Шляхи підвищення якості трудового навчання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами засобами ІКТ, проєктної діяльності та інтерактивної взаємодії

Шляхи підвищення якості трудового навчання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами засобами ІКТ, проєктної діяльності та інтерактивної взаємодії

Успішне формування особистості може здійснюватися тільки на основі розумно організованого з'єднання виховної роботи з практичної трудовою діяльністю. Представники педагогічної думки (Ушинський К.Д., Макаренко А.С. та ін.) бачили у праці велику перетворюючу силу, яка забезпечує прогресивний розвиток як суспільства в цілому, так і кожної людини окремо. Основним джерелом виявлення нових форм і методів навчання є сукупність педагогічного досвіду. Він включає в себе всебічний аналіз дій вчителя з ціллю виявлення причин і підмічених недоліків.

Тема досвіду відображає головну проблему реформування сучасної освіти: озброєння школярів уміннями і навичками саморозвитку особистості, яке значною мірою вирішується шляхом упровадження нових технологій організації процесу навчання та виховання.

Вид досвіду за характером новизни – раціоналізаторський. Заслуговують на увагу особливості педагогічного стилю вчителя у проектуванні навчального процесу, у доборі навчального матеріалу та форм і методів реалізації проблеми на уроці і в позаурочний час.

Новизна досвіду полягає в оригінальному використанні інноваційних технологій (інтерактивного навчання, методу проектів, проблемного навчання, колективного взаємо навчання, ІКТ, елементів дослідницької роботи) в урочній та в позаурочній діяльності.

Актуальність досвіду полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку освіти та суспільних відносин зростають вимоги до особистості як суб’єкта всіх соціальних процесів, виникає необхідність врахування фактору психологічної готовності молодої людини до здійснення тих чи інших дій у сучасних умовах, забезпечення шкільної молоді ефективним інструментарієм самореалізації та самовираження для досягнення життєвого успіху, а не тільки оволодіння сумою знань. Реалізація досвіду унеможливлює підготовку у школі так званої «навченої безпорадності».

Методи дослідження: основним джерелом виявлення нових форм і методів навчання є сукупність педагогічного досвіду. Він включає в себе всебічний аналіз дій вчителя з ціллю виявлення причин і підмічених недоліків. При вивчені педагогічного досвіду і проведенні дослідження використовували: спостереження, бесіду, ознайомлення з роботами учнів, експерименти та інші.

Цілі  досвіду:  

1. Сприяти розвитку творчого потенціалу особистості ;

2. Формувати в учнів загальну та професійну культури;

3. Формувати в учнів якості особистості, необхідні для майбутньої трудової діяльності.

Завдання досвіду: головною метою трудового навчання є формування особистості учня, розвитку його творчих здібностей, обдарувань, наукового світогляду.

Тривалість роботи над досвідом: 2 роки. Етапи: аналітичний, визначення проблеми, визначення шляхів реалізації, практичні рекомендації, висновки.

Одним з основних завдань системи у спеціальній освіти є підвищення якості навчання. Але при цьому оцінка якості навчання зазвичай здійснюється по придбаних і сформованих в процесі навчання знаннях, уміннях і навиках. Проте така оцінка фактично не відображає рівень розвитку різних здібностей особи. У зв'язку з цим, з позиції системного психолого-педагогічного підходу, пропонується оцінювати якість навчання в спеціальному учбовому закладі по рівню розвитку інтелекту дитини (вербального і невербального), і по психологічній готовності до діяльності в подальшій освітній системі або в професійній діяльності. Відповідно до психолого-педагогічної концепції - підвищення якості навчання випускників шкіл-інтернатів може бути забезпечене при застосуванні в учбовому процесі трьох груп організації психолого-педагогічних технологій: дослідження, проектування і взаємодії. Прикладом таких ефективних педагогічних технологій є використання інтерактивного навчання і комп'ютерних технологій.

Під засобами комп'ютерних технологій розумітимемо програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасні засоби і системи інформаційного обміну, що забезпечують операції по збору, продукуванню, накопиченню, зберіганню, обробці і передачі інформації.

Активна взаємодія школярів із засобами ІКТ розвиває у них навики учбово-дослідницької діяльності і дозволяє добитися кращих результатів у вивченні предмету. Зараз підростає покоління школярів, яке вже не хоче працювати по стандартних формах і методиках. Тому необхідно шукати нові методики і форми подачі інформації, обробки і засвоєння матеріалу.

У літературі часто обговорюється проблема використання на уроках всіх трьох каналів сприйняття інформації — аудиального, візуального і кинестетичного. Відомо, що реалізувати це на уроках майже неможливо через відсутність наочних посібників, досвіду роботи конкретного вчителя і інших причин. І тут нам дуже допомагає інтерактивний екран, який ввібрав в себе всі функції комп'ютера. Він дозволяє широко використовувати різноманітність колірної палітри, анімаційні ефекти, приєднані відеофайли. З його допомогою утримувати увагу дитини значно легше. Що дуже важливе, робота з цим досягненням техніки не вимагає спеціальних знань і навиків — досить того, аби вчитель мав базовий рівень комп'ютерних компетенцій. Учні ж дуже легко виучуються в процесі роботи. Поза сумнівом, на першому етапі час на попередню підготовку вчителя при використанні інтерактивної дошки збільшується, проте поступово накопичується методична база, яка значно полегшує підготовку до уроків надалі. На наш погляд, кращі форми підготовки — практичні і демонстраційні заняття. Чим більше сам педагог експериментує, ніж більше варіантів використання дошки визначає для себе і своїх учнів, тим ефективніше буде надалі вживання устаткування. При цьому з врахуванням специфіки предмету, теми, розділу, особливостей тих, що вчаться і інших моментів він сам визначає, наскільки часто застосовуватиметься інтерактивна дошка.

Проведення уроків з використанням інтерактивних технологій передбачає наявність:

• Інтерактивної дошки

• Проектора

• Комп'ютера

• Інтерактивної указки (не обов'язково, але такі існують)

• Програмного забезпечення

Використання такого комплексу дозволяє замінити традиційні наочні посібники на уроках мультимедійними: на уроки історії і географії не потрібно носити карти і глобуси, на уроках хімії не обов'язково діставати з шаф запилені моделі молекул і кристалічних решіток, в кабінеті біології не обов'язково зберігати скелет, на уроки літератури і художньої культури можна не носити товстенні і дорогі альбоми репродукцій. Окрім цього, оскільки дошка інтерактивна, то вчитель і діти можуть взаємодіяти з нею: ставити питання, давати відповіді (тестувати себе), працювати над помилками, удосконалювати вимову і тому подібне .

При інтерактивній технології, навчання побудоване на взаємодії з учбовим оточенням, учбовим середовищем, яке служить областю освоюваного досвіду.

Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

Методологічною основою – розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.

Термін "інтерактивний" прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня" [5, 4]. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…"[12, 7].

Які основні характеристики «інтерактива»? Слід визнати, що інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні і прогнозовані цілі. Одна з таких цілей полягає в створенні комфортних умов навчання, таких, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що учбовий процес організований таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають, думають і яку роботу виконують. Спільна діяльність учнів в процесі пізнання, освоєння учбового матеріалу означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому, відбувається це в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нове знання, але і розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації і співпраці.

При використанні інтерактивної технології учень стає повноправним учасником учбового процесу, його досвід служить основним джерелом учбового пізнання. Педагог не дає готових знань, але спонукав учасників до самостійного пошуку. В порівнянні з традиційним навчанням в інтерактивному навчанні змінюється взаємодія педагога і учня: активність педагога поступається місцем активності учнів, а завданням педагога стає створення умов для їх ініціативи. Педагог відмовляється від ролі своєрідного фільтру, проникного через себе учбову інформацію, і виконує функцію помічника в роботі, одного з джерел інформації. Впровадження в освіті інтерактивних технологій підвищує загальний рівень учбового процесу, підсилює мотивацію навчання і пізнавальну активність що вчаться, постійно підтримує вчителів в стані творчого пошуку дидактичних новацій.

Основним методом навчання є інформаційне моделювання, що складається з наступних етапів-елементів:

• постановка завдання;

• побудова моделі;

• розробка алгоритму (сукупність дій, правив для вирішення даного завдання);

• виконання алгоритму;

• аналіз результатів рішення задачі і формулювання виводів;

• повернення до попередніх етапів при незадовільному рішенні задачі.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри" [12, 11].

"В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні" [5, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

"Інтерактивні технології – не самоціль"[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Інтерактивна діяльність на уроках припускає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань. Інтерактив виключає домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншим. В ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, ухвалювати продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроках організовуються індивідуальна, парна і групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, ролеві ігри, йде робота з документами і різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

Таку діяльність учнів дуже добре застосовувати на уроках розробки, виконання та захисту проектів виробів.

Наприклад:

КОЛЕКТИВНИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЄКТ «Пошиття танцювальної спідниці»

Мета проєкту:

• Навчальна: навчити учнів проектній діяльності, розробці і виконанню творчого проекту, оцінки виконаної роботи самостійно, формувати самосвідомість учнів.

• Корекційно-розвиваюча: сприяти розвитку творчої, художньої уяви, естетичного смаку; розвивати зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас.

• Виховна: виховувати терпіння, акуратність, точність в діях, вміння об’єктивно оцінювати свою роботу та роботу товаришів; почуття відповідальності, колективізму, взаємодопомоги, інтерес до швейної справи

Урок №1 (3 год)

Тема: Підготовка і планування роботи над проєктом

Мета: ознайомити зі змістом роботи над проєктом «Технологія пошиття спідниці»; запропонувати ідеї виконання проєкту; допомогти визначитися з метою і задачами проєкту, скорегувати план дій; розвивати уміння збирати, обробляти і ана­лізувати інформацію; корегувати увагу, пам'ять; виховувати дружелюбність, повагу один до одного.

Урок №2 (3 год)

Тема: Робота над проєктом. Збір інформації, її аналіз.

Мета: навчити самостійно збирати інформацію, використовуючи різні джерела; розвивати вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, аналізувати інформацію з різних точок зору, виділяти головне; корегувати увагу, пам'ять , спостережливість; виховувати комунікативність.

Урок №3-5 (9 годин)

Тема: Основна робота над проєктом та консультації вчителя

Мета: вчити виготовляти поясний виріб - спідницю; дотримуватись правил тех­ніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог; розвивати уміння ефективно співпрацювати підчас групової роботи; корегувати увагу, пам'ять ;закріплювати навички самостійної роботи.

Урок ( 1 година )

Оцінка і самооцінка проєкту.

Тема: «Сходинки майстерності» Захист проєкту з технології виготовлення танцювальної спідниці.

Задачі:

навчальні:

• Узагальнити і систематизувати знання учнів з технології виготовлення спідниці; систематизувати знання про види машинних і ручних робіт, які використовуються в обробці та оздобленні волокнистих матеріалів; формувати національну самосвідомість учнів; удосконалювати навички роботи в групах;

виховні:

• виховувати вміння об’єктивно оцінювати свою роботу та роботу товаришів; розвивати почуття відповідальності, колективізму, взаємодопомоги, інтерес до швейної справи, повагу до професій легкої промисловості.

корекційно-розвивальні:

• сприяти розвитку творчої, художньої уяви, естетичного смаку;

розвивати зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас.

Використання комп’ютерних та інтерактивних технологій:

Слайдова презентація, інтерактивні ігри – «Спіймай помилку», «Хрестики-нулики», «ланцюжок», «Блеф-клуб», тестування. (Додаток 1)

Проєктний метод навчання припускає, що проєктування виконується не під опікою викладача, а разом з ним, будується не на педагогічному диктаті, а на педагогіці співробітництва. При виконанні проекту здійснюється робота із джерелами інформації: з довідниками, журналами, підручниками, пошук інформації в Інтернеті, створюються технологічні карти, ескізи, креслення. Виконуються технологічні операції, здобувається досвід роботи в парі й у групі, а також досвід публічного виступу.

При роботі з учнями 5-8 класів доречніше починати з найбільш простих форм групової роботи («вертушка», «великий круг», «акваріум»). Цінне в цих формах в тому, що вони дозволяють дитині не тільки висловити свою думку, погляд і оцінку, але і, почувши аргументи партнера по грі, часом відмовитися від своєї точки зору або істотно змінити її.

Найбільш проста форма групової взаємодії — «великий круг». Робота проходить в три етапи.

Перший етап. Група розсаджується на стільцях у великому крузі. Вчитель формулює проблему.

Другий етап. Протягом певного часу (приблизно 10 хвилин) кожен учень індивідуально, на своєму листі записує пропоновані заходи для вирішення проблеми.

Третій етап. По кругу кожен учень зачитує свої пропозиції, група мовчки вислуховує (не критикує) і проводить голосування по кожному пункту — чи не включати його в загальне рішення, яке у міру розмови фіксується на дошці.

Прийом «великого круга» оптимально застосовувати в тих випадках, коли можливо швидко визначити шляхи рішення питання або складові цього рішення.

«Акваріум» — форма діалогу, коли пропонується обговорити проблему «перед лицем громадськості». Мала група вибирає того, кому вона може довірити вести той або інший діалог з проблеми. Іноді це можуть бути декілька охочих. Решта всіх учнів виступає в ролі глядачів. Звідси і назва — акваріум. Що дає цей організаційний прийом школярам? Можливість побачити своїх однолітків з боку, тобто побачити: як вони спілкуються; як реагують на чужу думку; як залагоджують назріваючий конфлікт; як аргументують свою думку і так далі.

Як же на практиці здійснювати інтерактивне спілкування? Відмітимо, що найважливіша умова для цього — особистий досвід участі в тренінгових заняттях з інтерактиву. Іншими словами, освоєння вчителем активних методів і прийомів навчання просто неможливе без безпосереднього включення в ті або інші форми. Можна прочитати гори літератури про активні методи навчання, але навчитися їм можна тільки шляхом особистої участі в грі, мозковому штурмі або дискусії.

В ході дослідження ми виявили деякі правила організації інтерактивного навчання.

Правило перше. У роботу повинні бути залучені в тій чи іншій мірі всі учасники (учні). З цією метою корисно використовувати технології, що дозволяють включити всіх учнів (учасників) в процес обговорення.

Правило друге. Треба поклопотатися про психологічну підготовку учасників. Мова йде про те, що не всі, що прийшли на урок, психологічно готові до безпосереднього включення в ті або інші форми роботи. Позначається відома скутість, традиційність поведінки. В зв'язку з цим корисні розминки, постійне заохочення учнів за активну участь в роботі, надання можливості для самореалізації учня.

Правило третє. Учнів, що навчаються в технології інтерактива не повинно бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть опинитися в прямій залежності. Адже важливо, щоб кожен був почутий, кожній групі надана можливість виступити з проблеми.

Правило четверте. Віднестися з увагою до підготовки приміщення для роботи. Це не таке дозвільне питання, як може показатися спочатку. Клас повинен бути підготовлений з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересідати для роботи у великих і малих групах. Іншими словами для учнів повинен бути створений фізичний комфорт.

Правило п'яте. Віднесіться з увагою до питань процедури і регламенту. Про це треба домовитися на самому початку і постаратися не порушувати його. Наприклад, корисно домовитися про те, що всі учасники проявлятимуть терпимість до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, пошану його гідності.

Правило шосте. Віднесіться з увагою до ділення учасників семінару на групи. Спочатку його краще побудувати на основі добровільності. Потім доречно скористатися принципом випадкового вибору.

Треба визнати, що інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно декілька завдань. Головне — воно розвиває комунікативні уміння і навики, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. І ще. Використання інтерактива в процесі уроку, як показує практика, знімає нервове навантаження школярів, дає можливість міняти форми їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми занять.

Впровадження інтерактивних технологій - дуже складний і дорогий процес. Якщо відвернутися від економічної сторони, то головну трудність представляє підготовка кадрів, що володіють інтерактивними методиками викладання, і підготовка програмного забезпечення. Проте процес впровадження йде. Якщо раніше престижно було мати комп'ютерні класи, то тепер - інтерактивні комплекси. Це аргумент психологічний, безумовно.

Позитивним же є те, що різко підвищується емоційність викладу і сприйняття матеріалу, інформаційна ємкість уроку, а головне - можливість використання кращих вітчизняних і навіть світових дидактичних засобів в кожній школі. Хотілося б, аби держава системно підходила до введення інновацій в освіті, у тому числі пов'язаних з інтерактивними технологіями.

Головні напрями роботи:

-- Підготовка кадрів, що уміють працювати з новими технологіями

 -- Створення національного (на державній мові) програмного забезпечення для інтерактивних технологій

-- Створення національного банку програмного забезпечення для інтерактивних технологій

Держава повинна стимулювати створення програмного продукту і повинна забезпечити незалежну експертизу і відбір кращого.

На закінчення треба визначити що за всіма реальними і уявними позитивними моментами впровадження інтерактивних технологій криються, на наш погляд, дві небезпеки.

Перша - те що яскравість, інтенсивність, ігрова форма уроку можуть перетвориться на просту розвагу, коли головне-то якраз і пройде мимо уваги і не залишиться в пам'яті дитини. Зараз активно досліджується у всьому світі психологія інтерактивної взаємодії. І все начебто говорить "за" нову технологію Але все таки не слід забувати, що все залежить від вчителя, від його уміння захопити і сконцентрувати увагу класу. А наявність програмного забезпечення і хорошої техніки може якраз розслабити вчителя: що напружуватися, якщо є дошка, яка сама і покаже, і запитає, і вислухає, і виправить!     

Друга проблема - небезпека комерційної експансії на школу фірмами - виробниками інтерактивних технологій. Адже освіта - це тисячі шкіл. Це величезний сегмент ринку. І за нього йде боротьба. Безумовно, ніж більше товару випускається, тим вище його окупність і тим дешевше буде роздрібна ціна товару. Але перш за все суспільство повинне думати про школу, про якість освіти, а не об економічних інтересах виробників товару. Безумовно, що бізнес не пошкодує грошей на презентації і навіть на спонсорство для однієї, а то і не однієї школи, аби захопити потім - десятки і сотні! Потрібно дуже багато що зважити, аби вирішити, як витрачати бюджет на освіту (дати вчителеві гідну зарплату), або убухати мільйони гривень в інтерактивні комплекси, на яких не уміють працювати вчителі і які не забезпечені програмним продуктом. Ми вже проходили моду на телевізор в кожному класі, на комп'ютеризацію, а рівень освіти від цього не підвищився.

Отже, які б нововведення не впроваджувались, центральною фігурою системи освіти безумовно залишається Вчитель! І жодна техніка його не замінить!

Рекомендована література:

1. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.

2. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.

3. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

4. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.

5. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

6. Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.

7. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.

8. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.

9. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.

10.Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

11. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.

12. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

13. Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

Додаток 1

сходинки – «Ательє»

Починаємо з самої нижньої сходинки – «Ательє»

Щоб піднятися на першу сходинку вам потрібно продемонструвати знання про фасони і креслення спідниць.

Гра «Спіймай помилку».

Діти уважно слухають текст. Той, хто першим почує помилку, піднімає руку, і виправляє вчителя. За вірні відповіді діти отримувати «комплементи».

Текст.

- За способом ношення спідниці належать до плечових виробів (ні, до поясних ).

- За призначенням спідниці бувають: вихідні, повсякденні, формені, для відпочинку.

- За формою спідниці бувають прямі, кльошеві, з клинців. Спідниці «сонце» та «напівсонце» належать до прямих спідниць (ні, до кльошових ).

- За кількістю швів спідниці - двошовні (ні, бувають і одношовні, і многошовні).

• Тестування

Оберіть правильну, на вашу думку, відповідь і обведіть йогокружечком.

( Працюють в групах, у кого буде більш вірних відповідей, той отримає «комплетенти» )

1. Перед зніманням мірок лінію талії попередньо

а) позначають крейдою;

б) опоясують тасьмою;

в) визначають на дотик;

г) визначають візуально (на око).

2. Установи відповідність між назвами мірок і їх умовними позначеннями:

1- ...

2 - ...

3 - ...

4 - ...

3. Усі мірки записують у ...

а) міліметрах; б) сантиметрах; в) дециметрах; г) метрах.

4 . Як називається лінія креслення спідниці, позначена на малюнку:

а) Лінія стегон;

б) Середина деталі;

в) Лінія низу.

Відповіді на запитання:

1. б) 2. 1- Б; 2-А; 3-Г; 4-В. 3. б) 4. в)

• Гра «Хрестики-нулики»

На дошці – традиційне для цієї гри поле 3*3. Перемагає, як завжди команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак ( скажімо, хрестик ), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому з’являється знак суперників ( нулик ) без будь-яких зусиль з їхнього боку.

1с. – «Шпаргалка»

Завдання: Що означають ці літери - От? (обхват талії )

2с. «?» - Відповісти на запитання.

Запитання: Чим відрізняються кльошові спідниці від прямих? (кльошові спідниці мають велике розширення по лінії низу.)

3с. «Вірю – не вірю» ( Вибрати з декілька тверджень правильне )

Завдання: Скільки разів необхідно відміряти, перш ніж відрізати?

4с. «Поле чудес» (Потрібно закінчити поняття )

Завдання: Для побудови креслення спідниці «сонце» знімають мірки: обхвату талії і ...(довжини виробу).

5с. «Шпаргалка» Що це за рослина ( Бавовна )

6с. «Кімната сміху» - ( Несерйозне завдання, але зі змістом )

Завдання: Іржавими голками краще шити тонку тканину (ні ).

7с. «Практикум»

Із поданих зразків швів вибрати стачний.

8с. «?»

Запитання:

Які поясні вироби ви знаєте?

9с. «Вірю – не вірю»

Завдання: Пряма спідниця складається з:

«Розкроювання спідниці»

Потрібно правильно встановити послідовність етапів розкрою.

Розв’язування кросворду «Пошиття спідниці»

По горизонталі:

4. Волокна, з’єднані між собою в процесі прядіння. (нитки )

6. Інструмент заокругленої форми для розмічання викрійок. (лекало )

7. Матеріал, який складається з тонких, переплетених між собою ниток. ( тканина )

9. Прилад для прасування тканини й одягу. (праска )

По вертикалі:

1. Інструмент, який використовується для тимчасового скріплення деталей виробу. (шпилька )

2. Інструмент для зшивання тканини. ( голка )

3. Шаблон для розкроювання тканини, виготовлений із паперу або картону. ( викрійка )

5. Декілька послідовних стібків, які з’єднують деталі тканини. (шов )

8. Інструмент для різання тканини. (ножиці )

• «Терміни» ( Гра «Блеф клуб» )

Потрібно визначити істинні і помилкові твердження, відповівши «так» чи «ні».

Команди по черзі відповідають на запитання.

- Тимчасове з’єднання двох, приблизно однакових за розміром деталей, називається зметуванням. ( так )

- З’єднання різних за розміром деталей називається зшиванням. (ні, пришиванням )

- Моделювання – це зміна основи креслення викрійки. ( так )

- Відпрасувати – знищити замини і згини на готовому виробі. ( так )

- Копіювальні стібки не відносять до тимчасових. (ні )

- Виточки зшивають, починаючи від лінії верхнього зрізу.(так)

- примірку спідниці роблять по правому боку ( так)

- Для пошиття кльошових спідниць краще брати вузьку тканину (ні).

- Нижній зріз спідниць найчастіше обробляють швом упідгин з закритим зрізом. (так)

• Практичне завдання.

Добрати до слів зразки обробки нижнього зрізу:

- шов упідгин із закритим зрізом;

- шов упідгин із відкритим зрізом;

- тасьмою;

- ручними потайними стібками;

- на спеціальній машині.

Зап.: Від чого залежить вид обробки нижнього зрізу? (від фасону виробу та тканини )

Сходинка - «Профорієнтація».

В цій таблиці переплутаних слів вам потрібно знайти професії, в ролі яких ви побували під час роботи над проектом.