Скіфська історія в Україні

Скіфська археологія в Україні: знахідки, дослідники та колоніальні наративи»Ярослав Брунько

Скіфологія — це спеціалізована наукова дисципліна на стику археології, історії та лінгвістики, яка вивчає історію, культуру, побут, мову та мистецтво скіфів, а також споріднених з ними кочових і напівкочових народів євразійських степів (саків, массагетів, сарматів тощо).її розвиток був перерваний політичними подіями XIX–XX ст.

Головні напрямки досліджень. Археологія курганів: Розкопки знаменитих скіфських поховань (таких як Чортомлик, Солоха, Товста Могила в Україні, кургани Пазирика на Алтаї). Саме вони подарували світові шедеври золотого скіфського звіриного стилю. Письмові джерела: Аналіз античних текстів, насамперед IV книги «Історії» Геродота («Скіфія»), яка є головним наративним джерелом про їхнє життя. Лінгвістика: Реконструкція скіфо-сарматських мов (що належать до східноіранської мовної групи) на основі збережених топонімів, імен та глос. Антропологія та генетика: Сучасні ДНК-дослідження, які допомагають визначити походження скіфських племен, їхні міграції та генетичний зв'язок із сучасними народами. Золота ручка чаші у вигляді фігурки вепра, IV ст. до н. е., курган Хомина Могила, Скарбниця Національного музею історії України

Скіфська археологія в Україні є одним із найбагатших та водночас політично заангажованих напрямків нашої історичної науки. Протягом століть український степ, всіяний тисячами скіфських курганів, привертав увагу дослідників, але тривалий час ця спадщина інтерпретувалася через призму імперських та колоніальних наративів. У XIX ст. скіфські скарби з України і Криму забиралися до Петербурзького Ермітажу. Під час Кримської війни (1853–1856) окремим царським указом велено перевозити туди всі золоті знахідки з України. Тільки в останніх десятиліттях низка знахідок скіфського мистецтва світового значення, відкрита заходами Академії наук України, змогла залишитися в українських музеях.

НАЙВИЗНАЧНІШІ ЗНАХІДКИ СКІФСЬКОЇ ДОБИ

Товста́ Моги́ла — скіфський курган IV століття до н. е. поблизу міста Покров Дніпропетровської обл.; досліджений 1971 р. експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом Бориса Мозолевського. Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож зі слугами, кіньми й зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста Могила — важливе джерело з історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Скарбниці Національного музею історії України. Пектораль із Товстої Могили

ПЕКТОРАЛЬ ІЗ ТОВСТОЇ МОГИЛИ

Чортомлик — велика скіфська могила (висота 20 м, діаметр — 350 м) кін. 4 ст. до н. е., розташована за 22 км на північний захід від Нікополя (Дніпропетровська область) біля села Воля. Досліджувала курган експедиція Імператорської Археологічної комісії під керівництвом відомого археолога І. Є. Забєліна у 1862–1863 роках. У 1980-ті дослідження були поновлені українсько-німецькою експедицією під керівництвом В'ячеслава Мурзіна та Рінати Роллє. Грецька ваза з Чортомлицької могили з образками життя степовиків

Курган Куль-Оба́ (кримс. Kül Oba, досл. «пагорб попелу»; також Кульобська могила) — скіфський царський курган, біля села Куль-Оба, недалеко від Керчі. Золоті бляшки з кургану. Курган розкопали 1830 року. На жаль, тоді почалася «золота лихоманка» і змагання між офіційними археологами й копачами-«дикунами». Різниця між ними не була значною, бо метою тих і тих були знахідки коштовностей та витворів мистецтва. Правда, офіційні археологи робили описи і інвентрі і здавали частку знайдених речей в нечисленні тоді музеї. Копачі-«дикуни» мали на меті власне збагачення, золоті речі з курганів переплавляли в зливки, а некоштовні для них кераміку та все інше або продавали, або передавали в музеї. Техніки безпеки на розкопках не дотримувалися. Бували випадки обвалів землі і нового поховання — тепер уже копачів-«дикунів». Їхні кістяки знаходили вже у 20 столітті.

УКРАЇНСЬКІ АРХЕОЛОГИ, ЯКІ ЗАЙМАЛИСЯ СКІФАМИ

Вікентій Хвойка — один із основоположників археології в Україні, відомий передусім відкриттям і дослідженням пам’яток Трипільської культури. Він також займався вивченням пам’яток скіфського часу та інших давніх культур України.

Борис Мозолевський — видатний український археолог і скіфолог, який багато років досліджував скіфські кургани Півдня України. У 1971 році під час розкопок Товстої Могили він виявив знамениту золоту скіфську пектораль, що стала одним із найвідоміших археологічних відкриттів України.

Дмитро Яворницький — історик, археолог і дослідник Запорозького краю, який також займався археологічними пам’ятками Півдня України. Брав участь у дослідженні скіфських курганів та збирав археологічні матеріали для музейних колекцій.

Михайло Ростовцев — історик і археолог античності, який багато працював із матеріалами Північного Причорномор’я та скіфської історії. Його праці суттєво вплинули на формування наукових уявлень про скіфів у XX столітті.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ