Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

Тема: Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

Пригадай!

Робота з історичним джереломІз твору «Скарга про розподіл імперії» диякона Флора Ліонського (ХІ ст.) Франкська нація сяяла в очах усього світу. Іноземні королівства … посилали до неї посольства. У Римі її голові, міцний підтримкою Христа, отримав свою діадему як апостольський дарунок… Але тепер ця велика держава в занепаді, втратила відразу і свій блиск, і найменування імперії; держава, яка ще нещодавно була єдиною, поділена на три частини, і нікого вже не можна вважати імператором; замість государя – дрібні правителі, замість держави – один лише шматочок. Загальний добробут зник, кожен перемається власними інтересами…

Чому ж так трапилося?У IX-XII ст. більшість країн Європи переживали період феодальної роздробленості. Виникла велика кількість герцогств, графств, баронств. Феодали у власних володіннях перетворилися на практично незалежних правителів, які не визнавали владу навіть своїх сеньйорів.

В епоху Середніх віків в економічному житті країн і народів панувало натуральне господарство. Селяни, а також інші залежні від феодала люди повністю утримували сеньйора та задовольняли його і свої потреби. Тому господарських зв’язків між окремими областями великих країн не існувало або вони були дуже незначними. Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.

Хоч яким різноманітним був історичний шлях європейських держав, на кожному етапі вони мали спільні характеристики розвитку. Так, IX-XV ст. стали добою якісних змін для більшості з них.

Ранні європейські монархії були великими, проте не міцними. У ІХ-Х ст. Західна Європа вступила на шлях феодальної роздробленості . Найбільш завершена форма феодальної роздробленості склалася у Франції, феодальні порядки якої вчені вважають «зразковими». В XI ст. королівська влада тут поширювалася лише на домен - територію, що належала особисто королю як феодальному сеньйору. «Король - перший серед рівних» - такий принцип затвердився у відносинах між правителем і феодалами.

Водночас у ХІІ-ХІІІ ст. в Європі зароджувалися думки про об’єднання суспільства довкола рішучих і «непогрішних» королів. Формувався образ ідеального державця, який би повсякчас розширював кордони, утверджував християнську віру, вгамовував феодальні усобиці, дотримувався давніх прав та надавав нові привілеї.

Слабші феодали гуртувалися біля сильного королівського двору, шукаючи захисту від нахабних герцогів і графів. Захисту також потребували міщани. Королі потрохи продавали містам права на самоуправління, що визволяло їх із-під влади світських сеньйорів. Ремісники й купці воліли рухатися безпечними шляхами, щоби вільно збувати вироблені товари. Навзаєм ті «жертвували» до королівських скарбниць чимало грошей, що дозволяло їх власникам скуповувати землі, фінансувати військо та загалом, почуватися монархами.

Набуваючи необмежених повноважень, королі не могли обійтися без підтримки церкви. Духовенству дошкуляли постійні війни, що розорювали їхні помістя, а також настирливі феодали, які претендували на церковні й монастирські землі. У XIII ст. як правителі, так і служителі культу, раз у раз оголошували «Божий мир», тобто забороняли воювати під час постів, релігійних свят, у дні, пов’язані зі спогадами про події з життя Ісуса Христа Але рицарі мало зважали на заборони. Для того, щоб їх покарати (стягнути великі штрафи), духовенство знову ж таки зверталося до королів.

На власних землях сеньйорам королі дозволяли управляти чималими територіями, а селяни сумлінно сплачували податки та виконували повинності. Часто заможні феодали відмовлялися воювати, якщо не бачили вигоди. Однак невпинне бажання нажитися за рахунок сусідів штовхало землевласників до внутрішніх воєн. Впродовж Х-ХІІІ ст. в Європі тривав період «феодальної роздробленості» Хоча центральна влада належала монархові, він не міг примирити й згуртувати рицарів, які ворогували. Причини феодальної роздробленостіЗміцнення права феодалів на землю. Феодали не потребували сильної королівської влади. Феодали самостійно тримали в покорі залежних селян. Слабкий розвиток міст і торгівліПанування натурального господарства. Політична й економічна незалежність великих феодалів

Збільшення чисельності населення в XII-XIV ст. сприяло розвиткові міст: після введення нових податків для міщан королівські скарбниці повнилися грошима; зростала роль центральних судів; засновувалися вищі навчальні заклади;Поставали парламенти, або представницькі органи - на спільних зборах, разом зі знатними феодалами, державні проблеми розв’язували представники від духовенства й міщан.

У XII-XIV ст. в Європі почали формуватися станово-представницькі монархії — держави, де парламентарі обмежували одноосібну владу правителів. Від кінця XV - початку XVI ст. станово-представницькі монархії більшості країн Західної Європи перетворювалися в абсолютні з необмеженою королівською владою.

У який період стала поширюватися феодальна роздробленість?Чому нові органи й монархія називалися станово-представницькими?Доберіть синоніми до слова парламент. Сформулюйте зв’язок між причинами та наслідками феодальної роздробленості. Що сприяло процесам централізації в європейських країнах?Висловіть судження щодо значення виникнення парламентів у країнах Європи. Назвіть найсуттєвіші, на вашу думку, зміни, що відбувались у розвитку держав у Середні віки. Узагальнення