Село моє в пахучім цвіті (літературно-музична композиція)

Село моє

в пахучім цвіті

(літературно-музична композиція)

  Підготувала

вихователь ГПД

Городницької ЗОШ

І-ІІ ступенів

Білик Галина

Володимирівна

Мета: залучити учнів до духовної спадщини свого народу, зацікавити дітей глибше пізнати історію свого краю, свого села, його традиції, звичаї, виховувати національну свідомість, любов до рідного краю, отчого дому, прагнення дбати про добробут рідного села.

Обладнання: зал прибраний у вишиті рушники та синьо-жовті стрічки, на столі - речі зі шкільного музею-світлиці, на стінах фотографії краєвидів села Городниця; на столі хліб та сіль на вишитому рушникові, кетяги калини.

Хід заходу

Вчитель.

   Україна! Золота, чарівна сторона. Земля рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки добрих і теплих слів придумали люди, щоб висловити любов до краю, де вони народилися і живуть. Земле моя, краю рідний! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших, оспівані в піснях народних наші степи, зелені ліси і долини. Тут усе близьке і рідне нам , дороге кожному серцю.

Ведучий 1.

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я.

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

Ведучий 2.

Я всім серцем люблю Україну свою,

Я живу для неї  щоднини.

Склали голову предки мої у бою

За майбутнє, за волю країни.

Пісня «Пісня про Україну»

Вчитель.

    На своєму історичному шляху український народ зазнав чимало випробувань. Та нині Україна може гордитися власним народом, своїми дітьми, своїми містами та селами.

   Рідний край починається з батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться стелиться в садочку. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у великий світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше село Городниця…

Учень.

Село моє, краплиночка на карті,

У світі невідоме, та дарма.

Ну а чого без нього були б варті,

Ми з вами кожен зокрема.

Село моє, для мене ти єдине,

Криниця чиста з саду вигляда,

Хатина біла, сонях біля тину –

Мила моя батьківська земля.

Вчитель

   Рідне село… Воно справді зігріває душу кожного. Це тепло глибоко проникає до серця. І де б ми не були, а невидимі промінчики притягують до себе, до отчого дому. Здається, немає нічого кращого на світі за побачення з рідними вулицями, батьківською хатою, рідною школою.

Читець 1.

Я люблю тебе, отчий мій краю!

Я люблю тебе, рідне моє село!

До небес твою душу здіймаю –

До землі я схиляю чоло!

Читець  2.

Село моє, для мене ти єдине,

Криниця чиста з саду вигляда,

Хатина біла, сонях біля тину –

Така моя батьківська земля.

Читець 3.

Село моє – це наша велика родина,

Наше коріння і Батьківщина.

Материнська пісня і біла хата у саду,

Це наша сповідь і турбота,

Батьків щоденная робота.

Тут моє дитинство босоноге,

Стежина в школу на зорі,

Тут наші ще не сходжені путі.

Село моє, ти радість, ти доля моя,

Єдина для нас ти земля,

Розкішний вінок ти із рути і м'яти,

Як же тобі пісень не співати.

Читець 4.

Село моє – моя ти колискова,

І спів материнський, і щебет солов’я,

І вигін зелений й старенькі смереки –

Це ти, Городниця моя.

Ясна зоря і чистая вода,

Яскраве сонце грається в зеніті.

І чорная розорана рілля –

Це ти , Городниця моя.

Моє село в фіалках квітне,

Воно буденне і привітне,

Тат розцвітає сон-трава і анемона лісова.

Моє село у жовтім горицвіті

Розмаює, як сонячна весна.

Для мене є воно найкраще в світі.

Для мене – найрідніша сторона.

Тут все довкола наймиліше серцю:

Лани пшениці, клекіт журавля,

Сновида-річка і зажурена верба,

І дивні скали – Товтри городницькі,

Прекрасні мадобори, квітучі і горбисті.

Це все моє село, моя маленька Україна,

Така прекрасна, неповторна і єдина.

Пісня « Городниця, Городниця» (Слова і музика М.М.Дацків)

1. Поміж вербами, між плакучими річечка снується,

           А та річечка  у селі моїм Сновидою зветься.

Приспів:

Городниця, Городниця – моє  рідне кохане село.

Городниця, Городниця – тут дитинства б'є джерело.

2. Дивні скали тут, дивні скали тут пахнуть сон-травою.

           Запахи цих скал, запахи цих скал манять за собою.

Приспів.

Вчитель

   Село Городниця Підволочиського району, Тернопільської області розташоване недалеко від Товтрового кряжу, який називають Медоборами.  Слово городниця утворене від кореня город і суфікса –ниця.  А городом у середньовічні часи називали укріплене поселення-містечко чи місто. Тож більшість Городниць свою назву ведуть від існуючих городів. Це повною мірою стосується нашої Городниці.

Учень.

Село… І серце одпочине.

Село на нашій Україні –

Неначе писанка село,

Зеленим гаєм поросло.

Вчитель.

   Перед вами куточок давньої української хати, у якій виростали наші діди.

   Гордістю хати була піч. У багатьох жителів нашого села зберігся стародавній одяг: вишиті сорочки, широкі спідниці та шаровари, вінки зі стрічками, шкіряні чоботи. Одягали такий одяг лише на свята та вечорниці.

(Учитель демонструє учням речі зі шкільного музею-світлиці)

Ведучий 1.

Для мене багато не треба,

Щоб ласку і добрість пізнати;

Лиш просвіток рідного неба

Та затишок теплої хати.

Ведучий 2.

Привітний і світлий наш сонячний дім.

Як радісно й весело жити у нім!

Тут мамина пісня і усмішка тата,

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

«Мій сонячний дім – це моя Україна.

Вчитель

   Гордістю нашого села є наші скали. Більшість їх назв походять від прізвищ колишніх власників. Окремі скали названі за своїм зовнішнім виглядом або місцем розташування. Так, Кругла скала має круглу форму, Троніжка – вигляд трону, Крайня – розташована по-сусідству з Остап'єм.

   Із покоління в покоління передається розповідь про ці скали та виникнення їх назв. Біля підніжжя Бортникової скали, оточеної підковою лісу із західного, північного і східного боків був розміщений маєток пана Бортника. Як розповідали старожили, на Рахмільовій скалі стояла корчма жида Рахміля, де подорожні зупинялися. Деякі жителі села по-своєму пояснюють назви скал: на Музиковій – музики  грали, на Панській – пани танцювали, поблизу скали Від Криничок витікають джерела – кринички холодної та смачної води, на Ситниковій – ситу варили, а на Крайній – хліб краяли.

   Особливо красиві наші скали навесні, коли цвіте сон-трава.

   Надзвичайно багата флора та фауна Городницьких Товтр.

   Про ці скали існує безліч легенд та переказів.

Ведучий 1.

   Чи є ще десь на землі такий чарівний краї,де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов'їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де навесні між шатам трав ясніє килим первоцвітів, де не схилі,  зігрітому сонцем, долаючи полуденну дрімоту, дивляться на тебе тендітні квіти сон-трави.

Ведучий 2.

   Здається, що немає на землі кращого краю, аніж той , де ти народився і живеш. Адже він оповитий смарагдовими лісами, голубими стрічками річок, безмежними полями, квітучими садами…

Пісня «Моя земля» (Слова і музика М.П.Кравець)

Співаймо, друзі, пісню солов’їну.

Нехай вона звучить на цілий край.

Прославим співом неньку Україну,

Прославим рідний наш звичай.

Приспів:

Моя земля – моє багатство.

Тож не забудьмо істину свіяту,

І ми завжди залишимося вірні

Своїй землі і своєму селу.

Бо всі ми, друзі, родом з Городниці,

Тож поруч йдімо всі рука в руці.

Сади, ліси тут чисті і криниці,

І все багатство рідної землі.

Шануймось, браття, славні земляки.

Хай буде наша єдність навіки.

Мужній, село прекрасне, рідний край,

І нам на радість щедро розквітай.

Ведучий 1.

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти…

Ведучий 2.

Є з усіх одна країна,

Найрідніша нам усім:

То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Ведучий 1.

Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє,

Там солодше пахнуть квіти…

Ведучий 1.

Різні в світі є країни,

Гарні є і є багаті,

Та найкраще – в Україні,

Бо найкраще – в рідній хаті.

Пісня « Україна – це я, Україна – це ти!»