Слово в житті людини. Образне слово. Художня література як мистецтво слова. Види мистецтва. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи.

Урок української літератури 5 клас

Урок № 1.Тема:  ВИДИ МИСТЕЦТВА. Слово в житті людини. Художня література як мистецтво слова. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи

Мета: y навчальна: подати відомості про види мистецтва, навчити відрізняти художню творчість від інших видів діяльності людини, поглибити знання про роль художнього слова в житті людини, розкрити поняття образне слово; y розвивальна: розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, формувати світогляд; y виховна: виховувати любов та повагу до різних видів мистецтва, зокрема до літератури.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: виставка експонатів різних видів мистецтва, схема «Види мистецтва».

Теорія літератури: образне слово.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Коментар учителя

Кожен вид мистецтва витворює світ у художніх образах, властивими лише йому засобами: у живописі це лінії, крапки, плями різних кольорів; у музиці — це сполучення звуків різної висоти, сили, тембру; у скульптурі — це вирізування ліній, кутів; у літературі — це слово.

Встановлення логічних пар

 Митець                   

 Засоби творення образів

Живописець       

 Слово

Скульптор

Звуки

Музикант

Барви, лінії

Хореограф

Мармур, дерево, глина

Літератор

Рухи тіла

Бесіда з учнями

1. Які з видів мистецтва вивчають у школі?

2. Яка роль мистецтва у формуванні особистості?

3. Чому людина прагне до мистецтва?

4. Від якого виду мистецтва ви отримуєте найбільше задоволення?

5. Чому літературу називають мистецтвом слова?

6. Ми будемо вивчати художню літературу. А якою література може бути ще? 7. Що є особливістю художньої літератури?

8. Хто є творцем художньої літератури?

9. Які завдання вирішує автор, працюючи над своїм твором?

Слово в житті людини.

Обговорення народних приказок і прислів’їв про слово

1. Слово старше, ніж гроші. 2. І від солодких слів буває гірко. 3. Слово — не стріла, а глибше ранить. 4. Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш. 5. Наймогутніша зброя — слово. 6. Ліпше переконувати словом, ніж кулаками. 7. Слова — не полова, язик — не помело.

Образне слово — першоелемент літератури.

 Коментар учителя

 Образне слово — це слово, яке допомагає створити художній образ — яскраве, поетичне відображення дійсності за допомогою порівнянь, епітетів, метафор тощо. Образності мови можна досягти завдяки вживанню слів у переносному значенні. Слова, які використовує письменник у переносному значенні називають тропами (це грецьке слово в перекладі означає «образ, зворот»). Тропи потрібні художнику слова для створення зорових, слухових картинок тих чи інших предметів.

Серед тропів найчастіше використовують епітети, порівняння, персоніфікацію.

Епітет — яскраві, образні художні означення, що найчастіше виражаються прикметниками. За допомогою епітетів автор підкреслює певну рису зображуваного об’єкта. Наприклад: хвилястий туман, золота хмаринка, широкий степ.

Порівняння  — це зіставлення одного предмета чи явища з іншим, яке надає опису особливу образність, наочність. Наприклад, очі блакитні, як небо; дівчина, як зоря; ніч, як море. Питання до учнів: і епітети, і порівняння надають висловлюванню образності, але в чому ж відмінність між ними? (Епітет не містить прямого зіставлення з предметом чи явищем, а при порівняння називається й те, із чим порівнюють).

Персоніфікація  — це перенесення ознак і властивостей живих істот на неживий предмет або явище природи, унаслідок чого вони починають мислити, відчувати, робити певні вчинки, як люди: І дивиться сонце лукаво, земля дрімає, вогонь простягає руки. «Візуалізація» За допомогою кольорових олівців спробуйте намалювати один із художніх засобів: «сонце посміхалося лукаво», «срібний вітер приклада до вуст сопілку», «і річка, мов дитя, сміється».

Метафора – слово сполучення слів вжите в переносному значенні. ( слова вплетені в мову)

Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи

 Поміркуйте, чому легенди, казки, прислів’я, скоромовки називають усною народною творчістю?

Коментар учителя

Термін фольклор є синонімом до виразу усна народна творчість. Цей термін уперше вжив англійський учений У. Дж. Томс у 1846 р. Цей термін розуміють по-різному: інколи його інтерпретують як будь-яке народне мистецтво (танці, музику, різьбярство тощо). Слов’янські науковці традиційно фольклором називають тільки словесне мистецтво.

Фольклор має такі ознаки: усна форма побутування (тексти не записували), звернення до традицій, колективність (автором був народ, кожен міг привнести щось своє), анонімність (автор був невідомий), варіантність (існує кілька варіантів одного й того ж твору), простота та ясність, повторюваність.

Літопис — це послідовний опис історичних подій їхнім свідком чи учасником. Слово походить від структури літопису, де твори починалися зі слів «в літо». Літописи — важливі пам’ятки літератури. У них розповідається про походження слов’ян, зародження в них влади, про різні політичні, економічні, культурні події народів. Літописи писали дуже освічені люди. Широко відомими літописами є «Київський літопис», «ГалицькоВолинський літопис», «літопис Самовидця».

ІV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Дібрати прислів’я та приказки про слово; прочитати легенди с.9,10,12. (усно дати відповіді на питання після прочитаних творів)