Сенарій "Чарівна краса вишиванки"

Ведуча 1. Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Ведуча 2. Доброго дня, великій українській родині!          

Ведуча 1. Розцвiтай, Україно, 
Ти квiтками калини
I рости, Україно, синiв,
Щоб вони тебе милу
Захищати зумiли 
Вiд усiх чужакiв-ворогiв.
А дочкам своїм, рiдна,
Ти наказ рознеси всiм,
Щоб синочкiв ростили своїх,
До науки привчали
I добру щоб повчали
Та поваги до рiдних батькiв.
Ведуча 2.Хай буде Україна 
Багата та сильна,
Та щоб горя не знала вона,
Щоб була вона гарна,
Щоб була вона вiльна,
Україно моя чарiвна!..
Нам сам Бог помагає
Й землю благословляє,
В боротьбi за життя нас веде
За свою Батькiвщину,
Бо немає країни
Краще нашої бiльше нiде!..

Ведуча 1: З далекого минулого прийшло до нас  рукоділля  -  в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво.  Виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі.

Ведуча 2: Одному з видів українського народного мистецтва  – вишивці присвячене наше свято. Щиро запрошуємо Вас полинути в прекрасний світ народної вишивки, щоб дізнатися  більше про наші традиції, обряди, культуру та історію.

 Ведуча 1.Про вишивку згадується у Біблії і Ілліаді Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник Х століття у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.. Дар вишивання греки пов’язували з ім’ям мудрої богині Афіни.  У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна Янка організувала в Києві в Андріївському монастирі школу, де молоді  дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

Ведуча 2. Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ. 
Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.            

Зараз познайомимось з найменшою нашою українською родиною -  з учнями першого класу.

Ведуча 1: Вишиванням споконвіку займалися жінки. Цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

Ведуча 2. Перше наше слово з нами повсякчас, 
Мати-Україно, ти одна у нас! 
Ниви і діброви, і садів окрас — 
Рідна мати Батьківщино, 
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх, 
І дзвенить дитячий безтурботний сміх. 
Нам зоріє доля світла і ясна. 
Рідна мати Батьківщино, 
Ти ж у нас одна!
До слова запрошуємо дітей неньки-України – другокласників.

Ведуча 1. Живи, Україно, живи для краси, 
Для сили, для правди, для волі!.. 
Шуми, Україно, як рідні ліси, 
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги, 
І руки не скрутять ворожі: 
Стоять твої вірні сини навкруги 
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях 
І жити, і вмерти з тобою, 
І прапори рідні в кривавих боях 
Ніколи не вкрити ганьбою!
Про свою українську родину нам розкажуть учні 3 класу.

       Ведуча 2: Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, традиції і звичаї..

Слово надається учням 4 класу.

Ведуча 1. Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це — сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.

Ведуча 2. Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.

А якою українською родиною є учні 5 класу?

Ведуча 1.Буває, часом сліпну від краси. 
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– 
оці степи, це небо, ці ліси, 
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори, 
усе моє, все зветься – Україна. 
Така краса, висока і нетлінна, 
що хоч спинись і з Богом говори.

А яким бачать мир учні 6 класу.

Ведуча 2 .Нам не треба війни, не треба —
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської—
Силу ту не здолати в віках —
Нас даремно лякають війною,
Міць народу — в народних руках!

До слова запрошуємо учнів 7 класу.

Ведуча 1. Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода. Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Про нашу мову барвінкову заспівають учні 8 класу

Ведуча 2. Наша славна Україна, 
Наше щастя і наш рай, 
Чи на світі є країна 
Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години 
Ми для неї живемо. 
На Вкраїні й для Вкраїни 
Будем жити й помремо.
Якою є  Україна для учениці

Ведуча 1. Раніше для нас, українців, мир – це була повсякденна реальність. На вулицях нашої неньки – України було спокійно, всі діти ходили до школи, посміхалися. Але відбулися різкі зміни, підкралося горе… На Україну напав ворог. І нам, українцям, як ніколи, потрібно усіма силами боротися за мир щоб нам завжди світило тепле, ясне сонечко, щоб небо було завжди чисте та голубе, щоб завжди були посмішки на обличчях у людей.

Яким бачать мир учні 10 класу.

Ведуча 2. Зацвітає калина, 
Зеленіє ліщина, 
Степом котиться диво-луна, 
Це моя Україна, 
Це моя Батьківщина, 
Що, як тато і мама, одна.
Звучить пісня «Дівчина калина» у виконанні

Ведуча1.: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

На  вишиванках осявають путь.

Ведуча 2 .Людське безсмертя з роду і до роду
                Увись росте з коріння родоводу.
               І тільки той, у кого серце чуле,
               Хто знає, береже минуле
               І вміє шанувать сучасне, -
              Лиш той майбутнє
               Вивершить прекрасне!