«Щоденник» О. Довженка – важливий історико- літературний документ епохи.

Вчитель історії – Стоян Н.Б.

Вчитель української літератури – Франківська Н.В.

 

Конспект інтегрованого уроку з  української літератури  та історії України в 11 класі

«Щоденник» О. Довженка – важливий історико-літературний документ епохи.

Тема .«Щоденник» О. Довженка – важливий історико- літературний документ епохи.

Мета: довести значущість «Щоденника» О. Довженка для нащадків у плані

Правдивого відображення дійсності часів письменника та у плані

Всестороннього вивченн ятворчості О. Довженка; з΄ясувати,  яких проблем

торкається автор у своєму записнику; виховувати в учнів любов до

Батьківщини, свого народу; учити учнів знаходити основне у великій

Кількості матеріалу.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: портрет О. Довженка, «Щоденник» О. Довженка, словник  літературознавчих термінів, промінчики з кольорового паперу.

 

Епіграф

                                                                                              5. ХІ.1945

Пошли, доле, щастя людям

на поруйнованійскривавленійземлі!

Зникни, зненависть! Щезни, убозтво!

О. Довженко

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізаціяопорнихзнань

Запитання до учнів:

- Якіфакти з життєвого і творчого шляху О. Довженка вас вразили?

- Чим відрізняється О. Довженко як автор у творі «Зачарована Десна» і у творі «Україна в огні»

ІІІ. Мотиваціянавчальноїдіяльності

Запитання для обговорення:

- Як вирозумієтевислів О. Довженка : « Я синсвого народу і весь належу сучасникамсвоїм»

Слово вчителя.

Стати справжнім митцем — значить умерти. Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відродження здійснився і на Довженкові, хоч був він ще найбільш щасливий із творців Розстріляного Відродження. Перші зрілі фільми Довженка — «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) — завоювали йому цілий світ; але відібрали Україну, підрізали його творчі крила, вкоротили йому віку.

Користуючись залізною завісою, маючи Довженка у себе в полоні в Москві, Росія так заховувала від світу трагедію Довженка, що її не помітили навіть найпалкіші прихильники його мистецтва в Європі й Америці. А оцінили його у вільному світі надзвичайно високо й щедро. У періодичній пресі і в товстих фахових курсах з історії кіно, нарешті, в постанові журі Міжнародної виставки в Брюсселі 1958 року Довженко визнаний як один із першого десятка провідних митців цілої 60-річної історії мистецтва фільму. «Перший поет кіно» — так назвав його ЛевісДжекоб .  «Земля» Довженка мала глибокий вплив на молодих кіно митців, зокрема Франції і Англії  Це лише кілька прикладів із сотень. Довженка визнали в світі справді беззастережно.

Західні кінознавці звернули увагу на різкий занепад творчого генія Довженка після «Землі», але ніхто нічого не сказав про причини. Правда, польський часопис у Варшаві «TrybunaLudu» (4 січня 1957) у статті К. Теплица обережно, та все ж досить виразно зазначив, що Довженкові «не дали розвинутись повністю», що його змусили замовчати і що «великий поет України, творець мистецтва так сильно національного, що аж вселюдського, замовк у половині слова, залишаючи, однак, по собі кілька творів, які назавжди залишаться в історії фільмового мистецтва як явище неповторне і велике».
Стероризувавши Довженка , Сталін зіграв ролю його спасителя, записав його у російські кіномистці, поставив його на працю в Мосфільмі.
За темами Сталіна Довженко поставив фільми «Аероград» (1935), «Щорс» (1936—37) і «Мічурін» (1948).
Це марнотратство генія в чужому полоні точило здоров'я Довженка. «Мені зараз сорок п'ять років. Признаюсь, я дуже втомився», — пише він 1939 року. У його душі ставались величні уявні українські кінотвори, він уже зібрався писати сценарій для свого фільму за повістю Гоголя «Тарас Бульба» — Сталін змусив його робити «Мічуріна» (тоді як шанованого Довженком геніяльного українського садовода Семеренка Москва замучила в концтаборі).

Друга світова війна викликала була надії в Довженка на якісь переміни в загальній ситуації, вона дала йому змогу приглянутись знову ближче до України (він зробив хронікальні фільми «Визволення» — 1941, «Битва за нашу рідну Україну» — 1943 та «Перемога на Правобережжі» — 1945). Він побачив, що нова велика руїна не знищила Україну остаточно, але відродила її національний вільнолюбний дух. Цей духовий і політичний ріст та героїзм української людини надихнув Довженка написати «Повість полум'яних літ» (1944—45).

Довженка (точно як і Остапа Вишню по повороті з російської каторги) захоплює, що українська людина не змаліла, а виросла в невимовних трагедіях терору 30-х і війни 40-х років: «Виріс народ розумово, політично, морально, особливо після війни і, звичайно, за війну так, як ні один народ у світі». І прямо у відповідь на тодішню розгнуздану офіційну пропаганду якоїсь расової і культурної вищости російського народу Довженко, який при всьому своєму полум'яному українському патріотизмі завше був далекий від шовінізму, записує: «Ми перший народ у світі, перший, і кращий, і достойніший».

Саме на початку війни письменник проситься на фронт, працює воєнним кореспондентом і у цей період починає писати свій «Щоденник», про який сьогодні піде мова. «Творчість О. Довженка – це передусім він сам». Так сказав про письменника М. Рильський.

  Сьогодні ми , опрацювавши записник письменника, спробуємо з΄ясувати, що найбільше турбувало О. Довженка, за що боліло відірване від рідної землі серце справжнього сини України. Сподіваюся, що «Щоденник» проллє світло на багато запитань, які цікавлять і нас, і багатьох дослідників творчості великого письменника.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

Слово вчителя

Перед тим, як розпочати роботу безпосередньо над доробком письменника, давайте з΄ясуємо, як у теорії літератури визначається термін «щоденник», до якого виду, роду і жанру він належить.

Робота зі Словником літературознавчих термінів.

ЩОДЕННИК – різновид мемуарної літератури, записи про переживання, думки й події в житті якоїсь людини, зроблені нею самою у хронологічній послідовності. (Такими є «Журнал» Т. Шевченка, «Записки студента» Є. Гребінки) Мемуари ( з фр. спогади) – твори, в яких автор розповідає про події з особистого та суспільного життя.

Отже, «Щоденник» О. Довженка – це приклад мемуарної літератури, де письменник занотував свої переживання, думки, події власного життя та життя  суспільства, у якому жив. «Щоденник» написаний у публіцистичному стилі.

V. Вивчення нового матеріалу.

Ми працюємо над «Щоденником у формі проекту.

Діти, ви самостійно познайомилися з «Щоденником»

Запитання до учнів:

•          Коли О. Довженко почав писати «Щоденник», і скільки часу його писав? (з 1941р. по 1956р.)
•          Скільки записних книжок у «Щоденнику? (4)

Під час підготовчої роботи ми визначили основні теми. Давайте їх окреслимо:

•          Тема Другої Світової війни і доля України у цій війні;
•          Тема вождів – «сильних світу сього»;
•          Тема жінки, матері, дружини;
•          Тема майбутнього;
•          Тема історичної спадщини, храмів і Бога в душі людини;
•          Місце і роль митця в суспільстві;
•          Сни як віддзеркалення дійсності.

Учні попередньо об΄єднані у  8 груп. Кожна група працює над своєю темою. На аркушах відповідного кольору записують найбільш промовисті цитати, на їх думку, ілюструють аркуші малюнками.

Тема Другої Світової війни і доля України у цій війні

(червоний колір – колір тривоги, гніву)

Цитати:

 15. ІІІ. 1942

 Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність.Війна стала життям людства. І тема війни, отже, на довгі роки буде основною темою мистецтва…

6. VІ. 1942

Німці нас не завоюють. Нас не можна завоювати. Нас і до революції ніхто не міг завоювати . 

21.VІ. 1942

…Народ мій український чесний, тихий і роботящий, що ніколи в світі не зазіхав на чуже, потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській катівні. Болить у мене серце день і ніч.

2.VІІ.1942

Україна наша – вічна вдова. Ми – удовині діти.

6. ХІІ. 1943

Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ані бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців...

Тема вождів – «сильних світу сього»

(значення сірого кольору. Для нього ніколи немає майбутнього - він старий, хворий, нікому не потрібен, йому завжди чогось не вистачає)

17. ІV. 1942

Два вороги покалічили мені життя. Перший – Гітлер, що одняв у мене народ…, другий – Б., що вигнав з роботи мою жінку, зав΄язав мені творчість і пригріває у себе моїх убивць. Він же знищить, очевидно, і моє ім΄я.

31.ХІІ. 1943

…хвилями у вічному океані приходять і відходять уряди.

3.VІІІ.1945

Чому криводухість хитренького Хрущова в'ялить мою душу і терзає її гнівом образи і обурення?Я не Хрущову належу. Я не його прикріплений. І не Україні одній я належу. Я належу людству як художник і йому я служу.

23.VІІІ.1945

 Я почуваю себе на грані катастрофи… Позбавлений роботи, ізольований од народу, од життя. Кара, яку придумали великі люде в малості своїй, жорстокіша за розстріл…

10. VІІІ. 1953

  …Пригадую диявольську пику, що створив Берія, коли привезли мене до Сталіна на суворий, страшний суд з приводу невдалих помилкових фраз що вкрапилися, за словами Сталіна, в мій сценарій «України в огні». Витріщивши на мене очі, як фальшивий поганий актор, він грубо гаркнув мені на засіданні Політбюро ( на поч.. 44 року):

•          Будем вправлять мозги!

Хто тільки не вправляв мені мозги,… які ментори не повчали мене!..

 

Тема жінки, матері, дружини

( жовтий колір - теплий,  асоціюється з сонячним світлом, іскриться оптимізмом). 

2.ІV. 1942

Ми одягнемо тебе в найкращу одежу і будемо цілувати тобі руки.  …Щоб краса твоя сіяла,  …що лежить в твоїй природі.

14. ХІ. 1952

Я так люблю мою Юлю, як ніби не любив ще ніколи за 25 років родинного з нею життя. Я безупинно говорю їй найніжніші слова. Милуюсь нею, весь переповнений до неї глибокою ніжністю.

… Хто послав мені любов?

11. ХІІ. 1943

 Сьогодні записав од матері десять чудесних колядок і п΄ять нових старих пісень. Так було приємно записувати. Просто сльози наверталися од радості чи зворушення…

30. ІІІ. 1942

…Написати про українську жінку. Про жінку про матір, про сестру. Про нашу Ярославну, що плаче рано на зорі за нами. Про Катерину, що плакала з Ярославною, про нашу геніальну українську хазяйку, про господиню України. Про шлях її великий і тернистий… Довгий, тяжкий, але почесний шлях..

 Твої подвиги, всі численні прояви твоєї людяності і доброти, і людської гідності, і страшної сили твого терпіння ми зберем, як дорогі скарби, і возвеличимо в мистецтві нашої нової історії – історії визволителів людства.

Тема майбутнього

(Оранжовий колір – колір перестороги)

5. VІІІ. 1945

Придбавши крила, людина уподібнилась не ангелу, а дияволу. Сьогодні диявол приторкнувся своїм нечистим перстом до того, з чого Бог створив Всесвіт.

 Перше, що людина зробила з божественним атомом, - бомбу для загибелі…

 Осатаніло людство.

Новодикунська ера принесе катастрофу.

15. VІІІ. 1945

Народи почнуть зализувати рани і ставити пам΄ятники…

15.VІІІ. 1945

Закінчилась світова війна… Мир…

В крові і трупному смороді завершило людство свою трагедію винаходом атомної бомби. Атом розірвано, всесвітній гріх учинено. Бомбу кинуто.

 … Десь в далекій безмежній блакиті ввижається двоногий злочинець, передвісник фінального акту людства. Господи, хоч би я помилявся. Хай не буде так.

Тема історичної спадщини, храмів і Бога в душі людини

(Рожевийколір – колір життя)

3.ХІІ.1943

За моїх часів у Києві зникли такі пам'ятники культури: 
    Михайлівський монастир з церквою дванадцятого віку. Верхівка Ірининськиї церкви одинадцятого віку. 
    Нікопольський собор, збудований Мазепою — надзвичайної краси церква в стилі українського барокко.

    Київський братський монастир на Подолі. Знамените братство з Академією, звідки вийшли перші просвітителі Росії, де вчився Ломоносов. Дзвіниця одинадцятого віку Кирилівського монастиря. Пам'ятник часів магдебурзького права на Подолі. Самсон, що роздирає лева. Києво-Печерська Лавра — Успенський собор, геніальна по красі церква, рівної якій, може, ніде немає. 
    Межигірський Запорозький спас — монастир колишніх запорозьких козаків. Чимала кількість других церков старовинних на Подолі. 
    Десятинна церква. Трьохсвятительська старовинна красива .
    Університет св. Володимира. Публічна бібліотека на вулиці Кірова. 
    Хрещатик, Миколаївська, Мерингівська, Ольгінська, Енгг.іьса, Прорізна і частина Пушкінської вулиці — архітектура XIX століття, що придавала місту особливий його власний стиль... 
    Одне слово, двадцятий вік помстився. Погуляв по слідах і дев'ятнадцятого, сімнадцятого, і одинадцятого. Зоставив биту цеглу, кам'яні коробочки, на які противно дивитися, і покарбовану землю.

3.ХІІ.1943

… Моральний занепад і душевна сліпота – разючі і незрівнянні ні з чим. Мені здається, що в наступних часах нашу героїчну епоху будуть вважати епохою занепаду в багатьох смислах.

І. І. 1946

Бог в людині. Він є або нема. В майбутньому люди прийдуть до нього. До божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного безрадісного будня.

Місце і роль митця в суспільстві

( білий колір – колір чистоти помислів)

26. Х. 1943

Сьогодні я знову в Москві. Привіз з Києва стареньку свою матір. Сьогодні ж узнав од Большакова і тяжку новину: моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки.

Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскне. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо.

Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика.

31. І. 1945

Я народився і жив для добра і любові.

12.ХІ. 1955

Писати тільки правду, не зраджувати її ні за яких обставин. Піднести її високо і нести біля самого серця.

Сни як віддзеркалення дійсності

 (Синій колір  – це єднання з навколишнім, розряджена емоційність, готовність до естетичних переживань і натхненних роздумів). 

21. ХІІ. 1943

Мене пригноблюють тяжкі передчуття, і мучать по ночах не менш тяжкі сни.

14. ІХ. 1945

Сьогодні снилося мені, що є на світі бог. Що покликав він мене до себе і повелів ангелам своїм випалити з моєї душі й вирубати огненним мечем пригноблення, смуток і страх за матір отчизну свою, і за все, що я люблю, чому служу, на що молюсь; за долю народу, за мистецтво. І ангели здерли з мене окривавлену шкіру і кинули її в огонь. Потім по його святому повелінню вони вирубали з мене талант мій і дали мені новий.

Вирвали з уст моїх язик і кинули його в огонь, аби став я чистим.

І зробивсь я німим, забувши в безсловесній тиші всі слова, всі літери і всі їх значення умовні і убогі.

— Я знімаю з тебе бремя слова, людино моя,— сказав він мені.— Я, як пам'ятаєш ти, і не давав тобі його. Ти сам вхопивсь за нього, мов дитина за огонь чи склянку отрути... Годі. Я помиливсь в твоєму таланті, хоч я і бог. Віднині я звільняю тебе од кайданів, скованих з літер. Бери собі другий талант. Я не підказую тобі нічого. Ти й сам вже не помилишся тепер, бо став ти нещасливим.

— Дай мені музику, боже,— сказав я.

— Бери.

І став я композитором.

15. І. 1946

Сьогодні мені снився страшний сон. Неначе в мене  були одрубані обидві руки по самі лікті. Як дивно: чому такий – от сон приснитися може людині. А вчора мені снилося, неначе мене обіймав і цілував Станіславський – небіжчик, з яким я персонально не був знайомий за його життя…

19. ХІ. 1952

… Сьогодні сон мені послала доля такий ніжний і хороший… Приснилось мені неназиване, те, чого ніколи не буде і що завжди чаруватиме мою душу, мої найтонші помисли і викликатиме подяку ніжності…

  Спочатку в човні пливли по Дніпру. А Дніпро не широкий, тільки глибокий… І вода каламутна, весняна.

 

(Учні зачитують і коментують записи з «Щоденника» О. Довженка, прикріплюють блоками на дошці у вигляді розбірної книжечки. 8 група завершує палітуркою власного виробництва)

VІ. Закріплення матеріалу

Запитання до учнів:

•          Яким постав перед вами О. Довженко після знайомства з «Щоденником»?
•          Про що мрів письменник і про що благав долю?

Обговорення епіграфа.

Учні на промінчиках записують , яким вони побачили письменника, і у формі сонечка прикріплюють навколо портрета О. Довженка.

VІІ. Підсумок уроку

Отже, «Щоденник»  О. Довженка – це документ доби, свідчення про потворну природу тоталітаризму, трагічну долю українського народу, України та її видатних синів.

А закінчити наш урок хочеться словами А. Малишка:

Прогримів золотим салютом,

Молодим весняним громом.

Наче виклик скупим і лютим,

Наче промінь над отчим домом.

VІІІ. Домашнє завдання

Скласти 6 завдань у вигляді тестів по творчості О. Довженка