу відходимо від аркуша та переводимо погляд з моделі на зображення. Порівнюємо і виправляємо помилки.
• Окремими мазками підсилюємо насиченість кольору освітлених сторін. Колір тіней суцільний, його прокладають прозорими, але більш темними фарбами. Малюнок виконуємо швидко, щоб фарба не висохла й мазки зливались між собою.
• Кожен покладений на папір мазок слід звіряти с натюрмортом, поперемінно переводячи погляд з зображення на натуру. Це дозволить побачити, чи вдало передано ту чи іншу кольорову пропорцію з натуре.
• На останньому етапі всі кольори узагальнюємо, за потреби виділяємо певні частини більш насиченим кольором: менше води, більше фарби, а надміру яскраві, що наче вибиваються з загальної кольорової гами, гасимо. Підкреслюємо різкіше чи пом»якшуємо контури деяких предметів.
• А щоб робота вийшла більш привабливою і на її виконання затратилось менш часу, ми не будемо робити деталізацію заднього плану натюрморту (фону), а виділимо основні об’єкти.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Перед початком роботи давайте ще раз схарактеризуємо кожен етап виконання натюрморту:

1. Композицiйне вирiшення.
2. Передача форми та пропорцiй предметів.
3. Тональне вирiшення.
4. Передача фактури предметів.
5. Порiвняння малюнка з натурою.

V. Творче завдання: малюнок натюрморту

Учні виконують творчу роботу. Викладач допомагає учням проаналізувати правильність виконання композиції та виправити помилки, надає індивідуальну допомогу.

• Під кінець роботи обов’язково розглянути малюнок з певної відстані. Порівнювати треба не окремі предмети, а весь натюрморт в цілому.

Виставлення оцінок.  Організація виставки дитячих робіт. Учні аналізують роботи своїх товаришів, відзначають найбільш вдалі.

VІ. Підбиття підсумків. Чому навчилися на цьому уроці? Визначення натюрморту з-поміж інших видів картин.