Шевченко в нашім домі

                            Шевченко в нашім домі

1.Щовесни, коли тануть сніги.

І на рясті засяє веселка, 

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка

-Шановні друзі, сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб вшанувати пам'ять видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, геніального поета, художника, полум'яного борця за свободу і щастя народу.

2. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив  Тарас

Дрібними росами-сльозами

                       1.Україно! Якою сумною і трагічною була твоя доля.

                        Єдина на світі країна, народ якої тривалий час був

                        позбавлений     власної історії,

                        не мав своєї держави.

                        Віками терзали співучу душу України,

                        виганяли з рідної хати.

                        За Україну, за її долю і волю 10 років карався на засланні,

                        але не каявся, наш Великий Кобзар, наш батько Тарас.

2. Україна… У одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю.

Україна – країна, де найбільше люблять волю і найменше її мають.

Україна – це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперезує жовті лани пшениці,

 де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

1. Мова і пісня - дві фортеці, які повинен народ

      оберігати і    плекати

                               Під геніальним пером великого Кобзаря заграла

                               наша рідна мова всіма барвами,

                               Зазвучала ніжно, мелодійно, заполонила людські серця.

2.Не тільки ніжно й романтично бриніла наша мова,

запалала гнівним вогнем протесту, заясніла великою силою любові.

З вершин світової культури, з найглибших глибин людської совісті й правди він,

Прометей українського слова закликав:

                                       Любітеся, брати мої,

                                       Україну любіте,

                      І за неї безталанну,

                      Господа моліте.

1. 9 березня 1814 року, темної ночі, перед світанком, у селі Моринці на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка кріпака пана Енгельгарда блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народився великий співець українського народу Тарас Шевченко.

                                   2. Коли маленькому Тарасу виповнилося два роки,

                                       родина переїхала в село Кирилівка

                                      Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло

                                       безрадісне дитинство поета.

                        1. Коли Тарасові було 8 років його віддали в науку до дяка.

                         Вчитися йому подобалось.

                         Та не довгою була його наука.

                         Коли хлопцеві виповнилося 9 років, від важкої праці

                         померла його мати.

2. Щоб якось упоратися із сім'єю, батько одружився знову – узяв удову з  трьома дітьми.

Мачуха виявилася жінкою сварливою, недоброю.

Вона зненавиділа «чужих» дітей, а особливо Тараса.

Щоб хлопець менше був на очах у лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати.

Та скоро помер і батько.

Осиротівши, Тарас пішов у найми(вірш «Мені тринадцятий минало…»  читає)                                                       

1. Більшість із нас знають Шевченка як поета, прозаїка,

драматурга і менше як

                            прекрасного художника, гравера.                                                                  

                            Його художні картини в Академії мистецтв де він навчався.

                            Були удостоєні  високих нагород,

                             йому присвоєно звання Академік.

2. Нелегкими були й останні роки життя поета. Поліцейський нагляд, важкі хвороби, невлаштованість особистого життя вкорочували віку Шевченку. Тарас Григорович був спочатку похований на Смоленському цвинтарі у російській столиці. Пізніше його тіло поета-мученика перепоховали на Чернечій горі, у Каневі, на милій його серцю Черкащині. Черкаська земля прийняла свого сина навіки.

Сьогодні Чернечу гору називають Тарасовою

1.Нині, як і щороку, ми проводимо Шевченківські дні, аби не просто вшанувати пам'ять про геніального поета, а й відчути його невмируще слово серцем. Повірити йому, бо кому ж тоді вірити, як не Шевченкові, який віддав своє життя за Україну, за нас з вами, за те, щоб ми були вільними, гордими за свою Батьківщину.

2. Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку.
Читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Проте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

1. Шевченко – це українець, рівних якому наша земля немала, і не відомо, чи матиме в майбутньому.
Доля Тараса і доля України - невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення до волі.
Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово, за збереження рідної мови, за віру, за надію, що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи і розквіту.
Пошли нам, Боже, Шевченкового полум’яного духу, мудрості, віри у щасливе майбуття рідної України.

2. Жоден поет світу не зрівняється з ним у величі своєї жертовної любові до свого народу.

У своєму заповіті він писав так… (вірш «Заповіт» читає…………)                       

А зараз ми проведемо вікторину на знання творчості Шевченка.