Система роботи в умовах комунікативно-діяльнісного навчання під час вивчення синтаксису учнями початкових класів

Хорт М.К., вчитель з початкової освіти

Прилуцька загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 14

Система роботи в умовах комунікативно-діяльнісного навчання під час вивчення синтаксису учнями початкових класів

Анотація. У статті наголошено на важливості систематичної роботи над елементами синтаксису в початковій школі, необхідності здійснення комунікативно-діяльнісного підходу до опрацювання основних синтаксичних понять на уроках української мови. Робота над елементами синтаксису спрямована на розвиток зв’язного мовлення учнів.

Ключові слова: елементи синтаксису; комунікативно-діяльнісний підхід; комунікативна компетентність; мовленнєвий розвиток; система вправ.

Постановка проблеми. В українському суспільстві протягом останніх років відбувається переорієнтація мовної освіти на забезпечення комунікативної компетентності учнів. Як зазначається у пояснювальній записці до нової програми з української мови, основною метою початкового курсу української мови є «формування ключової комунікативної компетентності молодшого школяра, яка виявляється у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) в процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення життєво важливих завдань» [13,3].

Формування комунікативної компетентності учнів є одним з найактуальніших питань мовної освіти в Україні і потребує подальшого глибокого опрацювання.

Ураховуючи сучасні дослідження в галузі синтаксису, в основі якого – функціонування одиниць різних структурних рівнів, та лінгводидактики, що переорієнтовує навчання з традиційного засвоєння і запам’ятовування готових теоретичних знань на процес їх функціонування, вважаємо, що вивчення синтаксису на засадах комунікативно-діяльнісного підходу є актуальним і перспективним напрямом, а тому потребує впровадження у ході вивчення граматичного матеріалу учнями молодшого шкільного віку.

Аналіз досліджень. Вивченню синтаксичної будови мови з погляду її комунікативного призначення присвячені наукові розвідки вітчизняних і зарубіжних лінгвістів: П. Адамця, І. Вихованця, М. Всеволодової, К. Городенської, Н. Гуйванюк, С. Єрмоленко, А. Загнітка, Г. Золотової, Н. Іваницької, І. Ковтуно­вої, В. Матезіуса, О. Мельничука, М. Мірченка, М. Плющ, Н. Слюсаревої, К. Шульжука та ін. Більшість із них вказує на перспективність комунікативного аспекту вивчення синтаксису, який дозволяє досліджувати синтаксичну будову мови в широкому контексті комунікативних можливостей людини й зорієнтований на розв’язання комунікативних потреб мовця [19,142].

Проблемі комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису приділено увагу в працях учених-методистів: М. Вашуленка, Л. Давидюк, Т. Донченко, В. Капінос, О. Купалової, Т. Ладиженської, Я. Мельничайка, Л. Паламар, М. Пентилюк, К. Плиско, Г. Шелехової та ін. Комунікативно спрямоване вивчення шкільного курсу синтаксису української мови забезпечить, на думку дослідників, свідоме засвоєння синтаксичної системи як засобу спілкування [19,144] .

Мета статті – на основі опрацьованої літератури, власних спостережень за процесом навчання на уроках української мови в початковій школі підкреслити значущість систематичної роботи з різними типами вправ із синтаксису для становлення мовної особистості молодшого школяра, збагачення його лінгвістичної компетенції.

Виклад основного матеріалу. Комунікативно-діяльнісний  підхід в освіті розуміють як спрямованість навчального процесу на формування і розвиток основних компетентностей особистості. Це вимагає відходу від інформаційної спрямованості навчання й перенесення акценту із засвоєння нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування та розвиток у школярів здатності самостійно практично діяти, застосовувати індивідуальний досвід та досягнення у нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях.

Важливим нині є не тільки об’єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватися та пристосовуватися до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школяра вміння вчитися.

Оскільки одиницею зв’язного мовлення є речення, то цілком зрозумілою є вимога програми працювати над його засвоєнням систематично, цілеспрямовано, на кожному уроці навчання грамоти, граматики і читання незалежно від виучуваної теми. Важливість систематичної роботи над реченням пояснюється і тим, що на фоні речення учні засвоюють лексичне значення слова, словотвір, фонетику, орфоепію, морфологічні форми слів та синтаксичну роль їх, пунктуацію.

Методика роботи над реченням в початкових класах передбачає реалізацію на практиці навчання двох взаємопов’язаних напрямів: по-перше, це усвідомлення компонентів і структури речення, по-друге, це добір, лексичного матеріалу для побудови речення [14,241] . Основними засобами досягнення поставленої мети можна вважати наступне:

• засвоєння молодшими школярами основних правил поєднання слів у речення;
• установлення смислових і граматичних відношень між словами речення;
• правильне вживання форм синтаксичного зв’язку слів як в усному, так і в писемному мовленні;
• інтонаційне оформлення речення в усному мовленні і ставлення розділових знаків на письмі.

Основна  мета роботи над реченням – навчити учнів висловлювати відносно завершену думку в чіткій і правильній синтаксичній структурі.

Робота над реченням невіддільна від курсу граматики і дуже важливо працювати над структурою і зв'язками в реченні, над різними типами речень.

Уміння будувати різні типи речень є основою комунікативних умінь і навичок учнів. Речення передає думку учня, у ньому реалізується вміння добирати точне слово, утворювати потрібну форму, складати словосполучення зі слів.

У методиці навчання мови виділяють такі типи вправ з реченням: аналітичні, якщо переважає аналіз готових речень, і синтетичні, якщо передбачається самостійне складання речень. Залежно від ступеня самостійності й пізнавальної активності учнів вправи з реченнями діляться на три групи: на основі зразка, конструктивні, творчі [15,125].

Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання. Суть їх в тому, що учні спостерігають, аналізують речення, відтворюють їх інтонаційну будову і складають свої власні такої самої будови на основі наслідування зразків. Спостереження за реченням має велике значення для засвоєння граматичної будови рідної мови, для формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів. Учні читають і записують зразки речень, відтворюють за вчителем їх інтонацію, нерідко й запам'ятовують. Головне полягає в тому, щоб школярі почули і відтворили речення, наслідуючи зразок.

 У процесі інтонаційної роботи над реченням потрібно звертати увагу:

• на інтонаційне виділення речення з мовного потоку, на інтонацію завершеності речення;
• на інтонацію окличного, питального, спонукального, незавершеного речення;
• на інтонацію перелічення при однорідних членах речення;
• на інтонацію виділення: слова автора при прямій мові, звертання,
• вставні слова і т. п.

 У конструктивних вправах пізнавальне завдання інше – побудова речень на основі засвоєних закономірностей мовлення. Мета їх закріпити набуті знання на практиці.

Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Тому важливо сформулювати завдання так, щоб не сковувати творчої ініціативи учня.

Творчі вправи треба проводити систематично й цілеспрямовано під час підготовки до переказів і різних видів творчих робіт.  Різноманітні вправи над реченням входять до системи занять із формування комунікативних умінь і навичок школярів.  Показником високої мовної культури є не лише правильний добір слів, точність і влучність висловлювань, а й знання синтаксичних законів мови, уміння використати її конструктивні можливості, структурні багатства, вдалий, здійснюваний у відповідності з усталеними структурними особливостями даної мови відбір з можливих варіантів нових мовних засобів, необхідних для задоволення нових потреб висловлення.

Знижують культуру слова шаблонні однотипні фрази, скупчення речень, які мають аналогічну будову, словосполучень, багаторазове вживання однакових сполучників, нагромадження слів, ужитих у тій самій формі, тощо.

Робота над синтаксичними синонімами, над поповненням синтаксичних засобів мовлення необхідна ще в початкових класах, оскільки це важливий момент формування комунікативних умінь, вдосконалення мовних навичок. Вправи на відшукання, добір та використання синтаксичних синонімів, крім того, цікавий вид роботи на уроці і вдома, спрямований на розвиток у дітей творчих здібностей мовного пошуку, залучення їх до самостійної праці зі словом.

Під час вивчення однорідних членів речення і звертань рекомендують розкривати особливості вживання їх у текстах різних тилів. Однорідні члени речення служать для конкретизації певної думки, точнішого і яскравішого її висловлювання. Вони найчастіше використовуються в наукових і художніх текстах. Звертання надають текстові емоційно-експресивного забарвлення і є визначальною ознакою художнього і розмовного стилів.

Знання про словосполучення і речення удосконалюють синтаксичну будову мовлення молодшого школяра, формують уміння користуватися простим реченням в усному й писемному мовленні. Робота над реченням як основною мовленнєвою одиницею є центральною у процесі формування комунікативних умінь і навичок. Речення повинно стати фоном для різноманітних фонетичних, орфографічних, лексичних вправ під час читання художніх творів, у ході проведення спостережень за природою. У сучасній мовознавчій літературі загальновизнаною є думка, що реальна одиниця спілкування – це усне або письмове висловлювання – текст, який становить найвищий рівень мовної системи [19,147].

Така система роботи становить основу для формування у молодших школярів комунікативно-діяльністного підходу. Дуже важливо, щоб наймолодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і розуміли рідну мову. А коли дитина зрозуміє  і відчує красу рідного слова, вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати і любити рідну мову здатні всі діти.

Висновки. Використання різноманітних вправ на основі комплексного підходу як засобів розвитку мовлення на уроках української мови сприяє підвищенню навчального і розвивального потенціалу уроків, їх ефективності в цілому, а рівень мовленнєвого розвитку учнів набуває комунікативного спрямування.

Аналіз вправ різних типів та видів дає змогу зробити такі висновки:

 1. Відбір навчального матеріалу здійснює вчитель, враховуючи особливості уроку, його тематику, місце у структурі занять.

 2. Формування вправ на основі комплексного підходу здійснюється з опорою на вікові та індивідуальні особливості учнів класу, рівень сформованості у них пізнавальних процесів, при цьому треба широко застосовувати диференційовані завдання.

 3. Формування комунікативних умінь і навичок учнів на уроках української мови буде ефективнішим, якщо у процесі уроків мови використовувати різноманітні форми і види роботи, які забезпечують розвиток мовлення за всіма напрямами (фонетико-орфоепічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним).

 4. Навчання української мови на основі комплексних вправ підпорядковується основній меті – принципу розвитку мовлення, тобто навчання української мови здійснюється на комунікативній основі.

 5.Основна мета розвитку мовлення – розвивати мовлення молодшого школяра, впливаючи на цей процес різнопланово, захоплюючи різні рівні мови – фонетичний, лексичний, граматичний. Завдання, які використовуються, служать оптимальному формуванню комунікативних умінь учнів молодшого шкільного віку. Якщо ці завдання розв’язувати ізольовано одне від одного, фрагментарно та безсистемно, то в учнів не закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.

 Ці напрями роботи становлять основу для формування у молодших школярів елементів комунікативно-діяльністного підходу. Дуже важливо, щоб молодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і розуміли його. А коли дитина зрозуміє  і відчує красу рідного слова, вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати і любити рідну мову здатні всі діти. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб розвинути мову учнів, збагатити її, навчити любити, пишатися нею.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики:[підручник]/Ф.С. Бацевич.  – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с.
2. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. / Ф. С. Бацевич, Т. А. Космеда.  – Львов: Свит, 1997. – 392 с.
3. Быстрова Е.А. Коммуникативная методика в преподавании русского языка/А. Е. Быстрова // Русский язык в школе. – 1996. – № 1. – С. 3-8.
4. Варзацька Л. Рідна мова й мовлення. Розвивальне навчання. /Л. Варзацька.  – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2001. – 228 с.
5.  Вашуленко М. С., Мельничайко О. І.Українська мова: [підруч. для 3 кл. Для шкіл з українською мовою навчання] /М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко. – К.:Освіта, 2011 – Ч.І. – 126 с.
6. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: [підручник] /І.Р. Вихованець. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.
7. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. /І.Р. Вихованець.  – К.: Наукова думка, 1992. – 224 с.
8. Вихованець І.Р.Семантико-синтаксична структура речення/ І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. – К.: Наукова думка, 1983. – 219 с.
9. Вікова психологія / [за ред. Г.С.Костюка]. – К.: Радянська школа, 1976. – 268 с.
10.               Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1973. – 288 с.
11.               Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка: [учебник] /М.В. Вскволодова.  – М.: Изд-во МГУ, 2000. – 502 с.
12.               Выготский Л.С. Мышление и речь. /Л. С. Выготский.  – М.: Лабиринт, 1999. – 351 с.
13.               Державний стандарт початкової загальної освіти / Постановa Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87.
14.   Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови:[навч. пос. ] /  С. І. Дорошенко. – К.: Вища школа, 1992. – 380 с.
15.               Загнітко А.П., Вінтонів М.О., Домрачева І.Р. Український практичний синтаксис: [нав. посібник для самост. роботи.] /. А. П. Загнітко,  М. О. Вінтонів, І. Р. Домрачева. – Донецьк: „ТОВВКФ БАО”, 2004. – 144с.
16.               Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. –  215 с.
17.               Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, 1968. – 571 с.
18.               Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. / С. Л. Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1989. – 245 с.
19.               Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). / О. О. Селіванова. – К.: Видавництво Українського фітосоціологічного центру, 1999. – 148 с.