Типи мінно-вибухових травм

Типи мінно-вибухових травм та надання першої домедичної допомоги

Типи мінно-вибухових травм. Мінно-вибухова травма (МВТ) — це вогнепальна поєднана травма (політравма), що виникає в людини внаслідок імпульсного впливу комплексу вражаючих факторів вибуху мінних боєприпасів. МВТ характеризується взаємопов’язаним впливом глибоких і значних пошкоджень тканин з одночасним розвитком загального контузійно-коммоційного синдрому (контузія від лат. contusio — забій, що спричиняє травмування — комоцію (те саме, що струс мозку). Струсові мозку властиві загальномозкові симптоми, зокрема порушення свідомості, головний біль, запаморочення, блювота, напади судом тощо.

Факторами ураження під час мінно-вибухових травм є:- ударна хвиля;- висока температура і полум’я;- уламки і частки вибухового пристрою, і вторинні уражальні снаряди;- механотравма — забій тіла через удари об землю та інші тверді тіла;- баротравма — коливання атмосферного тиску;- токсична дія газоподібних продуктів вибуху;- акустична травма.

Осколкові поранення Осколкове поранення відноситься до вогнепальної рани і буває наскрізним, сліпим і дотичним. Осколкове поранення виникає внаслідок розриву або розлому об’єкта (наприклад, вибуху, аварії) з утворенням гострих осколків, які можуть проникнути в тіло. Осколкові ушкодження можуть призводити до різноманітних травм, включаючи поранення м’яких тканин, кісткові ушкодження та внутрішні органи.

Поранення внаслідок наступання на міну. Поранення внаслідок наступання на міну може включати в себе різноманітні ушкодження, від легших до дуже серйозних. Такі події можуть викликати розриви тканин, кісткові ушкодження, ампутації кінцівок, пошкодження внутрішніх органів та нейрологічні ускладнення.

Недбале поводження з вибуховими засобами Невірне використання або недбале поводження з вибуховими засобами може призвести до травм та потенційної загибелі, як для осіб, що здійснюють неправильне поводження, так і для невинних осіб у навколишньому середовищі.!!!Уникання неправильного поводження з вибуховими засобами є важливим для збереження безпеки та уникнення негативних наслідків.

Надання домедичної допомоги1) переконатися у відсутності небезпеки;2) провести первинний огляд (перевірити пораненого на наявність критичних кровотеч, що загрожують його життю; в разі виявлення – необхідно зупинити кровотечу; для цього треба швидко накласти кровоспинний джгут типу турнікет чи Есмарха або зробити його з підручних засобів; накласти пов’язку);3) викликати бригаду екстреної медичної допомоги;4) перевірити прохідність дихальних шляхів (за наявності видалити сторонні предмети);5) перевірити наявність дихання (за алгоритмом чую, бачу, відчуваю);6) визначити наявність пульсу;7) провести серцево-легеневу реанімацію;8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної медичної допомоги;9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Як оцінити стан постраждалого. У постраждалих усі травми та стани умовно можна поділити на дві категорії:критичні, що загрожують життю;некритичні. До критичних станів, які виникають при мінно-вибуховій травмі та які можна усунути, якщо надати домедичну допомогу, належать масивна кровотеча та порушення прохідності дихальних шляхів. Їх необхідно швидко виявити. Тому потрібно швидко оцінити стан постраждалого. Передусім пам’ятайте про власну безпеку. Відтак візуально огляньте постраждалого та місце навколо нього. Зверніть увагу, чи є у постраждалого кровотеча, видимі пошкодження, як він лежить і як поводиться. Про масивну кровотечу може свідчити струмінь крові, який пульсує, або червона пляма біля постраждалого, яка швидко збільшується. Зверніться до постраждалого. Якщо він вам відповідатиме, значить він у свідомості, дихальні шляхи прохідні, дихання присутнє. Якщо відповіді не почуєте, свідомість та дихання можуть бути порушені. Якщо виявили зовнішню масивну кровотечу, спробуйте її швидко зупинити. Якщо кровотечі немає, огляньте постраждалого.

Як оглянути пораненого. Передусім оцінити та забезпечити прохідність дихальних шляхів. Наприклад, розкрити потерпілому рота, послухати, як він дихає. Відтак перевірити, чи немає у постраждалого шоку. Основні ознаки шоку:• слабкість;• запаморочення;• бліда, волога й холодна шкіра;• втрата свідомості. Шок може викликати як зовнішня, так і внутрішня кровотеча.

Як зупинити кровотечу. Найпростіший спосіб тимчасово зупинити кровотечу — затиснути рану руками. Якщо постраждалий у свідомості і якщо це можливо, попросити його це зробити. Спочатку на рану накладіть бинт, шматок марлі або шматок одягу, якщо нічого іншого немає. Потім притисніть рану руками. Таким методом можна локалізувати рани в будь-якому місці, крім голови. За допомогою джгута можна зупинити кровотечу з ран, що розміщені на руках та ногах. Максимально розтягніть джгут і першим циркулярним туром повністю огорніть кінцівку. Здійснюйте при цьому максимальний тиск. Повністю огортайте джгут нав­коло кінцівки. Не зменшуйте тиск джгута при накладанні його на кінцівку. Надійно зафіксуйте джгут. Запишіть час накладання джгута: безпосередньо на джгуті, на клаптку паперу, який підкладіть під джгут. Час, на який можна накласти джгут, залежить від багатьох чинників, як-от наявна крововтрата, загальний стан постраждалого, пора року, але не може бути більше двох годин. На верхні і на нижні кінцівки джгут накладайте однаково.