Симбіоз та його форми. Організм як середовище мешкання.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

відкритого заняття з дисципліни “Біологія”

на тему: “ Симбіоз та його форми. Організм як середовище мешкання.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2023

Тема заняття: Симбіоз та його форми. Організм як середовище мешкання. 

Тип заняття:  комбіноване

Форми проведення: лекція, тест, бесіда, дискусія.

Методична мета: удосконалення методики активізації пізнавальної діяльності студентів на заняттях, втілення проблемно-пошукового методу навчання. Дидактична мета заняття:

-         поглибити знання студентів про адаптації організмів до умов середовища;

-         вивчити поняття симбіоз та його форми;

-         ознайомитись з змінами в організмі хазяїна у відповідь на заселення паразитів;

-         закладати основи гігієни; 

-         розвивати біологічну мову, екологічне мислення;

-         розвивати інтерес до вивчення біології;

-         розвивати вміння виділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти набуті знання

Виховна мета заняття: виховувати повагу до усіх живих істот, дбайливе та бережливе  ставлення до природи, формувати розуміння того, що людина – частина природи.

Міжпредметні зв’язки: даний матеріал знадобиться при вивченні екології, медицини, основ здоров’я.

Навчально-методичне забезпечення: Сlassroom, Classtime, LearningApps.org, навчальні відео, презентація.

Обладнання: ПК.

Хід заняття:

1. Організаційний момент (3 хв)

- Перевірка присутності студентів, з’ясування причин  відсутності.

2.     Повідомлення теми, визначення навчальної мети заняття і завдань (2хв)

3.     Контроль початкового рівня знань (15 хв)

3.1 Фронтальне опитування вивченого матеріалу:

-         На які групи поділяються організми за екологічною валентністю?

-         Які ви знаєте основні середовища існування?

-         Яке середовище є найбільш мінливим ?

-         Які основні характеристики є у водного, наземно-повітряного та грунтового середовищ?

-         Які пристосування організмів є до різних середовищ існування?

4.     Мотивація навчальної діяльності: ми не самотні на цій планеті. Навколо нас безліч  живих істот і ми з ними взаємодіємо та заселяємо спільне середовище існування, тож сьогодні ми дізнаємось як співіснують організми і як не стати тривалим ‘‘десертом’’ для паразитів.

4.1     Демонстрація навчального відео: «цікавинки: Дивовижний симбіоз» (5 хв)

 

5.     Вивчення і засвоєння нового матеріалу (37 хв)

5.1     Оголошення плану лекції:

1.     Симбіоз та його форми (мутуалізм, коменсалізм, паразитизм)

2.     Антибіоз (конкуренція, хижацтво, виїдання)

3.     Організм, як середовище мешкання - гостальне середовище.

4.     Адаптації паразитів до мешкання в організмі хазяїна.

5.     Відповідь організму хазяїна на оселення паразитів.  

5.2     Евристична бесіда за питаннями лекції, написання короткого конспекту лекції.

            ( Конспект лекції в додатку №1)

5.3     Демонстрація навчального відео: «Як паразити змінюють поведінку своїх хазяїнів» (5 хв)

 

6.     Коротке узагальнення вивченого матеріалу( 3 хв)

6.1     Написання тесту (6 хв)   

 

 

 

7.     Корекція рівня знань, умінь, навичок, виставлення оцінок (2хв)

8.     Повідомлення домашнього завдання (2 хв)  Вивчити конспект лекції. Виконати вправу.

 

 

Викладач: Солтис Н.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

1. Симбіоз та його форми. Різні види живих організмів в одній екосистемі можуть взаємодіяти між собою. Така взаємодія може бути корисною для видів, шкідливою або не мати для них ніякого значення. Залежно від цього виокремлюють різні типи взаємодії. 

Взаємозв'язки між видами можуть бути обов'язковими, або ні.Наприклад Кооперація є взаємовигідним співіснуванням двох видів. Але для їх виживання воно не обов’язкове, тобто обидва види можуть нормально існувати без взаємодії між собою. Так, дельфіни й баклани інколи влаштовують спільне полювання на косяк риби, атакуючи його з повітря і з-під води одночасно.

 У випадку аменсалізму один із видів завдає шкоди іншому, не маючи будь-якої вигоди для себе. Дерева, які формують перший ярус у лісі, затіняють усі рослини, які є нижчими за них, і роблять дуже проблемним виживання світлолюбних рослин.

Симбіоз - одна з адаптаційних стратегій, що дозволяє неспорідненим організмам встановлювати взаємозв'язки для кращого виживання та пристосування до умов навколишнього середовища. Якщо взаємодія приносить вигоду хоч одному з видів і є обов’язковою умовою для його існування, то такий тип взаємодії називають симбіозом. Залежно від особливостей взаємодії між організмами розрізняють кілька форм симбіозу: мутуалізм, коменсалізм, паразитизм та інші.

Мутуалізм є взаємовигідною формою співіснування двох видів у природі. За такої форми окреме існування одного з видів неможливе. Мутуалізм дає суттєві переваги для обох видів. Так, терміти не можуть виробляти ферменти, що розщеплювали б целюлозу. А живляться вони рослинами. Вирішення цієї проблеми забезпечують мутуалістичні мікроорганізми, що живуть у їхньому кишечнику. Терміти забезпечують їх їжею та місцем проживання, а мікроорганізми розщеплюють для них целюлозу. (бобові та бульбочкові бактерії; мікориза – взаємнокорисний спосіб існування між вищими рослинами та грунтовими грибами (грибокорінь) гриб розчиняє для рослини важкорозчинні неорганічні та органічні сполуки з грунту; зоохорія- поширення насіння за допомогою тварин; окспекери та носороги)

 Коменсалізм надає певні переваги одному з видів і ніяк не впливає на життєдіяльність іншого (один організм використовує інший але не приносить йому шкоду). Так, рослини епіфіти тропічних лісів використовують стовбури та гілки великих дерев для свого розміщення на них. Вони не завдають деревам шкоди, проте й не надають їм якихось переваг. А от для себе епіфіти отримують суттєві вигоди. Вони мають кращі умови освітлення, ніж ті рослини, що ростуть на поверхні ґрунту. І рослиноїдним тваринам до них також складніше діставатися (риба клоун і актинія, риби прилипали і акули, птах в дуплі дерева) (форезія-пересування одного організму на іншому)

Як вам уже відомо, однією з форм симбіозу є паразитизм — певний вид взаємовідносин між організмами, за якого один з організмів (паразит) живе за рахунок іншого (хазяїна) . Паразит отримує певну вигоду від взаємовідносин: поживні речовини, місце проживання та захист від умов середовища. У той же час хазяїн від паразита отримує шкоду, і його життєдіяльність ускладнюється.

Слово “паразит” походить від грецького “parasites” – дармоїд, нахлібник. У Стародавній Греції за часів Перикла (V ст. до н. е.), існував закон, згідно з яким відомі державні діячі в похилому віці перебували на утриманні держави. Для таких людей будували спеціальні пансіони, які називалися параситаріями, а самих мешканців називали параситами.

Існує кілька форм паразитизму. Основними з них є ектопаразитизм і ендопаразитизм. Ці форми різняться між собою за характером взаємодії з хазяями. 

Ектопаразити  живуть на поверхні тіла хазяїна або взагалі контактують із ним тільки в період свого харчування. Представниками ектопаразитів є блохи, воші, клопи, медичні п’явки, самки багатьох видів комарів та інших двокрилих. До цієї ж групи належать десмоди — представники рукокрилих із Південної

Америки, які живляться кров’ю птахів і ссавців. Ектопаразити мають багато різноманітних адаптацій, які дозволяють їм непомітно прикріплятися до хазяїна і живитися на ньому. Для багатьох дрібних ектопаразитів характерна сплощена форма тіла й вироблення спеціальних речовин, які запобігають зсіданню крові й знеболюють місця укусів.

 Ендопаразити живуть усередині організму хазяїна. До них належать гельмінти (паразитичні черви), деякі личинки комах (наприклад оводів), паразитичні гриби та бактерії. Ці паразити можуть розміщуватися тільки в певних органах, як аскариди або ціп’яки, що живуть у кишечнику, або можуть потрапляти в будь-який орган.

Епіпаразити, або надпаразити — це паразити, що паразитують на інших паразитах.(Деякі трематоди живуть у ракоподібних — ектопаразитах морських риб; фаги, що паразитують на бактеріях); Зазвичай, ендопаразити в пошуках хазяїна покладаються на пасивні механізми (поширення яєць або личинок для випадкового поїдання твариною-хазяїном, тощо), а ектопаразити поширюються активно: так, наприклад, у вагітних самиць кролів перед пологами помітно збільшується кількість бліх, які потім переходять на потомство кролів.

Паразити-некротрофи використовують хазяїна, призводячи до його смерті від нестачі поживних речовин або побічних ефектів від життєдіяльності паразита (наприклад, таким паразитом для людини є бактерія — збудник чуми). Паразитів-некротрофів у випадку, коли вони можуть виживати після смерті хазяїна, називають паразитоїдами.

Паразити-біотрофи звичайно не призводять до смерті хазяїна і не можуть вижити у випадку його смерті. Такими паразитами, зокрема, є численні віруси(омела)

Ще один вид паразитизму — гніздовий, за якого тварина використовує гніздо тварин іншого або свого виду для вирощування своїх нащадків, яких вигодовують ті тварини, котрі будували гнізда. Якщо використовуються гнізда тварин іншого виду, то це міжвидовий паразитизм, якщо свого, то внутрішньовидовий. Традиційним представником паразитів такого типу є зозулі.

 

2.      Іще один цікавий тип взаємин. Антибіоз – один організм обмежує іншого. Найчастіше проявляється у формі конкуренції, хижацтва, виїдання.

 Хижацтво - форма взаємовідносин за якого представники одного виду поїдають представників іншого чи кількох видів. 

Виїдання –форма взаємовідносин за якого представники рослиноїдних тварин поїдають представників різних видів рослин. 

Конкуренція є прикладом взаємодії, за якої різні види використовують один і той самий ресурс. Таким ресурсом може бути їжа (приміром, трава для коней і корів), місце проживання (наприклад, місце для гнізд на пташиних базарах, якщо їх утворюють різні види птахів), вода в умовах пустелі, укриття від сонця в жарких умовах, мінеральні речовини ґрунту для рослин тощо. 

 

 

3.      Гостальне середовище (від англ. Host – хазяїн) це біотичне середовище існування пов'язане з ресурсами живого організму. 

Особливості організму як середовища існування

Організм, як середовище існування для паразитів, має свої характерні особливості. Він забезпечує для них сталі умови існування. Температура, вологість, рівень рН та інші параметри такого середовища існування змінюються в дуже вузьких межах. Це відбувається за рахунок підтримання організмом власного гомеостазу. Перебуваючи в організмі хазяїна, паразит не має хижаків, і він захищений від дії несприятливих неорганічних факторів середовища (вітру, опадів тощо). Організм також забезпечує паразита великою кількістю поживних речовин без потреби їхнього пошуку і добування, що суттєво знижує витрати паразита на здійснення своїх процесів життєдіяльності.

Хазяїн - організм, який є середовищем існування для інших організмів. Організм хазяїна може забезпечувати паразитів їжею (трофічні зв'язки), простором для проживання (топічні зв'язки), притулком (фабричні зв'язки) та здійснювати поширення або переміщення їх самих або їхніх стадій розвитку (форичні зв'язки). З хазяїном може бути пов'язане усе їхнє життя або якась частина онтогенезу.